Рішення № 6785394, 11.11.2009, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" листопада 2009 р.Справа № 17/91-09-2578 За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Хімагромаркетинг” до відповідача: Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю

ім.Мічуріна

про стягнення 85296,78 грн.

Суддя           Зуєва Л.Є.

П р е д с т а в н и к и :

від позивача: Шишкін Є.В. –на підставі довіреності №8/24 від 18.05.2009р.;

від відповідача: не з’явився.

СУТЬ СПОРУ: позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача по справі 85296,78 грн., з яких: 40621,37 грн. –основного боргу; 8553,17грн. –пені; 5345,73 грн. –15 % річних; 9483,28грн. –індексу інфляції; 21293,23 грн. - штрафу.

Відповідач в судові засідання призначені по справі з’явився, письмовий відзив на позов не надав, однак у усних поясненнях позовні вимоги не визнав та просив у задоволенні позову відмовити.

По справі у відповідності до вимог ст. 77 ГПК України, оголошувалася перерва починаючи з: 07.09.2009р. по 16.09.2009р. о 09:40 хв., та з 14.10.2009р. по 11.11.2009р. о 10 год. 20 хв.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

11 лютого 2008 р. між ПП „Хімагромаркетинг” (надалі - позивач) та СТОВ ім. Мічуріна (надалі - відповідач) було укладено договір поставки №АП-16-0001 (надалі - Договір), згідно з яким позивач зобов'язувався постави відповідачу у власність засоби захисту рослин (надалі - товар), а відповідач зобов'язався прийняти товар та провести остаточний розрахунок.

17.03.2008р. позивачем на виконання умов укладеного договору було відвантажено відповідачу товару на суму 54363,75 грн., в підтвердження чого позивач до свого позову надав накладну № Ап-16-0011 від 17.03.2008 р., довіреність ТМЦ серії ЯНЯ №485630 від 17.03.2008р.

25.03.2008р. позивачем на виконання умов укладеного договору було відвантажено відповідачу товару на суму 85873,92 грн., в підтвердження чого позивач до свого позову надав накладну №Ап-16-0018 від 25.03.2008р., довіреність ТМЦ серії ЯНЯ №485637 від 25.03.2008р.

24.04.2008р. між сторонами по справі укладено додаткову угоду №Ап-16-0001ДС1 до договору поставки №АП-16-0001 від 11.02.2008р., відповідно до умов якої сторони домовились доповнити асортимент товару. Так на виконання умов укладеної додаткової угоди позивачем 25.04.2008р. було проведено поставку товару, на суму 1717,2грн., в підтвердження чого позивач надав видаткову накладну №Ап-16-0080 довіреність ТМЦ серії ЯНЯ №485649 від 25.04.2008р.

Так позивачем на виконання умов укладеного договору та додаткової угоди до нього було передано товару на загальну суму 141954,87 грн.

Відповідач в свою чергу взяті на себе договірні зобов’язання в частині своєчасної та повної оплати вартості прийнятого товару виконав не належним чином, а саме ним було перераховано на користь позивача лише частину вартості отриманого товару в сумі 101333,5 грн., у зв’язку з чим у відповідача утворилася заборгованість у розмірі 40621,37грн.

У зв’язку з порушенням відповідачем строків оплати вартості прийнятого по договору товару, позивачем на підставі п.п. 5.1 –5.5 укладеного договору та вимог ст. 625 ЦК України, нараховані штрафні санкції, які згідно представленого позивачем розрахунку становлять: 8553,17 грн. –пені; 5345,73 грн. –15% річних; 9483,28 грн. –інфляційних втрат; 21293,23грн. –15% штрафу.

Згідно статуту Товариства з обмеженою відповідальністю „Хімагромаркетинг”, ТОВ „Хімагромаркетинг” є повним правонаступником прав та обов’язків ПП „Хімагромаркетинг Агро”, яке створено шляхом перетворення.

