Рішення № 6780480, 07.10.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.10.09                                                                                           Справа № 31/116

Господарський суд Львівської області, розглянувши матеріали справи

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю „Росан-Глобал”, м. Львів

до відповідача:Закритого акціонерного товариства „Завод комунального транспорту”, м. Львів

про:стягнення 143729,90 грн.

Суддя: Артимович В.М. Артимович В.М.

При секретарі: Митник М.Б.Митник М.Б.

Представники

від позивача:Олексин Т.Т. –представник;

від відповідача:Демків І.М. –представник; Представникам сторін роз’яснено права і обов’язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України, в тому числі право заявляти відводи. У відповідності до ст. 81-1 ГПК України технічна фіксація судового процесу не здійснювалась, про що сторони подали відповідне клопотання. Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Росан-Глобал”, м. Львів, надалі –позивач, до Закритого акціонерного товариства „Завод комунального транспорту”, м. Львів, надалі –відповідач, про стягнення основного боргу в сумі 143729,90 грн. Ухвалою суду від 31.08.2009 р. позовну заяву прийнято до провадження та призначено її розгляд на 23.09.2009 р.

13.08.2009 р. позивачем подано заяву про уточнення розміру позовних вимог, в якій він просить суд стягнути з відповідача 148603,46 грн. основного боргу, витрати по сплаті державного мита, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та витрати на юридичне обслуговування в розмірі 3600,00 грн.

Позивачем 21.09.2009 р. супровідним листом додано ряд документів, що вимагались судом.

07.10.2009 р. відповідач подав заяву про визнання позову в сумі 148603,46 грн. основного боргу.

Розгляд справи неодноразово відкладався, також в судових засіданнях оголошувались перерви.

Ухвалою суду від 23.09.2009 р. за заявою сторін згідно вимог ст. 69 ГПК України продовжено строк вирішення спору.

В судове засідання 07.10.2009 р. прибули представники позивача і відповідача, які надали пояснення по суті спору. Представник позивача просив суд позов задоволити повністю, а представник відповідача позов визнав в частині основного боргу.

Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами згідно ст. 75 ГПК України.

В судовому засіданні 07.10.2009 р. за згодою сторін оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повний текст рішення виготовлений, оформлений та підписаний 12.10.2009 р.

Розглянувши документи і матеріали, подані сторонами, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, оцінивши докази, які мають значення для справи, в їх сукупності, суд встановив наступне:

Між позивачем та відповідачем 16.11.2007 р. було укладено договір № 71-2007 про надання послуг з декларування, зберігання і складської обробки вантажів на митному ліцензійному складі, надалі договір.

Згідно п. 3.3 договору оплата за надані позивачем послуги проводиться відповідачем щомісячно, не пізніше 5-го числа місяця наступного за звітним.

Пунктом 3.4 договору передбачено, що плата за послуги та інші платежі проводиться згідно додатків. Додатком № 3 до договору встановлено, що при визначенні ціни за зберігання позивачем обирається один із трьох можливих варіантів, а саме: від ваги вантажу –10,00 грн. за зберігання 1 тонни за добу; від вартості вантажу –0,05% за добу; від площі, яку займає вантаж –6,00 грн. за м.кв. за добу.

Як свідчать матеріали справи, позивач обрав другий варіант визначення ціни за зберігання вантажу, а саме –0,05 % від вартості вантажу за одну добу його зберігання.

Пунктом 5.1 договору передбачено, що він вступає в силу з моменту йог підписання і діє до 16.11.2010 р.

