Рішення № 6786770 від 04.11.2009 , Господарський суд Харківської області

Єдиний державний реєстр судових рішень

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" листопада 2009 р. Справа № 62/83-09

вх. № 5565/1-62

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Шахова Т.М., дов. №32 від 09.01.09р. відповідача - не з"явився

розглянувши справу за позовом Державного підприємства "Харківський регіональний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації" (ДП "Харківстандартметрологія"), м. Харків

до Національного наукового центру "Інститут метрології", м. Харків

про зобов"язання прийняти майно, звільнення орендованої площі та стягнення 7656,45 грн.

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Харківський регіональний науково-виробничий центр стандартизації, метрології і сертифікації» звернулося до господарського суду з позовом до Національного наукового центру «Інститут метрології», про спонукання прийняти свої майно, вивезти обладнання з приміщення та про стягнення збитків.

При цьому позивач посилається на те, що 12.05.1998 р. між МДП «Прилад» та ХДЕЗ «Еталон» було укладено договір оренди та було передано в оренду обладнання, що розташоване за адресою: м. Харків, пров. Лопанський, 2/2. Позивач є правонаступником МДП «Прилад», а відповідач є правонаступником ХДЕЗ «Еталон». Строк дії договору оренди сплив 30.12.2004 р. 03.03.2005 р. Держспоживстандарт видав наказ №56, яким вирішено передати обладнання з балансу відповідача на баланс позивача. 16.12.2008 р. Держспоживстандарт видав наказ №480, яким скасував дію наказу №56. Таким чином, у зв’язку з відсутністю орендних відносин між сторонами по справі позивач вважає, що відповідач повинен забрати обладнання з приміщень, що орендуються позивачем, а також відшкодувати позивачеві збитки по утриманню обладнання відповідача, які складаються з витрат по орендній платі за приміщення та витрат по комунальним послугам та охороні приміщення.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що обладнання, вивезення якого вимагає позивач, знаходиться у неробочому стані, розукомплектовано та потребує капітального ремонту, і позивач не вжив заходів щодо ремонту обладнання, крім того, передав ряд станків у користування іншому господарюючому суб’єкту та отримував від цього дохід. Також відповідач посилається, що позивач документально не підтвердив розрахунків відшкодування витрат по орендній платі та витрат на вивіз твердих побутових відходів.

19.10.2009 р. відповідач надав доповнення до відзиву на позовну заяву, в яких зазначає, що обладнання знаходиться на балансі відповідача, а позивач продовжує використовувати обладнання та здавати його в оренду іншому господарюючому суб’єкту, позивач не вжив заходів щодо ремонту обладнання.

20.10.2009 р. позивач надав суду уточнення до заяви про доповнення позовних вимог, 23.10.2009 р. позивач подав до суду заяву про збільшення позовних вимог, 27.10.2009 р. позивач подав до суду заяву про зміну позовних вимог (яку відповідач отримав 27.10.2009р., про що свідчить його підпис на вказаній заяві). З огляду на положення ст.22 ГПК України, вказані заяви були прийняті судом, розгляд справи було продовжено з їх урахуванням. З урахуванням вказаних заяв та заяви про виправлення технічної описки (вх.№27097 від 04.11.2009р.), позивач виклав позовні вимоги у такій остаточній редакції:

Зобов’язати відповідача звільнити приміщення, що розташоване за адресою м. Харків, пров. Лопанський, 2/2, та вивезти з нього металообробне обладнання, а саме:

1. інвентаризаційний номер 993 ел піч камерна ПІБ 4080, кількість 1 шт;

2. інвентаризаційний номер 1.070 щит керування для термопічі, кількість 1 шт;

3. інвентаризаційний номер 1.202 щит керування д/монтир. станції, кількість 1 шт;

4. інвентаризаційний номер 11.080 станок токарний 14611П, кількість 1 шт;

5. інвентаризаційний номер 1216 станок токарний 1К62, кількість 1 шт;

6. інвентаризаційний номер 12.004 станок широкоуніверсальний, кількість 1 шт;

