Рішення № 6786676, 03.11.2009, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" листопада 2009 р. Справа № 60/163-09

вх. № 7556/1-60

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Малахатко І.І., довіреність б/н від 07.09.2009р.

відповідача - не з`явився

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕМАГРОТЕХКОМПЛЕКС", с. Комуніст

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Багатопрофільна комерційна фірма Монтажтеплосервіс", с.Селекційне Харківського району Харківської області

про стягнення 60547,65 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "СЕМАГРОТЕХКОМПЛЕКС" (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Багатопрофільна комерційна фірма Монтажтеплосервіс" суми основного боргу у розмірі 20000,00 грн., штрафу у розмірі 37503,00 грн., річних за прострочення платежу у розмірі 535,89 грн. та інфляційних втрат у розмірі 2508,76 грн. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що на підставі договору №12/10 від 13 жовтня 2008 року позивачем були виконані послуги зі збирання комбайном врожаю соняшника на ланах відповідача, однак відповідач кошти за виконані послуги не сплатив, внаслідок чого виникла заборгованість та нараховано згідно п.6.6. Договору та ст.625 Цивільного кодексу України штраф, інфляційні втрати та 3% річних.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 22 вересня 2009 року було прийнято позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 06 жовтня 2009 року о 11:10.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 06 жовтня 2009 року розгляд справи було відкладено на 03 листопада 2009 року о 12:00.

09.10.2009 р. через канцелярію господарського суду Харківської області надійшло клопотання позивача про залучення доказів, а саме свідоцтва про державну реєстрацію позивача, статут позивача та протокол про призначення директором Камінського В.В.

Суд, розглянувши дане клопотання, визнав його таким, що не суперечить вимогам чинного законодавства, інтересам сторін та задовольнив його.

Представник позивача у судовому засіданні підтримує позовні вимоги, просить суд їх задовольнити.

Відповідач у призначені судові засідання не з`являвся, витребувані попередньою ухвалою суду документи не надав.

До господарського суду Харківської області повернулись ухвали господарського суду Харківської області від 22 вересня 2009 року, від 06 жовтня 2009 року, які були надіслані відповідачу на адресу: 62479, Харківська область, Харківський район, с-ще Селекційне, Учбовий центр, кім. 25 з відміткою пошти: "за відмовою адресата від одержання". Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців місцезнаходження відповідача є таким: 62479, Харківська область, Харківський район, с-ще Селекційне, Учбовий центр, кім. 25.

Зважаючи на вищевикладене та приймаючи до уваги те, що судом вжито всі заходи для належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи, суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності представника відповідача за наявними в справі матеріалами, як передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки, дослідивши докази у їх сукупності, судом встановлено наступне, що між позивачем та відповідачем 13 жовтня 2008 року було укладено договір № 12/10 про надання механізованих послуг по збиранню сільськогосподарських культур.

          Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч.1 ст.901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до умов договору, а саме п.1.1., виконавець (позивач) надає, а замовник (відповідач) приймає та сплачує послуги по збиранню сільськогосподарських культур з використанням культур "Мега 208" на умовах, наданих даним договором.

Пунктом 2.1. Договору сторони погодили, що позивач надає послуги відповідачу по збиранню соняшнику на площі 150,0 га з початком збиральних робіт 13 жовтня 2008 року.

Згідно пункта 5.3. Договору у ході виконаних збиральних робіт сторони підписують акти виконаних робіт не рідше одного разу в сім днів.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач належним чином виконав умови договору, а саме виконав послуги по збиранню соняшнику на загальну суму 20000,00 грн., що підтверджується актом №17/10 здачі - прийомки виконаних робіт (послуг) від 17 жовтня 2009 року, підписаного уповноваженими представниками сторін та скріпленого печатками підприємств.

Згідно ч.1 ст.903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до п.4.1. Договору сторони встановили, що вартість робіт позивача складає 37503,00 грн.

Згідно графіку платежів, викладених у п.5.2. Договору, строк оплати за виконані послуги становить до 25 жовтня 2008 року.

За таких обставин, на час звернення позивача з позовом відповідачем несплачені надані позивачу послуги в сумі 20000,00 грн., що підтверджено матеріалами справи.

          Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення коштів в сумі 20000,00 грн. (сума основного боргу) правомірна та обґрунтована, така, що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.

Окрім того, позивач просить суд стягнути з відповідача штраф за прострочення платежу понад 60 днів у розмірі 37503,00 грн., річних за прострочення платежу станом на 15.09.2009р. у розмірі 535,89 грн. та інфляційні втрати за період з листопада 2008 року по червень 2009 року у розмірі 2508,76 грн.

                    Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.6.6. Договору у разі невиконання умов, вказаних у пунктах 5.1, 5.2, 6.2, 6.3, 6.7, 6.10 даного Договору, відповідач сплачує позивачу штраф за кожний випадок прострочки платежу виходячи із розрахунку кількості днів прострочки та розміру штрафу від суми договору, а саме у випадку прострочки платежу більше 60 днів, розмір штрафу від суми договору складає 100%, що становить 37503,00 грн.

          Згідно ч.1 та ч.2 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до ч.2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства та розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

За таких обставин, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення штрафу в сумі 37503 грн.

В силу вимог ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Зважаючи на вищевикладене, перевіривши нарахування 3% річних та інфляційних втрат, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення річних за прострочення платежу у сумі 535,89 грн., що нараховані за період з 25.10.2008 року по 15.09.2009 року та інфляційних втрат у сумі 2508,76 грн., що нараховані за період листопад 2008 року по червень 2009 року.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", що становить 605,48 грн., та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005р. № 1258 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 гривень слід покласти на відповідача, з вини якого виник спір.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 549, 551, 610, 625, 626, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4, 173, 174, 193, 216, 217, 230, 231 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань”, статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. № 1258, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

Клопотання позивача про залучення доказів - задовольнити.

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Багатопрофільна комерційна фірма Монтажтеплосервіс" (62479, Харківська область, Харківський район, с-ще Селекційне, Учбовий центр, кім. 25, р/р № 26009000966701 в КФ АКБ "Європейський", МФО 380184, ідентифікаційний код 34281704) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕМАГРОТЕХКОМПЛЕКС" (62482, Харківська область, Харківський район, селище Комуніст, вул. Докучаєва, 2-А, р/р № 26007860666900 в ХОФ АКБ "Укрсоцбанк", МФО 351016, ідентифікаційний код 33369075) суму основного боргу у розмірі 20000,00 грн., штраф у розмірі 37503,00 грн., 3% річних у розмірі 535,89 грн., інфляційні втрати у розмірі 2508,76 грн., 605,48 грн. держмита та 236,00 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення підписано 09 листопада 2009 року.

Суддя

справа №60/163-09