Рішення № 6786773, 10.11.2009, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" листопада 2009 р. Справа № 60/155-09

вх. № 7371/1-60

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Портік В.О. за дорученням № 1 від 12.01.2009 р.

відповідача - не з`явився

розглянувши справу за позовом Відкритого акціонерного товариства транспортного будівництва "Трест Південтранстехмонтаж", м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євробудмонтаж-2006", м. Харків

про стягнення 25545,28 грн.

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство транспортного будівництва "Трест Південтранстехмонтаж" (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Євробудмонтаж-2006" суми основного боргу у розмірі 23786,08 грн., пені у розмірі 1317,69 грн., інфляційних втрат у сумі 261,65 грн. та 3% річних в сумі 179,86 грн.

В обгрунтування позову позивач посилається на те, що згідно договору субпідряду № 25/09-07/1 від 25.09.2007 р. ним було виконано підрядні роботи, які відповідач сплатив частково, з урахуванням чого сума основного боргу становить 23786,08 грн. та позивачем за прострочку виконання зобов`язання по оплаті за підрядні роботи нараховані штрафній санкції у вигляді пені, а також інфляційні втрати та 3% річних.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 15 вересня 2009 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 01 жовтня 2009 року о 10:40.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 01 жовтня 2009 року розгляд справи було відкладено на 19 жовтня 2009 року о 12:40.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 19 жовтня 2009 року розгляд справи було відкладено на 10 листопада 2009 року о 09:30.

Позивач у судовому засіданні підтримує позовні вимоги, просить суд їх задовольнити на підставах, викладених у позовній заяві. Надав 10.11.2009 р. пояснення по справі з додатком, а саме копію листа від 05 лютого 2008 року, з додатковим обгрунтуванням позовних вимог. Суд дані пояснення з додатком приймає та долучає до матеріалів справи.

Відповідач у призначене судове засідання не з`явився, про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №5913377, витребувані попередньою ухвалою суду документи не надав.

Через канцелярію господарського суду Харківської області 09.11.2009 року надійшло клопотання від відповідача (вх. №14000) про відкладення розгляду справи, у зв'язку з хворобою представника відповідача.

Суд, розглянувши дане клопотання, відхиляє його як безпідставне та недоведене суду документально, оскільки відповідачем не надано документального підтвердження неможливості участі представника відповідача у судовому засіданні та враховуючи те, що 2-х місячний строк розгляду справи, передбачений ч.1 ст.69 Господарського процесуального кодексу України спливає 11 листопада 2009 року, а відкладення розгляду справи можливе лише в межах визначеного чинним законодавством строку розгляду справи.

          Враховуючи те, що норми ст.38 ГПК України щодо обов’язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а також вважає за можливе розгляд справи за позовною заявою позивача за наявними у справі матеріалами і документами.

          Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки, дослідивши докази у їх сукупності, судом встановлено наступне, що між позивачем та відповідачем 25 вересня 2007 року було укладено договір субпідряду №25-09-07/1.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч.1 ст.837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до умов договору, а саме п.1.1., субпідрядник (позивач) зобов`язується на власний ризик виконати за завданням Генерального підрядника (відповідача) комплекс робіт по будівництву внутришньоплощевих та зовнішньоплощевих мереж, на території ТОВ "ХЛВЗ - плюс", за адресою: Харківська область, Чугуївський район, пгт. Малинівка, вул. Олимпійська, 1, а відповідач зобов`язується прийняти та оплатити виконані роботи.

Згідно п.1.2. Договору на час виконання робіт позивач використовує власні матеріали та обладнання.

Відповідно до п.3.3. Договору приймання виконаних робіт проводиться по закінченню виконання кожного етапу робіт, або щомісячно, з підписанням акту виконаних робіт.