7. інвентаризаційний номер 12.051 станок універсально-фрезерний, кількість 1 шт;

8. інвентаризаційний номер 12.049 станок фрезерний 676П, кількість 1 шт;

9. інвентаризаційний номер 12.055 станок фрезерний 676П, кількість 1 шт;

10. інвентаризаційний номер 12.056 станок зубофрезерний 5А5308П, кількість 1 шт;

11. інвентаризаційний номер 13036 станок алмазн. заточ., кількість 1 шт;

12. інвентаризаційний номер 13040 станок поперечно-строг., кількість 1 шт;

13. інвентаризаційний номер 13042 станок електро-заточний, кількість 1 шт;

14. інвентаризаційний номер 13005 станок ножовочно-відрізн., кількість 1 шт;

15. інвентаризаційний номер 13037 станок заточний, кількість 1 шт;

16. інвентаризаційний номер 13038 станок заточний, кількість 1 шт;

17. інвентаризаційний номер 14.085 станок вертик.-свердл., кількість 1 шт;

18. інвентаризаційний номер 14.088 станок настольно.-свердл., кількість 1 шт;

19. інвентаризаційний номер 14.027 станок координатно-раст., кількість 1 шт;

20. інвентаризаційний номер 15.016 станок круглошліфов., кількість 1 шт;

21. інвентаризаційний номер 15.017 станок плоскошліфовальний, кількість 1 шт;

22. інвентаризаційний номер 19.014 ліфт, кількість 1 шт;

23. інвентаризаційний номер 23.080 вентилятор № 4, кількість 1 шт;

24. інвентаризаційний номер 23.081 вентилятор № 4, кількість 1 шт;

25. інвентаризаційний номер 2.857 електроніка, кількість 1 шт;

26. інвентаризаційні номери 362-379 верстаки, кількість 18 шт;

27. інвентаризаційні номери 362-379 верстаки, кількість 12 шт;

28. інвентаризаційні номери 527-528 стелаж, кількість 2 шт;

29. інвентаризаційні номери 584-586 столи монтажні, кількість 3 шт;

30. інвентаризаційний номер 14.086 станок настольно-сердл., кількість 1 шт;

31.інвентаризаційний номер 14.042 станок настольно-свердл., кількість 1 шт;

32. інвентаризаційний номер 14.087 станок настольно-свердл., кількість 1 шт;

33. верстаки СС2-7, кількість 6 шт;

34. інвентаризаційний номер 13.041 станок шліф. заточний, кількість 1 шт;

35 інвентаризаційний номер 12.059 станок консольно-фрезерний, кількість 1 шт;

36 інвентаризаційний номер 14.094 станок настольно-свердл., кількість 1 шт;

37 інвентаризаційний номер 11.086 станок токарно-гвинторізний, кількість 1 шт;

38 інвентаризаційний номер 12.057 станок універсально-фрезерний, кількість 1 шт;

39 інвентаризаційний номер 12.061 станок фрезерний 675П, кількість 1 шт;

40 інвентаризаційний номер 12.058 станок вертик.-фрезерний 6ПК, кількість 1 шт;

41 інвентаризаційний номер 11.033 станок токарний 14611П, кількість 1 шт;

42 інвентаризаційний номер 11.088 станок токарний 16К20Ф, кількість 1 шт;

43 інвентаризаційний номер 15.018 станок плоскошліфов., кількість 1 шт;

44 інвентаризаційний номер 11.091 станок токарний 16К25., кількість 1 шт;

45 інвентаризаційний номер 15.015 станок круглошліфов., кількість 1 шт;

46 інвентаризаційний номер 11.067 станок токарний УТ16П., кількість 1 шт;

47 інвентаризаційний номер 11.056 станок токарно-гвинторізн. ІЖ 250ІТ, кількість 1 шт;

48 інвентаризаційний номер 2280 потенціометр РЕ48, кількість 1 шт;

49 інвентаризаційний номер 5113 вольтметр циф. В2-34, кількість 1 шт;

50 інвентаризаційний номер 5114 вольтметр циф. В2-34, кількість 1 шт.

