Рішення № 6785849, 16.11.2009, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" листопада 2009 р. Справа № 11/61

за позовом Акціонерне Товариство Закритого типу "Спецбуд"

до відповідача 1: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області

до відповідача 2: Головного управління Державного казначейства України в Рівненській області

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Перша Державна нотаріальна контора та об'єднання співвласників багатоквартирного будинку по вул. Князя Романа, 15/а у м. Рівне - ТС "Оселя-сервіс"

про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 29 листопада 1993 року в частині продажу буд. 15-А по вул. Князя Романа в м. Рівне в складі цілісного майнового комплексу ДП "Спецбуд"

Суддя

Представники:

Від позивача : представник по довіреності Рашко В.Г.

Від відповідача : 1- представник по довіреності Боліщук І.Ю.

від відповідача-2: представник по довіреності Гнатишин К.В.

від третіх осіб: ОСББ ТС "Оселя-сервіс" - голова правління Комон Г.О., від Першої Державної нотаріальної контори - не з"явився

В засіданні оголошувалася перерва з 11 по 16 листопада 2009 року для підготовки повного тексту рішення.

СУТЬ СПОРУ: Акціонерне Товариство Закритого типу "Спецбуд" (надалі Позивач або АТЗТ "Спецбуд") звернулося в господарський суд з позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області (надалі РВ ФДМУ) та Головного управління Державного казначейства України в Рівненській області (надалі ГУ ДКУ) про визнання недійсним договору купівлі-продажу державного майна від 29.11.1993р. в частині продажу буд. 15-А по вул. Князя Романа в м. Рівне в складі цілісного майнового комплексу – державного підприємства “Спецбуд”.

До винесення рішення зі спору в порядку ст.22 ГПК України представник позивача подав заяву про уточнення позовних вимог (т.2 а.с. 77) в якій, зокрема, просить:

1.Договір купівлі-продажу майна державного підприємства «Спецбуд», який 29 листопада 1993року укладено Товариством покупців державного підприємства «Спецбуд» з Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Рівненський області - визнати недійсним в частині продажу житлового будинку 15-А по вул. Князя Романа (бувша Дозорцевої) у м. Рівне, в складі цілісного майнового комплексу Державного підприємства «Спецбуд». як укладеного в наслідок обману.

2.. Зобов'язати Регіональне відділення Фонду державного майна України по Рівненський області у встановленому порядку прийняти у АТЗТ «Спецбуд» ж\ будинок 15-А по вул. Князя Романа у м. Рівне.

3. Зобов'язати Регіональне відділення Фонду державного майна України по Рівненський області у встановленому порядку провести оцінку житлового будинку 15-А по вул. Князя Романа у м. Рівне станом на день набрання чинності рішенням суду і сплатити через Головне управління Державного казначейства України в Рівненський області Акціонерному товариству закритого типу «Спецбуд» його вартість.

В подальшому представник позивача подав заяву в якій просив виключити з заяви про уточнення позов них вимог фразу "як укладеного внаслідок обману".

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, Позивач зазначив, що у 1993 році згідно вимог діючого законодавства проведена приватизація шляхом викупу цілісного майнового комплексу ДП «Спецбуд», до складу якого входив і будинок 15-А для малосімейних у м.Рівне, розташований на вул.Дозорцевої (нині вул.К.Романа).

Договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу, був укладений з Відповідачем на підставі Плану приватизації майна державного підприємства «Спецбуд», затвердженого наказом №487 від 26.11.1993р. Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Рівненській області. Згідно вказаного плану приватизації житловий будинок для малосімейних по вул.Дозорцевої входив до цілісного майнового комплексу ДП «Спецбуд».

Договір купівлі-продажу, як того вимагає ст.27 Закону України «Про приватизацію державного майна» від 04 березня 1992р., був посвідчений в грудні 1993 року нотаріусом 1-ї Рівненської державної нотаріальної контори Василютою Л.А. і право власності на приватизований об'єкт перейшло до Товариства покупців з моменту нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу. Про це 01 березня 1994р. складено акт передачі товариству покупців ДП «Спецбуд» Фондом Державного майна України по Рівненській області - державного майна ДП «Спецбуд» згідно договору купівлі-продажу від 29 листопада 1993р. і видано свідоцтво №61 про право власності на майно цілісного майнового комплексу.

