Рішення № 6785397, 05.11.2009, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"05" листопада 2009 р.Справа № 25/100-09-3834 За позовом: Закритого акціонерного товариства „Єврофінанс”, м. Київ До відповідача: Приватного підприємства „Неліта”, Одеська область, м. Ізмаїл

про стягнення збитків в розмірі 130793,81 грн., заборгованості в сумі 246013,29 грн., пеню в сумі 21352,65 грн., інфляційні витрати в сумі 23990,41 грн., три проценти річних в сумі 3082,71 грн., всього 425232,87 грн.

Суддя: Малярчук І.А.

В судових засіданнях приймали участь представники:

Позивача: Винник О.В., довір. від 30.03.09 р., Шкаровська О.В., довір. від 16.09.09 р.,

Шоха С.І.. довір. від 01.11.08 р.

Відповідача: Негру Т.І., довір. від 01.08.09 р.

В судовому засіданні 05.11.09 р. приймали участь представники:

Позивача: не з’явився

Відповідача: не з’явився

Суть спору: про стягнення з Приватного підприємства „Неліта” на користь Закритого акціонерного товариства „Єврофінанс” збитки в розмірі 130793,81 грн., заборгованість в розмірі 246013,29 грн., пеню за прострочення грошового зобов’язання в сумі 21352,65 грн., інфляційні збитки в сумі 23990,41 грн. та 3082,71 грн. –три проценти річних, всього 425232,87 грн.

Представник позивача на заявлених позовних вимогах наполягає, надав суду клопотання про залучення матеріалів справи від 26.08.09 р вх. № 21551 згідно якого подав до суду витребувані документи, клопотання про уточнення позовних вимог від 26.08.09 р. вх. № 21538, в додаткових поясненнях до якого надав розрахунок заборгованості, пені, індексу інфляції, трьох процентів річних, штрафу по кожному договору, додаткові письмові пояснення по справі та розрахунки сум заборгованості від 14.09.09 р. вх. № 23344, однак, остаточні позовні вимоги позивач виклав у заявах про зміну позовних вимог 26.10.09 р. вх.№№ 27445, 27493, де також обґрунтував позовні вимоги з огляду на норми чинного законодавства, обставини справи.

Первинні позовні вимоги позивача складали: стягнути з ПП „Неліта” на користь ЗАТ„Єврофінанс” 466695,20 грн.

Так, обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач зазначає, що між ним та відповідачем на підставі укладених договорів фінансового лізингу існували правовідносини щодо передачі у фінансовий лізинг автомобілів з оплатою ПП „Неліта” за них лізингових платежів до яких входили платежі за користування автомобілями та вартість автомобілів, однак в порушення п.8.2. договорів відповідач не сплачував виставлені до оплати починаючи з 31.01.08 р. по 31.10.08 р. рахунки, що і спричинило подальше розірвання договорів лізингу та повернення автомобілів.

Звідси, ціна позову, уявляє собою лізингові платежі, несплачені відповідачем згідно виставлених рахунків, пеня за неналежне виконання грошових зобов’язань згідно п. 8.9. договорів, індекс інфляції, три проценти річних, та нараховані збитки.

Щодо заявлених позовних вимог про стягнення збитків позивач відмічає, що ПП „Неліта” самостійно проінформувало його про неможливість передати автомобілі за договорами № LA07000423, № LA07000431, № LA07000428, однак пояснень про причини не передачі не надало, про місцезнаходження автомобілів не проінформувало, жодних платежів не сплатило, у зв’язку з чим відповідно до п.10.2. договорів фінансового лізингу, ст.ст.629, 651 ЦК України з підстав односторонньої відмови відповідача від договору вважає договори розірваними. Так як, власником автомобілів переданих за даними договорами є ЗАТ„Єврофінанс”, то ПП „Неліта” зобов’язаний повернути майно його власнику, у разі неможливості фактичного повернення майна з посиланням на ст.ст.1212, 1213 ЦК України, позивач вбачає підстави стягнути з відповідача збитки, що уявляють собою вартість автомобілів, за які їх було придбано позивачем, а саме за договором № LA07000423 –51425,99 грн., за договором №LA07000431 –60017 грн. Заявлена сума заборгованості за договором № LA07000428 в розмірі 19350,82 грн. також, на думку позивача, є його збитками.