Стягнути з Національний науковий центр «Інститут метрології» м. Харків, вул. Мироносицька, 42, код ЄДРПОУ 02568325 на користь позивача завдані збитки у розмірі 10556,56 грн в частині відшкодування витрат на орендну плату та інші платежі, пов’язані з утриманням приміщення та обладнання.

Стягнути з Національний науковий центр «Інститут метрології» м. Харків, вул. Мироносицька, 42, код ЄДРПОУ 02568325 на користь позивача витрати, пов’язані зі сплатою держмита у розмірі 765,65 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 315,00 грн.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на безпідставність вимоги про зобов’язання вивезти майно та звільнити приміщення, оскільки вказане майно і так знаходиться на балансі відповідача, а наказ №56 від 03.03.2005р., який зобов’язував відповідача передати обладнання на баланс позивача скасований; стосовно вимоги про відшкодування збитків – відповідач заперечує, посилаючись на відсутність документального підтвердження даних, зазначених у розрахунку позивача.

У судовому засіданні 20.10.2009р. було оголошено перерву до 27.10.2009р. для ознайомлення відповідача з наданими позивачем додатковими документами.

У судовому засіданні 27.10.2009р. за клопотанням відповідача була оголошена перерва до 04.11.2009р. для ознайомлення з заявою про зміну позовних вимог від 27.10.2009р.

У судове засідання 27.10.2009р. представник відповідача не з’явився, однак через канцелярію суду надійшло клопотання ННЦ «Інститут метрології» про відкладення розгляду справи, мотивоване неможливістю прибуття представника відповідача у судове засідання.

Суд вважає за можливе відмовити у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи з огляду на наступне. Норми ст.38 ГПК України щодо обов’язку господарського суду витребувати у сторін документи та матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п.4.ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства свободу у наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. У судовому засіданні 27.10.2009р. представником відповідача було заявлено клопотання про відкладення розгляду справи саме на 04.10.2009р. (формуляр звукозапису судового засідання), про час та місце судового засідання представник відповідача був повідомлений, про що свідчить його підпис на

повідомленні про наступне судове засідання (арк.с. 60, т.2). Крім того, заявником клопотання не додано доказів на підтвердження поважності причин неприбуття у судове засідання представника Полубєдової Н.С. та неможливості прибуття у судове засідання іншого представника.

12.10.2009 р. представник відповідача подав до суду клопотання про зупинення провадження по справі до розгляду господарським судом Харківської області справи №59/229-09, предметом позову по якій є відшкодування збитків, заподіяних виробничому обладнанню відповідача. У клопотанні відповідач зазначає, що рішення по справі №62/83-09 може суттєво вплинути на рішення по справі № 59/229-09, оскільки в результаті демонтажу та вивезення металообробного обладнання унеможливить складання достовірного експертного висновку по експертизі, призначеній по справі № 59/229-09. Суд вирішив розглянути вказане клопотання по суті у судовому процесі після з’ясування позовних вимог, оскільки лише після цього можна зробити висновок про пов’язаність чи не пов’язаність предметів спору у вказаних справах.

Представник позивача проти задоволення вказаного клопотання заперечував, вказуючи на неповязаність вказаних справ.

Розглянувши дане клопотання, дослідивши матеріали справи та з’ясувавши позовні вимоги у даній справі, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 ГПК України, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Таким чином, необхідними умовами для зупинення провадження у справі є, по-перше, пов’язаність з нею іншої справи, і по-друге, неможливість розгляду справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи.

Як свідчать надані заявником клопотання документи (арк..с.144-149, т.1), а також надана позивачем копія ухвали господарського суду Харківської області від 07.10.2009р. у справі №59/229-09, предметом позову у справі № 59/229-09 є стягнення збитків в розмірі відновлювального ремонту координатно-розточного станка 2А430 (інв. №6017, зав. №2128). В переліку майна, яке позивач просить зобов’язати відповідача вивезти, вказаний станок не значиться.