Товариством покупців ДП «Спецбуд» утворено АТЗТ «Спецбуд». Будинок №15-А по вул.Князя Романа як під час існування ДП «Спецбуд», так і з часу утворення АТЗТ «Спецбуд» входив і входить до статутного фонду товариства. В подальшому на підставі вищевказаних документів прийнято рішення міського голови від 10.09.2002р. №2357-р і видано свідоцтво нового зразка про право власності на житловий будинок по вул.Князя Романа, 15-А в м.Рівне на АТЗТ «Спецбуд» за реєстровим номером 82-80 від 25 вересня 2002 року.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2008р. у справі №2-а-2259/08 за позовом Тачинської Г.Л. дії Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненський області по приватизації товариством покупців державного підприємства «Спецбуд» житлового будинку для малосімейних №15-А по вул. Дозорцевої (нині - Князя Романа) у м.Рівне визнано протиправними, а наказ Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненський області від 26 листопада 1993р. за №487 в частині затвердження плану приватизації товариством покупців державного підприємства «Спецбуд» вищевказаного житлового будинку для малосімейних - не чинним.

Позивач звертає увагу, що в разі коли одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 ЦКУ), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування (ст.230 ЦК України). Про наявність в діях Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненський області обману під час приватизації товариством покупців державного підприємства «Спецбуд» житлового будинку для малосімейних №15-А по вул.Дозорцевої у м.Рівне і укладення договору купівлі-продажу від 29 листопада 1993р. свідчить те, що Відповідач заперечував і заперечує наявність обставин, які перешкоджали вчиненню правочину, та замовчував їх існування. Позивач вважає, що таку ж позицію займали представники Рівненського відділення і під час розгляду адміністративної справи.

Відповідач-Регіональне відділення Фонду державного майна України по Рівненській області позову не визнав з підстав, зазначених у відзиві від 18.06.2008р., зокрема вказав про необхідність у позові умови про те, що оспорювана угода порушує права і законні інтереси Позивача. Крім того, Відповідач звернув увагу на порушення Позивачем строку позовної давності, який закінчився 15 років тому, а заяви про поновлення порушеного строку Позивач не надав. Просив в задоволенні позову відмовити.(т.1 арк.справи 50).

Однак в подальшому відповідач-1 листом від 14.07.2009р. за №10-07-00990 позов в частині визнання недійсним Договору купівлі-продажу майна державного підприємства «Спецбуд», який 29 листопада 1993 року укладено Товариством покупців державного підприємства «Спецбуд» з Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Рівненський області в частині продажу житлового будинку 15-А по вул. Князя Романа (бувша Дозорцевої) у м. Рівне, в складі цілісного майнового комплексу Державного підприємства «Спецбуд» визнав, звернувши увагу суду на те, що оспорюваний договір в оспорюваній частині укладено внаслідок помилки сторін, а не обману, як це заявляє Позивач. (т.2 арк.справи 37).

Стосовно решти позовних вимог, викладених в заяві про уточнення позовних вимог, Відповідач-Регіональне відділення Фонду державного майна України по Рівненській області письмового відзиву суду не надало, представник РВ ФДМУ в судовому засіданні проти них заперечив пославшись на те, що житловий будинок для малосімейних №15-А по вул.Дозорцевої у м.Рівне під час приватизації ДП «Спецбуд» та створення АТЗТ «Спецбуд» не увійшов до Статуного фонду останнього і, що АТЗТ «Спецбуд» не являється власником вказаного будинку, так як Рівненським міським судом скасовані розпорядження міського голови м.Рівне про оформлення права власності та Свідоцтво про право власності за АТЗТ «Спецбуд», а відтак останній не вправі вимагати відшкодування вартості будинку. Крім того представник відповідача-1 зазначив, що вимога про зобов"язання Регіонального відділення прийняти у АТЗТ «Спецбуд» житловий будинок 15-А по вул. Князя Романа у м. Рівне не грунтується ні на законодавстві, яке було чинним на момент приватизації та укладанні договору купівлі-продажу, ні на діючому законодавстві України..

