Рішення № 6785278, 11.11.2009, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" листопада 2009 р.Справа № 10/156-09-4137 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Алсиком» до відповідача Спільного українсько-білоруського підприємства «Р.А.Д.У.Г.А.»

з іноземними інвестиціями у формі Товариства з обмеженою відповідальністю

про стягнення 19539,10 грн.

Суддя Смелянець Г.Є.

за участю представників сторін

від позивача: не з’явився

від відповідача: Голянтов В.К. за довіреністю від 22.09.2009р. №ДР-22-09/09

Суть спору: ТОВ «Алсиком»звернулося до Спільного українсько-білоруського підприємства «Р.А.Д.У.Г.А.»з іноземними інвестиціями у формі ТОВ з позовом, в якому просить суд визнати умови договору на перевезення вантажів автомобільним транспортом від 17.10.2008р., укладеного між ТОВ «Алсиком»і Спільним українсько-білоруським підприємством «Р.А.Д.У.Г.А.»виконаними виконавцем ТОВ «Алсиком»в повному обсязі; зобов’язати ТОВ Спільне українсько-білоруське підприємство «Р.А.Д.У.Г.А.»сплатити заборгованість в сумі 9539,10 грн., з яких, 8500 грн. –основний борг за послуги, що надані позивачем на підставі укладеного з відповідачем договору на перевезення вантажів автомобільним транспортом від 17.10.2008р.; 155,10 грн. – 3% річних, що нараховані відповідачу з 27.11.2008р. по 07.07.2009р. за порушення строків оплати наданих позивачем послуг; 884 грн. –індекс інфляції, що нарахований відповідачу з грудня 2008 року по червень 2008 року також за порушення строків оплати наданих позивачем послуг; зобов’язати ТОВ Спільне українсько-білоруське підприємство «Р.А.Д.У.Г.А.»сплатити витрати позивача, пов’язані з юридичним супроводом даної справи в розмірі 10000 грн.

Під час розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги, про що надав до суду відповідну заяву, яка залучена судом до справи 11.09.2009р., та згідно з якою, позивач просить суд визнати умови договору на перевезення вантажів автомобільним транспортом б/н від 17.10.2008р., укладеного між ТОВ «Алсиком»і Спільним українсько-білоруським підприємством «Р.А.Д.У.Г.А.»виконаними в повному обсязі і зобов’язати відповідача надати позивачу належним чином підписаний Акт виконаних робіт, а також просить суд стягнути з відповідача 19539,10 грн., з яких, 8500 грн. –основний борг за послуги, що надані позивачем на підставі укладеного з відповідачем договору на перевезення вантажів автомобільним транспортом від 17.10.2008р.; 155,10 грн. –3% річних, що нараховані відповідачу з 27.11.2008р. по 07.07.2009р. за порушення строків оплати наданих позивачем послуг; 884 грн. –індекс інфляції, що нарахований відповідачу з грудня 2008 року по червень 2008 року також за порушення строків оплати наданих позивачем послуг; 10000 грн. –витрати позивача на юридичне обслуговування.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що на підставі укладеного з відповідачем договору на перевезення вантажів автомобільним транспортом від 17.10.2008р. позивач надав відповідачу передбачені договором послуги з перевезення вантажів, загальна вартість яких становить 8500 грн., що підтверджується ТТН №19419, №19420 та довіреностями на одержання ТМЦ від 17.10.2008р. серії НБМ №173127 та від 21.10.2008р. серії НБИ №176772, а відповідач в свою чергу не здійснив оплату наданих позивачем послуг, як у строк, що встановлений договором, так і після претензій позивача з вимогою сплати боргу від 16.12.2008р. №18. За порушення строків оплати послуг позивач на підставі ст.625 ЦК України нарахував відповідачу 3% річних та індекс інфляції. Окрім того, в обґрунтування вимог в частині стягнення з відповідача витрат, пов’язаних з юридичним супроводом даної справи в сумі 10000 грн. позивач посилається на договір про юридичне обслуговування №0812-08ЮУ, який 08.12.2008р. укладений з ФОП Котовою О.Ю., акт виконаних робіт від 10.09.2009р., згідно з яким, ФОП Котовою О.Ю. виконані передбачені договором про юридичне обслуговування роботи, та вартість яких становить 10000 грн., а також платіжні документи, згідно з якими, позивач здійснив оплату наданих ФОП Котовою О.Ю. послуг в сумі 10000 грн., а саме, квитанцію №2904-1 від 29.04.2009р., згідно з якою, позивач сплатив ФОП Котовій О.Ю. 5000 грн. та квитанцію №3107-1 від 31.07.2009р., згідно з якою, позивач сплатив ФОП Котовій О.Ю. 5000 грн.