Таким чином, відповідач у своєму клопотанні не обґрунтував, у чому полягає неможливість розгляду даної справи до вирішення справи № 59/229-09. Посилання відповідача на унеможливлення складання достовірного експертного висновку по експертизі по справі №59/229-09 не свідчать про неможливість розгляду даної справи до вирішення по суті справи № 59/229-09.

Розглянувши матеріали справи, надані докази, вислухавши пояснення представників сторін, з’ясувавши обставини справи, суд встановив наступне.

12.05.1998 р. між МДП «Прилад» та ХДЕЗ «Еталон» було укладено договір оренди та було передано в оренду обладнання, що розташоване за адресою: м. Харків, пров. Лопанський, 2/2. Позивач є правонаступником МДП «Прилад», а відповідач є правонаступником ХДЕЗ «Еталон». Строк дії договору оренди сплив 30.12.2004 р.

03.03.2005 р. Державний комітет України з питань технічного регулювання та споживчої політики видав наказ № 56, яким вирішено передати обладнання з балансу відповідача на баланс позивача.

У 2005 р. ВТЦ «Прилад» звертався до відповідача з пропозиціями передати майно, володіння яким є предметом спору. У матеріалах справи (а.с. 25) наявний проект акту про розірвання договору № 40 від 12.05.1998 р., підписаний директором ВТЦ «Прилад». На цьому документі є відмітка, що головний інженер відповідача Стрелець В.А. підписувати відмовився. Крім того, в матеріалах справи (а.с. 26) наявний проект акту про передачу майна з балансу відповідача на баланс позивача, підписаний посадовими особами ВТЦ «Прилад». На цьому документі є відмітка, що

Інститут метрології цей документ підписувати відмовився.

У матеріалах справи також наявна відповідь на претензію, підписана директором позивача, в якій він зазначає, що між сторонами по справі договірні відносини щодо виробничого обладнання відсутні.

16.12.2008 р. Державний комітет України з питань технічного регулювання та споживчої політики видав наказ № 480, яким скасував дію наказу № 56.

17.04.2009 р. Державний комітет України з питань технічного регулювання та споживчої політики видав наказ № 153 «Про результати перевірки в ННЦ «Інститут метрології» та ДП «Харківстандартметрологія» встановив для відповідача термін вивозу металообробного обладнання відповідно до додатка №1 до договору №40 від 12.05.1998р., укладеного між ДЕЗ «Еталон» та МДЦ «Прилад» до 20.05.2009 р.

21.05.2009 р. Державний комітет України з питань технічного регулювання та споживчої політики видав наказ № 190, яким подовжив для відповідача термін вивозу металовиробничого обладнання до 10.07.2009 р.

Однак на час розгляду справи відповідач обладнання не вивіз.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з такого.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про управління об’єктами державної власності», об’єктами управління державної власності є майно, яке передане державним комерційним підприємствам (далі – державні підприємства), установам та організаціям; державне майно, що перебуває на балансі господарських організацій і не увійшло до їх статутних фондів або залишилося після ліквідації підприємств та організацій.

Цей Закон відповідно до Конституції України визначає правові основи управління об'єктами державної власності і є спеціальним щодо визначення правових засад управління державними об'єктами.

Згідно із ч.ч. 2 та 3 ст. 73 Господарського кодексу України майно державного унітарного підприємства перебуває у державній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання чи праві оперативного управління; орган державної влади, до сфери управління якого входить підприємство, є представником власника і виконує його функції у межах, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами.

Відповідно до п.п. 1, 13 Указу Президента України «Питання державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики» від 18.03.2003 р. № 225/2003 р., державний комітет України з питань технічного регулювання та споживчої політики (Держспоживстандарт України) є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. У складі Держспоживстандарту України Кабінетом Міністрів України можуть бути утворені урядові органи державного управління (департаменти, служби, інспекції).

Відтак, Державний комітет України з питань технічного регулювання та споживчої політики є центральним органом виконавчої влади, якому підпорядковуються позивач та відповідач. На Держспоживстандарт покладається частина повноважень щодо управління державним майном, яке знаходиться на балансі підпорядкованих йому організацій.