Відповідач-2 Головне управління Державного казначейства України в Рівненській області письмового відзиву на позов суду не надало, представник його в судовому засіданні проти них заперечив з тих же підстав, що і представник РВ ФДМУ.

Третя особа - перша Державна нотаріальна контора письмового відзиву на позов суду не надала. Представник її в судове засідання після оголошення перерви не з"явився, про дату час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Третя особа - об'єднання співвласників багатоквартирного будинку по вул. Князя Романа, 15/а у м. Рівне - ТС "Оселя-сервіс" (надалі ТС "Оселя-сервіс") надала суду письмові пояснення в яких зазначила, що вимоги позивача в в частині визнання недійсним Договору купівлі-продажу майна державного підприємства «Спецбуд», який 29 листопада 1993 року укладено Товариством покупців державного підприємства «Спецбуд»з Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Рівненський області в частині продажу житлового будинку 15-А по вул. Князя Романа (бувша Дозорцевої) у м. Рівне, в складі цілісного майнового комплексу Державного підприємства «Спецбуд» визнає. Також у вказаних поясненнях ТС "Оселя-сервіс" зазначає, що житловий будинок 15-А по вул. Князя Романа у м. Рівне має бути передано у комунальну власність.

Розглянувши документи і матеріали, які подані учасниками процесу та зібрані судом, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини на яких грунтуються їх вимоги та заперечення, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, господарський суд прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

При цьому суд керувався наступним.

Відповідно до Статуту Акціонерного товариства закритого типу «Спецбуд», останнє створено на підставі рішення установчих зборів учасників шляхом акціонування викупленого товариством покупців майна державного підприємства «Спецбуд» та є правонаступником державного підприємства. Засновниками Товариства є члени товариства покупців ДП «Спецбуд», що добровільно об'єднали майно, яке належить їм на праві власності і підприємницьку діяльність з метою отримання прибутку. Згідно установчого договору про створення АТЗТ «Спецбуд» від 25 квітня 1994 року члени товариства покупців уклали договір про перетворення державного підприємства «Спецбуд» в Закрите акціонерне товариство «Спецбуд».

Згідно наказу Регіонального відділення ФДМУ по Рівненській області №334 від 21.09.1993р. “Про створення комісії з приватизації державного підприємства «Спецбуд» (надалі в тексті –ДП «Спецбуд») – створено комісію з приватизації майнового комплексу ДП «Спецбуд», яку зобов’язано не пізніше 20.11.1993р. подати на затвердження Регіональним відділенням Плану приватизації ДП «Спецбуд». (т.1 а.с. 63-64).

План приватизації майна державного підприємства «Спецбуд» затверджено начальником Регіонального відділення ФДМУ по Рівненській області 26.11.1993р. Розділ 4 “Продаж цілісного майнового комплексу” Плану приватизації містить п.4.4, який врегульовує порядок і умови використання об’єктів соціально-побутової сфери і передбачає зобов’язання покупця зберігати після викупу профіль споруди і використовувати виключно як житло та утримувати житловий будинок для малосімейних по вул.Дозорцевої, 15-А.( т. а.с 57-62).

Регіональне відділення ФДМУ по Рівненській області - продавець та Товариство покупців Державного підприємства «Спецбуд» - покупець 29 листопада 1993р. керуючись Планом приватизації майна ДП «Спецбуд», затвердженого наказом №487 від 26.11.1993р., уклали договір купівлі-продажу державного підприємства «Спецбуд» та Додатки до нього (надалі в тексті Договір). Згідно пп.1.1-1.4, 3.1, 5.1, 8.1 Договору, продавець продав, а покупець купив державне майно цілісного майнового комплексу державного підприємства «Спецбуд», який знаходиться за адресою: м.Рівне. вул.Відінська, 39. Право власності на відчужене майно підтверджується договором купівлі-продажу у відповідності з актом оцінки, затвердженим 27.08.1993р.. Вказаний у Договорі об’єкт продано за 336 955 тисяч українських карбованців. Передача покупцю об’єкта приватизації здійснюється продавцем протягом 10 днів з моменту сплати 100% вартості об’єкта, право власності переходить до покупця з моменту підписання акту передачі державного майна ДП «Спецбуд» (пп.1.4, 3.1 Договору). Зміни та доповнення здійснюються у письмовій формі.(п.11.3 Договору). Договір підписали та скріпили відбитками печаток начальник Регіонального відділення та голова товариства покупців ДП «Спецбуд» (т.1 а. с. 9-14). Договір посвідчений в грудні 1993 року нотаріусом 1-ї Рівненської державної нотаріальної контори Василютою Л.А.

На момент вирішення спору –Договір чинний, змін і доповнень до нього сторони не вносили.

Вбачається, що у виконання Договору покупець сплатив вартість державного майна, а продавець 01.03.1994р. передав покупцю державне майно ДП «Спецбуд», продане 29 листопада 1993р. за 336 955 тис. карбованців, що стверджується Актом передачі державного майна. Акт підписали та скріпили відбитками печаток начальник Регіонального відділення та голова товариства покупців ДП «Спецбуд». (т.1 а.с. 74).

Таким чином, Договір був виконаний сторонами у повному обсязі.

Рівненський окружний адміністративний суд розглянув справу №2-а-2259/08 за позовом Тачинської Г.Л. до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненський області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору – Товариство співвласників “Оселя-Сервіс”, АТЗТ «Спецбуд» та Головне управління Державного казначейства у Рівненській області про визнання дій суб’єкта владних повноважень протиправними та визнання рішення суб’єкта владних повноважень не чинним. Постановою від 24 квітня 2008р. – визнано протиправними дії Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненський області по приватизації Товариством покупців державного підприємства «Спецбуд» житлового будинку для малосімейних №15-А по вул. Дозорцевої (нині – Князя Романа) у м.Рівне, а наказ Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненський області від 26 листопада 1993р. за №487 в частині затвердження плану приватизації товариством покупців державного підприємства «Спецбуд» вищевказаного житлового будинку для малосімейних – не чинним.

Постанова набрала законної сили.

Враховуючи, що оспорюваний договір відбувся до набрання чинності Цивільним кодексом України, суд, керуючись статтями 4, 7 його Прикінцевих та перехідних положень, під час вирішення даного спору застосовує положення Цивільного кодексу Української РСР в редакції 1963р. (надалі в тексті - ЦК УРСР), який був чинним на момент укладення та нотаріального посвідчення Договору та його виконання.

Статтею 4 ЦК УРСР передбачено, що цивільні права і обов’язки виникають з підстав, передбачених законодавством, а також з дій громадян і організацій, які хоч і не передбачені законом, але в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують цивільні права і обов’язки. Аналогічно статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема є договори та інші правочини, цивільні права і обов’язки виникають також із актів органів державної влади та з рішень суду.

Угодами, відповідно до ст.41 ЦК УРСР, - визнаються дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов’язків. Відповідно до ст.202 ЦК України, - правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч.5 ст. 35 ГПК України, - факти, які відповідно до закону вважаються встановленими, не доводяться при розгляді справи.

Під час розгляду адміністративної справи №2-а-2259/08, про яку згадувалось вище, – Рівненським окружним адміністративним судом встановлено, що будинок №15-А по вул.Дозорцевої (на даний час - Кн.Романа) у м.Рівне є житловим будинком для малосімейних, що стверджено Актом приймання будинку в експлуатацію, затвердженого рішенням Рівненського міськвиконкому від 13 січня 1972 року №6 (т.2 а.с. 154-157).

Згідно статті 5 Житлового кодексу України, в редакції станом на час прийняття рішення про приватизацію майна ДП «Спецбуд» та на час його приватизації – даний будинок відносився до державного житлового фонду.          

Згідно чинної на час спірних правовідносин редакції статті 3 Закону України «Про приватизацію державного майна», дія даного Закону не поширювалась на приватизацію об'єктів державного житлового фонду, тобто вони (об’єкти державного житлового фонду) не підлягали приватизації у складі майна державного підприємства.          

Адміністративний суд дійшов висновку, що при прийнятті рішення про приватизацію у складі цілісного майнового комплексу житлового будинку для малосімейних №15-А по вул. Дозорцевої (на даний час Кн.Романа) у м.Рівне – Регіональне відділення Фонду державного майна України по Рівненський області діяло не у відповідності до вимог Закону України «Про приватизацію державного майна» і тому такі його дії є протиправними, а прийнятий наказ про затвердження плану приватизації, який в подальшому став підставою для укладення договору купівлі-продажу майна є не чинним (т.1 а.с. 47-48).

Вбачається, що оспорюваний договір в частині про приватизацію Позивачем у складі цілісного майнового комплексу житлового будинку для малосімейних №15-А по вул.Дозорцевої (на даний час Кн.Романа) у м.Рівне не відповідає вимогам законодавства, яке було чинним на листопад 1993 року. Договір в цій частині містить положення, які суперечать вимогам законодавства або порушують права інших осіб, - іншого матеріалами справи не встановлено.

Під час вирішення даного спору, господарський суд відповідно до ч.5 ст.35 ГПК України позбавлений необхідності досліджувати обставини, які є встановленими фактами відповідно до закону, тобто обставини: протиправності дій Відповідача під час приватизації у листопаді 1993р. майна державного підприємства «Спецбуд» та укладення договору купівлі-продажу майна державного підприємства; обставини, за яких визнано не чинним наказ Відповідача №487 вiд 26 листопада 1993р. в частині затвердження приватизації Товариством покупців державного підприємства «Спецбуд» житлового будинку для малосімейних №15-А по вул. Дозорцевої (нині –Кн.Романа) у місті Рівне та інше, оскільки це вже встановлено постановою адміністративного суду. (т.1 а.с. 47-48).

Відповідно до ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов’язковими на всій території України. Обов'язковість судових рішень також закріплена ст.115 ГПК України.

Згідно ст.48 ЦК Української РСР, - недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону. Аналогічно, ч. 1, 5 ст.203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Враховуючи вказані обставини, суд вважає, що Регіональне відділення ФДМУ по Рівненській області на момент укладення оспорюваного Договору не мало права включати до складу цілісного майнового комплексу житловий будинок для малосімейних №15-А, який знаходиться у м.Рівне по вул.Кн.Романа.

Щодо дотримання Позивачем строків звернення з позовом, господарський суд звертає увагу на таке.

Відповідно до статті 74 ЦК Української РСР, - вимога про захист порушеного права приймається до розгляду судом, арбітражем або третейським судом незалежно від закінчення строку позовної давності. Перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

Цивільним Кодексом України (2003 року) позовна давність визначається як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу(ст.256). Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ст.261). Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту (ч.5 ст.267).

Враховуючи зазначене вище, Позивачу - АТЗТ «Спецбуд» про порушення свого права стало відомо 15 травня 2008р., після набрання чинності постановою адміністративного суду по справі №2-а-2259/08, тому господарський суд вважає, що строк позовної давності Позивачем не пропущений.

З огляду на зазначені обставини позов підлягає частковому задоволенню в частині визнання недійсним Договору купівлі-продажу майна державного підприємства «Спецбуд», який 29 листопада 1993 року укладено Товариством покупців державного підприємства «Спецбуд» з Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Рівненський області в частині продажу житлового будинку 15-А по вул. Князя Романа (бувша Дозорцевої) у м. Рівне, в складі цілісного майнового комплексу Державного підприємства «Спецбуд».

В решті вимог позов не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Всупереч наведеній нормі позивач не довів того, що під час приватизації ДП "Спецбуд" житловий будинок 15-А по вул. Князя Романа (бувша Дозорцевої) у м. Рівне мав би бути прийнятий саме Регіональним відділенням ФДМУ та не навів правових норм, на підставі яких у останнього виникає зобов"язання по прийняттю вказаного будинку.

22.07.1992р. набрав чинності Закон України "Про приватизацію державного житлового фонду", преамбулою якого визначено: "Цей Закон визначає правові основи приватизації житла, що знаходиться в державній власності, його подальшого використання і утримання. Метою приватизації державного житлового фонду є створення умов для здійснення права громадян на вільний вибір способу задоволення потреб у житлі, залучення громадян до участі в утриманні і збереженні існуючого житла та формування ринкових відносин.".

Відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" державний житловий фонд - це житловий фонд місцевих Рад народних депутатів та житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, організацій, установ.

Таким чином, відповідно до приписів вищенаведених правових норми, житловий фонд, що знаходився на праві, зокрема, повного господарського відання підлягав приватизації за приписами Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду".

Згідно п. 9 ст. 8 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" державний житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні або оперативному управлінні державних підприємств, організацій та установ, за їх бажанням може передаватись у комунальну власність за місцем розташування будинків з наступним здійсненням їх приватизації органами місцевої державної адміністрації та місцевого самоврядування згідно з вимогами цього Закону.

Законом України від 22.02.94 р. N 3981-XII "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" п. 9 ст. 8 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" доповнено ч. 2 такого змісту: "В разі банкрутства підприємств, зміни форми власності або ліквідації підприємств, установ, організацій, у повному господарському віданні яких перебуває державний житловий фонд, останній (крім гуртожитків) одночасно передається у комунальну власність відповідних міських, селищних, сільських Рад народних депутатів.". Таким чином, приписами даної правової норми було зобов’язано підприємства, які змінювали форму власності передати державний житловий фонд, що знаходився у повному господарському віданні цих підприємств, у комунальну власність.

Згідно ч. 2 ст. 3 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" у редакції, що існувала на час укладення договору купівлі-продажу, дія цього Закону не поширюється на приватизацію об'єктів державного земельного та житлового фондів, а також об'єктів соціально-культурного призначення, за винятком тих, які належать підприємствам, що приватизуються. Отже, приписами даної правової норми встановлено, що дія зазначеного закону не поширюється на об’єкти державного житлового фонду.

Як вже було зазначено, позивача було створено за рішення установчих зборів учасників від 25.04.1994р. та він є правонаступником державного підприємства0.

Як свідчать матеріали приватизації ДП "Спецбуд" (т.1 56-73 а.с.) саме у господарському віданні останнього на момент приватизації перебував житловий будинок для малосімейних 15-А по вул. Князя Романа (бувша Дозорцевої) у м. Рівне., а відтак, на основі вищенаведених норм, саме ДП "Спецбуд", як підприємство, яке змінювало форму власності, зобов"язане було передати державний житловий фонд, що знаходився у повному господарському віданні його, в тому числі і вказаний будинок, у комунальну власність.

Законом України "Про приватизацію майна державних підприємств" у редакції, що існувала на час укладення договору купівлі-продажу не передбачалось обов"язку органу, який здійснював приватизацію державного підприємства, по прийняттю від вказаного підприємства об"єктів житлового фонду та наступній його передачі в комунальну власність. Не встановлено такого обов"язку органу приватизації і діючим законодавством.

Таким чином вимога АТЗТ "Спецбуд" про зобов'язання Регіональне відділення Фонду державного майна України по Рівненський області у встановленому порядку прийняти у АТЗТ «Спецбуд» житловий будинок 15-А по вул. Князя Романа у м. Рівне не грунтується на законі, є необгрунтованою, а відтак не підлягає задоволенню.

Крім того слід зазначити, що відповідно до Статуту акціонерного товариства закритого типу "Спецбуд", зареєстрованого розпорядженням голови Рівненської міської управи від 17.06.1994р. за №759р., останнє є правонаступником державного підприємства "Спецбуд"( п.3.2 Статуту) (т.1 а.с.33), а відтак, на підставі статті 37 ЦК УРСР, до АТЗТ "Спецбуд" перейшло майно, права і обов"язки ДП "Спецбуд", в тому числі у господарське відання до АТЗТ "Спецбуд" перейшов і житловий будинок для малосімейних 15-А по вул. Князя Романа (бувша Дозорцевої) у м. Рівне.

Законом України "Про передачу об"єктів права державної та комунальної власності" від 03.03.1998, № 147/98-ВР та постановою Кабінету Міністрів України від 06.11.1995р. №891, якою затверджено Положення про порядок передачі в комунальну власність державного житлового фонду, що перебував у повному господарському віданні або в оперативному управлінні підприємств, установ та організацій, визначено порядок передачі в комунальну власність державного житлового фонду, що перебував у повному господарському віданні або в оперативному управлінні підприємств, установ та організацій (далі - відомчий житловий фонд), у разі банкрутства, зміни форми власності або ліквідації цих підприємств, установ та організацій, а також передачу в комунальну власність відомчого житлового фонду в інших випадках.

Нормами вказаних законодавчих актів встановлено, що передачі в комунальну власність підлягають житлові будинки відомчого житлового фонду, у тому числі гуртожитки і, що відомчий житловий фонд передається у комунальну власність безоплатно.

Вказаними нормативними актами передбачено, що передача будинків відомчого житлового фонду в комунальну власність провадиться комісією з питань приймання відомчого житлового фонду в комунальну власність, яка утворюється Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями або виконкомом відповідної Ради.

До складу цієї комісії входять представники відповідних місцевих комунальних підприємств, житлово-експлуатаційної організації, на баланс якої передаються будинки відомчого житлового фонду, регіонального відділення (представництва) Фонду державного майна місцевого фінансового органу, бюро технічної інвентаризації, спеціалізованого проектного інституту, підприємства, установи чи організації, що передає відомчий житловий фонд, та представники інших заінтересованих підприємств, установ і організацій.

Крім того, відповідно до Закону України "Про передачу об"єктів права державної та комунальної власності" ініціатива щодо передачі об'єктів соціальної інфраструктури у комунальну власність може виходити відповідно від органів, визначених статтею 3 цього Закону, підприємств, а також господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації).

Отже жоден з вище наведених нормативних актів не встановлює обов"язку органу приватизації (корпоратизації) державного підприємства приймати від останнього або від його правонаступника, створеного в процесі приватизації (корпоратизації), відомчого житлового фонду.

Таким чином АТЗТ "Спецбуд", як правонаступник державного підприємства вправі самостійно ініціювати питання щодо передачі об"єктів відомчого житлового фонду, в тому числі житлового будинку для малосімейних 15-А по вул. Князя Романа (бувша Дозорцевої) у м. Рівне, у комунальну власність.

Крім того суд зазначає, що Регіональне відділення Фонду державного майна України по Рівненський області не є органом, який здійснює управління державним житловим фондом і його приватизацію.

Однак суд зазначає, що Регіональне відділення Фонду державного майна України по Рівненський області не позбавлене права у порядку, передбаченому Законом України "Про передачу об"єктів права державної та комунальної власності" та постановою Кабінету Міністрів України від 06.11.1995р. №891, якою затверджено Положення про порядок передачі в комунальну власність державного житлового фонду, що перебував у повному господарському віданні або в оперативному управлінні підприємств, установ та організацій, ініціювати питання щодо передачі об"єктів відомчого житлового фонду, що перебував у повному господарському віданні або в оперативному управлінні підприємств, установ та організацій у разі банкрутства, зміни форми власності або ліквідації цих підприємств, установ та організацій, у комунальну власність.

Не грунтуються на законодавстві і вимоги позивача про зобов'язання Регіональне відділення Фонду державного майна України по Рівненський області у встановленому порядку провести оцінку житлового будинку 15-А по вул. Князя Романа у м. Рівне станом на день набрання чинності рішенням суду і сплати через Головне управління Державного казначейства України в Рівненський області Акціонерному товариству закритого типу «Спецбуд» його вартості, що підтверджується наступним.

Як уже зазначалося вище Регіональне відділення Фонду державного майна України по Рівненський області не наділено правом при приватизації державних підприємств приймати у своє відання (управління) від останніх чи їх правонаступників державного житлового фонду, що перебував у повному господарському віданні або в оперативному управлінні останніх і не є органом, який здійснює управління державним житловим фондом і його приватизацію, а відтак не вправі вчиняти дії по оцінці вказаного житлового фонду.

Крім того, відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність України", Регіональне відділення Фонду державного майна України по Рівненський області не є суб"єктом оціночної діяльності.

Як статтею 48 ЦК УРСР, та і статтею 216 ЦК України встановлено, що у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Договір купівлі-продажу майна державного підприємства «Спецбуд» від 29 листопада 1993 року укладено між Товариством покупців державного підприємства «Спецбуд» та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Рівненський області. АТЗТ "Спецбуд" не є стороною договору купівлі-продажу державного майна від 29.11.1993р., який взнається недійсним у судовому порядку, а відтак до вказаного товариства не можуть бути застосовані наслідки недійсності вказаного договору. Посилання АТЗТ "Спецбуд" на те, що воно (товариство) є правонаступником прав та обов"язків товариства покупців державного підприємства «Спецбуд» є необгрунтованим, так як відповідно до Статуту АТЗТ "Спецбуд" останнє є правонаступником державного підприємства "Спецбуд". Той факт що АТЗТ "Спецбуд" створено товариством покупців державного підприємства «Спецбуд», не є підтвердженням того, що АТЗТ є правонаступником товариства покупців, так як останні тільки прийняли участь у створенні Статутного фонду АТЗТ шляхом внесення свого майна в обмін на акції АТЗТ, однак не передавали АТЗТ інших своїх прав та обов"язків, в тому числі які виникли з Договору купівлі-продажу майна державного підприємства «Спецбуд» від 29 листопада 1993 року.

Не грунтується на належних доказах і твердження позивача про те, що у зв'язку із вчиненням недійсного правочину-Договору купівлі-продажу майна державного підприємства «Спецбуд» від 29 листопада 1993 року - йому завдано збитків.

По-перше, всупереч статті 33 ГПК України, позивач не обгрунтував в чому полягають його збитки, не навів ні правових норм, на підставі яких вони підлягають стягненню, ні їх розміру.

Статтею 22 Цивільного Кодексу України встановлено, що збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Позивач не навів жодної обставини, яка б підтверджувала те, що він зазнав збитків у розумінні вищенаведеної статті.

По-друге, статтею 216 ЦКУ встановлено, якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню саме винною стороною.

Позивач зазначає, що він зазнав збитків у зв'язку із вчиненням договору купівлі-продажу майна державного підприємства «Спецбуд» від 29 листопада 1993 року з вини Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненський області, так як останнє виступало органом приватизації ДП "Спецбуд".

Однак суд зазначає, що в процесі приватизації приймало участь і ДП "Спецбуд", правонаступником якого є позивач, зокрема, до членів комісії, які розробляли план приватизації ДП, входив і начальник вказаного підприємства, а відтак останньому було відомо, що в план приватизації включено житловий будинок 15-А по вул. Князя Романа (бувша Дозорцевої) у м. Рівне.

Таким чином, матеріалами справи не встановлено того, що у зв'язку із вчиненням недійсного правочину-Договору купівлі-продажу майна державного підприємства «Спецбуд» від 29 листопада 1993 року - Акціонерному товариству закритого типу "Спецбуд" завдано збитків.

На підставі статті 49 ГПК України на сторони покладаються судові витрати пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Договір купівлі-продажу майна державного підприємства «Спецбуд», який 29 листопада 1993року укладено Товариством покупців державного підприємства «Спецбуд» з Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Рівненський області визнати недійсним в частині продажу житлового будинку для малосімейних 15-А по вул. Князя Романа (бувша Дозорцевої) у м. Рівне, в складі цілісного майнового комплексу Державного підприємства «Спецбуд».

3. В решті позовних вимог відмовити в задоволенні.

4. Стягнути з Регіонального відділенням Фонду державного майна України по Рівненський області (м.Рівне, вул.16 Липня, 77, ) на користь Акціонерноого товариства закритого типу "Спецбуд" (Рівненська обл, Рівненський район, с.Городок, вул. Б.Штейнгеля, 3а, код ЄДРПОУ 01273349) 85 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

5. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя

підписано "16" листопада 2009 р.