Окрім того, позивач надав до суду письмові пояснення від 25.09.2009р. за вх.№24725 разом із доказами, які свідчать про часткову оплату боргу відповідачем в сумі 1000 грн.

Відповідач надав до суду клопотання, яке залучено судом до справи 25.09.2009р., та згідно з яким, відповідач просить суд оголосити перерву у судовому засіданні у зв’язку із наміром сторін вирішити спір мирним шляхом.

Вказане клопотання відповідача задоволено господарським судом, про що 25.09.2009р. винесено ухвалу про відкладення розгляду справи на 11.11.2009р., а ухвалою в.о. голови суду від 25.09.2009р. строк розгляду справи продовжений до 12.11.2009р. Вказані ухвали сторонами у справі одержані, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень.

У судове засідання 11.11.2009р. позивач не з’явився та витребуваних судом додаткових доказів не надав, а представник відповідача заявив клопотання про відкладення розгляду у зв’язку з необхідністю ознайомитися з матеріалами справи, оскільки між сторонами не досягнуто згоди щодо вирішення спору мирним шляхом.

Вказане клопотання відхилено господарським судом, з огляду на строк вирішення спору у даній справі, який встановлений вимогами ст.69 ГПК України і продовжений ухвалою в.о. голови суду до 12.11.2009р.

Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні за згодою представника відповідача оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

17.10.2008р. між ТОВ «Алсиком»(перевізник, позивач) і ТОВ «Р.А.Д.У.Г.А.»(замовник, відповідач) укладений договір про перевезення вантажів автомобільним транспортом, згідно з яким, позивач зобов’язується згідно даного договору здійснити перевезення вантажу по маршруту: обсяг 86 м.куб., 20 тон, РЕФ 32 е.п. (п.1); дата і час подачі транспорту 19.10.2008р. (п.2); адреса завантаження: м. В. Димерка, адреса вивантаження: м. Феодосія-Керч, згідно ТТН (п.п.2,3); дата і час вивантаження 20.10.2008р. (п.5).

Згідно з умовами п.п.6,7 договору позивач надає відповідачу автотранспорт марки: ДАФ АХ 2547 ВК полупричіп держ. номер АХ 4755 ХХ, ПІБ водія Івенко Григорій.

Відповідно до умов п.9 договору сума фрахту становить 8500 по б/г з ПДВ по одержанню документів (10 банківських днів).

Умовами п.10-п.12 договору передбачені штрафні санкції, що сплачуються у випадку порушення умов договору як позивачем, так і відповідачем.

Відповідно до умов п.15 договору строк дії договору з моменту підписання і до 31.12.2008р.

Також судом встановлено, що 21.10.2008р. автомобілем АХ 2547 ВК з причепом АХ 4755 ХХ (водій Івенко) здійснено перевезення вантажу з с. Вел.Димерка до м. Феодосія, що підтверджується ТТН №19419, згідно з якою, замовником перевезення та відправником вантажу являється ЗАТ «Крафт Фудз Україна», одержувачем –ЗАТ «Доставка», автопідприємством –ТОВ «Південьтрак». Вантаж, перевезення якого здійснено за вказаною ТТН одержаний ЗАТ «Доставка»21.10.2008р., про що свідчать відповідні відмітки у ТТН, згідно з якими, вантаж одержаний ЗАТ «Доставка»21.10.2008р. на підставі довіреності на одержання ТМЦ серії НБМ №173127 від 17.10.2008р., яка видана Мосийчуку С.П.

