Рішення № 6786760, 03.11.2009, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" листопада 2009 р. Справа № 42/175-09

вх. № 4987/1-42

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Холодков О.С. (директор)

відповідача - Овчаренко В.В. (дов.)

розглянувши справу за позовом ТОВ "Асхол", м. Харків

до ТОВ "ДП Укрбудпроект", м. Харків

про стягнення 421196,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ТОВ "Асхол", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача, ТОВ "ДП Укрбудпроект", про стягнення заборгованості в сумі 421196,00 грн., в т.ч. основна заборгованість за договором № 081202-ТЛ від 11.12.2008р. - 171120,00 грн., штраф - 51336,00 грн., пеня - 171120,00 грн., основну заборгованість за рахунком-фактурою від 10.12.2008р. - 27620,00 грн., крім того позивач просить покласти на відповідача судові витрати.

23.09.2009р. від позивача через канцелярію суду надійшло уточнення позовної заяви, згідно яких позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у сумі 321745,11 грн., в т.ч. основна заборгованість за договором № 081202-ТЛ від 11.12.2008р. - 171120,00 грн., штраф - 51336,00 грн., пеня - 28809,11 грн., основна заборгованість за рахунком-фактурою від 10.12.2008р. - 27620,00 грн., витрати на отримання юридичної допомоги - 42860,00 грн. Крім того позивач просить покласти на відповідача судові витрати в сумі 4556,96 грн.

Відповідно до ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог, тому суд приймає уточнення позивача до розгляду.

Позивач в судовому засіданні підтримує уточнені позовні вимоги в повному обсязі та просить суд їх задовольнити.

Відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві на позов.

В слуханні справи оголошувались перерви до 12.10.2009р. об 11:00 год., до 03.11.2009р. об 11:00 год.

Вислухавши представників сторін, розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

11 грудня 2008 року між ТОВ "Асхол" (позивач) та ТОВ "ДП Укрбудпроект" було укладено договір поставки товару № 081202-ТЛ.

Відповідно до п. 1.1. Договору поставки № 081202-ТЛ (далі Договір) відповідач зобов'язався поставити позивачу обладнання, що визначено в додатку №1 до Договору.

Відповідно до додатку № 1 до Договору поставки відповідач мав поставити волоконний одномодовий лазер ЛС-01-Х, потужністю 100 Вт, в комплекті.

Пунктом 2.1. Договору поставки передбачено, що обладнання має бути поставлено на протязі 10 робочих днів з дня отримання відповідачем передплати у розмірі 100% вартості обладнання.

Вартість обладнання, згідно п. 3.1. договору, складає 171120,00 грн.

Передплата, відповідно до Договору поставки, має бути здійснена в розмірі 100% від суми вказаної в п. 3.1. Договору поставки, на протязі 10 банківських днів після укладання Договору.

17 грудня 2008 року відповідач надав рахунок фактуру № 17/12-08 до Договору на загальну суму 171120,00 грн.

Платіжним дорученням № 11 від 18 грудня 2008 року позивач здійснив переведення грошових коштів, відповідно до вищевказаного договору, в розмірі 171120,00 грн. на розрахунковий рахунок відповідача.

Отже, відповідно до умов договору відповідач повинен був поставити на адресу позивача товар в строк до 03.02.2009р.

Однак відповідач не виконав свої зобов'язання належним чином.

У судовому засіданні представник відповідача підтверджує той факт, що обладнання не поставлено на адресу позивача до теперішнього часу.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно статті 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно з положеннями ч.1 статті 665 ЦК України у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Відповідно до ч.1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, а частиною 3 цієї статті передбачено, якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Згідно ч.2 та ч.3 статті 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Суд не приймає посилання позивача на лист від 10 лютого 2009 року вихідний номер № 100209-01, направлений на адресу відповідача про розірвання договору поставки товару № 081202-ТЛ та про повернення суми передплати в розмірі 171120,00 грн., а також сплати штрафу, у зв'язку з невиконанням договору, що визначено в п. 7.2. Договору, оскільки позивачем не надано доказів направлення такого листа, а відповідач заперечує проти факту отримання даного листа.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що відповідач не виконав свої зобов'язання щодо поставки товару, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми попередньої оплати в розмірі 171120,00 грн.

З наведених вище підстав суд не приймає посилання відповідача на те, що договір є дійсним, сторони договір не розривали, оскільки відповідач не виконав свої зобов'язання в строки, встановлені умовами договору, а позивач втратив інтерес щодо виконання зобов'язання відповідачем, у зв'язку з чим має право вимагати повернення суми попередньої оплати.

Умовами договору, а саме п.7.2 договору, передбачено, що в разі порушення строків поставки обладнання постачальник сплачує покупцю штраф у розмірі 30% від суми договору, а також пеню в розмірі 1% за кожен день прострочення.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Отже, штраф та пеня є різновидами неустойки, які відрізняються тим, що розмір пені залежить від тривалості прострочення боржника, а штраф не залежить.

Згідно з частиною першою статті 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 6 ЦК України Сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Згідно ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Отже, сторони вільні в досягнення домовленостей, при цьому умови договору повинні відповідати нормам діючого законодавства.