Відповідач, ПП „Неліта” заявлені позивачем позовні вимоги не визнає, подав суду відзив на позовну заяву від 07.09.09 р. вх.№ 22147, де виклав підстави для відмови судом в задоволенні заявлених позивачем позовних вимог з огляду на те, що у відповідності з п.8.2. договорів фінансового лізингу лізингові платежі оплачуються протягом 5-ти календарних днів від дати виставлення Лізингодавцем до оплати відповідних рахунків, у зв’язку з чим відповідач вважає, що для правильного розгляду справи суду необхідно витребувати у позивача рахунки на оплату лізингових платежів, а також докази їх вручення відповідачу.

У відношенні заявлених позовних вимог про стягнення лізингових платежів за договором фінансового лізингу № LA07000428 в сумі 19350,82 грн., у зв’язку з тим, що автомобіль не був отриманий представником ПП „Неліта” по вині позивача, відповідач відмічає, що ЗАТ„Єврофінанс” не надав суду доказів інформування відповідача про необхідність забрати автомобіль, а також належних доказів відмови представника ПП„Неліта” від отримання автомобіля. Акт приймання-передачі предмета лізингу від 22.01.08 р. не слугує доказом вищенаведених фактів, так як підписаний робітниками ЗАТ„Єврофінанс”, тобто заінтересованими особами.

Заявлені позивачем позовні вимоги про стягнення з відповідача збитків, спричинених неможливістю повернення двох предметів лізингу за договорами фінансового лізингу №№ LA07000423, LA07000431 в розмірі 152905,32 грн., відповідач вважає необґрунтованими тому що, дані автомобілі не були повернуті за поважних причин, а саме у зв’язку з відкриттям кримінальної справи по факту дорожньо-транспортної пригоди і знаходженням автомобілів у пошкодженому стані на станції технічного обслуговування та штрафній площадці ДАІ.

Позовні вимоги стосовно стягнення пені в сумі 21352,65 грн., за позицією відповідача, не підлягають задоволенню судом, оскільки позивачем не надано повного розрахунку суми пені, а інфляційні витрати в розмірі 23990,41 грн. позивачем необґрунтовано розраховані з листопада 2008 р.

Ухвалою Голови господарського суду Одеської області Продаєвича В.О. від 05.10.09 р. відповідно до п.3 ст.69 ГПК України продовжено строк розгляду даної справи.

Клопотання позивача від 14.09.09 р. вх.№ 23374, від 26.10.09 р. вх.№ 27444 про розгляд справи, без участі представника позивача за наявними в ній матеріалами, судом задовольнялись.

В судовому засіданні оголошувалась перерва на підставі ст.77 ГПК України з 26.10.09р. по 05.11.09 р.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи, заслухавши доводи сторін в їх сукупності, суд встановив наступне:

03 грудня 2007 р. між ЗАТ „Єврофінанс” (Лізингодавець) та ПП „Неліта” (Лізингоодержувач) були укладенні ідентичні за своїм змістом договори фінансового лізингу №№ LA07000423, LA07000431, LA07000422, LA07000424, LA07000425, LA07000426, LA07000427, LA07000428, LA07000429, LA07000430, LA07000432, LA07000433, LA07000434, LA07000435, LA07000436.

Так, відмінність в змістах даних договорів полягає лише у визначенні предмету лізингу та його вартості, одноразових та щомісячних платежів, а саме п.п.1.1., 3.4. договорів №№ LA07000422, LA07000423,LA07000424, LA07000425, LA07000426, LA07000427, LA07000428, LA07000429, LA07000430 передбачено, що Лізингодавець зобов’язується надати, а Лізингоодержувач прийняти предмет лізингу згідно Додатку 1 на умовах цього договору: предмет лізингу Daewoo Lanos TF69Y2-25 Sedan MT5 1.5, лізинговий період (місяці) 60, вартість предмету лізингу 51425,99грн., референційна валюта USD, страховка: повне КАСКО, ОСГПО, ДСГО, страхова франшиза КАСКО (USD): 200, добровільна відповідальність перед третіми особами, USD 40000, максимальний доступний пробіг 200000, перший платіж 1013,32 USD, 5142,60 UАН, щомісячні платежі з ПДВ 399,89 USD, 2029,44 UАН, відшкодування вартості предмету лізингу 151,99 USD, 771,35 UАН, банківські відсотки та комісія 247,90 USD, 1258,09 UАН, та п.п.1.1., 3.4. договорів №№ LA07000431, LA07000432, LA07000433, LA07000434, LA07000435, LA07000436 передбачено, що Лізингодавець зобов’язується надати, а Лізингоодержувач прийняти предмет лізингу згідно Додатку 1 на умовах цього договору: предмет лізингу Daewoo Lanos TF69Y2-26 Sedan MT5 1.5, лізинговий період (місяці) 60, вартість предмету лізингу 60017 грн., референційна валюта USD, страховка: повне КАСКО, ОСГПО, ДСГО, страхова франшиза КАСКО (USD): 200, добровільна відповідальність перед третіми особами, USD 40000, максимальний доступний пробіг 200000, перший платіж 1182,60 USD, 6001,70 UАН, щомісячні платежі з ПДВ 457,20 USD, 2320,29 UАН, відшкодування вартості предмету лізингу 177,38 USD, 900,20 UАН, банківські відсотки та комісія 279,82 USD, 1420,09 UАН.