Поряд з цим, 21.10.2008р. автомобілем АХ 2547 ВК з причепом АХ 4755 ХХ (водій Івенко) здійснено перевезення вантажу з с. Вел.Димерка до м. Керч, що підтверджується ТТН №19420, згідно з якою, замовником перевезення та відправником вантажу являється ЗАТ «Крафт Фудз Україна», одержувачем –ЗАТ «Доставка», автопідприємством –ТОВ «Південьтрак». Вантаж, перевезення якого здійснено за вказаною ТТН одержаний ЗАТ «Доставка»21.10.2008р., про що свідчать відповідні відмітки у ТТН, згідно з якими, вантаж одержаний ЗАТ «Доставка»21.10.2008р. на підставі довіреності на одержання ТМЦ серії НБИ №176772 від 21.10.2008р., яка видана Васютіній Л.Г.

10.11.2008р. позивач надіслав відповідачу акти виконаних робіт, рахунок, п/накладну та ТТН, які одержані відповідачем 13.11.2008р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення за №3597813 та фіскальним чеком №1746 від 10.11.2008р., а 17.12.2008р. позивач надіслав відповідачу претензією №18 від 16.12.2008р., в якій завив вимогу про оплату наданих послуг в сумі 8500 грн. згідно рахунку №0000399 від 21.10.2008р. Вказану претензію відповідач одержав 26.01.2009р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення за №8223300 та у листі від 29.01.2009р. за вих.№02 просив позивача надіслати на адресу відповідача другий екземпляр акту від 21.10.2008р. по рахунку №399 на суму 8500 грн. на адресу: 61057, м. Харків, вул. Пушкінська, 32. Окрім того у гарантійному листі за вих.№24.02.09 від 24.02.2009р., який одержаний позивачем факсимільним зв’язком, відповідач підтвердив факт укладання договору перевезення вантажів автомобільним транспортом за маршрутом м. Вел. Димерка –м. Феодосія - м. Керч, із сумою фрахту 8500 грн. та визнав цю суму в якості заборгованості відповідача станом на 24.02.2009р., а також гарантував здійснити оплату боргу в сумі 8500 грн. в строк до 06.03.2009р. Вказаний лист підписаний директором відповідача та скріплений печаткою.

Оскільки відповідач не сплатив позивачу борг в сумі 8500 грн., то останній звернувся до суду з даним позовом.

Під час розгляду справи у суді відповідач 18.09.2009р. перерахував позивачу частину боргу в сумі 1000 грн., що підтверджується випискою по рахунку позивача, згідно з якою,ю грошові кошти в сумі 1000 грн. сплачені відповідачем позивачу за транспортні послуги згідно рахунку №СФ-0000399 від 21.10.2008р.

          Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного:

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов’язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов’язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов’язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Поряд з цим відповідно до вимог ч.1 ст.912 ЦК України за договором чартеру (фрахтування) одна сторона (фрахтівник) зобов’язується надати другій стороні (фрахтувальнику) за плату всю або частину місткості в одному чи кількох транспортних засобах на один або кілька рейсів для перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти або з іншою метою, якщо це не суперечить закону та іншим нормативно-правовим актом.

Таким чином договір чартеру (фрахтування) є різновидом договору перевезення. Характерною ознакою його є наявність в договорі умови про надання для перевезення всієї частини або частини місткості транспортного засобу. Тобто, договір чартеру (фрахтування) і договір перевезення мають єдиний предмет –послуги з перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти, і якщо в чартері насамперед обумовлюють, в якому саме транспортного засобі (його частині, приміщенні) буде розташовано об’єкт перевезення, то при звичайному перевезенні це питання вирішується перевізником самостійно.

