Рішення № 67849272, 13.07.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.07.2017Справа № 910/6002/17

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К.І., при секретарі судового засідання Шкоденко Ю.О., розглянувши матеріали справи

за позовною заявою Приватного акціонерного товариства «Українська національна розрахункова картка»

до Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк»

про стягнення 1 313 238,55 грн.

за участю представників:

від позивача: Рейдель Р.В.- представник за довіреністю № 17/2 від 12.04.2017 р.

від відповідача: Шкурат О.М.- представник за довіреністю № 428 від 11.10.2016 р.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду міста Києва звернулось Приватне акціонерне товариство «Українська національна розрахункова картка» (далі - ПрАТ «Укркарт», позивач) з позовом до Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» (далі - ПАТ АК «Укргазбанк», відповідач) про стягнення 1 313 238,55 грн.

У обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору про надання послуг процесингового центру № 777 від 01.10.2001 р., з урахуванням додаткової угоди до нього від 09.09.2016 р., в частині повної та своєчасної оплати вартості наданих позивачем послуг, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість.

У позові ПрАТ «Укркарт» просить суд стягнути з відповідача борг у розмірі 1 313 238,55 грн.

У судовому засіданні представник позивача підтримав та обґрунтував позовні вимоги, просив задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, вважав неукладеною додаткову угоду від 09.09.2016 р., умовами якої передбачено збільшення тарифів за договором про надання послуг процесингового центру № 777 від 01.10.2001 р., тому банк оплачував послуги позивача без врахування збільшення їх вартості, просив суд у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з урахуванням наступного.

Судом встановлено, що 01.10.2001 р. між Акціонерним товариством відкритого типу «Українська національна розрахункова картка», правонаступником якого є ПрАТ «Укркарт» (компанія), та Акціонерним товариством «Укргазбанк», правонаступником якого є ПАТ АК «Укргазбанк» (банк), був укладений договір про надання послуг процесингового центру № 777 (далі - договір), згідно з умовами якого компанія надає, а банк використовує та оплачує послуги процесингового центру компанії (надалі ПЦ) згідно з тарифами (комісіями), що наведені у додатку 1 (п. 1.1).

Відповідно до п. 1.2 договору банк використовує ресурси ПЦ компанії, який сертифіковано у асоціації Europay Internatinal як Member Service Provider (MSP) - для забезпечення емісії й обслуговування банківських платіжних карток асоціації Europay Internatinal в межах наданих Банком ПЦ функцій (додаток 2).

Банк використовує ресурси ПЦ для забезпечення емісії й обслуговування банківських платіжних карток локальної платіжної системи Банку ЕНЕРГІЯ, а також локальної міжбанківської платіжної системи УКРКАРТ (п. 1.3 договору).

Положеннями розділу 2 договору визначено наступні поняття:

- процесинг - це діяльність, що включає в себе збір, маршрутизацію, оброблення, зберігання тощо та надання членам системи та банку платіжних повідомлень за операціями з банківськими платіжними картками;

- процесинговий центр (MSP) - ПЦ Компанії (ПЦ BCZ) - це спеціалізований обчислювальний центр, уповноважений платіжною системою здійснювати роботу по обробці і маршрутизації інформаційних потоків між усіма учасниками платіжної системи, підготовці файлів для забезпечення запитів, авторизацію та розрахунків між учасниками платіжної системи, інші операції, які передбачені переліком обов'язків ПЦ компанії, для виконання ним програм банку по емісії та обслуговуванню банківських платіжних карток.

Згідно з положеннями п. 5.2.1 договору на банк покладений обов'язок здійснювати сплату послуг, наданих ПЦ компанії, у порядку, розмірах і термінах, обумовлених цим договором.

Відповідно до п. 4.2 договору розрахунковим періодом за даним договором є календарний місяць. Компанія проводить розрахунок вартості наданих послу, оформлює акт виконаних робіт з деталізацією наданих послуг, який сторони підписують протягом 3 робочих днів після закінчення розрахункового періоду (п. 4.4 договору).