          Як вбачається із матеріалів справи, позивач належним чином виконував умови договору, а саме виконав підрядні роботи на загальну суму 1815556,40 грн., що підтверджується довідкою про вартість виконаних підрядних робіт за листопад 2007 року, актом №1 прийомки виконаних підрядних робіт за листопад 2007 року, актом №2 прийомки виконаних підрядних робіт за листопад 2007 року, актом №3 прийомки виконаних підрядних робіт за листопад 2007 року, довідкою про вартість виконаних підрядних робіт за січень 2008 року, актом №4 прийомки виконаних підрядних робіт за січень 2008 року, актом №5 прийомки виконаних підрядних робіт за січень 2008 року, актом №6 прийомки виконаних підрядних робіт за січень 2008 року, актом №7 прийомки виконаних підрядних робіт за січень 2008 року, довідкою про вартість виконаних підрядних робіт за лютий 2008 року, актом №8 прийомки виконаних підрядних робіт за лютий 2008 року, актом №9 прийомки виконаних підрядних робіт за лютий 2008 року, актом №10 прийомки виконаних підрядних робіт за лютий 2008 року, актом №11 прийомки виконаних підрядних робіт за лютий 2008 року, актом №12 прийомки виконаних підрядних робіт за лютий 2008 року, актом №13 прийомки виконаних підрядних робіт за лютий 2008 року, актом №14 прийомки виконаних підрядних робіт за лютий 2008 року, актом №15 прийомки виконаних підрядних робіт за лютий 2008 року, актом №16 прийомки виконаних підрядних робіт за лютий 2008 року, актом №17 прийомки виконаних підрядних робіт за лютий 2008 року, актом №18 прийомки виконаних підрядних робіт за лютий 2008 року, довідкою про вартість виконаних підрядних робіт за березень 2008 року, актом №19 прийомки виконаних підрядних робіт за березень 2008 року, актом №20 прийомки виконаних підрядних робіт за березень 2008 року, актом №21 прийомки виконаних підрядних робіт за березень 2008 року, актом №22 прийомки виконаних підрядних робіт за березень 2008 року та актом №23 прийомки виконаних підрядних робіт за березень 2008 року.

Як вбачається із матеріалів справи, сторони 25 жовтня 2007 року уклали додаткову угоду №1 до спірного договору, якою відповідач доручив позивачу придбати Насос SP300-2Д 75 кw 3х300-415V -2 шт у комплекті: охолоджуючий кожух Д 38С (400) х2000 в кількості 2 шт, фільтр Д 380х385 в кількості 2 шт. та хомут до SP 300-2 Д G в кількості 2 штук та передати їх відповідачу, а відповідач зобов`язався прийняти їх та сплатити. Вартість даного обладнання становить 216282,17 грн.

Додатковою угодою №1 до спірного договору від 01 листопада 2007 року сторони виклали п.1.2. договору у наступній редакції: "На час виконання робіт субпідрядник використовує власні матеріали та обладнання, а також матеріали Генерального підрядчика".

Згідно ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, о положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1 ст.662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач передав відповідачу обладнання згідно додаткової угоди №1 від 01 листопада 2007 року, що підтверджується накладною №2 від 14 листопада 2008 року на загальну суму 216282,17 грн. Відповідач отримав даний товар, що підтверджується підписом та печаткою уповноваженого представника відповідача та довіреністю на отримання товарно - матеріальних цінностей серії НБЙ №535391/84 від 14 листопада 2008 року.

Згідно п.6.2. Договору фінансування робіт здійснюється поетапно, у національній валюті України згідно "Графіку фінансування будівництва" (додаток 2), який є невід`ємною частиною даного Договору. Судом встановлено, що графік фінансування будівництва згідно додатку №2 сторонами не був укладений.

Листом від 05.02.2008р. відповідач в якості доповнення до договору субпідряду просив позивача провести додаткові роботи на суму 12522,30 грн. та гарантував оплату послуг.

Позивач виконав вимогу відповідача щодо проведення виконавчої зйомки інженерних зовнішніх мереж водопровода, ливньової та фекальної каналізації теплотраси сховищ ХЛВЗ-плюс пгт.Малинівка, що підтверджується актом -1 здачі - прийомки виконаних робіт, послуг №31/3-08 на загальну суму 12522,30 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивачем було надано послуг та поставлено обладнання за спірним договором на загальну суму 2044360,87 грн.

Відповідно до п.4.1.3. Договору відповідач зобов`язується своєчасно сплачувати роботи позивачу на умовах даного договору.

Судом встановлено, що Відповідач розрахувався за надані підрядні послуги частково, в сумі 2254000,00 грн., що підтверджується копіями платіжних доручень №466 від 03.10.2007р., №503 від 26.10.2007р., №543 від 20.11.2007р., №549 від 21.11.2007р., №579 від 04.12.2007р., №596 від 19.12.2007р., №615 від 26.12.2007р., №31 від 31.01.2008р., банківською випискою від 28.02.2009р., платіжними дорученнями №119 від 29.03.2008р., №132 від 11.04.2008р., банківськими виписками від 23.05.2008р., 06.06.2008р. та 11.06.2008р., платіжними дорученнями №249 від 09.07.2008р. та №298 від 21.08.2008р.

Відповідно до п.2 Додаткової угоди №1 до спірного договору від 01.11.2007р., сторони виклали п.6.3. Договору в наступній редакції: Вартість послуг Генерального підряду складає 2% від вартості виконаних робіт.

