Рішення № 67794165, 17.07.2017, Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа №345/2022/15-ц

Провадження № 2/345/684/2017

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17.07.2017 року м.Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої - судді Кардаш О.І.

при секретарі Боднар Н.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Калуші справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», Публічного акціонерного товариства «Промінвестбанк» про розірвання договору про іпотечний кредит,

ВСТАНОВИВ :

Позивач звернувся до суду з вище зазначеним позовом, посилаючись на те, що 15.04.2008р. між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком, правонаступником якого є ПАТ «Промінвестбанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №04-1/078. У відповідності до п.2.1 кредитного договору банк зобов’язався надати позичальнику кредит у сумі 50 000доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 14% річних з кінцевим терміном погашення до 14.04.2018 року.

17.12.2012р. без належного повідомлення позивача, як позичальника, між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ОСОБА_2 «Кредитні ініціативи» було укладено Договір відступлення прав вимоги. Проте згідно п.п.5.3.4 договору про іпотечний кредит №04-1/078 банк мав право відступити право вимоги лише з наступним повідомленням позичальника про це протягом 5 днів з моменту укладення договору з цього приводу про особу нового кредитора. Проте банк таких дій не вчинив, також позивачу не було надано належних доказів переходу права вимоги за спірним кредитним договором до ОСОБА_2 «Кредитні ініціативи».

Крім того, позивач зазначає, що ОСОБА_2 «Кредитні ініціативи» не має права вимоги грошових коштів із фізичних осіб, оскільки ліцензії національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг не отримувало. Таким чином, дії ОСОБА_2 «Кредитні ініціативи» щодо вимоги про стягнення коштів за договором по іпотечний кредит є незаконними, так як набуття відступленого права грошової вимоги до фізичних осіб (боржників) за договором, на якому базується таке відступлення, є одним із видів фінансових послуг та підлягає ліцензуванню.

Також ОСОБА_2 «Кредитні ініціативи» не мають генеральної ліцензії на здійснення операцій з іноземною валютою, а для здійснення фінансовими установами факторингових операцій, предметом яких є вимоги в іноземній валюті, останні повинні мати відповідний письмовий дозвіл НБУ, який є генеральною ліцензією на здійснення валютний операцій згідно з Декретом КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

Крім того, станом на день укладення кредитного договору, Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком не було надано позивачу повної та вичерпної інформації , необхідної для здійснення свідомого вибору кредитної послуги. Так, в порушення вимог Закону України «Про захист прав споживачів», позивачу не надано ніякої інформації щодо умов кредитування, а тому позивач не міг здійснити свідомий вибір щодо валюти кредиту, умов сплати кредиту та процентів, і, як наслідок, значною мірою позбавлений того, на що розраховував під час укладення цього договору. Інформація стосовно ризику коливання валюти та його наслідків, а саме збільшення розміру щомісячних виплат, у зв’язку з чим позивач позбавляється права власності на належні йому грошові кошти не з власної волі, позивачу не надавалася. Інформація про суттєвий ризик курсу коливань валют, а саме знецінення гривні більше, ніж в 4 рази, під час укладення кредитного договору позивачу не була надана.

Приписи ч.2 ст.19 Закону України «Про захист прав споживачів» зобов’язують виконавця послуги надати споживачу певний обсяг (передбаченої, зокрема, але не виключно ст.11 та ст.19 Закону України «Про захист прав споживачів») чіткої, однозначної та зрозумілої інформації про продукцію (послугу), що надавалась позивачу за кредитним договором. Тобто законодавець створив такі умови, при яких захищаються не лише права споживача на безпеку та якість послуги, а й права споживача витратити на необхідну йому послугу тільки таку суму грошових коштів, яка буде одночасно гарантувати якість продукції та непорушність права власності на належні споживачу кошти. В даному випадку позивач уклав угоду, під час виконання якої був раптово позбавлений права власності на майно (грошові кошти).

Таким чином, позивач вважає, що відповідачами було суттєво порушено умови договору кредиту, його права споживача банківських послуг та норми чинного законодавства, незаконно передано права вимоги стягнення кредитних коштів іншій юридичній особі без його відома. При цьому дана юридична особа взагалі не має права на здійснення такої діяльності, а тому, якщо б позивач міг передбачити такий розвиток подій, то ні в якому разі не укладав би кредитний договір із банком на таких умовах. А тому позивач змушений звернутися до суду та просить розірвати договір про іпотечний кредит №04-1/078 від 15.04.2008 року.

Представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача ПАТ «Промінвестбанк» подав до суду заяву про розгляд справи без його участі, проти задоволення позову заперечує.

Представник відповідача ОСОБА_2 «Кредитні ініціативи» в судове засідання не зявився з невідомих для суду причин.