Після підписання акта виконаних робіт компанія виставляє рахунок для сплати наданих послуг за розрахунковий період, який банк сплачує протягом 3 банківських днів (п. 4.5 договору).

Відповідно до п. 3.1 договору перелік і вартість послуг ПЦ визначається згідно з тарифами (комісіями), наведеними у додатку 1.

Пунктом 3.3 договору передбачено, що всі зміни в переліку послуг ПЦ, тарифах (комісіях)оформлюються як додатки до цього договору.

У судовому засіданні встановлено, що 26.08.2016 р. відбулась робоча зустріч представників ПАТ АК «Укргазбанк» та ПрАТ «Укркарт» з питання зміни діючих за вказаним договором тарифів, що зафіксовано в протоколі робочої зустрічі.

На виконання домовленості між ПАТ АК «Укргазбанк» та ПрАТ «Укркарт», з метою внесення змін до тарифів банк (відповідач) направив позивачу лист № 170/10342/2016 від 09.09.2016 р., у якому повідомив останнього про направлення йому проекту додаткової угоди від 09.09.2016 р. та пропонував його підписати до 12.09.2016 р., а також долучив два примірники підписаної відповідачем додаткової угоди від 09.09.2016 р. Згідно з умовами цієї угоди додаток 1 до договору було викладено у новій редакції та визначено, що дія вказаної додаткової угоди розповсюджується на відносини, що виникли між сторонами з 01.10.2016 р.

Позивач листом № 1708/501 від 21.09.2016 р. повідомив відповідача про свою згоду укласти додаткову угоду на умовах, запропонованих відповідачем, та направив останньому підписаний позивачем примірник додаткової угоди від 09.09.2016 р. Вказаний лист був направлений на адресу відповідача 28.09.2016 р., що підтверджується описом вкладення у цінний лист та фіскальним чеком підприємства поштового зв'язку № 8980 від 28.09.2016 р.

Заперечуючи факт укладення додаткової угоди від 09.09.2016 р., відповідач послався на те, що відповідь про погодження та підписання вказаної додаткової угоди була надана позивачем поза межами строку, встановленого відповідачем для надання відповіді (до 12.09.2016 р.), а також на те, що листом № 164/501 від 12.09.2016 р. позивачем (ПрАТ «Укркарт») була запропонована інша редакція додаткової угоди про внесення змін до додатку 1 до договору, що в розумінні ст. 646 ЦК України є відмовою від одержаної пропозиції і, водночас, новою пропозицією особі, яка зробила попередню пропозицію.

Отже, між сторонами виник спір щодо укладення чи не укладення ними додаткової угоди від 09.09.2016 р. до договору № 777 від 01.10.2001 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.

Згідно з ч. 1 ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Якщо у пропозиції укласти договір вказаний строк для відповіді, договір є укладеним, коли особа, яка зробила пропозицію, одержала відповідь про прийняття пропозиції протягом цього строку (ст. 643 ЦК України).

Статтею 646 ЦК України встановлено, що відповідь про згоду укласти договір на інших, ніж було запропоновано, умовах є відмовою від одержаної пропозиції і водночас новою пропозицією особі, яка зробила попередню пропозицію.

Разом з тим, суд зазначає, що згідно з ч. 7 ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Таким чином, норми Господарського кодексу України, яким визначено засади господарювання в Україні і врегульовано господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання, є спеціальним нормами по відношенню до норм Цивільного кодексу України, і мають пріоритет у застосуванні до спірних правовідносин щодо порядку укладення господарського договору та внесення змін до нього.

Так, порядок укладення господарських договорів та внесення змін до них визначений ст. ст. 181, 188 ГК України.

Відповідно до ч. ч. 2-4 ст. 181 ГК України встановлено, що проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.

Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами, оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму, тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.

За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 188 ГК України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

Матеріалами справи підтверджується, що протокол розбіжностей до додаткової угоди від 09.09.2016 р. сторонами не складався, а вказана додаткова угода була підписана позивачем у редакції, запропонованій відповідачем. При цьому відповідь щодо укладення додаткової угоди від 09.09.2016 р. була надана позивачем в межах двадцятиденного строку, встановленого ст. ст. 181, 188 ГК України. Таким чином, відповідь на пропозицію відповідача укласти додаткову угоду від 09.09.2016 р. була повною, безумовною та такою, що надана в межах строку встановленого законом, і нею сторони погодили усі істотні умови.