На виконання умов договору відповідач розмістив на митному ліцензійному складі позивача партії товару, а саме: 17.04.2008 р. партію товару № 3 вартістю 496903,90 євро, що згідно курсу НБУ на дату розміщення, становило 3996916,09 грн. та партію товару № 4 вартістю 1134903,34 євро, що згідно курсу НБУ на дату розміщення, становило 9128802,16 грн.; 30.04.2008 р. партію товару № 10 вартістю 5248494,59 євро, що згідно курсу НБУ на дату розміщення, становило 41270776,18 грн.; 04.07.2008 р. партію товару № 11 вартістю 1275767,00 євро, що згідно курсу НБУ на дату розміщення, становило 9828390,32 грн.; 39.07.2008 р. партію товару № 12 вартістю 929710,00 євро, що згідно курсу НБУ на дату розміщення, становило 7090503,04 грн.; 28.08.2008 р. партію товару № 13 вартістю 256038,12 доларів США, що згідно курсу НБУ на дату розміщення, становило 1240146,24 грн.

Подані позивачем документи, зокрема рахунки-фактури, податкові накладні, акти здачі-прийняття робіт, підтверджують, що позивач на виконання умов договору провів декларування, розвантаження та навантаження товару, заповнення вантажних митних декларацій та товарно-транспортних накладних, забезпечив зберігання товару на митному ліцензійному складі.

Перевіривши матеріали справи, суд встановив, що за період з 01.08.2008 р. по 31.07.2009 р. позивач надав відповідачеві послуги на загальну суму 188603,47 грн. Проте, відповідач свої зобов’язання виконав в неповному обсязі, сплативши позивачу лише 40000,00 грн., внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 148603,46 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 957 Цивільного кодексу України за договором складського зберігання товарний склад зобов'язується за плату зберігати товар, переданий йому поклажодавцем, і повернути цей товар у схоронності.

Відповідно до вимог ст. 525 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Абзац 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У зв’язку з вищевикладеним та зважаючи на визнання позову відповідачем, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 148603,46 грн. є підставними та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов’язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов’язаних з розглядом справи.

Судом встановлено, що позивачем сплачено державне мито в сумі 1522,75 грн., в той час як загальна сума позовних вимог (основний борг) складає 148603,46 грн. У відповідності ж до пп. а) п. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»державне мито із заяв майнового характеру складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Відтак, після набрання рішенням законної сили позивачеві згідно ст. 47 ГПК України слід видати довідку на повернення з державного бюджету помилково сплаченого державного мита в сумі 36,72 грн.

Судом встановлено, що згідно з договором про надання послуг від 20.07.2009 р., укладеного між позивачем та ТзОВ «Фінансово-промислова група «Росан», зазначене товариство зобов’язалось надати позивачеві послуги по представництву його інтересів в суді по даній справі. При цьому вартість таких послуг становить згідно п. 2.1 договору 3600,00 грн. Вказані витрати на правову допомогу не підлягають стягненню із відповідача, оскільки відповідно до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов’язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов’язаних з розглядом справи. В той же час, позивач уклав договір про надання юридичних послуг не з адвокатом, а з юридичною особою - господарським товариством.

Виходячи з того, що заборгованість відповідача перед позивачем виникла з вини відповідача, судові витрати у відповідності до ст. 49 ГПК України слід покласти на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 1, 12, 33, 34, 43, 44, 47, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Росан-Глобал”, м. Львів, задоволити повністю.

2. Стягнути із Закритого акціонерного товариства „Завод комунального транспорту” (79026, м. Львів, вул. Стрийська, 45, код ЄДРПОУ 32483661) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Росан-Глобал” (79035, м. Львів, вул. Зелена, 147, код ЄДРПОУ 33951294) основний борг в сумі 148603,46 грн., сплачене державне мито в сумі 1486,03 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн.

3. Після набрання рішенням законної сили видати Товариству з обмеженою відповідальністю „Росан-Глобал” (79035, м. Львів, вул. Зелена, 147; код ЄДРПОУ 33951294) довідку на повернення з державного бюджету помилково сплаченого державного мита в сумі 36,72 грн.

4. В задоволенні позовних вимог про стягнення витрат на юридичне обслуговування в розмірі 3600,00 грн. відмовити.

5. Наказ видати відповідно до ст.ст. 116, 117 ГПК України.

Суддя