Всі додатки до цього договору є його невід’ємними частинами. Специфікація предмета лізингу –додаток 1, загальні умови договору фінансового лізингу –додаток 2, визначення нормального зносу –додаток 3, графік платежів –додаток 4, загальні умови страхування –додаток 5. Всі платежі згідно цього договору мають бути нараховані та сплачені в українській гривні із врахуванням умов. Вказаних у цьому договорі та Додатку 2 до цього договору(п.п.2.1., 3.1. договорів фінансового лізингу).

Відповідно до п.2 договорів фінансового лізингу сторонами були підписані додатки №№ 1, 2 3, 4, 5, які собою уявляють умови лізингу щодо специфікації предметів лізингу, загальні умови договорів, умови визначення нормального зносу, визначення щомісячних лізингових платежів.

Нараз, детальному аналізу судом підлягають ідентичні за своїм змістом додатки № 2 до договорів, відповідно до п.п.1.1.,2.1., 2.2., 2.3., яких Лізингодавець зобов’язується, після підписання Лізингоодержувачем договір фінансового лізингу, надалі ДФЛ, придбати і передати у володіння та користування Лізингоодержувачу предмет лізингу –транспортний засіб, надалі ТЗ, а Лізингоодержувач зобов’язується прийняти відповідний ТЗ та використати його у відповідності до умов ДФЛ. Склад та вартість ТЗ, ознаки, параметри та комплектність кожного ТЗ вказується в ДФЛ та Специфікації, яка є невід’ємною частиною ДФЛ... ТЗ вважається переданим у лізинг на умовах цього ДФЛ з дати підписання Сторонами акту приймання-передачі ТЗ. Лізингоодержувач має право відмовитися від прийняття ТЗ, що не відповідає специфікації. Не обґрунтована відмова (тобто не пов’язана з будь-якими недоліками ТЗ) Лізингоодержувача прийняти готовий до передачі йому ТЗ не звільняє Лізингоодержувача від сплати Лізингових та інших платежів, що підлягають сплаті за період простою, коли ТЗ залишався не отриманим Лізингоодержувачем.

Право власності на ТЗ, що передається у фінансовий лізинг згідно ДФЛ, належить Лізингодавцю... З моменту передачі ТЗ у володіння та користування лізингоодержувачу, ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження ТЗ переходить до Лізингоодержувача. Лізингодавець надає Лізингоодержувачу усі необхідні реєстраційні документи, згідно з якими Лізингоодержувач отримає можливість законно експлуатувати ТЗ, а саме: Свідоцтво про реєстрацію ТЗ, дійсний Талон технічного огляду ТЗ, довіреність на керування ТЗ, видану Лізингоодержувачу, та поліс обов’язкового страхування цивільної відповідальності (п.3.1., 3.2., 5.2. додатку № 2).

Лізингодавець страхує ТЗ за власний рахунок по програмі повного КАСКО, а також страхує цивільну відповідальність перед третіми особами. Страховка поширює свою дію на всій території України. Вигодонабувачем за зазначеним договором страхування є Лізингодавець. В разі настання страхового випадку Лізиногоодержувач здійснює спеціальний лізинговий платіж на користь Лізиногодавця згідно розміру власної відповідальності, що дорівнює відповідній франшизі по страховому полісу. Лізингоодержувач зобов’язаний не пізніше 1 (одного) календарного дня з моменту настання страхового випадку сповістити Лізингодавця про такий випадок. Лізингоодержувач зобов’язаний надати до страхової компанії, з якою укладені договори страхування, всі необхідні документи для отримання страхового відшкодування відповідно до умов страхування, що вказані в Додатку 5. У разі, якщо Лізингодавець не отримає належні йому страхові платежі від страхової компанії, пов’язані з страховим випадком, Лізингоодержувач сплачує Лізингодавцеві повну вартість ремонту ТЗ у випадку його пошкодження, або повну суму відшкодування вартості ТЗ –у випадку його повної втрати або знищення (п.п. 6.2., 6.3., 6.4., 6.5. додатків № 2).