Водночас, суд зазначає, що проект додаткової угоди, на який посилався представник відповідача, як на доказ відмови ПрАТ «Укркарт» (позивача) від проекту додаткової угоди від 09.09.2016 р. та направлений позивачем з листом № 1664/5001 від 12.09.2016 р., сторонами підписаний не був, та, як пояснив представник позивача, проект цієї угоди був направлений банку для подальшого врахування у господарських відносинах сторін, які носять тривалий характер, але банк відмовляється погоджувати збільшення тарифів, розмір яких був спочатку визначений сторонами пропорційно зміні курсу долара США, але потім додатковою угодою № 37 від 06.02.2009 р. цей пункт був виключений з договору № 777 від 01.10.2001 р., у зв'язку з чим позивач несе великі втрати за цим договором.

Представник позивача також пояснив, що у листі № 1664/501 від 12.09.2016 р ПрАТ «Укркарт» вказало про «погодження в цілому проекту тарифів», тобто про згоду на укладення угоди із запропонованими умовами щодо тарифів. Підтвердженням цього є те, що ПрAT «Укркарт» ніяким чином не змінюючи запропоновані відповідачем умови, підписало запропоновану банком вищевказану додаткову угоду та другий її примірник направило на адресу банку листом від 21.09.2016 р. № 1708/501. Крім того, своїм листом 12.09.2016 р. за № 1664/501 позивач намагався також продовжити діалог з приводу подальшої співпраці по договору № 777 для приведення його умов до таких, що були б економічно виправдані для обох сторін цієї угоди. Для чого з боку позивача було запропоновано подальші зміни до Договору № 777, які б встановлювали введення універсального тарифу за обробку однієї транзакції, умови щодо авансування та умови щодо індексації тарифів. Запропоновані позивачем подальші кроки до зміни Договору № 777 не стосувалися погоджених тарифів і, відповідно, не спростовують той факт, що умови додаткової угоди від 09.09.2016 р. були погоджені сторонами та порядок її укладення відповідає чинному законодавству.

Отже, за висновком суду дана угода є укладеною, а посилання ПАБ АТ «Укргазбанк» на запропоновані у листі позивача подальші кроки по зміні договору № 777 від 01.10.2001 р. як на відмову від пропозиції банку укласти додаткову угоду, є помилковими.

Крім того, як було зазначено вище, 21.09.2016 р. ПрAT «Укркарт» направило відповідачу лист № 1708/501, в якому зазначило, що проект додаткової угоди від 09.09.2016 р. до договору № 777 від 01.10.2001 р. про надання послуг процесингового центру була підписана позивачем у порядку статей 181 та 188 Господарського кодексу України. Також ПрАТ «Укркарт повідомило про свою згоду з умовами проекту вищезгаданої додаткової угоди від 09.09.2016 р. до договору № 777 від 01.10.2001 р. про надання послуг процесингового центру та її підписання.

Отже, додаткова угода від 09.09.2016 р. до договору № 777 від 01.10.2001 р. є укладеною та її дія розповсюджувалася на відносини, що виникли між сторонами з 01.10.2016 р. до 31.12.2016 р. на підставі Договору № 777 від 01.10.2001 р. про надання послуг процесингового центру.

Крім того, судом встновлено, що 30.12.2016 р. між ПрАТ «Укркарт» та ПАТ АБ «Укргазбанк» була укладена додаткова угода № 82 до договору № 777 від 01.10.2001 р., відповідно до якої сторони домовились визнати, що основний договір залишається чинним на період з 01.01.2017 р. до 31.12.2017 р., та дійшли згоди щодо внесення змін до вартості послуг, які позивач надає банку. Таким чином, підписання додаткової угоди № 82 лише підтверджує той факт, що після підписання сторонами Додаткової угоди від 09.09.2016 р., позивач та відповідач продовжують співпрацю по договору № 777 від 01.10.2001 р. для приведення його умов до таких, що були б більш економічно виправдані для обох сторін цієї угоди.

