Ухвала суду № 67827727, 10.07.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 825/233/17 Головуючий у 1-й інстанції: Житняк Л.О. Суддя-доповідач: Собків Я.М.

У Х В А Л А

Іменем України

10 липня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді: Собківа Я.М.,

суддів: Вівдиченко Т.Р., Сорочка Є.О.

за участю секретаря: Бордунової К.Е.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 травня 2017 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімп-С" до заступника начальника слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління ДФС у Чернігівській області Давиденка Вадима Васильовича, Головного управління ДФС у Чернігівській області про зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач в особі Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімп-С" звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до заступника начальника слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління ДФС у Чернігівській області Давиденка Вадима Васильовича, Головного управління ДФС у Чернігівській області про зобов'язання вчинити певні дії.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 травня 2017 року адміністративний позов задоволено.

Відповідач в особі Головного управління ДФС у Чернігівській області не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити в задоволені вимог даного позову.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися до суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 02.06.2015 було накладено арешт на майно по кримінальному провадженню № 32014270000000077 від 24.12.2014, яке перебувало у провадженні слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління Міндоходів у Чернігівській області.

24.01.2017 позивач в порядку ч.3 ст.44 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" звернувся до ГУ ДФС у Чернігівській області з вимогою подати до Чернігівської філії державного підприємства "Національні інформаційні системи" заяву про припинення арешту вказаного рухомого майна ТОВ "Олімп-С".

Листом від 30.01.2017 №17/Ф/25-01-23-02, ГУ ДФС у Чернігівській області повідомило позивача про те, що постановою першого заступника Генерального прокурора України від 20.08.2015 досудове розслідування по кримінальному провадженню №32014270000000077 доручено здійснювати СВ УСБУ в Харківській області, куди в подальшому і були направлені всі матеріали зазначеного кримінального провадження та передані речові докази.

За результатами кримінального провадження №32014270000000077, Київським районним судом м. Харкова було постановлено вирок від 18.08.2016р., яким затверджено угоду про визнання винуватості.

Зазначеним судовим рішенням у кримінальній справі № 640/11923/16-к скасовано арешти на майно, накладені 21.05.2015 та 02.06.2015 згідно ухвал Новозаводського районного суду м. Чернігова та ухвалено повернути майно законним власникам.

Звертаючись з позовом до суду, позивач вказує на те, що він позбавлений права вільно розпоряджатись майном, що було повернуто йому у власність згідно вироку Київського районного суду м. Харкова від 18 серпня 2016 року, постановленого у кримінальній справі № 640/11923/16-к, оскільки за твердженням останнього до Державного реєстру обтяжень рухомого майна не було внесено даних щодо зняття арешту з даного майна.

Надаючи правову оцінку обставинам вказаної справи колегія суддів зважає на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Порядок реєстрації виникнення, зміни, припинення обтяжень рухомого майна в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна визначається Законом України від 18.11.2003 № 1255 «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», Порядком ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.2004 № 830 (далі - Порядок) та Інструкцією про порядок ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна та заповнення заяв, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 29.07.2004 № 73/5, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 29.07.2004 за № 942/9541 (далі - Інструкція).

Вищевказаними нормативними документами визначено механізм внесення інформації до Державного реєстру обтяжень рухомого майна, а також перелік суб'єктів, на підставі заяв яких здійснюється внесення до Реєстру обтяжень відомостей про припинення обтяжень.

Відповідно до статті 43 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», реєстрація обтяжень здійснюється на підставі заяви обтяжувача.

Держатель або реєстратор Державного реєстру вносить запис до Державного реєстру про відомості, що містяться в заяві обтяжувача. Запису присвоюється реєстраційний номер.

Обтяжувач у будь-який час може зареєструвати зміну відомостей про обтяження шляхом подання держателю або реєстратору Державного реєстру заяви, в якій зазначаються реєстраційний номер запису, найменування боржника, ідентифікаційний код боржника в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України або індивідуальний ідентифікаційний номер боржника в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів і реквізити запису, що підлягають заміні. На підставі цієї заяви держатель або реєстратор Державного реєстру вносить відповідні зміни до попереднього запису про обтяження.

За приписами статті 44 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», записи до Державного реєстру про виникнення, зміну, припинення обтяжень рухомого майна вносяться держателем або реєстратором.

Записи зберігаються в Державному реєстрі протягом п'яти років з моменту їх внесення. Обтяжувач має право в будь-який час подати заяву про припинення обтяження і подальше виключення запису або про продовження строку дії реєстрації на не більш як п'ятирічний строк.

Відповідно до п. 1.2 Інструкції про порядок ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна та заповнення заяв, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 29 липня 2004 р. за № 942/9541 (надалі - Інструкція), за однією заявою здійснюються реєстраційні дії лише з одним реєстраційним записом у реєстрі.

Згідно п. 3.2. Інструкції, перед унесенням змін до запису Реєстратор повинен знайти необхідний запис у Реєстрі. Ідентифікація запису в Реєстрі здійснюється за його реєстраційним номером. Для запобігання помилкам та гарантії внесення змін саме до того запису застосовується контрольна сума запису.