Нарахування щомісячних лізингових платежів розпочинається з дати підписання сторонами відповідного Акту приймання-передачі ТЗ, але не пізніше 5 робочих днів з дня повідомлення Лізингоодержувача про готовність ТЗ до передачі. Лізингоодердувач зобов’язується сплачувати Лізиногодавцю лізингові платежі згідно ДФЛ, протягом 5(п’яти) календарних днів з дати виставлення відповідних рахунків Лізингодавцем, але не пізніше 7 (сьомого) числа кожного місяця, шляхом перерахування відповідних сум коштів на поточний рахунок Лізингодавця, зазначений в ДФЛ та виставленому рахунку. Неодержання рахунку Лізингоодержувачем не звільняє його від зобов’язання своєчасно здійснювати лізингові платежі згідно ДФЛ. Лізингові платежі сплачуються в українській гривні. Якщо у ДФЛ вказана референційна валюта долари США або Євро, всі платежі будуть конвертовані в гривні на дату формування відповідного рахунку... Лізингові платежі згідно з ДФЛ не будуть зменшуватися або припинятися під час технічного обслуговування. Ремонту, модифікації ТЗ. Або у випадку, якщо Лізингоодержувач не може використати ТЗ через аварію, механічний дефект або з будь-яких інших причин. У разі прострочення сплати платежів за ДФЛ, Лізингоодержувач сплачує на користь Лізингодавця пеню, виходячи з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на відповідну дату, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення виконання зобов’язань (п.п. 8.1., 8.2., 8.6., 8.9. додатків № 2).

Лізингоодержувач зобов’язується повернути ТЗ Лізингодавцю у випадку розірвання ДФЛ чи дострокового його припинення. Строк повернення –3 календарних дні з дати розірвання (або припинення) ДФЛ. Лізингодавець має право в односторонньому порядку припинити дію ДФЛ у випадку, якщо Лізингоодержувач: надає недостовірну інформацію щодо свого фінансового стану; стає неплатоспроможним (порушено справу про банкрутство; припиняє свою діяльність; порушує будь-яке з зобов’язань, покладене на нього у відповідності до положень ДФЛ, та якщо таке порушення не буде виправлене протягом 30 календарних днів після направлення відповідної претензії Лізингодавцем у письмовому вигляді; не сплатив перший лізинговий платіж протягом 30 календарних днів з дня виставлення рахунку на сплату першого лізингового платежу; не приймає ТЗ протягом 30 днів з дати повідомлення Лізингоодержувача про готовність ТЗ до передачі; не відновлення ТЗ Лізингоодержувачем в разі настання страхового випадку, з урахуванням положень п.6.9. цього договору. У разі довгострокового припинення ДФЛ Лізингоодержувач зобов’язаний власними силами та за власний рахунок повернути ТЗ Лізингодавцю у стані з урахуванням нормального зносу, за адресою, вказаною Лізингодавцем, крім випадків, коли відбулася крадіжка або знищення ТЗ. Стан ТЗ визначається спеціалістами Лізингодавця та вказується в акті повернення ТЗ. У разі затримки повернення ТЗ Лізингодавцю Лізингоодержувачем останній сплачує на користь Лізингодавця штраф за кожен день прострочення виконання зобов’язання у розмірі 1/15 щомісячного Лізингового платежу (п.п. 9.3., 10.1., 10.3. 10.7. додатків № 2).