Суд вважає, що діюче законодавство (положення цивільного та господарського кодексів) не обмежує право сторін встановити оплату пені та штрафу за невиконання зобов'язання щодо поставки товару, суд вважає, що умови договору щодо необхідності сплати санкцій за несвоєчасну поставку товару є розумними та справедливими, оскільки обидві сторони договору повинні нести відповідальність за несвоєчасне виконання своїх зобов'язань, тому суд не приймає посилання відповідача на те, що позивач безпідставно заявляє вимогу щодо сплати пені та штрафних санкцій.

Стосовно розміру пені, суд зазначає, що умовами договору передбачена сплата пені в розмір 1% за кожен день прострочення, однак відповідно до ст.1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, а відповідно до ст.3 даного Закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Позивачем пеня розраховувалась з дотриманням вимог Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, однак позивач невірно розрахував період нарахування пені, оскільки відповідно до умов договору, а саме п. 2.1 відповідач зобов'язаний поставити обладнання протягом 10 робочих днів з дня отримання 100% передплати, передплата позивачем була зроблена 18.12.2008р., а отже строк виконання зобов'язання настав 02.01.2009р. (за вирахуванням святкових та вихідних днів), тому пеня може нараховуватись з 03.01.2009р., а позивач нараховує пеню за період з 29.12.2008р.

Також суд зазначає, що згідно ч.6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, з врахуванням вимог вказаної норми період прострочення платежу з 03.01.2009р. закінчується 03.07.2009р. (за шість місяців).

Таким чином за вказаний період з урахуванням подвійної облікової ставки НБУ нарахований розмір пені складатиме 20187,47 грн.

Отже суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню частково, а саме в сумі 20187,47 грн., в частині стягнення пені в сумі 8621,64 грн. суд відмовляє.

Штраф позивачем розрахований вірно, а саме в розмірі 30% від вартості непоставленого товару, а саме в розмірі 51336,00 грн., та в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.

Також судом встановлено, що на підставі рахунку-фактури № 10/12-08 від 10.12.2008р. позивачем на адресу відповідача платіжним дорученням № 1 від 11.12.2008р. перерахована передплата за обладнання в сумі 27620,00 грн.

Отже між сторонами досягнута усна домовленість щодо поставки обладнання відповідачем на адресу позивача, сторони досягли згоди щодо вартості товару.

Відповідно до статті 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно з положеннями ч.1 статті 665 ЦК України у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Відповідно до частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивач 24.06.2009р. звернувся з позовом до суду щодо стягнення з відповідача суми попередньої оплати в сумі 27620,00 грн.

25.09.2009р. відповідно до фіскального чеку та опису вкладення позивач направив на адресу відповідача вимогу щодо повернення суми попередньої оплати в розмірі 27620,00 грн.

Однак відповідач до теперішнього часу не виконав свої зобов'язання щодо поставки обладнання на суму 27620,00 грн., що підтверджує представник відповідача в судовому засіданні, та не повернув кошти позивачу.

Враховуючи, що для відповідача втратило інтерес виконання відповідачем своїх зобов'язань, суд вважає позовні вимоги щодо стягнення 27620,00 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно стягнення додаткових витрат на юридичну допомогу в сумі 42860,00 грн. відповідно до ст. 22 ЦК України.

Суд зазначає, що позивачем були укладені три договори на надання йому юридичної допомоги, а саме :

- 08.01.2009р. між Позивачем та ФО-П Петренко О.В. (Виконавець) був укладений Договір № П/08/01-09 про надання юридичних послуг. Відповідно до умов Договору Виконавець надає Позивачу юридичні послуги щодо досудового врегулювання спору, що виник між Позивачем і Відповідачем стосовно Договору поставки № 081202-ТЛ від 11.12.2008р.

До даного договору складені акти прийому передачі виконаних робіт в кількості 13 актів за період з 27.01.2209р. по 29.04.2009р., з яких вбачається, що виконавець протягом трьох місяців по декілька разів на місяць по декілька годин здійснював одні і ті ж самі роботи, а саме пропрацьовував матеріали, здійснював підбір діючого законодавства, проводив консультації з питань досудового врегулювання спору, підготовку матеріалів для подачі позовної заяви.

Згідно наданих копій квитанцій позивач перерахував на адресу виконавця 28750,00 грн.

Суд зазначає, що спір, який виник між позивачем та відповідачем не є спором, який представляє особливу складність. З вищевказаних актів не вбачається, яке саме законодавство було вивчено та підібрано, з актів вбачається, що пропрацювання та підбір діючого законодавства відбувалось більше 10 годин, при цьому в позовній заяві є посилання лише на статті 22, 550-552, 623 ЦК України та ст. 225 ГК України, що не потребує такого вивчення та пропрацювання, яке було проведено виконавцем за договором.

Також з актів вбачається, що виконавець здійснював організацію дій по направленню претензій боржнику (акт від 06.02.2009р., 16.02.2009р.), в той час, коли суду не надано доказів направлення претензій відповідачу за вказаний період.

