Рішення № 6779361, 05.11.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.11.09                                                                                           Справа№ 33/109

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом :Товариства з обмеженою відповідальністю «Охорона –Сервіс - 2» (м. Львів)

до відповідача :Дочірнього підприємства Львівське спеціалізоване управління «Стальконструкція»№ 137»Відкритого акціонерного товариства «Центростальконструкція»(м. Львів)

про :стягнення 64 685 (шістдесят чотири тисячі шістсот вісімдесят п'ять) грн. 00 коп.

Суддя : Цікало А.І.

При секретарі : Герасименко В.С. Представники:

Позивача:Бондар В.В. –представник (довіреність № б/н від 01.09.2009 р.)

Відповідача:не з'явився Представникам сторін, присутнім в судовому засіданні, роз’яснено їх права та обов’язки відповідно до ст. 22 ГПК України, зокрема право заявляти відводи. Представники сторін, присутні в судовому засіданні, звернулись до суду з клопотанням про нездійснення технічної фіксації судового процесу.

Суть спору: 23.07.2009 р. до господарського суду Львівської області за вхідним № 5260 поступила позовна заява від Товариства з обмеженою відповідальністю «Охорона –Сервіс - 2»(м. Львів) до Дочірнього підприємства Львівське спеціалізоване управління «Стальконструкція»№ 137»Відкритого акціонерного товариства «Центростальконструкція»(м. Львів) про стягнення 64 685 (шістдесят чотири тисячі шістсот вісімдесят п'ять) грн. 00 коп.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 27.07.2009 р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі № 33/109 та справу призначено до розгляду на 03.09.2009 р.

07.08.2009 р. до господарського суду Львівської області за вх. № 44-8 від відповідача - Дочірнього підприємства Львівське спеціалізоване управління «Стальконструкція»№ 137»Відкритого акціонерного товариства «Центростальконструкція»(м. Львів), поступила апеляційна скарга на ухвалу господарського суду Львівської області від 27.07.2009 р. про порушення провадження у справі № 33/109

Листом господарського суду Львівської області № 33/109 від 02.09.2009 р., справу № 33/109 було направлено у Львівський апеляційний господарський суд.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 07.09.2009 р. у справі № 33/109 відмовлено Дочірньому підприємству Львівське спеціалізоване управління «Стальконструкція»№ 137»Відкритого акціонерного товариства «Центростальконструкція»в прийнятті апеляційної скарги, апеляційну скаргу та додані до неї матеріали повернуто скаржнику, а матеріали справи направлено до господарського суду Львівської області.

Матеріали справи № 33/109 надійшли до господарського суду Львівської області 16.09.2009 р. за вх. № 2354 для подальшого розгляду.

Ухвалою суду від 18.09.2009 р справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 06.10.2009 р. У зв’язку з неявкою представника відповідача та зверненням його клопотанням про відкладення розгляду справи, в судовому засіданні від 06.10.2009 р. розгляд справи було відкладено на 22.10.2009 р. В судовому засіданні 22.10.2009 р., у зв’язку з неявкою представника відповідача, розгляд справи було відкладено на 05.11.2009 р.

Позивач вимоги ухвал суду від 27.07.2009 р., від 18.09.2009 р., від 06.10.2009 р. та від 22.10.2009 р. виконав, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

Представник позивача позов підтримав повністю, просив суд задоволити позовні вимоги з підстав наведених у заяві та поясненнях.

Відповідач вимоги ухвал суду від 27.07.2009 р., від 18.09.2009 р., від 06.10.2009 р. та від 22.10.2009 р. не виконав, відзив на позов не представив, проти позову, у встановленому чинним законодавством України порядку, не заперечив, явку повноважного представника в судові засідання не забезпечив, хоча і був належно, відповідно до ст. 64 ГПК України, повідомлений про місце, дату і час розгляду справи, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень (долучено до матеріалів справи).

05.10.2009 р. до суду за вх. № 20306 від представника відповідача поступило клопотання про відкладення розгляду справи у зв’язку з неможливістю з’явитись в судове засідання.