Доказами фактичної передачі предмету лізингу, тобто транспортних засобів, за договорами лізингу від 03.12.07 р. №№ LA07000423, LA07000431, LA07000422, LA07000424, LA07000425, LA07000426, LA07000427, LA07000429, LA07000430, LA07000432, LA07000433, LA07000434, LA07000435, LA07000436 є акти приймання-передачі предмета лізингу від 12.01.08 р. та від 14.01.08 р., виключення складає договір лізингу від 03.12.07 р. № LA07000428, передача транспортного засобу в лізинг за яким не оформлена актом приймання-передачі предмету лізингу. Поданим до матеріалів справи актом про безпідставну відмову підписання акту приймання-передачі предмету лізингу від 22.01.08р. та прийняття предмету лізингу по договору лізингу від 03.12.07 р. № LA07000428, складеного та підписаного працівниками ЗАТ „Єврофінанс” Веремія В.В., Фаланшинського С.Г., Гончара К.І., позивач обгрунтовує безпідставну відмову ПП „Неліта” від прийняття предмету лізингу, згідно Специфікації та договору лізингу від 03.12.07 р. № LA07000428.

Так, позивач зазначає, що протягом дії договорів лізингу в порушення їх умов, а саме п.8.2., відповідач не оплачував лізингові платежі, згідно виставлених йому до оплати Лізингодавцем рахунків, наданих ЗАТ „Єврофінанс” до матеріалів справи, що мало наслідком укладення сторонами 21.10.08 р. додаткової угоди № 1 до договорів фінансового лізингу від 03.12.07 р. №№ LA07000423, LA07000431, LA07000422, LA07000424, LA07000425, LA07000426, LA07000427, LA07000429, LA07000430, LA07000432, LA07000433, LA07000434, LA07000435, LA07000436, при цьому додаткова угода № 1 до договору фінансового лізингу від 03.12.07 р. № LA07000428 відповідачем підписана не була.

Умовами даних додаткових угод до договорів лізингу передбачено, що у зв’язку з тимчасовим поверненням предмету лізингу та наявністю простроченої заборгованості припиняється нарахування щомісячних лізингових платежів з 01.11.08 р.; сторони дійшли до згоди про розстрочення простроченої заборгованості та штрафних санкцій на 3 (три) місяці, відповідно до визначеного графіку; у випадку порушення Лізингоодержувачем встановленого строку графіку та прострочення хоча б одного платежу, Лізингодавець має право розірвати даний договір в односторонньому порядку, та звернутися до суду з позовом про стягнення заборгованості у судовому порядку; у випадку розірвання даного договору за інформацію будь-якої із сторін до 1 (одного) року з дати акту приймання-передачі предмета лізингу, Лізингоодержувач зобов’язаний сплатити суму не донарахованого ПДВ, у зв’язку зі зміною лізингу з фінансового на оперативний; у випадку розірвання даного договору Лізингодавець має право розпоряджатися даним транспортним засобом на власний розсуд; у випадку виявлення дефектів (поломок тощо) при розірванні договору, згідно додатку № 3 до договору фінансового лізингу при поверненні предмета лізингу та зазначених в акті огляду, підписаного сторонами, Лізингоодержувач повинен сплатити вартість відновлення предмета лізингу, згідно виставленого Лізингодавцем рахунку (п.п. 1, 2, 3, 4, 6, 7 додаткових угод №1).

Відповідно до підписаних сторонами актів тимчасового повернення автомобілів від 21.10.08 р., сторони договору встановили добровільне повернення Лізингоодержувачем на тимчасове зберігання до повного погашення заборгованості предмети лізингу за договорами фінансового лізингу від 03.12.07 р. №№ LA07000423, LA07000431, LA07000422, LA07000424, LA07000425, LA07000426, LA07000427, LA07000429, LA07000430, LA07000432, LA07000433, LA07000434, LA07000435, LA07000436, та прийняття Лізингодавцем на тимчасове зберігання предмети лізингу, до повного погашення заборгованості ПП „Неліта” по лізинговим платежам.

За позицією ЗАТ „Єврофінанс”, про що не заперечує і ПП „Неліта”, з підстав систематичної не оплати заборгованості по лізинговим платежам, додаткові угоди № 1 до договорів та акти тимчасового повернення автомобілів від 21.10.08 р. і є доказом розірвання вищенаведених договорів лізингу.