Реєстраційний номер та контрольна сума запису надаються при реєстрації запису в Реєстрі обтяжень та відображаються у Витязі про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна. Реєстраційний номер запису в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна є незмінним протягом усього часу його існування, а контрольна сума перераховується після внесення кожної зміни до цього запису.

Ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна регулюється Порядком ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05 липня 2004 року № 830.

Пунктом 2 Порядку ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна встановлено, що реєстратори уповноважені держателем реєстру (Міністерством юстиції України) надавати послуги з державної реєстрації відомостей про виникнення, зміну, припинення обтяжень, а також звернення стягнення на предмет обтяження, приймати заяви, видавати завірені витяги з Реєстру та виконувати інші функції, передбачені цим Порядком.

Згідно п. 24 Порядку ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна, відомості про припинення обтяження реєструються на підставі заяви обтяжувача чи уповноваженої ним особи.

Обтяжувач чи уповноважена ним особа має право в будь-який час подати заяву про припинення обтяження і виключення запису з Реєстру чи про продовження строку дії реєстрації не більше як на п'ять років.

Після припинення обтяження обтяжувач самостійно, на письмову вимогу боржника чи особи, права якої порушено внаслідок наявності запису про обтяження, протягом п'яти днів зобов'язаний подати реєстратору заяву про припинення обтяження і виключення його з Реєстру.

Відомості про припинення публічного обтяження підлягають державній реєстрації протягом п'яти днів після його припинення.

Вказана норма кореспондується також з положенням статті 43 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", якою передбачено, що відомості про припинення обтяження реєструються держателем або реєстратором Державного реєстру на підставі рішення суду або заяви обтяжувача, в якій зазначаються реєстраційний номер запису, найменування боржника, ідентифікаційний код боржника в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України чи індивідуальний ідентифікаційний номер боржника в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів та інформація про припинення обтяження.

Положенням частини 3 статті 44 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" встановлено, що після припинення обтяження обтяжувач самостійно або на письмову вимогу боржника чи особи, права якої порушено внаслідок наявності запису про обтяження, протягом п'яти днів зобов'язаний подати держателю або реєстратору Державного реєстру заяву про припинення обтяження і подальше вилучення відповідного запису з Державного реєстру. У разі невиконання цього обов'язку обтяжувач несе відповідальність за відшкодування завданих збитків.

Таким чином, за умови виникнення підстав для обтяження або виникнення підстав для припинення обтяження на майно, у разі надходження до обтяжувача письмової вимоги боржника чи особи, права якої порушено внаслідок наявності запису про обтяження, саме останній має імперативний обов'язок щодо подання заяви про припинення обтяження і подальшого вилучення відповідного запису.

Тобто, обов'язок щодо подання заяви в даному випадку покладено виключно на обтяжувача, яким в даних правовідносинах виступає Головне управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області.

Як вбачається з матеріалів справи, 24.01.2017 позивач звернувся до ГУ ДФС у Чернігівській області з вимогою в порядку ч.3 ст.44 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" подати до Чернігівської філії державного підприємства "Національні інформаційні системи" заяву про припинення арешту рухомого майна ТОВ "Олімп-С" (а.с.40-41). Як вбачається з розділу "Додаток" вказаної вимоги, до неї було додано копію вироку Київського районного суду м. Харкова від 18.08.2016, яка не була належним чином завірена.

Однак, твердження апелянта про відсутність у вироку Київського районного суду м. Харкова від 18.08.2016 у справі № 640/11923/16-к жодних посилань стосовно зобов'язання співробітників слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС у Чернігівській області вчиняти будь-які дії в частині скасування арешту майна, у зв'язку з чим слідче управління фінансових розслідувань ГУ ДФС у Чернігівській області не може виступати належною стороною для виконання процесуальних дій, викладених у позовних вимогах, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки, як було вірно встановлено судом першої інстанції, у спірних правовідносинах наявність або відсутність такого зобов'язання нівелюється письмовою вимогою позивача, що є підставою для виникнення такого обов'язку.

При цьому, як було вірно зазначено судом першої інстанції, відповідачем - Головним управлінням ДФС у Чернігівській області не наведено жодної правової норми, яка б звільняла його від обов'язку, закріпленого положенням статті 44 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" та не було надано належних і допустимих доказів на підтвердження того, що ГУ ДФС у Чернігівській області не є обтяжувачем майна, на яке у відповідності до ухвали Новозаводського районного суду м. Чернігова від 02.06.2015 було накладено арешт.

У зв'язку з цим, аналізуючи обставини даної справи та оцінюючи зібрані у справі докази, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог та наявність правових підстав для їх задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).

При цьому, доводи викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновки суду першої інстанції та не знайшли своє належне підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що постановлене у справі рішення суду першої інстанції ґрунтується на вірно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та не допущено порушень матеріального і процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, доводи викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для скасування або зміни рішення суду першої інстанції відсутні.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Чернігівській області залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 травня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Собків Я.М.

Суддя Вівдиченко Т.Р.

Суддя Сорочко Є.О.

Повний текст ухвали виготовлено - 17.07.2017

Головуючий суддя Собків Я.М.

Судді: Сорочко Є.О.

Вівдиченко Т.Р.