Рішення № 6784055, 06.11.2009, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"06" листопада 2009 р. Справа № 22/165-09-4594

За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2; до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛІСА ПЛЮС";

про стягнення 73452,96грн.

Суддя Торчинська Л.О.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за довіреністю №618 від 05.10.2009р.;

Від відповідача: -не з'явився;

СУТЬ СПОРУ: позивач Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернулась до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛІСА ПЛЮС", в якому просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 63439,10 грн., пеню в розмірі 10013,96 грн.

Відповідач у судове засідання не зявився, відзив на позов не надав, у звязку з чим справа розглядається за наявними у справі матеріалами, відповідно до ст.75 ГПК України.

У позовній заяві позивачем заявлено клопотання про забезпечення позову в порядку ст. 66 ГПК України, у відповідності до якого останній просив суд накласти арешт на розрахунковий рахунок відповідача № 26002310633801 в АБ «Південний», м. Одеса, МФО 328209, та його майно.

Розглянувши зазначене клопотання суд встановив, що відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України забезпечення позову допускається, якщо невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Отже, заява про вжиття заходів до забезпечення позову повинна бути обґрунтована з поданням належних і допустимих доказів, що підтверджують можливість виникнення в подальшому ускладнень у виконанні судового рішення.

Господарський суд повинен оцінити, наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, повязаний з предметом позову, співрозмірний позовній вимозі і яким чином цей захід забезпечуватиме фактичну реалізацію мети його вжиття.

Тому відповідна ухвала господарського суду в обовязковому порядку повинна містити дані, на підставі яких можна зробити висновок про те, що невжиття того чи іншого заходу до забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання в подальшому рішення господарського суду. Однак, позивачем не надано до суду жодного доказу в підтвердження обставин, викладених у заяві про забезпечення позову, що є підставою для відхилення зазначеної заяви.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення

представника позивача, суд встановив:

26.10.2006 р. між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 та Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛІСА ПЛЮС" було укладено договір купівлі-продажу № 011, згідно умов якого позивач зобов'язався продавати інгредієнти для виготовлення кондитерських, хлібобулочних виробів та мороженого, а відповідач зобовязався прийняти товар та оплатити його вартість.

На виконання умов договору позивачем було поставлено товар відповідно до видаткових накладних: №960 від 22.10.2008р.; № 963 від 24.10.2008р.; № 968 від 28.10.2008р.; № 976 від 03.11.2008р.; №979 від 05.11.2008р.; №986 від 07.11.2008р.; №989 від 11.11.2008р.; № 992 від 13.11.2008р.; №997 від 18.11.2008р.; № 999 від 22.11.2008р.; № 1001 від 25.11.2008р.;№1006 від 28.11.2008р.; № 1011 від 02.12.2008р.; № 1018 від 08.12.2008р.; № 1026 від 12.12.2008р.; № 1052 від 23.12.2008р.; №1034 від 25.12.2008р.; № 1042 від 29.12.2008р.; №1044 від 06.01.2009р.; №1058 від 15.01.2009р.; №1063 від 20.01.2009р.; №1066 від 26.01.2009р.; №1074 від 02.02.2009р.; № 1078 від 05.02.2009р.; №1084 від 10.02.2009р.; №1093 від 20.02.2009р.; № 1100 від 26.02.2009р.; № 1109 від 02.03.2009р.; № 1112 від 04.03.2009р.; № 1123 від 16.03.2009р.; № 1129 від 23.03.2009р.; № 1131 від 30.03.2009р.; №1121 від 08.04.2009р.; № 1153 від 14.04.2009р.; № 1164 від 23.04.2009р.; № 1170 від 30.04.2009р.; № 1177 від 05.05.2009р.; № 1186 від 12.05.2009р.; № 1201 від 18.05.2009р.; № 1208 від 25.05.2009р.; №1218 від 25.05.2009р.; № 1218 від 02.06.2009р.; № 1227 від 12.06.2009р.; №1233 від 16.06.2009р.; №1246 від 23.06.2009р.; №1249 від 24.06.2009р.; №1255 від 03.07.2009р.; №1258 від 07.07.2009р.

Таким чином, відповідачем було придбано товару на суму 125733,87грн. В порушення умов договору, а саме п. 6.2 договору, відповідач частково не здійснив оплату по договору.

Отже, заборгованість відповідача перед позивачем становить по сплаті вартості поставленого товару 63439,10 грн.

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обовязків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори-основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обовязків.

У відповідності зі ст.204 ЦК України договори укладені між сторонами по справі, як цивільно-правові правочини є правомірними на час розгляду справи, оскільки їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобовязання за цими договорами мають виконуватися належним чином.

Відповідно до п. 1 ст. 509 ЦК України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України зобовязання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, Цивільного кодексу України та інших правових актів.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

При вказаних обставинах суд вважає, що вимоги позивача документально обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до правил ст.44,49 ГПК України витрати по сплаті державного мита та ІТЗ судового процесу покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аліса Плюс»( юридична адреса: 65082 м. Одеса, вул. Ляпунова,5, код ЄДРПОУ 31977132, р/р 26002310633801 в АБ «Південний»м. Одеса, МФО 328209) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (юридична адреса: АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1, р/р НОМЕР_2 в АКБ «ІМЕКСБАНК»м. Одеса, МФО 388584) суму основного боргу в розмірі 63439,10 грн.,( шістдесят три тисячі чотириста тридцять девять грн. 10 коп.), пеню в розмірі 10013,96 грн. (десять тисяч тринадцять грн. 96 коп.), держмито у сумі 734,52 грн. та витрати на ІТЗ в сумі 315 грн.

Рішення суду набуває законної сили в порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК.

Суддя