Зазначені обставини ТОВ „Хімагромаркетинг” спонукали звернутися до господарського суду Одеської області з позовною заявою (вхід.№4404 від 17.06.2009р.) про стягнення з СТОВ ім. Мічуріна 85296,78 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 22.06.2009р. порушено провадження у справі №17/91-09-2578 за позовом ТОВ „Хімагромаркетинг” до СТОВ ім. Мічуріна про стягнення 85296,78 грн.

Позивачем на протязі розгляду справи у суді неодноразово уточнювалися позовні вимоги, в останніх з яких (від 13.10.2009р. вхід.№26249) позивач посилається на ті обставини, що ним у позовній заяві було допущено помилку при розрахунку суми заборгованості, а саме ним не було враховано часткове повернення товару на суму 23509,90 грн., а також на те що відповідачем 17.07.2009р., 17.08.2009р., 03.09.2009р., вже після звернення з позовом до суду, повністю погашено суму основну боргу у розмірі 17 11,47 грн., , тому позивач просить суд стягнути з відповідача 32421,9 грн., з яких: 5 121,37 грн. –пеня; 3200,85 грн. –15% річних; 6332,93 грн. –інфляційних втрат; 17766,75 грн. –15% штрафу.

Дослідивши обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов наступних висновків, що позовна заява, з урахуванням наданих уточнень підлягає задоволенню у повному обсязі.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обовЧязків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори-основний вид правомірних дій – це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обовЧязків.

Згідно з ст.174 ГК України, господарські зобов'язання виникають із господарських договорів.

Відповідно до ст. 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

У відповідності зі ст.204 ЦК України договори укладені між сторонами по справі, як цивільно-правові правочини є правомірними на час розгляду справи, оскільки їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобов’язання за цими договорами мають виконуватися належним чином.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, при цьому відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобовЧязання не допускається.

У відповідності до вимог ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Крім цього, як вбачається з вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

При цьому, договір є обов'язковим для виконання сторонами своїх зобов'язань, про що свідчить вимоги ст. 629 цього ж Кодексу.

Вимогами п.1 ст. 715 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. При цьому, пунктом 2 зазначеної статті передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Вимогами ст. 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до вимог п.п.1,2 ст. 692 ЦК України покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару, а також покупець зобов’язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Розглядом матеріалів справи встановлено, що позивачем взяті на себе зобов’язання по укладеному договору поставки виконувалися у повному обсязі, а саме позивач відпустив відповідачу замовлену ним продукцію на загальну суму 118444,97 грн., з яких відповідачем оплачено лише 101333,5 грн., остаточна ж вартість переданого товару у розмірі 17111,47грн., залишилась не оплаченою.

В ході розгляду справи судом встановлено, що визначена у договорі продукція відповідачем отримана, що підтверджується представленими позивачем видатковою накладною №Ап-16-0011 від 17.03.2008 р., довіреністю ТМЦ серії ЯНЯ №485630 від 17.03.2008р., №Ап-16-0018 від 25.03.2008 р., довіреністю ТМЦ серії ЯНЯ №485637 від 25.03.2008р., видатковою накладною №Ап-16-0080 довіреністю ТМЦ серії ЯНЯ №485649 від 25.04.2008р. Факт отримання продукції також підтверджується частковим виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором в частині здійснення платежів за отриманий товар.

Під час розгляду справи відповідачем у повному обсязі було сплачено заборгованість у розмірі 17111,47 грн.

Однак внаслідок неналежного виконання умов укладеного договору в частині дотримання строків встановлених для оплати вартості отриманого товару, позивачем здійснено нарахування наступних штрафних санкцій.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 5.5 укладеного договору передбачено, що сторони прийшли згоди щодо зміни розміру процентної ставки, передбаченої ч. 2 ст. 625 ЦК України і встановлюють її в розмірі 15%. З дня закінчення строків сплати, передбачених п. 21. Договору, вважається, що продавцем пред’явлена вимога щодо сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та відсотків річних.

