Рішення № 6786216, 12.11.2009, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12.11.09           Справа № 18/174-09. За позовом: Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» в особі регіонального відділення АТ «ОТП Банк», м. Суми До відповідача: Закритого акціонерного товариства «Укртехінтекс», м. Суми

Про стягнення 1267 912 грн. 21 коп.           

Суддя С.В. ЗАЄЦЬ

За участі секретаря судового засідання Ж.М. Гордієнко

За участі представників сторін:

Від позивача – Чернишенко Д.В.

Від відповідача – Неговєлов А.В.

Суть спору: позивач, відповідно до позовної заяви, просить суд стягнути з відповідача на свою користь суму заборгованості за кредитним договором № CМ-SМЕС00/032/2006 від 22.12.2006р. та відсоткам в розмірі 1244 210 грн. 47 коп. та пеню за несвоєчасне повернення кредитних коштів та несвоєчасну сплату процентів в розмірі 23701 грн. 74 коп., а також 12679 грн. 12 коп. державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Представником позивача в судове засідання подано заяву за вхідним номером 23958 від 12.11.2009р., де зазначає про уточнення позовних вимог та просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 1180091 грн. 52 коп. заборгованості по кредиту, 93580 грн. 83 коп. заборгованості по відсотках, 3963 грн. 24 коп. пені.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши повноважних представників сторін, оцінивши надані докази, суд встановив :

Між позивачем та відповідачем був укладений кредитний договір № CМ-SМЕС00/032/2006 від 22.12.2006р., відповідно до п. 1.1. ч. 2 якого позивач надає відповідачу у розмірі та валюті, визначеній у ч. 1 цього договору, а відповідач приймає, зобов`язується належним чином використати та повернути позивачу суму отриманого кредиту, а також сплатити відповідну плату за користування кредитом і виконати всі інші зобов`язання, що визначені в даному договорі.

Відповідно до п. 1.5.1. погашення відповідної частини кредиту здійснюється відповідачем щомісяця у розмірі та строки, визначені у графіку повернення кредиту та сплати процентів, шляхом безготівкового перерахування на рахунок позивача.

Відповідно до п. 2 ч. 1 кредитного договору датою остаточного повернення кредиту є 22.12.2013р. Відповідно до п. 4 ч. 1 договору, сума кредиту та процентів щомісяця погашається рівними частинами на протязі всього строку дії кредитного договору. Щомісячне погашення кредиту відбувається рівними частинами з нарахуванням процентів на залишок заборгованості по кредиту.

Крім того, між сторонами були укладені додаткові договори № 1 від 02.11.2007р. та № 2 від 23.03.2009р. до кредитного договору № CМ-SМЕС00/032/2006 від 22.12.2006р., якими були доповнені окремі положення договору № CМ-SМЕС00/032/2006 від 22.12.2006р. та змінено графік повернення кредиту і сплати відсотків.

Представник позивача в судовому засіданні пояснював, що відповідач свої зобов‘язання по кредитному договору не виконує, відсотки за користування кредитом не сплачуються і станом на день розгляду справи в суді, заборгованість за відповідачем до кредитному договору та відсоткам склала 1244210 грн. 47 коп.

Факт отримання відповідачем від позивача кредиту підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, зокрема кредитним договором № CМ-SМЕС00/032/2006 від 22.12.2006р., додатковими договорами до нього № 1 від 02.11.2007р. та № 2 від 23.03.2009р., меморіальнми ордерами № 5 від 25.12.2006р., № 1 від 26.12.2006р., № 1 від 06.11.2007р.

Представником позивача в судове засідання подано заяву за вхідним номером 23958 від 12.11.2009р. про уточнення позовних вимог, де просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 1180 091 грн. 52 коп. основної заборгованості по кредитному договору, 93580 грн. 83 коп. заборгованості по відсоткам, 3963 грн. 24 коп. пені за несвоєчасне повернення кредитних коштів та судові витрати. Відповідно до ст. 22 ГПК України заява про уточнення позовних вимог прийнята судом до розгляду.

Таким чином, станом на день розгляду справи в суді, заборгованість відповідача перед позивачем становить: 1180 091 грн. 52 коп. боргу по кредиту відповідно до кредитного договору № CМ-SМЕС00/032/2006 від 22.12.2006р. та 93580 грн. 83 коп. заборгованосіт по відсоткам.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушення зобов‘язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов‘язання.

Оскільки відповідач розрахунки з позивачем за наданий кредит не провів, позивач був змушений звернутися до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості.

На день розгляду справи в суді заборгованість відповідача перед позивачем склала 1180 091 грн. 52 коп. заборгованості по кредитному договору та 93580 грн. 83 коп. відсотків за користування кредитом, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання на лежним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутно сті конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбаченим цим Кодексом.

Аналогічна норма щодо виконання зобов`язань міститься в статті 526 Цивільного кодексу України.

У відповідності до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідач порушив вимоги вищевказаних норм та умови укладених між сторонами кредитного договору № CМ-SМЕС00/032/2006 від 22.12.2006р. та додаткових до нього договорів № 1 від 02.11.2007р. та № 2 від 23.03.2009р., а саме допустив прострочення виконання грошового зобов’язання.

Стаття 1054 Цивільного кодексу України передбачає, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов‘язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов‘язується повернути кредит та сплатити проценти.

Доказів сплати боргу по кредиту та відсоткам відповідачем суду не подано, також не подано і аргументованих заперечень вимогам позивача, тому позовні вимоги в зазначеній частині підлягають задоволенню на підставі ст. ст. 526, 1048, 1054 Цивільного Кодексу України.