Суд, проаналізувавши докази по справі вважає, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом встановлено, що 15.04.2008 року між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком, правонаступником якого є ПАТ «Промінвестбанк» та ОСОБА_1 було укладено договір про іпотечний кредит №04-1/078 (т.1 а.с.6-8).

17.12.2012 року між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ОСОБА_2 «Кредитні ініціативи» було укладено Договір відступлення прав вимоги (т.1 а.с.26-36). Відповідно до витягу з Реєстру позичальників (додаток №1) до договору про відступлення прав вимоги (т.1 а.с.47) ОСОБА_2 «Кредитні ініціативи» набуло право вимоги за договором про іпотечний кредит №04-1/078 від 15.04.2008 року.Р

Статтею 512 ЦК України визначено підстави заміни кредитора у зобов'язанні, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину, при цьому заміна кредитора саме у зобов'язанні допускається протягом усього часу існування зобов'язання, якщо це не суперечить договору та не заборонено законом.

Згідно зі ст. ст. 514, 516 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що за загальним правилом заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, оскільки це не впливає на характер, обсяг і порядок виконання ним своїх обов'язків, не погіршує становища боржника та не зачіпає його інтересів.

Суд не приймає до уваги покликання позивача на п.5.3.4 договору про іпотечний кредит (т.1 а.с.7 зворот), відповідно до якого ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» має право відступити право вимоги за цим договором з наступним повідомленням позичальника протягом 5 днів з моменту укладення договору з цього приводу про особу нового кредитора. Оскільки зі змісту даного пункту випливає, що така уступка права вимоги здійснюється без згоди боржника (позивача), а лише передбачає в подальшому необхідність надіслання повідомлення боржнику.

Наслідки неповідомлення боржника про заміну кредитора передбачені ч.2 ст. 516 ЦК України, відповідно до якої, якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. Тобто неповідомлення боржника не впливає на дійсність договору про відступлення права вимоги.

Посилання позивача, що ОСОБА_2 «Кредитні ініціативи» не має права вимоги грошових коштів із фізичних осіб, оскільки ліцензії національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг не отримувало, не заслуговують на увагу. Адже відповідно до листа ОСОБА_3 комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 09.11.2015 року (т.1 а.с.186), відповідно до інформації, внесеної до Державного реєстру фінансових установ, ОСОБА_2 «Кредитні інціативи» має статус фінансової установи з правом надання послуг: надання гарантій; надання поручительства; факторинг; фінансовий лізинг; надання фінансових кредитів за рахунок власних коштів, які відповідно до ст. 34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» не підлягають ліцензуванню.

Крім того, зміст положень ст. ст. 512-517 ЦК України не містить спеціальних застережень щодо можливості відступлення прав вимоги виключно на користь осіб, які є професійними учасниками ринку фінансових послуг. Саме тому договір про відступлення права вимоги як загальна договірна конструкція є підставою для виникнення правовідносин, учасниками яких можуть бути будь-які фізичні або юридичні особи. До того ж уступка права вимоги не є фінансовою послугою, оскільки не містить складу фінансової послуги в розумінні ст. 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», за якою фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів, а тому наявність ліцензії не є обов'язковою. До того ж позивачем не заявлено вимог про визнання договору про відступлення прав вимоги, укладеного між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ОСОБА_2 «Кредитні ініціативи» - недійсним.

Також не заслуговують на увагу доводи позивача про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи»вчинило правочин щодо переходу права власності на валюту - долар США без отримання відповідної ліцензії на право здійснення валютних операцій, оскільки ч. 2 ст. 533 ЦК України передбачено, що сторони можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов'язанням, визначається в гривні за офіційним курсом ОСОБА_3 банку України, тобто незалежно від валюти боргу, валютою платежу, засобом погашення грошового зобов'язання і фактичного його виконання є національна валюта України - гривня (постанова Верховного Суду України від 02 липня 2014 року № 6-79цс14).

Суд звертає увагу, що договір про відступлення права вимоги від 17.12.2012р., відповідно до якого ОСОБА_2 «Кредитні ініціативи» набуло право вимоги за договором про іпотечний кредит №04-1/078 від 15.04.2008 року,

не впливає на права та обов'язки ОСОБА_1, як боржника у зобов'язанні; обсяг цих прав та обов'язків, у зв'язку з укладенням договору про відступлення прав вимоги – не змінився.

Згідно з вимогами ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно з ч. ч. 1, 2 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладанні договору.

За приписами ст. 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладанні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали його на інших умовах.

Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цією статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладання договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагались;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладанні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Відповідно до ч. 4 ст. 652 ЦК України зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Згідно з роз'ясненнями, викладеними у п. п. 15, 16 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» при вирішенні спорів щодо розірвання кредитного договору з посиланням, зокрема, на світову фінансову кризу чи інші суттєві обставини суд має враховувати положення частини другої статті 652 ЦК і виходити з того, що закон пов'язує можливість розірвання договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю одночасно чотирьох умов, визначених частиною другою цієї статті, при істотній зміні обставин.