Як вище встановлено судом, між сторонами у справі укладений договір перевезення вантажу автомобільним транспортом, аналіз умов якого та дослідження відповідних документів, що складені сторонами на його виконання, дозволяє дійти висновку, що вказаний договір за своєю правовою природою фактично являється договором фрахтування транспортного засобу з екіпажем, а саме - автомобілем АХ 2547 ВК з причепом АХ 4755 ХХ (водій Івенко). При цьому у договорі сторонами визначено суму фрахту –8500 грн., та встановлений строк її оплати на протязі 10 банківських днів по одержанню документів.          

Також судом встановлено, що позивач у справі належним чином виконав передбачені договором зобов’язання та надав відповідачу у фрахт автомобіль з причепом та водієм для перевезення вантажу по маршруту м.Вел.Димерка –м. Феодосія - м. Керч, що підтверджується відповідними ТТН та довіреностями одержувача цього вантажу (ЗАТ «Доставка») на одержання ТМЦ.

Після надання передбачених договором послуг позивач надіслав відповідачу акт виконаних робіт, п/накладну, ТТН накладні та рахунок на оплату наданих послуг, які відповідач одержав 13.11.2008р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, але акт виконаних позивачем робіт не підписав.

17.12.2008р. позивач надіслав відповідачу претензією №18 від 16.12.2008р., в якій завив вимогу про оплату наданих послуг в сумі 8500 грн. згідно рахунку №0000399 від 21.10.2008р. та яку відповідач одержав 26.01.2009р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Між тим, оплату наданих позивачем послуг, вартість яких становить 8500 грн. відповідач не здійснив, а у гарантійному листі за вих.№24.02.09 від 24.02.2009р., який одержаний позивачем факсимільним зв’язком, підтвердив факт укладання договору перевезення вантажів автомобільним транспортом за маршрутом м. Вел.Димерка –м. Феодосія - м. Керч, із сумою фрахту 8500 грн. та визнав цю суму в якості заборгованості відповідача станом на 24.02.2009р., а також гарантував здійснити оплату боргу в сумі 8500 грн. в строк до 06.03.2009р.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Оскільки умовами укладеного між сторонами договору строк розрахунку відповідача за надані позивачем послуги встановлений на протязі на протязі 10 банківських днів по одержанню документів, та обставини справи свідчать, що відповідні документи одержані відповідачем 13.11.2008р., то розрахуватися з позивачем за надані послуги відповідач зобов’язаний в строк до 27.11.2008р.

Проте, за послуги, що надані позивачем відповідач розрахувався частково під час розгляду справи у суді, що підтверджується випискою з банківського рахунку позивача, згідно з якою, 18.09.2009р. відповідач перерахував позивачу 1000 грн.

Таким чином заборгованість відповідача за надані позивачем послуги на момент розгляду справи становить 7500 грн.           

Відповідно до вимог ч.1 ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а в силу вимог ч.1 ст.526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов’язань містяться і у ч.ч.1,7 ст.193 ГК України.

          З огляду на вищевикладене, а також виходячи з того, що відповідач не надав до суду доказів, які спростовують надання позивачем послуг за договором перевезення вантажів автомобільним транспортом від 17.10.2008р., та які витребувані у відповідача судом в ухвалах від 11.09.2009р., від 25.09.2009р., господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість і правомірність позовних вимог в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 7500 грн. та відсутність предмету спору в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 1000 грн., оскільки вказану суму боргу відповідач оплатив позивачу під час розгляду справи у суді, а тому провадження у справі в цій частині позовних вимог підлягає припиненню на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України, згідно з якою, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Водночас в силу вимог ч.1 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. При цьому вимогами ч.1 ст.625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Згідно з розрахунком індексу інфляції, який здійснений позивачем з грудня 2008 року по липень 2009 року, розмір інфляційних втрат становить 884 грн. Згідно з розрахунком 3% річних, який здійснений позивачем з 27.11.2008р. по 07.07.2009р., розмір 3% річних становить 155,10 грн. Вказані розрахунки перевірені господарським судом та встановлено їх відповідність обставинам справи та вимогам діючого законодавства, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача індексу інфляції та 3% річних задовольняються господарським судом.