Крім цього, позивач просить стягнути з відповідача 3 963 грн. 24 коп. пені на суму простроченого кредиту за несвоєчасне виконання зобов‘язань, яка передбачена п.4.1.1 кредитного договору № CМ-SМЕС00/032/2006 від 22.12.2006р.

Так, відповідно до п. 4.1.1. договору за порушення прийнятих на себе зобов`язань стосовно повернення кредитних коштів, сплату процентів за користування кредитними коштами, у визначені цим договором строки, відповідач зобов`язаний сплатити позивачу пеню в розмірі 1% від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочки. Нарахування пені передбачено умовами кредитного договору, пеня нарахована позивачем в межах строків позовної давності, з урахуванням вимог Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”. Тому позовні вимоги в частині стягнення пені є обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі ст. ст. 546, 549 Цивільного Кодексу України.

Таким чином позовні вимоги, з урахуванням заяви позивача за вхідним номером 23958 від 12.11.2009р. про уточнення позовних вимог, є правомірними, обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню шляхом стягнення з відповідача 1180 091 грн. 52 коп. заборгованості по кредиту відповідно до кредитного договору № CМ-SМЕС00/032/2006 від 22.12.2006р., 93580 грн. 83 коп. відсотків за користування кредитом та 3963 грн. 24 коп. пені за несвоєчасне виконання зобов`язань по кредитному договору.

Як свідчать матеріали справи, при подачі позовної заяви позивач звернувся до господарського суду Сумської області з вимогою про застосування заходів щодо забезпечення позову в порядку ст. 66 Господарського процесуального кодексу України шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача на рахунки у банківських установах, що відкриті відповідачу.

В обґрунтування даної вимоги позивач послався на те, що у разі неприйняття мір забезпечення позову у подальшому утрудниться чи зробить неможливим виконання рішення суду.

Оцінивши викладене, суд враховує, що статтями 66, 67 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Забезпечення позову – це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Зі змісту вказаних статей вбачається, що обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає в доказуванні обставин, з якими пов’язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред’явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Водночас, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи.

З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, обов’язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов’язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Отже вимога про вжиття заходів до забезпечення позову повинна бути обґрунтована з поданням належних і допустимих доказів, що підтверджують можливість виникнення ускладнень у виконанні судового рішення.

Разом з тим, як вбачається з вимоги про вжиття заходів до забезпечення позову, суд вважає, що позивачем не доведено наявності фактичних обставин, із якими пов’язується застосування вищевказаних заходів.

А саме, позивач зазначає, що відповідач ухиляється від виконання законних вимог, тривалий час не виконує вимог кредитного договору, а тому є підстави для вжиття заходів по забезпеченню позову. Вказані обставини, на думку позивача, можуть призвести до неможливості виконання рішення господарського суду в разі задоволення позову.

Проте, суд визначає, що вказане твердження не можна визнати достатньо обґрунтованим, оскільки позивачем не надано доказів на його підтвердження та не мотивовано твердження про те, що невжиття заходів забезпечення позову унеможливить виконання судового рішення при стягненні грошових сум.

Відповідно до змісту статті 66 Господарського процесуального кодексу України, у вирішенні питання про забезпечення позову суд з’ясовує обсяг позовних вимог, здійснює оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів – з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів, а також з огляду на те, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичних осіб або фізичних осіб – підприємців – учасників судового процесу.

Більш того, статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

Частиною 7 статті 319 Цивільного кодексу України визначено, що діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов’язано допустити до користування його майном інших осіб у випадках і в порядку, встановлених законом.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, відповідних доводів в обґрунтування вимоги про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на кошти, що знаходяться на рахунках у банківських установах позивач не наводить.

Більш того, у розумінні положень розділу 10 Господарського процесуального кодексу України “Забезпечення позову”, розглядаючи вимогу про забезпечення позову суд оцінює, наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов’язаний з предметом позову, співрозмірний позовній вимозі і яким чином цей захід забезпечуватиме фактичну реалізацію мети його вжиття.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що вимога позивача про вжиття заходів до забезпечення позову, змістом якої є накладення арешту на грошові кошти на рахунки у банківських установах, що відкриті відповідачу, є необґрунтованою та порушує збалансованість інтересів сторін.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процессу, понесені позивачем покладаються на відповідача. Відповідно до ст. 46 ГПК України, у разі збільшення розміру позовних вимог недоплачена сума державного мита доплачується чи стягується згідно з новою ціною позову. Таким чином, позивачу необхідно додатково сплатити державне мито за збільшення розміру позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України , суд, -

          В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Укртехінтекс» (40030, м. Суми, вул. Пушкіна, б. 55, код 23291170) на користь Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» в особі регіонального відділення АТ «ОТП Банк» в м. Суми (40000, м. Суми, Червона площа, 5, код 21685166) 1180 091 грн. 52 коп. заборгованості по кредитному договору, 93 580 грн. 83 коп. заборгованості по відсоткам, 3 963 грн. 24 коп. пені, 12776 грн. 36 коп. державного мита, 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Стягнути з Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» в особі регіонального відділення АТ «ОТП Банк» в м. Суми (40000, м. Суми, Червона площа, 5, код 21685166) в доход державного бюджету України (р/р 31112095700002 в ГУДКУ в Сумській області, МФО 837013, код 22090200, символ 095) 97 грн. 24 коп. державного мита.

4.          У задоволенні клопотання позивача про забезпечення позову – відмовити.

5.          Накази видати після набранням рішення законної сили.

СУДДЯ С.В. ЗАЄЦЬ

В судовому засіданні оголошено всутупну та резолютивну частини рішення

Повний текст рішення підписаний 13.11.2009р.

Суддя