Рішення № 6786896, 10.11.2009, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10.11.2009 Справа № 3/187-09

Господарський суд Херсонської області у складі судді Людоговської В.В. при секретарі Шевченко М. С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Приватного підприємства "O.L.KAR.Фарм-Сервіс", м. Шаргород Віницької області

до Малого підприємства "Народна медицина", смт. Новоолексіївка Генічеського району Херсонської області

про стягнення 27409 грн. 18 коп.

за участю представників сторін:

від позивача: не прибув;

від відповідача: не прибув.

Приватне підприємство "O.L.KAR.Фарм-Сервіс" (позивач) звернувся до суду з позовом про стягнення з Малого підприємства «Народна медицина»(відповідач)

24315,83 грн. основного боргу, 392,66 грн. інфляційних втрат, 2700,69 грн. пені та судових витрат.

Позивач в судове засідання не прибув, 9 листопада 2009 р. надіслав на адресу суду телеграму, в якій просить розглянути справу без його участі. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, у судове засідання не прибув. 10 листопада 2009 р. надав суду відзив, в якому повністю визнає позовні вимоги Приватного підприємства "O.L.KAR.Фарм-Сервіс".

За таких обставин, у відповідності до ст..75 ГПК України справа розглядається за наявними матеріалами справи.

Дослідивши матеріали справи, суд

в с т а н о в и в:

Між Приватним підприємством "O.L.KAR.Фарм-Сервіс" (позивач) та Малим підприємством «Народна медицина»(відповідач) укладено договір купівлі-продажу №1708 від 9 червня 2008 р. (далі –Договір), за умовами якого позивач зобов'язується передати у власність відповідача лікарські препарати, засоби санітарії, гігієни та предмети догляду за хворими (в подальшому –товар), а відповідач - прийняти та оплатити товар на умовах, передбачених Договором.

Договір підписаний сторонами без зауважень, скріплений печаткою. Протягом дії Договору в нього не вносилися зміни та доповнення.

Із огляду на зазначений Договір суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки, правовідносини, які витікають із нього, регулюються ст. 264-271 ГК України.

Вищевказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань.

Так, ст.173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Законами України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання, згідно ст.174 ГК України, є господарський договір.

Відповідно до ч.1 ст.175 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які є одним із видів господарських зобов'язань, - це цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на корить другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, що визначено ст.175 ГК України.

В силу п.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

За змістом ст.712 ЦК України та ст.265 ГК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з п.4.1., 4.2. Договору ціна на товар є погодженою між сторонами та зазначена у товарних накладних на кожну партію товару, а розрахунки за товар здійснюються у строк, зазначений у товарній накладній.

За період з 20.02.2009 р. по 03.04.2009 р. позивачем відповідачу був переданий товар на загальну суму 27315,83 грн., що підтверджується наступними накладними:

-          видаткова накладна №РФ-0008524 від 17.02.09. на суму 400,49 грн.;

-          видаткова накладна №РФ-0014893 від 20.03.09. на суму 7605,30 грн.;

-          видаткова накладна №РФ-0014898 від 20.03.09. на суму 167,28 грн.;

-          видаткова накладна №РФ-0015730 від 24.03.09. на суму 9390,23 грн.;

-          видаткова накладна №РФ-0015748 від 24.03.09. на суму 223,64 грн.;

-          видаткова накладна №РФ-0018023 від 03.04.09. на суму 9072,11 грн.;

-          видаткова накладна №РФ-0018067 від 03.04.09. на суму 456,78 грн.

Позивач свої договірні зобов'язання виконав в повному обсязі, що підтверджено

матеріалами справи.

Судом встановлено, що відповідач свої грошові зобов'язання виконав частково, заборгованість перед позивачем на день розгляду справи становить 24315,83 грн., що підтверджено матеріалами справи.

Відповідач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження виконання належним чином своїх зобов'язань щодо добровільної сплати основного боргу.

Таким чином, на день розгляду справи заборгованість відповідача по сплаті вартості товару складає суму 24315,83 грн., позовні вимоги щодо стягнення якої обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до п.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п.5.2. Договору у випадку прострочення оплати вартості товару відповідач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Згідно частини 1 статті 230 ГК України пеня й штраф є господарськими штрафними санкціями, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 ст.231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів.

Пункт 6 ст.231 Господарського кодексу України визначає, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Суд перевірив розрахунки пені та, враховуючи вищевикладене, дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення пені в сумі 2700,69 грн. підлягають задоволенню.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тому, відповідач зобов'язаний сплатити на користь позивача індекс інфляції за весь час прострочення.

          Суд перевірив розрахунки в частині стягнення інфляційних втрат в сумі 392,66 грн. і зазначає, що позовні вимоги в цій частині обґрунтовані і підлягають задоволенню.

          Згідно ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

          Відповідно до положень ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

          В силу ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

          З огляду на викладене, суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного рішення.

В судовому засіданні оголошено повний текст рішення.

Позивачу на підставі ст..49 ГПК України відшкодовуються судові витрати за рахунок відповідача, з вини якого спір доведено до врегулювання в судовому порядку.

На підставі ст.ст.525, 526, 530, ч.2 ст.625 ЦК України, ч.6 с.232 ГК України та керуючись, ст.ст. 49, 75, 82-85 ГПК України, - суд

в и р і ш и в:

1.Позов задовольнити у повному обсязі.

2.Стягнути з Малого підприємства «Народна медицина»(75560, Херсонська область, Генічеський район, смт Новоолексіївка, вул..30 років Жовтня, 74, р/р 26003060054001, МФО 352703, код ЄДРПОУ 14116249) на користь Приватного підприємства "O.L.KAR.Фарм-Сервіс" (23500, Вінницька область, м.Шаргород, вул..Фрунзе, 16, р/р 26002060264649 в ВФ КБ «Приватбанк», МФО 302689, код ЄДРПОУ 13334866) 24315,83 грн. боргу, 2700,69 грн. пені, 392,66 грн. збитків від інфляції, в рахунок відшкодування витрат по сплаті державного мита в сумі 274,09 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя В.В.Людоговська