Згідно наданих до матеріалів справи актів прийому - передачі відповідач надав позивачу у січні, лютому та березні послуги генпідрядника на загальну суму 32749,32 грн. Як пояснив представник позивача, акту за лютий 2008 року у позивача не існує, однак позивач визнає надання йому даних послуг на суму 20461,73 грн.

Окрім того, як вбачається із матеріалів справи, позивачем 05 грудня 2007 року було перераховано відповідачу 266174,56 грн. частково поверненої попередньої оплати на виконання будівельно - монтажних робіт згідно угоди №25-09-07/1 від 25.09.2007р.

За таких обставин, на час звернення позивача з позовом відповідачем залишились несплачені вартість послуг в сумі 23786,08 грн., що підтверджено матеріалами справи.

          Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем було направлено відповідачу 21.05.2009р. претензію - вимогу про оплату у розмірі 23786,08 грн. за вих. №110. Згідно наданого поштового чеку фактично позивачем було надіслано дану претензію 22.05.2009р. об 13:40.

Згідно п.4.1.1. Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 12.12.2007р. за №1149 нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку): місцевої - Д+2;

Відповідно до п.4.2. зазначених нормативів при пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 4.1 нормативні строки пересилання збільшуються на один день.

При таких обставинах, суд приходить до висновку, що граничний строк оплати за виконані послуги становить 01 червня 2009 року.

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення коштів в сумі 23786,08 грн. (сума основного боргу) правомірна та обґрунтована, така, що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.

Окрім того, позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача пеню у розмірі 1317,69 грн., інфляційних втрати в сумі 261,65 грн. та 3% річних в сумі 179,86 грн.

          Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.9.2. Договору у разі порушення відповідачем строків оплати за виконані роботи, він сплачує позивачу пеню у розмірі 3% від суми простроченого платежу за кожен день прострочки.

          Згідно ч.1 та ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

          Відповідно до ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань” розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Перевіривши нарахування позивачем пені за період з 01 червня 2009 року по 31 серпня 2009 року, суд встановив, що граничний строк виконання зобов`язання по оплаті послуг становить 01 червня 2009 року, з урахуванням чого пеню слід нараховувати з 02 червня 2009 року по 31 серпня 2009 року. За розрахунками позивача розмір пені становить 1317,69 грн., однак суд встановив, що розмір пені за період з 02.06.2009р. по 31.08.2009р. становить 1302,04 грн., з урахуванням чого позовні вимоги позивача в частині стягнення пені підлягають задоволенню частково в сумі 1302,04 грн., в решті частини позовні вимоги щодо стягнення пені у розмірі 15,65 грн. не підлягають задоволенню, оскільки нараховані безпідставно.

В силу вимог ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Зважаючи на вищевикладене, перевіривши нарахування 3% річних та інфляційних втрат, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення 3% річних за період з 02.06.2009р. по 31.08.2009р. в сумі 177,91 грн., позовні вимоги в частині стягнення 1,95 грн. 3% річних не підлягають задоволенню, оскільки дане нарахування є помилковим.

Судом також встановлено, що розмір інфляційних втрат за період з 02.06.2009р. по 31.08.2009р. складає 237,60 грн., тому суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат в сумі 24,05 грн., оскільки позивачем невірно нараховані інфляційні втрати в цій частині.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", що становить 255,04 грн., та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005р. № 1258 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 235,62 гривень слід покласти на відповідача, з вини якого виник спір.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 549, 610, 625, 626, 662, 712, 837 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4, 173, 174, 193, 216, 217, 230, 231 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань”, статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", п.4.1.1. Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 12.12.2007р. за №1149, Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. № 1258, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

Відхилити клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

Позов задовольнити частково в сумі 25503,63 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Євробудмонтаж - 2006" (61033, м. Харків, вул. Шевченка, 235, р/р №260083011433 в ПХФ ПАТ "Акціонерний комерційний банк "Базис", МФО 351599, код ЄДРПОУ 34014016) на користь Відкритого акціонерного товариства транспортного будівництва "Трест Південтранстехмонтаж" (61012, м. Харків, вул. Енгельса, 29-Б, р/р №26003300413 в АКБ "Меркурій", м. Харків, МФО 351663, код ЄДРПОУ 01381105) основного боргу в сумі 23786,08 грн., пені в сумі 1302,04 грн., інфляційні втрати в сумі 237,60 грн., 3% річних в сумі 177,91 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 255,04 грн. та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу в сумі 235,62 грн.

          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті частині позову в сумі 41,65 грн. відмовити.

Повний текст рішення підписано 12 листопада 2009 року.

Суддя

справа №60/155-09