Враховуючи те, що позивачем надано достатньо матеріалів для розгляду спору по суті, відповідач відзив на позов не представив, проти позову, у встановленому чинним законодавством України порядку, не заперечив, не забезпечив явку свого повноважного представника в судове засідання, не представив доказів сплати заборгованості, не скористався наданим йому правом на участь у судовому процесі, з метою недопущення затягування розгляду справи, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи, відповідно до ст. 75 ГПК України, у відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши документи і матеріали, подані до суду, заслухавши пояснення осіб присутніх в судових засіданнях, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

01 липня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Охорона –Сервіс - 2»(«Охорона») та Дочірнім підприємством Львівське спеціалізоване управління «Стальконструкція»№ 137»Відкритого акціонерного товариства «Центростальконструкція»(«Замовник») було укладено договір № 12 на охорону ДП ЛСУ 137 «Стальконструкція»за адресою: м. Львів, вул. Конюшинна, 5, ТзОВ «Охорона –Сервіс 2»(оригінал з додатками оглянуто в судовому засіданні, копії долучено до матеріалів справи).

01 липня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Охорона –Сервіс - 2»(«Охорона») та Дочірнім підприємством Львівське спеціалізоване управління «Стальконструкція»№ 137»Відкритого акціонерного товариства «Центростальконструкція»(«Замовник») було укладено договір № 24 на охорону будівельного майданчика ДП ЛСУ 137 «Стальконструкція»за адресою: м. Львів, вул. Залізнична, 7, ТзОВ «Охорона –Сервіс 2»(оригінал з додатками оглянуто в судовому засіданні, копії долучено до матеріалів справи).

Відповідно до п. 1 Договорів, «Замовник»передає, а «Охорона»приймає під охорону приміщення, територію та матеріальні цінності об’єкту, зазначені у Дислокації (Додаток №1) (оригінали оглянуто в судовому засіданні, копії долучено до матеріалів справи). Охорона здійснюється ТзОВ «Охорона –Сервіс –2».

Згідно п. 2 Договорів, сума договору визначається на основі розрахунку, що додається до договору (Додаток № 2) (оригінали оглянуто в судовому засіданні, копії долучено до матеріалів справи).

Відповідно до п. 11 вказаних Договорів, оплата за охорону здійснюється «Власником»щомісячно шляхом перерахування визначених договором сум коштів на розрахунковий рахунок «Охорони»до 25 числа поточного місяця.

Сторонами було підписано дислокації, розрахунки і протоколи узгодження ціни за здійснення заходів охорони.

Позивач свої зобов’язання по Договорах щодо надання послуг з охорони об’єктів відповідача виконав повністю, що підтверджується Актами прийому-передачі наданих послуг по охороні підписаними сторонами без зауважень (оригінали оглянуто в судовому засіданні, копії долучено до матеріалів справи).

Відповідач свої зобов'язання по оплаті наданих позивачем послуг виконав частково і не в повному обсязі, у зв'язку з чим утворилась заборгованість по Договору № 12 від 01.07.2008р. в сумі 25 049,00 грн. та по Договору № 24 від 01.07.2008р. в сумі 39 636,00 грн., а всього на суму 64 685,00 грн., що в свою чергу підтверджується Актами звірки розрахунків проведених та підписаних сторонами станом на 01.02.2009 р., на 01.05.2009 р., на 01.06.2009 р. та на 24.07.2009 р. (оригінали оглянуто в судовому засіданні, копії долучено до матеріалів справи).

27.05.2009р. за вих. № 34 та 07.07.2009р. за вих. № 42 позивач направив на адресу відповідача претензії з вимогою про оплату заборгованої суми з наступним розірванням Договорів у випадку непогашення зазначеного боргу та з одночасним направленням примірників актів звірки розрахунків та актів прийому-передачі наданих послуг, які підписані та скріплені печаткою відповідача, проте, сума боргу останнім не сплачена.

В зв'язку з невиконанням відповідачем своїх обов'язків по оплаті наданих позивачем послуг, останній 29.05.2009 р. видав наказ № 17 про розірвання договорів на фізичну охорону об'єктів першого і припинив нарахування за послуги охорони з 01.06.2009р.

Станом на день звернення з позовом до суду відповідач заборгованості за надані послуги не погасив і така становить 64 685 (шістдесят чотири тисячі шістсот вісімдесят п'ять) грн. 00 коп., що зокрема підтверджується й актом звірки розрахунків станом на 24.07.2009 р., який підписано сторонами без зауважень.

Станом на день розгляду справи відповідач доказів сплати заборгованості не надав, відзиву на позов не представив, проти позову, у встановленому чинним законодавством України порядку, не заперечив, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча і був належно повідомлений про місце, дату і час розгляду справи, не скористався наданим йому правом на участь у судову процесі та на захист своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Відповідно до ст. 8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії.