Відповідно до п. 3 Порядку передачі об’єктів права державної та комунальної власності, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.09.1998 р. № 1482, ініціатива щодо передачі об’єктів права державної власності може виходити відповідно від органів, уповноважених управляти державним майном, або самоврядних організацій.

Відповідно до підп. «е» п. 2 Порядку передачі об’єктів права державної та комунальної власності, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.09.1998 р. № 1482, об’єктами передачі є, зокрема, окреме індивідуально визначене майно підприємств (крім нерухомого).

Відповідно до п. 4 Порядку передачі об’єктів права державної та комунальної власності, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.09.1998 р. №1482, органів, уповноважених управляти державним майном, або самоврядних організацій за погодженням з Мінекономіки, Мінфіном і Фондом державного майна— щодо об’єктів, визначених підпунктами “б” і “е” пункту 2 цього Положення. Передача об’єктів права державної власності від одного підприємства іншому, що належать до сфери управління одного і того ж органу, уповноваженого управляти державним майном, або самоврядної організації, здійснюється на підставі рішення цього органу або самоврядної організації, погодженого з підприємствами, а у разі передачі їх структурного підрозділу або нерухомого майна також з Фондом державного майна та Мінекономіки.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 ЦК України, у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов’язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Таким чином, накази Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 17.04.2009 р. № 153 та від 21.05.2009 р. № 190 видані у межах його повноважень і мають обов’язкову силу для позивача та відповідача. Дані накази є способом розпорядження державою в особі органу влади управляти державним майном.

Відповідач обладнання до 10.07.2009 р. не забрав, чим порушив свій обов’язок, який випливає з названих наказів Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики.

Між сторонами по справі також відсутні договірні відносини з приводу утримання вказаного виробничого обладнання, оскільки строк договору оренди, укладений 12.05.1998 р. між МДП «Прилад» та ХДЕЗ «Еталон» (правонаступниками яких є позивач та відповідач відповідно) сплив 30.12.2004 р., доказів на підтвердження існування будь-яких інших договорів з приводу утримання вказаного виробничого обладнання сторонами не надано.

Статтею 785 ЦК України передбачений обов’язок наймача повернути наймодавцеві майно, з приводу якого виникли правовідносини з найму. Обов язок відповідача як орендодавця щодо прийняття переданої ним в оренду речі, слідує з суті договору найму, звичним правовим наслідком припинення якого є не лише право орендодавця вимагати передання йому цієї речі, а й його обов’язок як кредитора у цьому зобов’язанні на прийняття цієї речі як її титульного володільця.

Тому суд дійшов висновку, що на час розгляду справи у позивача відсутні договірні правові підстави утримувати виробниче обладнання, що знаходиться на балансі відповідача.

15.12.2004 р. між позивачем та Управлінням комунального майна та приватизації Харківської міської ради було укладено договір оренди нежитлового приміщення (будівлі) № 2821, за яким позивач отримав у строкове платне користування нежитлові приміщення першого, другого поверхів та підвалу у 3-поверховому нежитловому будинку загальною площею 1779,1 м2, що розташований за адресою м. Харків, пров. Лопанський, 2/2, літери «А-3», «М-1».

Майно відповідача знаходиться у приміщеннях, які орендує позивач, що перешкоджає останньому для використання цих приміщень у своїх цілях відповідно до договору оренди.

Відповідно до ст. 28 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», орендареві забезпечується захист його права на майно, одержане ним за договором оренди, нарівні із захистом, встановленим законодавством щодо захисту

права власності. Орендар може зажадати повернення орендованого майна з будь-якого незаконного володіння, усунення перешкод у користуванні ним, відшкодування шкоди, завданої майну громадянами і юридичними особами, включаючи орендодавця.

У даному випадку суд вважає за необхідне застосувати такий спосіб захисту прав орендаря як усунення перешкод у користуванні орендованим майном, який полягає в зобов’язанні відповідача вивезти своє майно з орендованого позивачем приміщення.