До підписання сторонами додаткової угоди від 09.09.2016 р. відповідач оплачував послуги процесингового центру по тарифах, зазначених в додатковій угоді № 81 від 01.06.2016 р. Після підписання сторонами додаткової угоди від 09.09.2016 р., починаючи з жовтня 2016 р., відповідач був зобов'язаний оплачувати послуги процесингового центру по тарифах, зазначених в цій додатковій угоді. З підписанням сторонами додаткової угоди № 82 від 30.12.2016 р. сторони домовились, що основний договір залишається дійсним на період з 01.01.2017 р. до 31.12.2017 р. включно, крім того сторони домовилися щодо чергового внесення змін до вартості послуг, які позивач надає банку згідно Договору № 777 від 01.10.2001 р.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що відповідач, вибірково посилаючись на норми Цивільного кодексу України, трактує їх положення на свою користь. Проте, порядок укладення господарських договорів врегульовано Господарським кодексом України, як спеціальним законодавчим актом, та позивачем такий порядок порушений не був, тому додаткова угода від 09.09.2016 р. є укладеною, а позивачем правомірно визначено вартість послуг, наданих протягом жовтня-грудня 2016 р., з урахуванням тарифів, встановлених вказаною додатковою угодою.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору позивач протягом жовтня-грудня 2016 р. надав відповідачу послуги загальною вартістю 9 617 779,41 грн., що підтверджується актами виконаних робіт від 31.10.2016 р., 30.11.2016 р. та 31.12.2016 р., а також рахунками на оплату № 1124 від 04.11.2016 р., № 1212 від 05.12.2016 р. та № 14 від 05.01.2017 р.

Проте, відповідач свої зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати наданих позивачем послуг не виконав та оплатив їх частково, а саме в розмірі 8 304 540,86 грн., що підтверджується банківськими виписками від 23.11.2016 р., 20.12.2016 р. та 02.02.2017 р. Таким чином, у ПАТ АК «Укргазбанк» виникла заборгованість за договором про надання послуг процесингового центру № 777 від 01.10.2001 р. у розмірі 1 313 238,55 грн.

Наявність у справі актів наданих послуг, не підписаних з боку відповідача, не спростовує обов'язку останнього сплатити заборгованість, що виникла на підставі додаткової угоди від 09.09.2016 р. Доказів, що підтверджують ненадання позивачем послуг, передбачених умовами договору № 777 від 01.10.2001 р., відповідач суду не надав.

При цьому, суд звертає увагу на те, що положеннями ч. 2 ст. 193 ГК України на сторін господарських правовідносин покладений обов'язок вживати усіх заходів, необхідних для належного виконання ними зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України закріплено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 ГК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГК України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач доказів, які б підтверджували оплату ним заборгованості перед позивачем або спростовували доводи останнього, суду не надав, відтак, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача боргу в сумі 1 313 238,55 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню у вказаному розмірі.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що даний позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Згідно зі ст. 49 ГПК України у разі задоволення позову судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. cт. 32 - 34, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Українська національна розрахункова картка» до Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» про стягнення 1 313 238,55 грн. задовольнити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» (03087, м. Київ, вул. Єреванська, будинок 1, ідентифікаційний код 23697280) на користь Приватного акціонерного товариства «Українська національна розрахункова картка» (09025, Київська обл., Сквирський район, село Безпечна, вул. Ордаша, будинок 19, ідентифікаційний код 23702532) борг у сумі 1 313 238 (один мільйон триста тринадцять тисяч двісті тридцять вісім) грн. 55 коп., витрати по сплаті судового збору в розмірі 19 698 (дев'ятнадцять тисяч шістсот дев'яносто вісім) грн. 58 коп.

Рішення ухвалено в нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини в судовому засіданні 13 липня 2017 року.

Повний текст рішення підписаний 20 липня 2017 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня підписання повного тексту рішення.

Суддя Головіна К.І.