Рішення № 6785178, 09.11.2009, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"09" листопада 2009 р.Справа № 17/148-09-5153 За позовом: Приватного виробничо-комерційного підприємства „Пера-Інвест” до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „АПІКС” про стягнення 1863,5 грн. Суддя Зуєва Л.Є.

П р е д с т а в н и к и :

від позивача: Кравченко С.М. –на підставі довіреності від 02.11.2009р.

від відповідача: Варнас А.С. –на підставі довіреності від 11.09.2009р.;

СУТЬ СПОРУ: позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача грошову суму у розмірі 1863,5 грн., з яких 7% річних у сумі 178,65 грн., інфляційних збитків у сумі 427,77 грн., 597,08 грн. - пені; штраф у розмірі 660,60 грн.

Відповідач в судове засідання призначене по справі з’явився, відзив на позов не надав, однак в усних поясненнях позовні вимоги визнав у повному обсязі.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

02.10.2008р. укладено договір купівлі-продажу №02/10 на виконання умов якого позивачем було здійснено поставку товару на загальну суму 13212 грн., згідно видаткової накладної №П-00000203 від 03.10.2008р.

У відповідності до умов укладеного договору, а саме п. 2.3 відповідач проводить розрахунки за поставлений йому товар у розмірі 100% вартості товару до 10.12.2008р.

Відповідач в свою чергу взяті на себе зобов’язання по укладеному договору виконав не в повному обсязі, а саме 19.12.2008р. часткового провів оплату за поставлений йому товар у сумі 10000 грн.

Остаточна ж сума у розмірі 3212 грн., відповідачем залишилась не оплаченою.

Рішенням господарського суду Одеської області від 10.08.2009р. у справі №19/37-09-1244 позовні вимоги ПВКП „Пера-Інвест” про стягнення з ТОВ „Апікс” основного боргу у розмірі 3212 грн. задоволені у повному обсязі.

22.06.2009р. господарським судом Одеської області на виконання винесеного рішення видано судовий наказ про стягнення з ТОВ „Апікс” на користь ПВКП „Пера-Інвест” 3212 грн. основного боргу та 220 грн. –судових витрат.

27.08.2009р. відповідач погасив заборгованість у розмірі 3212 грн., внаслідок чого прострочення виконання відповідачем своїх грошових зобов’язань склало 8 місяців., внаслідок чого були суттєво були порушенні права позивача на своєчасне одержання коштів за поставлений товар.

Зазначені обставини спонукали позивача звернутися до господарського суду Одеської області з позовною заявою (вхід.№7835 від 12.10.2009р.) про стягнення з відповідача інфляційних витрат у сумі 427,77грн., 7% річних передбачених п. 4.7 укладеного договору –178,65 грн., 597,08 грн. –пені та штрафу у розмрі 660,6 грн., за не належне виконання грошових зобов’язань, на загальну суму 1863,5 грн., яка виникла за період з 11.12.2008р. по 27.08.2009р.

Ухвалою господарського суду від 14.10.2009р. порушено провадження по справі №17/148-09-5153 за позовом приватного виробничо-комерційного підприємства „Пера-Інвест” до товариства з обмеженою відповідальністю „Апікс” про стягнення 1863,5 грн.

Дослідивши обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з наступних правових підстав.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обовЧязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обовЧязків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори-основний вид правомірних дій – це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обовЧязків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

У відповідності зі ст.204 ЦК України договори укладені між сторонами по справі, як цивільно-правові правочини є правомірними на час розгляду справи, оскільки їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобов’язання за цими договорами мають виконуватися належним чином.

Крім того, відповідно до ст.35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони, тому суд вважає що не потребують доказування преюдиціальні факти, встановлені рішенням господарського суду Одеської області від 10.06.2009р. по справі № 19/37-09-1244 і грошові зобовязання, встановлені цим рішенням повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог діючого законодавства України.

Відповідно до п.1 ст. 509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання –вид цивільних правовідносин.

Відповідно до ст.526 ЦК України № 435-IV від 16.01.2003 р. зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, при цьому відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Відповідно до вимог ст. 599 ЦК України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

При цьому, закон встановлює, що припинення зобов’язання спричиняє не будь-яке, а лише належне його виконання. Тому на думку суду, неналежне виконання не припиняє зобов’язання.

Як вбачається з матеріалів справи, рішення господарського суду Одеської області від 10.06.2009р. по справі №19/37-09-1244, відповідно до вимог ст. 85 ГПК України, набрало законної сили 22.06.2009р.

Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання.