Згідно інформаційного листа ВГСУ від 07.04.2008 р. N 01-8/211 сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, тому встановлена сторонами у договорі відповідальність за прострочення виконання зобов'язання у більшому розмірі не суперечить матеріальному праву України.

Таким чином, враховуючи умови укладеного договору та вимоги ст. 625 ЦК України, дослідивши розрахунок приведений позивачем по нарахуванню відповідачу 15 % річних передбачених умовами договору у розмірі 3200,85 грн. та інфляційних витрат у розмірі 6332,93грн., суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині є обгрунтовними та такими, що підлягають задоволенню.

У відповідності до п. 5.2 укладеного Договору, покупець відповідає за несвоєчасну оплату товару (порушення п.2.1 Договору) відповідно до діючого законодавства України й сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день простроченого платежу. При розрахунку пені застосовується ставка НБУ, що діє в період нарахування пені. Нарахування пені здійснюється з дні прострочення, але продавець має право застосувати штрафну санкцію лише у випадку прострочення оплати покупцем понад 30 днів.

У відповідності до вимог ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

З наявного розрахунку по нарахуванню відповідачу пені за несвоєчасне виконання ним грошового зобов’язання по укладеним договорам вбачається, що позивачем вірно застосовано при розрахунку подвійну облікову ставку, яка діяла на час нарахування пені, внаслідок чого позовні вимоги щодо стягнення з СТОВ ім. Мічуріна пені у розмірі 5121,37 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Пунктом 5.4 укладеного договору передбачено, що у випадку прострочення виконання зобов’язань, передбачених п. 2.1 даного договору, більше ніж 30 днів покупець додатково сплачує продавцеві штраф у розмірі 15% від ціни договору.

Вимогами п. 2 ст. 549 ЦК України передбачено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання.

Розглянувши позовні вимоги ТОВ „Хімагромаркетинг” по стягненню СТОВ ім. Мічуріна 15% штрафу у розмірі 17776,75 грн., суд вважає, що вони ґрунтуються на вимогах діючого законодавства та умовах укладеного договору, розрахунок зроблено вірно, оскільки, як встановлено матеріалами справи відповідач прострочив виконання покладених на нього грошових зобов’язань більш ніж на 30 днів.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про порушення з боку відповідача умов договору поставки від 11.02.2008р. та укладених до нього додаткових угод, вимог діючого законодавства, у зв’язку з чим, керуючись ст.11, 204, 526, 525, 530, 549, 599, 625, 629, 655, 692, 715 ЦК України, ст. 231 ГК України, позовні вимоги ТОВ „Хімагромаркетинг”, з урахуванням наданих уточнень підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати по держмиту, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покласти на відповідача, згідно зі ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „ім. Мічуріна” /66031, Одеська область, Кодимський район, с. Писарівка, код ЄДРПОУ 30715197/ на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Хімагромаркетинг” /02160, м. Київ, пр.Возз’єднання,15, код ЄДРПОУ 30262667/ 5121 грн. 37 коп. /п’ять тисяч сто двадцять одна грн. 37 коп./ - пені; 3200 грн. 85 коп. /три тисячі двісті грн. 85 коп./ - 15% річних; 6 332 грн. 93 коп. /шість тисяч триста тридцять дві грн. 93 коп./ - інфляційних втрат; 17766 грн. 75 коп. /сімнадцять тисяч сімсот шістдесят шість грн. 75 коп./ - 15% штрафу; 495 грн. 33коп. /чотириста дев’яносто п’ять грн. 33 коп./ - державного мита; 312 грн. 50 коп. /триста дванадцять грн. 50 коп./ - витрат на послуги інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Наказ видати.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після вступу рішення в законну силу.

Повний текст рішення складено та підписано 16.11.2009р.

Суддя