Разом з тим, позивач не надав до суду обґрунтування позовних вимог в частині визнання умов договору на перевезення вантажів автомобільним транспортом б/н від 17.10.2008р., укладеного між ТОВ «Алсиком»і Спільним українсько-білоруським підприємством «Р.А.Д.У.Г.А.»виконаними в повному обсязі і зобов’язання відповідача надати позивачу належним чином підписаний Акт виконаних робіт, які витребувані у позивача в ухвалі суду від 25.09.2009р., а за відсутністю відповідних обґрунтувань вирішення спору в цій частині позовних вимог є неможливим, а тому позовні вимоги в цій частині залишаються без розгляду господарським судом на підставі п.5 ч.1 ст.81 ГПК України, згідно з якою, господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на юридичне обслуговування в сумі 10000 грн., господарський суд виходить з наступного.

Статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавалися, а їх сплату підтверджено відповідними фінансовими документами.

          Відповідно до частини третьої статті 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру». Дія названого Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

          Поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в статті 2 Закону України «Про адвокатуру», де зазначено, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

          З огляду на вищевикладене, господарський суд дійшов висновку, що судові витрати за участь адвоката у розгляді справи підлягають оплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, а їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами. При цьому, ст. 44 ГПК України передбачено відшкодування зазначених витрат за послуги, надані лише адвокатом, а не будь-яким представником. Аналогічна правова позиція викладена і в Інформаційному листі ВГСУ від 14.07.2004р. №01-8/1270.

          Між тим, із документів, які надані позивачем в обґрунтування вимог щодо стягнення з відповідача витрат на юридичне обслуговування в сумі 10000 грн. випливає, що послуги з юридичного обслуговування надані позивачу ФОП Котовою О.Ю., яка не являється адвокатом у розумінні ст. 2 Закону України «Про адвокатуру», а тому господарський суд відмовляє позивачу у задоволені цих вимог.

          На підставі ст.44,49 ГПК України судові витрати позивача по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача у справі, з огляду на те, що всупереч вимог ст.ст.44,55 ГПК України вимоги про стягнення з відповідача витрат на юридичне обслуговування в сумі 10000 грн. включені позивачем до ціни позову, і саме з цієї ціни позову сплачено державне мито за розгляд позовних вимог, а також на те, що частину боргу в сумі 1000 грн. відповідач оплатив позивачу під час розгляду даної справи у суді.

Керуючись ст.ст. 44, 49, п.1-1 ч.1 ст.80, п.5 ч.1 ст.81, ст.ст. 82–85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Алсиком»задовольнити частково.

          2.Стягнути з Спільного українсько-білоруського підприємства «Р.А.Д.У.Г.А.»з іноземними інвестиціями у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (65029, м. Одеса, вул. Композитора Ніщенського,28, код ЄДРПОУ 20008535, р/р 26005310109901 в АБ «Південний»м. Одеса, МФО 328209) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Алсиком»(61057, м. Харків, вул. Пушкінська,32, код ЄДРПОУ 34017237, р/р 26004840752730 в ХОФ АКБ «Укрсоцбанк», МФО 351016) основний борг в сумі 7500 (сім тисяч п’ятсот) грн., інфляційні втрати в сумі 884 (вісімсот вісімдесят чотири) грн., 3% річних в сумі 155 (сто п’ятдесят п’ять) грн. 10 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 102 (сто дві) грн., витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 312 (триста дванадцять) грн. 50 коп.

          3.Провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 1000 грн. припинити.

          4.Позовні вимоги в частині визнання умов договору на перевезення вантажів автомобільним транспортом б/н від 17.10.2008р., укладеного між ТОВ «Алсиком»і Спільним українсько-білоруським підприємством «Р.А.Д.У.Г.А.»виконаними в повному обсязі і зобов’язання відповідача надати позивачу належним чином підписаний Акт виконаних робіт залишити без розгляду.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскаржено у встановленому законом порядку.

Рішення підписане 12 листопада 2009 року.

Суддя