Отже суд вважає, що витрати в сумі 28750,00 грн. на юридичну допомогу не є співрозмірними щодо предмету спору, позивачем не обґрунтовано понесення витрат в такому розмірі, а отже дана сума не підлягає стягненню з відповідача.

- 09.01.2009р. між Позивачем та ФО-П Петренко О.В. (Виконавець) укладений договір № П/09/01-09 про надання юридичних послуг, умовами якого є надання Позивачу юридичних послуг щодо досудового врегулювання спору, що виник між Позивачем і Відповідачем стосовно відсутності факту поставки електротехнічних товарів згідно з рахунком-фактурою № 10/12-08 від 10.12.2008р. на суму 27 620,00 грн.

До даного договору складені акти прийому передачі виконаних робіт від 15.01.2009р. та 20.01.2009р., з яких вбачається, що виконавець виконував ознайомлення з документами, пропрацювання та підбір діючого законодавства, проводив консультації з питань досудового врегулювання спору, організація і складання проектів претензій, організація дій по направленню претензій боржнику, організація переговорів з боржником, підготовка матеріалів до позовної заяви.

Згідно наданих копій квитанцій позивач перерахував на адресу виконавця 3600,00 грн.

Суд зазначає, що крім вказаних актів, суду не надано жодного доказу на підтвердження дійсного виконання виконавцем вказаних робіт, в матеріалах справи відсутні претензії та докази направлення претензій на адресу відповідача щодо повернення передплати в сумі 27620,00 грн. або поставки товару

Отже суд вважає, що витрати в сумі 3600,00 грн. на юридичну допомогу не є співрозмірними щодо предмету спору, позивачем не обґрунтовано понесення витрат в такому розмірі, а отже дана сума не підлягає стягненню з відповідача.

- 10.06.2009р. між Позивачем та ТОВ "Юридична фірма "Перемога" (Виконавець) був укладений Договір № 06-1/09 про надання юридичних послуг. Відповідно до умов Договору Виконавець бере на себе зобов'язання надавати юридичні послуги щодо представництва інтересів Замовника у господарському суді Харківської області у справі про стягнення суми.

10.06.2009р. Позивачем та Виконавцем підписаний акт прийому-передачі виконаних робіт, відповідно до якого виконавцем складена позовна заява, вартість виконаних робіт складає 280,00 грн. Дана сума перерахована позивачем виконавцю згідно платіжного доручення № 73 від 11.06.2009р.

Позивачем не доведена необхідність укладання даного договору, оскільки ним вже до цього укладався договір на юридичні послуги з ФО П Петренко, до складу яких також входила підготовка матеріалів до позовної заяви (акт від 22.04.2009р.).

- 04.08.2009р. між Позивачем та ТОВ "АКВІТЕНС" (Виконавець) був укладений Договір № 04/08-Ю про надання юридичних послуг. Відповідно до умов Договору Виконавець бере на себе зобов'язання з надання юридичних послуг щодо пропрацювання питання та надання правового висновку з питань пов'язаних зі стягненням пені з ТОВ "ДП Укрбудпроект" в зв'язку з розглядом в господарському суді Харківської області справи за позовом ТОВ "АСХОЛ" до ТОВ "ДП Укрбудпроект" щодо стягнення шкоди в зв'язку з невиконанням договору поставки № 081202-ТЛ від 11.12.2008р.

Згідно акту від 28.08.2009р. позивачу виконавцем надані послуги на суму 9300,00 грн.

Суд зазначає, що суду не надано жодного доказу надання позивачу юридичних послуг щодо питання стягнення пені, при цьому суд звертає увагу на те, що позивачем невірно обрахована сума пені.

Згідно статті 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Суд вважає, що відповідачем не доведений розмір збитків саме у сумі 42860,00 грн., не надано обґрунтування необхідності понесення саме такої суми збитків.

За таких обставин суд вважає необґрунтованими вимоги щодо стягнення витрат у сумі 42860,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення позову, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони, пропорційно розміру задоволених вимог. Тобто суд вважає за необхідне покласти на відповідача витрати по сплаті державного мита в сумі 2702,63 грн. та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу в сумі 312,50 грн., оскільки з його вини справу було доведено до суду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32-34, 43, 44-49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДП УКРБУДПРОЕКТ" (61019 м. Харків, пр-т Ілліча, б. 118-А, р/р № 26006201309326 ХФ ЗАТ "ОТР БАНК" МФО 350750, код 32566302) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АСХОЛ" (код 35701372, 61204, м. Харків, пр-т Перемоги, 66-Б, кв.205; банківські реквізити: р/р № 26007211502300 в АКІБ "Укрсіббанк" м. Харків, МФО 351005, код банку 09807750 (основний), р/р № 26004082098001 ВАТ КБ "Надра" ХРУ МФО 351834 код банку: 26487910 (додатковий)) суму попередньої оплати в розмірі 171120,00 грн. пеню в розмірі 20187,47 грн., штраф у сумі 51336,00 грн., суму попередньої оплати в розмірі 27620,00 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 2702,63 грн. та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу в сумі 312,50 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя

Рішення підписано 09.11.2009р.