Заборгованість відповідача по не оплаті лізингових платежів за договорами лізингу від 03.12.07 р. №№ LA07000422, LA07000424, LA07000425, LA07000426, LA07000427, LA07000429, LA07000430, LA07000432, LA07000433, LA07000434, LA07000435, LA07000436 позивач обраховує згідно визначеної в додаткових угодах № 1 від 21.10.08 р. узгодженої сторонами суми заборгованості в період з 31.01.08 р. по 30.09.08 р., з врахуванням пені за прострочення платежів, в розмірі, вказаному в додаткових угодах № 1 від 21.10.08 р. Відповідно до п.2 додаткових угод №1 від 21.10.08 р. до договорів лізингу від 03.12.07 р. №№ LA07000422, LA07000424, LA07000425, LA07000426, LA07000427, LA07000429, LA07000430 заборгованість по кожному договору складає 19350,82 грн., а відповідно до п.2 додаткових угод № 1 від 21.10.08 р. до договорів лізингу від 03.12.07 р. №№ LA07000432, LA07000433, LA07000434, LA07000435, LA07000436 складає заборгованість по кожному договору 22111,51 грн.

Звідси, сума заборгованості відповідача за лізинговими платежами в період з 31.01.08р. по 30.09.08 р. за всіма додатковими угодами № 1 від 21.10.08 р. до договорів фінансового лізингу, в тому числі пені за прострочення платежів, загалом ЗАТ „Єврофінанс” в заявах про уточнення позовних вимог від 26.10.09 р. №№ 27445, 27493 заявлена в розмірі 246013,29грн., що спростовує поданий позивачем раніше, а саме 26.08.09 р. вх. № 21538 розрахунок позовних вимог, в якому сума основної заборгованості розрахована позивачем загалом в сумі 32638,60 грн., яка складалась із суми заборгованості по лізинговим платежам відповідача, передбаченої в додаткових угодах № 1 від 21.10.08.р. за період з 31.01.8 р. по 30.09.08 р., з врахуванням заборгованості за жовтень 2008 р., за мінусом зазначеної в додаткових угодах пені за прострочення зобов’язань та з врахуванням передбаченої п.3 додаткових угод суми донарахованого ПДВ. Нараз, так як остаточні позовні вимоги позивача, заявлені в судовому засіданні 26.10.09 р., викладені у вигляді стягнення заборгованості в розмірі 246013,29 грн., то саме вони підлягають розгляду судом.

Так, проаналізувавши наявні в матеріалах справи документи, які свідчать про існування між сторонами правовідносин, суд дійшов висновку щодо часткового задоволення заявлених позивачем позовних вимог про стягнення заборгованості за лізинговими платежами в сумі 246013,29 грн. з огляду на наступне.

Засадами чинного Закону України „Про фінансовий лізинг” в редакції від 11.12.03 р. №1381-ІV, а саме ст.1 якого передбачено, що фінансовий лізинг –це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов’язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Підпунктом 3) п.2 ст. 11 Закону України „Про фінансовий лізинг” до зобов’язань Лізингоодежувача віднесено своєчасну сплату лізингових платежів.

Сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом; інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов’язані з виконанням договору лізингу.

Засадами чинного Цивільного кодексу України в редакції від 16.01.03 р. передбачено, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Згідно ч.1 п.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до п.1 ст.546, п.1 ст.547, п.1 ст.548 ЦК України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, притриманням, завдатком; правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вчиняється у письмовій формі; виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання. Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов’язання. Кредитор не має права на неустойку в разі, якщо боржник не відповідає за порушення зобов’язання. Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом

Так як, судом встановлено існування правовідносин сторін за договорами лізингу від 03.12.07 р., тобто передання позивачем у лізинг та прийняття відповідачем в лізинг транспортних засобів, не сплата останнім за період з 31.01.08 р. по 30.09.08 р. таких платежів, укладення сторонами додаткових угод № 1 від 21.10.08 р. до договорів лізингу, якими підтверджено існування заборгованості ПП „Неліта” по лізинговим платежам, підписання сторонами актів тимчасового повернення автомобілів від 21.10.08 р., то судом підлягає стягненню з відповідача визначена сторонами згідно п.2 додаткових угод № 1 від 21.10.08 р. сума заборгованості за лізингові платежі в сумі 225237,02 грн. Заявлена позивачем пеня за невиконання зобов’язань, що вказана в п. 2 додаткових угод № 1 від 21.10.08 р. в сумі 20776,27 грн. та обґрунтована ним як заборгованість відповідача, не підлягає судом задоволенню, оскільки за своєю правовою природою пеня є видом забезпечення виконання зобов’язань і обраховується у разі порушення боржником такого зобов’язання, тому не може визначатись заборгованістю по невиконаним зобов’язанням, тим більше що і п. 2 додаткових угод № 1 від 21.10.08 р. розмежовує узгоджену сторонами суму, що підлягає сплаті ПП „Неліта”, на заборгованість по лізинговим платежам та неустойку, у вигляді пені за прострочку виконання грошового зобов’язання.