Суд відхиляє посилання відповідача на те, що частина обладнання знаходиться в оренді іншого господарюючого суб’єкта, оскільки відповідач не надав суду жодного доказу цього. Більш того, у відзиві та доповненнях до відзиву відповідач навіть не назвав даного суб’єкта.

Водночас суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача витрат по утриманню обладнання відповідача, які складаються з витрат по орендній платі за приміщення та витрат на по комунальним послугам та охорону приміщення з огляду на таке.

Відповідно до ч. 4 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 4) відшкодування збитків та моральної шкоди. Відповідно до ч. 1 ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов’язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб’єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Згідно з абзацами 1-4 п. 1 ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб’єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов’язання другою стороною; недоодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов’язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

За змістом ч.2 ст. 22 ЦК України та ч.2 ст. 224 ГК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) та доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Для застосування деліктної відповідальності необхідною є наявність складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки особи, шкідливого результату такої поведінки (шкоди), причинного зв'язку між протиправною поведінкою та шкодою і вини особи, яка заподіяла шкоду.

Під шкодою розуміють зменшення або втрату певного особистого чи майнового блага.

Протиправною є поведінка, яка не відповідає вимогам закону, тягне за собою порушення (зменшення, обмеження) майнових прав (благ) і законних інтересів іншої особи.

Причинний зв'язок між протиправною поведінкою і шкодою полягає в тому, що: 1) протиправна поведінка завжди передує в часі шкідливому результату, що настав; 2) шкідливий результат є наслідком саме цієї протиправної поведінки.

Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною шкоди, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв'язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв'язку.

Реальні збитки – це втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Підставою для відшкодування збитків є наявність усіх елементів складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки особи, збитків, причинного зв’язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини особи, яка заподіяла збитки. Відсутність хоча б однієї з зазначених складових, виключає склад правопорушення взагалі, а з ним відповідно і правові підстави відшкодування збитків.

З наданого суду Позивачем договору оренди нежитлового приміщення від 15.12.2004р. № 2821, укладеного між позивачем та Управлінням комунального майна і приватизації Харківської міської ради слідує лише те, що Позивач є користувачем цього приміщення. З досліджених судом інших доказів, слідує, що в цьому приміщенні безпідставно перебуває майно Відповідача. Однак в обґрунтування факту та розміру завданої Позивачу шкоди, останнім не надано доказів, в якій частині він був обмежений у використанні цього приміщення та у якому розмірі мали бути розподілені між ним та Відповідачем витрати з оплати комунальних послуг, охорони приміщення тощо. З огляду на наведе вище та всупереч вимог ст.ст. 4-3, 33, 34 ГПК України, Позивачем не доведено як самого факту виникнення збитків, так і їх розміру.

Суд зазначає, що сторони по справі хоча і є окремими суб’єктами правовідносин, мають окремі баланс і майно, однак підпорядковані одному органу державної влади – Державному комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики і, відповідно, повинні виконувати його законні розпорядження.

Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, на підставі ст. 19 Конституції України, ч. 4 ст. 11, ч.2 ст. 22, ч. 4 ст. 611 Цивільного кодексу України, ч.ч. 2 та 3 ст. 73, ч. 1 ст. 224, п. 1 ст. 225 Господарського кодексу України, ст. 3 Закону України «Про управління об’єктами державної власності» п.п. 1, 13 Указу Президента України «Питання державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики» п.п. 2-4 Порядку передачі об’єктів права державної та комунальної власності, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.09.1998 р. № 1482, керуючись ст. ст. 22, 33, 34, 43, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Відмовити у задоволенні клопотання про відкладення судового засідання та про зупинення провадження по справі.

2. Задовольнити позов частково.

3. Зобов’язати Національний науковий центр «Інститут метрології» ( м. Харків, вул. Мироносицька, 42, код ЄДРПОУ 02568325, р/р 26002143260011 в АКБ „Базис”, МФО 351760) звільнити приміщення, що розташоване за адресою м. Харків, пров. Лопанський, 2/2, та вивезти з нього металообробне обладнання, а саме: