Ухвала суду № 6785783, 27.10.2009, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33023 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"27" жовтня 2009 р. Справа № 3/125

За позовом Прокурора Рокитнівського району Рівненської області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області

до відповідача 1 Приватного підприємства «Рокитнівська профілактична дезінфекція»

відповідача 2 Рокитнівський районний відділ профдезінфекції

про визнання недійсним рішення третейського суду при Товарній біржі «Західноукраїнська»від 18.11.2008 року у справі №1/01/08 за позовом Приватного підприємства «Рокитнівська профілактична дезінфекція»до Рокитнівського районного відділу профдезінфекції про стягнення боргу

Суддя Мамченко Ю.А.

Представники:

від позивача: представник Боліщук І.Ю. (довіреність №10 від 23.09.2009 року);

від відповідача 1: Ціпан О.П. (довіреність №45 від 27.08.2009 року);

від відповідача 2 : не з’явився;

від Прокуратури: не з’явився

Статті 20, 22, 91, 107 Господарського процесуального кодексу України роз'яснені.

Відводи з підстав, передбачених статтею 20 ГПК України, відсутні.

Протокол судового засідання складено відповідно до статті 811 ГПК України.

СУТЬ СПОРУ :

Прокурор Рокитнівського району Рівненської області звернувся до господарського суду Рівненської області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області з позовом до Рокитнівського відділу профдезинфекції державного комунального підприємства Рівненського обласного об’єднання «Профдезинфекція»про визнання недійсним рішення третейського суду при товарній біржі «Західноукраїнська»від 18.11.2008 року по справі №1/01/08.

Прокурором Рокитнівського району в позовній заяві вказано, що Прокуратурою Рокитнівського району проведена перевірка збереження державного майна в Рокитнівському районному відділі профдезенфекції державно-комунального підприємства Рівненського обласного об'єднання «Профдезинфекція», що розташоване в смт.Рокитне по вул.Київській, 31. Встановлено, що в третейському суді при товарній біржі «Західноукраїнська»розглядався третейській спір за позовом приватного підприємства «Рокитнівська профілактична дезінфекція»(код ЄДРПОУ 35567450) до Рокитнівського районного відділу профдезінфекції (код ЄДРПОУ 22570494) про стягнення боргу, та за результатами якого державна власність - будівлі адмінкорпусу (літ.А1) площею 49,6 кв.м та лабораторії-гаражу (літ.Б1) площею 99,2 кв.м. відповідно, що знаходяться в смт.Рокитне по вул.Київсі передані на безоплатній основі в рахунок погашення грошових зобов’язань Рокитнівського районного відділу профдезінфекції перед приватним підприємством «Рокитнівська профілактична дезінфекція»по договору від 18.03.2008 року та договору від 04.08.2008 року. В той же час наказом Міністерства охорони здоров'я УРСР №16.05.1950 року створене Рівненське госпрозрахункове відділення профдезинфекції при обласній санепідемстанції.

Відповідно до постанови ЦК КПУ та Ради Міністрів УРСР від 30.03.1960 року №454 «Про заходи по подальшому підвищенню медичного обслуговування та охорони здоров'я населення Української РСР»виконкомом Рівненської обласної ради депутатів трудящих 28.12.1966 року зобов’язано виконком Рокитнівської районної ради депутатів організувати Рокитнівський районний укрупнений госпрозрахунковий відділ профілактичної дезінфекції в підпорядкуванні Рівненського госпрозрахункового відділення профдезінфекції при обласній санепідемстанції.

Згідно з наказом по Рівненському обласному управлінню охорони здоров'я №95 від 17.03.1992 року та свідоцтва про державну реєстрацію №206 від 15.05.1992 року обласне відділення профдезінфекції наказом по Рівненській обласній СЕС №34 від 09.06.1992 року перереєстроване в державно-комунальне підприємство «Рівненське обласне об'єднання «Профдезінфекція»в системі санепідемслужби на госпрозрахунковій основі, до складу якого увійшов Рокитнівський районний відділ. Статут районного відділу затверджений 21.04.1992 року директором державно-комунального підприємства Рівненського обласного об'єднання «Профдезінфекція»Занощуком О.І. та зареєстрований розпорядженням представника президента України у Рокитнівському районі Горобчиком М.Ф. №14 від 14.05.1992 року.

Рішенням Рокитнівської районної ради від 21.09.2001 року №166 «Про передачу об'єктів з районної комунальної власності в державну»надано згоду на передачу установ та закладів районного госпрозрахункового в профілактичної дезінфекції з районної комунальної власності у державну згідно з додатком № 1.

Відповідно до додатку №1 до рішення Рокитнівської районної ради від 21.09.2001 року №166 адмінприміщення відділу профілактичної дезінфекції автогаражу та складських приміщень по вул.Київській в смт.Рокитне.

Таким чином на думку Прокуратури Рокитнівського району вказане майно перебуває в державній власності, що підтверджується листом Рівненської обласної ради від 01.07.2009 року №13-310/01.

Документи, якими б підтверджувався факт викупу (приватизації) будівлі адмінкорпусу (літ.А1) та лабораторії-гаражу (літ.Б1), що знаходяться в смт.Рокитне по вул.Київській, буд.31 Рокитнівським відділом державно-комунального підприємства Рівненського обласного об'єднання «Профдезінфекція»відсутні. За таких обставин, враховуючи що будівлі адмінкорпусу (літ.А.) лабораторії-гаражу (літ.Б1) було передано безоплатно Рокитнівському районному відділу Рівненського обласного об'єднання «Профдезінфекція», і не було викуплено (приватизовано), Прокуратура Рокитнівського району вважає, що вищезазначені будівлі мають статус державного (комунального) майна.

Однак всупереч положенням ст.6 Закону України «Про третейські суди», рішенням від 18.11.2008 року третейський суд при товарній біржі «Західноукраїнська»не дослідив форму власності будівлі адмінкорпусу (літ.АІ) та лабораторії-гаражу (літ.Б1) площею 49,6 кв.м. та 99,2 кв.м. відповідно, що знаходиться в смт. Рокитне по вул. Київська, 31, та не виявив належного відповідача і, як наслідок, виніс рішення по справі, яка не підвідомча Третейському суду. Вищевказані дії відповідача призвели до переходу приміщення із державної власності у приватну власність.

Позивач просить поновити строк оскарження рішення третейського суду як такий, що пропущений з поважних причин, при цьому посилається на те, що прокуратурі Рокитнівського району з листа Рівненської обласної ради від 01.07.2009 року №13-310/01 стало відомо перебування вказаного майна в державній власності відповідно до Рішення Рокитнівської районної ради від 21.09.2001 року №166.

Судом причини вказані заявником визнано поважними та поновлено строк оскарження рішення третейського суду.

На вимогу ухвали господарського суду Рівненської області Третейським судом при Товарній біржі «Західноукраїнська»надіслано справу №1/01/08 за позовом Приватного підприємства «Рокитнівська профілактична дезінфекція»до відповідача Рокитівський районний відділ профдезинфекції про стягнення боргу.

Регіональне відділення ФДМУ по Рівненській області у поясненнях щодо позовних вимог зазначило наступне: Відповідно до Положення про регіональне відділення Фонду державного майна України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.1994 року №412 відділення у межах своєї компетенції забезпечує виконання законів України, і постанов Верховної Ради України, указів і розпоряджень Президента України, декретів, постанов і розпоряджень Кабінету Міністрів України, наказів Фонду, рішень обласної ради народних депутатів, розпоряджень Представника Президента України в області. До основних завдань відділення, в числі інших, належить здійснення повноважень власника щодо майна, яке приватизується, відповідно до прийнятих ним рішень. Відділення згідно покладених на нього завдань і в межах своїх повноважень здійснює продаж об'єктів приватизації; здійснює управління та розпоряджається майном підприємств, установ і організацій, що перебуває у державній власності, в процесі приватизації; здійснює контроль за виконанням зобов'язань, передбачених у договорах купівлі продажу об'єктів приватизації та інші і функції згідно з чинним законодавством, (п.2. п.3. п.п.5, 9, 12 п.4 Положення).

Згідно рішення Рокитнівської районної ради від 21.09.2001 року №166 приміщення районної лікарні Державної ветеринарної медицини за адресою смт.Рокитне, вул.Київська, 15-А, Рокитнівської лабораторії державної ветеринарної медицини за адресою смт.Рокитне, вул.Київська, 21, приміщення Борівської ветеринарної клініки за адресою Рокитнівський район, с.Борове, вул.Шкільна, 7 до сфери управління регіонального відділення не передавалось.

          Відповідач 1 у відзиві на позовну заяву та в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, мотивуючи наступним:

Відповідно до ст.13 Конституції України, усі суб'єкти права власності рівні перед законом і держава забезпечує захист усіх суб'єктів права власності і господарювання. Положення про право суб'єктів господарювання па захист своїх прав і інтересів містить також і ст.20 Господарського кодексу України.

Використовуючи надане чинним законодавством право Приватне підприємство «Рокитнівська профілактична дезінфекція»звернулось за захистом своїх майнових прав та інтересів до третейського суду при товарній біржі «Західноукраїнська». Звернення було зумовлене невиконанням Рокитнівським районним відділом профдезінфекції зобов'язань за укладеними в процесі господарської діяльності договорами. Згідно із ст.219 ГК України та ст.96 ЦК України за невиконання зобов'язань боржник відповідає належним йому майном. Статтею 600 ЦК України передбачено можливість припинення зобов'язань внаслідок передання боржником кредиторові майна. Зважаючи на відсутність у боржника грошових коштів, приватне підприємство прийшло до висновку про можливість укладення мирової угоди, за якою в рахунок боргу передавалось майно боржника.

ПП вважає, що третейський суд правильно встановив наявність у нього компетенції для розгляду вказаної справи, оскільки відповідно до Закону України «Про третейські суди», третейський суд може розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських відносин, за винятком справ зазначених у ст.6 вказаного закону. Як вбачається, розглянута справа під жодну з перелічених в зазначеній статті не підпадає.

Викладена у позовній заяві думка Прокурора, що спір між ПП та боржником є спором щодо нерухомого майна, а тому не міг бути розглянутим третейським судом, не є обгрунтованою, оскільки: третейським судом розглядалась справа про стягнення боргу; на момент розгляду справи третейським судом, положення ст.6 Закону України «Про третейські суди», відповідно до якого третейським судам непідсудні справи у спорах щодо нерухомого майна, взагалі не існувало. Вказаним положенням Закон України «Про третейські суди»був доповнений відповідно до закону №1076-VІ від 05.03.2009 року.

В позовній заяві зазначено, що прокуратура дізналась про перебування майна Рокитнівського районного відділу профдезінфекції в державній власності із листа обласної ради. Однак, в тексті вказаного листа жодним чином не визначається статус вказаного майна, а тільки зазначається про рішення про надання згоди на передачу об'єктів. За вказаних обставин, зазначене рішення, також, не можна вважати беззаперечним доказом того, що майно є державним, оскільки в рішенні йдеться тільки про надання згоди па передачу. Крім того, об'єкти на які надано згоду на передачу, знаходяться зовсім за іншою адресою ніж майно, яке було передано ПП в рахунок боргу.

В позовній заяві прокуратура просить поновити строк на оскарження рішення третейського суду зазначаючи підставою для цього те, що прокуратура дізналась про перебування майна в державній власності 01.07.2009 року. Однак, слід зауважити, що прокуратура проводила перевірку збереження державного майна в лютому місяці поточного року, а вже в березні місяці до заяви про визнання недійсним рішення третейського суду при Товарній біржі «Західноукраїнська»від 18.11.2008 року по справі №1/01/08 додавала копії вказаного рішення та копії інших документів в т.ч. і довідки Фонду державного майна України. За таких обставин відповідач вважає, що строк оскарження рішення не можна вважати пропущеним з поважних причин.

Крім того, відповідно до ст.51 Закону України «Про третейські суди», рішення третейського суду може бути оскаржено лише стороною по справі. Аналогічною стосовно оскарження рішень третейського суду є і позиція Вищого господарського суду України викладена в Рекомендаціях від 11.04.2005 р. №04-5/639 «Про деякі питання практики застосування господарськими судами Закону України «Про третейські суди»(підпункт 1.3. Рекомендацій).

Відповідач 2 в судове засідання не з’явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення №5186899. Подав суду клопотання про розгляд справи без його участі.

Ухвалою заступника голови господарського суду Рівненської області строк розгляду спору продовжувався до одного місяця.

Заслухавши в судовому засіданні представників сторін, вивчивши подані сторонами письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, місцевий господарський суд прийшов до висновку, що в задоволенні заяви про скасування рішення третейського суду слід відмовити.

При винесенні рішення суд

ВСТАНОВИВ:

Третейським судом при Товарній біржі «Західноукраїнська»у складі третейського судді Сороки В.Г. у справі за позовом Приватного підприємства «Рокитнівська профілактична дезінфекція»до відповідача «Рокитнівського районного відділу профдезінфекції»про стягнення боргу прийнято рішення, яким затверджено мирову угоду, укладену між сторонами 18.11.2008 року по справі №1/01/08 про стягнення боргу.

Відповідно до ст.51 Закону України «Про третейські суди»рішення третейського суду може бути оскаржене та скасоване лише з таких підстав:

1) справа, по якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону;

2) рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди;

3) третейську угоду визнано недійсною компетентним судом;

4) склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам статей 16-19 цього Закону.

Статтею 6 Закону України «Про третейські суди»(у редакції станом на 01.01.2008 року чинній на момент прийняття рішення від 18.11.2008 року третейським судом при товарній біржі «Західноукраїнська») визначено підвідомчість справ третейським судам, згідно з якою третейські суди можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком:

1) справ у спорах про визнання недійсними нормативно-правових актів;

2) справ у спорах, що виникають при укладенні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов'язаних із задоволенням державних потреб;

3) справ, пов'язаних з державною таємницею;

4) справ у спорах, що виникають із сімейних правовідносин, крім справ у спорах, що виникають із шлюбних контрактів (договорів);

5) справ про відновлення платоспроможності боржника чи визнання його банкрутом;

6) справ, однією із сторін в яких є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, державна установа чи організація, казенне підприємство;

7) інших справ, які відповідно до закону підлягають вирішенню виключно судами загальної юрисдикції або Конституційним Судом України;

8) справ, коли хоча б одна із сторін спору є нерезидентом України.

Відповідно до наявної в матеріалах справи Довідки головного управління статистики у Рівненській області №02-2-05/711 від 02.09.2009 року Рокитнівський районний відділ профдезінфекції (код ЄДРПОУ 22570494) за організаційно-правовою формою господарювання є комунальною організацією.

Відповідно до наявної в матеріалах справи Довідки головного управління статистики у Рівненській області №02-2-05/712 від 02.09.2009 року Приватне підприємство «Рокитнівська профілактична дезінфекція»(код ЄДРПОУ 35567450) за організаційно-правовою формою господарювання є приватним підприємством.

Відтак жодна зі сторін третейської справи №1/01/08 не є органом державної влади, органом місцевого самоврядування, державна установа чи організація, казенне підприємство

Оскаржуючи рішення третейського суду, заявник вважає, що справа, по якій прийнято рішення третейським судом при товарній біржі «Західноукраїнська»не підвідомча третейському суду, оскільки третейським судом вирішено справу про визнання права власності, при цьому не досліджено форму власності будівлі адмінкорпусу та лабораторії-гаражу, що знаходяться за адресою: смт.Рокитне, вул.Київська, буд.31.

Статтею 12 ГПК України встановлено, що підвідомчий господарським судам спір може бути передано сторонами на вирішення третейського суду (арбітражу), крім спорів про визнання недійсними актів, а також спорів, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов'язаних із задоволенням державних потреб.

Статтею 1 Закону України «Про третейські суди»визначено, що до третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, що виникає з цивільних та господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Такі винятки встановлені ст. 6 Закону.

Наведений у частині третій статті 51 Закону перелік підстав, з яких може бути оскаржене та скасоване рішення третейського суду, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Господарський суд розглядає питання про скасування рішення третейського суду лише з підстав, викладених у заяві.

Пунктом 1.15 Рекомендацій ВГС України № 04-5/639 від 11.04.2005 року «Про деякі питання практики застосування господарськими судами Закону України «Про третейські суди» (з наступними змінами та доповненнями) встановлено, що господарський суд при розгляді заяви про скасування рішення третейського суду не здійснює оцінку законності і обґрунтованості рішення третейського суду в цілому, а лише з’ясовує наявність чи відсутність підстав для його скасування, передбачених ст.51 Закону.

Відповідно до п.3 ч.І Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо діяльності третейських судів та виконання рішень третейських судів»від 05.03.2009 року №1076-VI у Законі України «Про третейські суди»(Відомості Верховної Ради України, 2004 р., N 35, ст. 412): 1) у статті 3 слова "сторін третейського розгляду" замінити словами "фізичних чи юридичних осіб"; 2) у частині першій статті 6: пункт 6 після слів "місцевого самоврядування" доповнити словами "їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт під час здійснення ним владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень"; після пункту 6 доповнити чотирма новими пунктами такого змісту: "7) справ у спорах щодо нерухомого майна, включаючи земельні ділянки; 8) справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення; 9) справ у спорах, що виникають з трудових відносин; 10) справ, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, пов'язаних із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цих товариств.

На момент розгляду третейським судом при товарній біржі «Західноукраїнська»справи №1/08/08 Закон України «Про третейські суди»не містив п.7 ст.6 про непідсудність третейським судам справ у спорах щодо нерухомого майна, включаючи земельні ділянки, на яку посилається заявник.

Відповідно до п.2 ст.121 Конституції України на органи прокуратури покладається представництво інтересів держави в суді у випадках, визначених законом. Відповідно до ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру»представництво прокуратурою інтересів держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Конституційний суд України в своєму рішенні №3-рп/99 від 08.04.1999 року у справі №1-1/99 (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) проаналізував відповідні норми Конституції України, а також інші відповідні акти законодавства та надав офіційне тлумачення терміну «інтереси держави». При цьому, Конституційний суд України встановив, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин, а в їх основі є потреба в здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства тощо. Крім того, в рішенні Конституційного суду України встановлено, що із врахуванням того, що «інтереси держави»є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обгрунтовує необхідність їх захисту. Слід зазначити, що крім загального посилання на існуючі порушення інтересів держави внаслідок «…відчуження державного майна…»прокурором ніяким чином не зазначено та не обгрунтовано які саме інтереси держави порушено, в чому полягає порушення та необхідність їх захисту, а також не доведено існування причинно-наслідкового зв’язку між існуючими протиправними діями та фактом порушення економічних інтересів держави.

Згідно ст.32 Господарського процесуального Кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги чи заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті ст.33 Господарського процесуального Кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Рішення третейського суду при товарній біржі «Західноукраїнська»не суперечить вимогам ст.6 Закону України «Про третейські суди»(в редакції дійсній на момент прийняття третейським судом рішення по справі №1/01/08 від 18.11.2008 року). Позивачем не доведено підстав, з яких рішення третейського суду може бути судом визнане недійсним, а позовні вимоги належним чином не обґрунтовані та документально не доведені.

За відсутності підстав для скасування рішення третейського суду господарський суд приймає рішення про відмову у задоволенні заяви Прокурати Рокитнівського району в інтересах держави в особі Регіонального відділення фонду державного майна України по Рівненській області про скасування рішення третейського суду.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

                                                            ВИРІШИВ:

В задоволенні заяви про скасування рішення третейського суду при товарній біржі «Західноукраїнська»від 18.11.2008 року у справі №1/01/08 за позовом Приватного підприємства «Рокитнівська профілактична дезінфекція»до Рокитнівського районного відділу профдезінфекції про стягнення боргу відмовити.

                     Суддя Мамченко Ю. А.

Повний текст рішення суддею підписано «02» листопада 2009 року