Таким чином, заявлена позивачем до стягнення з відповідача заборгованість судом підлягає задоволенню в розмірі встановленої судом заборгованості по лізинговим платежам за договорами лізингу від 03.12.07 р. та додатковими угодами до них № 1 від 21.10.08 р. в сумі 225237,02 грн., в частині заявленої позовної вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості у вигляді нарахованої пені за прострочку виконання зобов’язань, зазначеної в п. 2 додаткових угод № 1 від 21.10.08 р. в сумі 20776,27 грн., суд відмовляє з огляду на її необґрунтованість.

Крім того, позивачем заявлені позовні вимоги щодо стягнення з ПП „Неліта” пені за прострочку виконання грошових зобов’язань, яка в заявах про уточнення позовних вимог від 26.10.09 р. вх. №№ 27445, 27493 зазначена в розмірі 21352,65 грн., при цьому дані заяви не містять розрахунку пені, однак сума пені співпадає із пенею, зазначеною в позовній заяві, у зв’язку з чим судом приймається до уваги її розрахунок, зроблений в позовній заяві відповідно до п.8.9. договорів лізингу за період з 24.12.08 р. по 05.05.09 р. за обліковою ставкою НБУ 12%.

Дані вимоги позивач обґрунтовував з посиланням на п.6 ст.232 Господарського кодексу України, зазначивши що періодом її нарахування є 180 днів, тобто 6 місяців, що передують даті її стягнення. Нараз, суду стає незрозумілим нарахування позивачем пені не з дати, що передує її стягненню, тобто дати надходження позовної заяви до суду 03.08.09 р., а в період з 24.12.08 р. по 05.05.09 р., у зв’язку з чим судом враховується період нарахування пені який співпадає з періодом обрахованим судом відповідно до правової позиції позивача, згідно п.6 ст.232 ГК України, зокрема з 05.02.09 р. по 03.08.09 р., та періодом, наведеним позивачем в його розрахунку з 24.12.08 р. по 05.05.09 р., а саме з 05.02.09 р. по 05.05.09 р., що уявляє собою 90 днів, в який облікова ставка НБУ була визначена в 12%.

Звідси, судом розрахована пеня, відповідно до п.8.9. договорів лізингу з огляду на визначену суму заборгованості відповідача по лізинговим платежам в розмірі 225237,02 грн., помножену на подвійну облікову ставку НБУ 12%, помножену на кількість днів прострочки -90 днів, поділену на 100% та поділену на 365 днів, що за розрахунком суду складає 13329,09грн., яка і підлягає судом стягненню з відповідача.

Отже, заявлені позивачем позовні вимоги про стягнення з ПП „Неліта” пені за прострочку виконання грошових зобов’язань, передбаченої п.8.9. договорів фінансового лізингу судом задовольняються частково у розмірі 13329,09грн., в решті частині заявлених позивачем позовних вимог щодо стягнення пені в сумі 8013,56 грн., суд відмовляє.

Також, позивач заявив позовні вимоги про стягнення з відповідача індекс інфляції в сумі 23990,41 грн. та 3082,71 грн. три проценти річних, заявлені позивачем у заявах про уточнення позовних вимог від 26.10.09 р. вх. №№ 27445, 27493, та розраховані у позовній заяві вх № 5817 від 03.08.09 р., які частково судом задовольняються з огляду на наступне.

У відповідності з приписами ст. 625 ЦК України в редакції від 16.01.03 р. боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок трьох процентів річних позивачем зроблено із суми заборгованості відповідача за лізингові платежі вже вище судом встановленої в розмірі 225237,02 грн., поділеної на суми зобов’язань відповідно до графіку проведення платежів, передбачених в п. 2 додаткових угод № 1 від 21.10.08 р., помножених на кількість днів прострочки, розрахованих до 05.05.09 р., помножених на 3% річних, поділених на 365 днів в році та поділених на 100%, що загалом позивачем зроблено вірно, та згідно проведеного судом перерахунку відповідає сумі, заявлені позивачем до стягнення в розмірі 3082,71 грн.

Розрахунок індексу інфляції, також наведений позивачем в позовній заяві, не містить чіткого зазначення періоду нарахування індексу інфляції, а сума заборгованих платежів згідно додаткових угод № 1 від 21.10.08 р., наведена в ньому з врахуванням суми пені за прострочення платежів, що як судом було встановлено вище, не є заборгованістю, відповідно до чого суд констатує необґрунтований розрахунок позивачем індексу інфляції в розмірі 23990,41 грн., у зв’язку з чим відмовляє в її задоволенні.

Враховуючи встановлене, суд заявлені позивачем позовні вимоги про стягнення з відповідача індексу інфляції в сумі 23990,41 грн. та 3082,71 грн. три проценти річних задовольняє частково у вигляді заявлених трьох процентів річних в сумі 3082,71 грн., в частині заявлених позивачем вимог щодо стягнення індексу інфляції в розмірі 23990,41 грн., суд відмовляє за необґрунтованістю.

Заявлені позивачем позовні вимоги про стягнення з відповідача збитків, спричинених неналежним виконанням договорів фінансового лізингу від 03.12.07 р. №№ LA07000423, LA07000428, LA07000431 в розмірі 130793,81 грн., судом не підлягають задоволенню з врахуванням наступного.

Пунктами 1, 2 ст.22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Однак, нормативно обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги щодо стягнення з відповідача збитків, позивач посилається на положення ст.ст.629,651, 1212, 1213 ЦК України, якими передбачено розірвання договору, повернення майна у разі його набуття без достатньої правової підстави, або відшкодування вартості безпідставно набутого майна, що за своєю правовою природою не є збитками, визначення яких надано в п.п. 1, 2 ст.22 ЦК України, обгрунтування яких полягає у доведенні позивачем вини відповідача у спричиненні збитків, наявності причинного зв’язку між виною відповідача та його протиправними діями, реальністю цих збитків.

Таким чином, так як позивачем нормативно не обґрунтовано заявлені позовні вимоги щодо стягнення з відповідача збитків, не доведено згідно п.п. 1, 2 ст.22 ЦК України їх наявність, а правова підстава для їх стягнення, зазначена позивачем у заявах про уточнення позовних вимог від 26.10.09 р. №№ 27493, 27445 не відповідає змісту заявлених позовних вимог, суд відмовляє в їх задоволенні.

Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст.43 ГПК України).

Враховуючи вищезазначені норми матеріального права та наявні в матеріалах справи документи, суд дійшов до висновку про задоволення заявлених ЗАТ „Єврофінанс” позовних вимог щодо стягнення з ПП „Неліта” заборгованості по лізинговим платежам в сумі 225237,02 грн., пені в сумі 13329,09 грн., три проценти річних в сумі 3082,71 грн., в решті частині заявлених позивачем позовних вимог щодо стягнення з відповідача індексу інфляції в сумі 23990,41 грн., заборгованості по лізинговим платежам в сумі 20776,27 грн., пені в сумі 8013,56 грн., збитків в розмірі 130793,81 грн., суд відмовляє в їх задоволені.

Згідно ст. 49 ГПК України позивачу за рахунок відповідача підлягають відшкодуванню витрати пов’язані зі сплатою державного мита в розмірі 2416,16 грн., витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процессу в розмірі 177,56 грн. Також позивачу підлягає поверненню з державного бюджету надмірно оплачене державне мито в сумі 442,88 грн.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82- 85 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

1. Задовольнити позов ЗАТ „Єврофінанс” частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства „Неліта” (68600, Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Аеродромне шосе, 5, Код ЄДРПОУ 35328397) на користь Закритого акціонерного товариства „Єврофінанс” (04053, м. Київ, вул. Артема, 15, Код ЄДРПОУ 30726921) 225237 (двісті двадцять п’ять тисяч двісті тридцять сім) грн. 02 коп. заборгованість по лізинговим платежам, 13 329 (тринадцять тисяч триста двадцять дев’ять) грн. 09 коп. пені, 3082 (три тисячі вісімдесят дві) грн. 71 коп. три проценти річних, 2416 (дві тисячі чотириста шістнадцять) грн. 16 коп. державного мита, 177 (сто сімдесят сім) грн. 56 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті частині заявлених ЗАТ „Єврофінанс” позовних вимог відмовити.

4. Видати ЗАТ „Єврофінанс” довідку на повернення з державного бюджету України надмірно оплаченого державного мита в сумі 442,88 грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст. 85 ГПК України, після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Накази видати згідно зі ст. 116 ГПК України.

Суддя

Рішення підписане 09.11.09 р.