Твердження позивача стосовно непопередження його банком щодо можливої зміни курсу гривні до іноземної валюти не знайшли свого підтвердження, оскільки встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют проводиться щоденно ОСОБА_3 банком України за погодженням з Кабінетом Міністрів України відповідно до ст. 36 Закону України «Про ОСОБА_3 банк України», ч. 1 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю», Положення «Про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют та курсу банківських металів», а тому банк не впливає на зміну курсу валют і не може прогнозувати чи встановлювати офіційний курс гривні до іноземних валют.

Таким чином, посилання позивача на зростання/коливання курсу іноземної валюти не є достатньою підставою для розірвання кредитного договору на підставі ст. 652 ЦК, оскільки зазначене стосується обох сторін договору, і у позичальника існувала можливість передбачити в момент укладання договору можливість зміни курсу гривні України до іноземної валюти, виходячи із динаміки зміни курсів валют із моменту введення в обіг національної валюти та її девальвації, а також можливість отримання кредиту в національній валюті.

Тому, при укладенні даного договору в іноземній валюті (доларах США) та беручи на себе певні обов'язки щодо погашення цього кредиту саме в доларах США, позивач повинен був усвідомлювати, що курс національної валюти України до долара США не є незмінним, та те що зміна цього курсу можливо настане, а тому мав би передбачити та врахувати підвищення валютного ризику за оспореним договором, а відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою звільнення від відповідальності за порушення зобов’язання, як це передбачено ст. 617 ЦК України.

Крім цього, виходячи із змісту статей 1046, 1054 ЦК України відповідальність за валютні ризики лежить саме на позичальнику.

Звертаючись з позовом до суду, ОСОБА_1, як на одну з підстав для задоволення позову зазначає, що відповідач в порушення Закону України «Про захист прав споживачів» не надав позивачу в повному обсязі інформації умови кредитування.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі про: особу та місцезнаходження кредитодавця; кредитні умови, зокрема: мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений; форми його забезпечення; наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов'язаннями споживача; тип відсоткової ставки; суму, на яку кредит може бути виданий; орієнтовну сукупну вартість кредиту (в процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг (реєстратора, нотаріуса, страховика, оцінювача тощо), пов'язаних з одержанням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту; строк, на який кредит може бути одержаний; варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; можливість дострокового повернення кредиту та його умови; необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію; переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.

Згідно положень ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача. Відповідно до положень вказаної статті Закону Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, що всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків в шкоду споживача. У частині третій названої статті визначений приблизний (невичерпний) перелік несправедливих умов договору, зокрема, встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; встановлення обов'язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору.

Зі змісту договору про іпотечний кредит №04-1/078 від 15.04.2008 року вбачається, що сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі. При підписанні договору ОСОБА_1 мав реальну можливість ознайомитись з умовами договору, в зв'язку з чим і погодився на його укладення, шляхом підписання договору. Примірник договору позичальником отриманий (т.1 а.с.8). Це свідчить про те, що позивач чітко усвідомлював значення того договору який він укладав і свідомо отримав кредит, уклав з банком відповідний договір, а також здійснював погашення кредиту та відсотків по ньому, що підтверджується долученим до матеріалів справи розрахунком заборгованості (т.1 а.с.48). Позичав не оспорював порушення порядку надання споживачеві інформації про умови отримання кредиту, типові процентні ставки, валютні знижки тощо, які передують укладенню договору. Дані дії позивача свідчать про те, що він чітко усвідомлював умови договору та здійснював його виконання.

Отже, ПАТ «Промінвестбанк» не порушено прав ОСОБА_1 як споживача фінансових послуг у розумінні Закону України «Про захист прав споживачів».

Таким чином, позивачем не доведено факту настання умов, передбачених ч. 2 ст. 652 ЦК України, а тому підстави для розірвання договору про іпотечний кредит №04-1/078 від 15.04.2008 року - відсутні.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 192, 203, 215, 509, 524, 525, 526, 527, 530, 554, 611, 612, 626, 638, 639, 640, 1046, 1050,1054,1055 ЦК України, Законом України «Про ОСОБА_3 України», Законом України «Про банки і банківську діяльність» , Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» , Законом України «Про захист прав споживачів», Постановою пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішення спорів, що виникають з кредитних правовідносин» №5 від 30.03.2012р. , ст. ст. 208, 210, 213 - 215 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», Публічного акціонерного товариства «Промінвестбанк» про розірвання договору про іпотечний кредит - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Івано-Франківської області через Калуський міськрайонний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення, апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення в цей же термін з дня отримання копії рішення.

СУДДЯ :