Зобов’язання вважається порушеним у випадку або повного його невиконання або неналежного виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дослідивши обставини справи суд вважає, що боржник –ТОВ „Апікс” до моменту повного та належного виконання свого грошового зобовязання не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання незалежно від того, виникла така неможливість з його вини чи випадково. Це правило ґрунтується на засадах справедливості і виходить з неприпустимості безпідставного збереження грошових коштів однією стороною зобов’язання за рахунок іншої сторони.

Враховуючи, що відповідач вищезазначений обов’язок виконав лише 27.08.2009р., чим порушив майнові права позивача, що зумовило останнього звернутися до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача індексу інфляції, 7% річних, штрафу та пені за весь час прострочення.

Таким чином, суд вважає правомірним звернення ТОВ „Апікс” з позовними вимогами щодо стягнення з відповідача індексу інфляції, 7% річних, штрафу та пені за період з 11.12.2008р. по 22.08.2009р.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України визначені наслідки прострочення боржником виконання грошового зобов’язання. По-перше, боржник на вимогу кредитора повинен сплати йому суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Розглянувши розрахунок позивача по нарахуванню відповідачу інфляційних втрат за період прострочення виконання грошових зобов’язань у розмірі 427,77 грн., суд дійшов висновку, що він обґрунтований внаслідок чого позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України зазначено, якщо боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити йому три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У відповідності до п. 4.7 Договору, розмір процентної ставки, передбачений ч. 2 ст. 625 ЦК України, за прострочення боржником виконання грошового зобов’язання, змінений за згодою сторін Договору і встановлений у розмірі 7% річних. Таким чином, враховуючи, що сторони в умовах договору визначили інший процент річних за прострочення грошових зобов’язань, суд дослідивши розрахунок наданий позивачем, дійшов висновку щодо наявності правових підстав для стягнення з відповідача 7% річних у розмірі 178,65 грн.

Відповідно до вимог ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до вимог ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно п. 4.4 укладеного договору, за несвоєчасну оплату товару покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період нарахування за кожен день прострочення.

Так, згідно представленого розрахунку суми позову нарахування пені здійснювалося за період з 11.12.2008р. по 27.08.2009р.

Таким чином, відповідачу у відповідності з вимогами ст. 549 ГПК України та ст. 3 Закону України “Про несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання була нарахована пеня, яка згідно до представленого розрахунку складає 597,08 грн.

Крім цього, згідно п. 4.6 укладеного договору, за несвоєчасну оплату товару покупець сплачує продавцю штраф у розмірі 5% від ціни Договору, що згідно розрахунку суми позовних вимоги доданих позивачем до матеріалів позовної заяви становить 660,6 грн.

Перевіривши правильність нарахування позивачем штрафних санкцій, інфляційних втрат та 7% річних, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ПВКП „Пера-Інвест” ґрунтуються на умовах договору, відповідають фактичним обставинам справи та як результат підлягають задоволенню у повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 11, 12, 204, 509, 525, 526, 549, 599, 610, 625 ЦК України, ст. 35 ГПК України, ст. 3 Закону України “Про несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” позовні вимоги ПВКП „Пера-Імпекс” підлягають задоволенню, з ТОВ „Апікс” слід стягнути на користь позивача грошову суму у розмірі 1863,5 грн., з яких 7% річних у сумі 178,65 грн., інфляційних збитків у сумі 427,77 грн., 597,08 грн. - пені; штраф у розмірі 660,60 грн.

Судові витрати по держмиту, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покласти на відповідача згідно зі ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Апікс” /66700, Одеська область, Фрунзівський район, с. Фрунзівка, вул. Фрунзе, 111, код ЄДРПОУ 30130392/ на користь приватного виробничо-комерційного підприємства „Пера-Інвест” /23800, Вінницька область, м. Теплик, вул. Івана Франка, 8-а, код ЄДРПОУ30818729/ 427 грн. 77 коп. /чотириста двадцять сім грн. 77 коп./ - інфляційних втрат; 178 грн. 65 коп./ - сто сімдесят вісім грн. 65 коп./ - 7% річних; 660 грн. 60 коп. /шістсот шістдесят грн. 60 коп./ - штраф; 597 грн. 08 коп. /п’ятсот дев’яносто сім грн. 08 коп./ - пеня; 102 грн. 00 коп. /сто дві грн. 00коп./ - державного мита; 236 грн. 00 коп. /двісті тридцять шість грн. 00 коп./ - витрат на послуги інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Наказ видати.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після вступу рішення в законну силу.

Суддя