Згідно ч. 4 ст. 13 Конституції України, Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Відповідно до ст. 42 Конституції України, кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом. Держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності. Не допускаються зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція.

Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Згідно ст. 124 Конституції України, правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції.

Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ст. 1 ЦК України, цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Відповідно до ст. 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства зокрема є свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ст. 206 ЦК України, усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 510 ЦК України, сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов’язань. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.

Сторони можуть за взаємною згодою конкретизувати або розширити зміст господарського зобов'язання в процесі його виконання, якщо законом не встановлено інше.

Згідно ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати:

безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність;

з акту управління господарською діяльністю;

з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать;

внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав;

у результаті створення об'єктів інтелектуальної власності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Відповідно до ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Суб'єктами майново-господарських зобов'язань можуть бути суб'єкти господарювання, зазначені у статті 55 цього Кодексу, негосподарюючі суб'єкти - юридичні особи, а також органи державної влади, органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією. Якщо майново-господарське зобов'язання виникає між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами, зобов'язаною та управненою сторонами зобов'язання є відповідно боржник і кредитор.

Згідно ч. 1 ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов‘язання, які виникають між суб‘єктами господарювання або між суб‘єктами господарювання і негосподарюючими суб‘єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов‘язаннями.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ст. 193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Відповідно до ст. 22 ГПК України, сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Відповідач має право визнати позов повністю або частково.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На час розгляду справи, відповідач відзиву на позов не представив, проти позову, у встановленому чинним законодавством України порядку, не заперечив, Акт звірки розрахунків підписав, не забезпечив явку повноважного представника в судове засідання, не представив доказів сплати заборгованості, не скористався наданим йому правом на захист своїх прав та охоронюваних законом інтересів і на участь у судовому процесі.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об’єктивних, допустимих та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідач проти позову не заперечив, доказів погашення заборгованості не представив, виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, згідно роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, вказаних у пункті 1 Постанови від 29 грудня 1976 року № 11 «Про судові рішення», суд прийшов до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Охорона –Сервіс - 2»(м. Львів) до Дочірнього підприємства Львівське спеціалізоване управління «Стальконструкція»№ 137»Відкритого акціонерного товариства «Центростальконструкція»(м. Львів) про стягнення 64 685 (шістдесят чотири тисячі шістсот вісімдесят п'ять) грн. 00 коп. обґрунтовані та підлягають до задоволення.

Відповідно до п. а) ч. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»(із змінами і доповненнями), ставка державного мита із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів, встановлюється в розмірі 1 % від ціни позову, але не менше 6 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто 102 грн. Державне мито, згідно платіжного доручення № 60 від 13.07.2009 р. позивачем сплачено в сумі 646 (шістсот сорок шість) грн. 85 коп.

Згідно платіжного доручення № 61 від 13.07.2009 р. позивачем сплачено 315 (триста п’ятнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідно до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача оскільки спір виник з його вини.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 8, 13, 42, 61, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 1, 3, 11, 202, 204, 205, 206, 509, 510, 526, 530, 625, 629, 901, 903 ЦК України, ст.ст. 173, 174, 179, 193, 216 ГК України, ст.ст. 43, 45 , 22, 33, 34, 43, 44, 471, 49, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1.          Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Охорона –Сервіс - 2»(м. Львів) до Дочірнього підприємства Львівське спеціалізоване управління «Стальконструкція»№ 137»Відкритого акціонерного товариства «Центростальконструкція» (м. Львів) про стягнення 64 685 (шістдесят чотири тисячі шістсот вісімдесят п'ять) грн. 00 коп. –задоволити повністю.

2.          Стягнути з Дочірнього підприємства Львівське спеціалізоване управління «Стальконструкція»№ 137»Відкритого акціонерного товариства «Центростальконструкція»(вул. Конюшинна, 5, м. Львів, 79040; код ЄДРПОУ 01413715) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Охорона –Сервіс - 2»(вул. Окуневського, 3/229, м. Львів, 79058; код ЄДРПОУ 35942941) –64 685 (шістдесят чотири тисячі шістсот вісімдесят п'ять) грн. 00 коп. –боргу, 646 (шістсот сорок шість) грн. 85 коп. –державного мита та 315 (триста п’ятнадцять) грн. 00 коп. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ч. 3 ст. 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Суддя