Рішення № 6779365, 03.11.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.11.09                                                                                           Справа№ 29/45 (27/299)

За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства "Фірма Анонс", м.Львів,

до відповідача: Дрогобицького Держлісгоспу Державного лісогосподарського об’єднання "Львівліс", м.Львів,

про: стягнення збитків.

Суддя М. Синчук

За участю представників:

позивача:Голик Р.М. –директор,

відповідача:Гавриш М.В. –дов. №925 від 24.09.2009 р.

Рішенням господарського суду Львівської області від 21.10.2008 р. №27/299 у задоволенні позову відмовлено повністю. Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 18.12.2008 р. №27/299 зазначене рішення скасовано, прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено. Постановою Вищого господарського суду від 22.07.2009 р. зазначені вище судові рішення скасовано, справу направлено на новий розгляд до господарського суду Львівської області. В постанові суду вказано, що

-          господарськими судами не з’ясовано, чи прибув позивач за лісоматеріалами, оскільки відповідно до умов договору він сам повинен був вибрати весь лісоматеріал, а відповідач його видати;

-          господарськими судами не враховано та не надано правової оцінки тому, що умови зберігання продукції договором не передбачені, а судами не з’ясовано, які терміни зберігання такого виду лісоматеріалів передбачено чинним законодавством; доказів того, що лісоматеріали зіпсувалися з вини відповідача, позивачем не надано;

-          господарські суди ухилилися від дослідження і правового аналізу того, що позивач вправі вимагати компенсування лісоматеріалів таких же якісних та кількісних параметрів, яка була закладена на зберігання, однак в договорі та в акті приймання-передачі такі параметри відсутні.

Ухвалою від 20.08.2009 р. справу прийнято до провадження, справі присвоєно №29/45 (27/299), судове засідання призначено на 08.09.2009 р. Рух справи відображено в попередніх ухвалах суду.

Позивачем підтримано позовні вимоги. Ствердив, зокрема, що на підставі договору №00/26-06/Д про відповідальне зберігання позивач передав відповідачу на зберігання лісоматеріали в кількості, яка станом на 06.06.2002 р. становила 211,61 м куб. Однак, відповідач на неодноразові вимоги позивача відмовився йому їх видати. Факт його прибуття до відповідача за лісоматеріалом та відмова у його видачі відповідачем встановлено рішенням господарського суду Львівської області від 14.11.2006 р. у справі №4/1615-15/267 (4/1701-26/258). Крім того, в ході розгляду господарським судом Львівської області справи № 4/1615-15/267 (4/1701-26/258) між тими ж сторонами було встановлено, що відповідач відчужив лісоматеріали і не може їх повернути позивачу. З врахуванням ст. ст. 951, 623 ЦК України, та уточнених позовних вимог просить стягнути з відповідача збитки в сумі 103’930,62 грн., що становить ринкову вартість переданих на зберігання лісоматеріалів найменшого допустимого діаметру пиловника дуба 2 та 3 сортів –14 см, тобто, з найнижчої ринкової вартості пиловника дуба ІІ та ІІІ сорту, а саме, 525грн. за 1м.куб. пиловника дуба 2 сорту та 426грн. за 1м.куб. пиловника дуба 3 сорту.

Відповідач в ході нового розгляду справи проти позовних вимог заперечив. Зазначив, що позивач не прибув за лісоматеріалами, а тому відповідач не мав змоги видати йому обумовлені лісоматеріали. Вимога позивача про видачу лісоматеріалу була направлена відповідачу лише 12.04.2005 р. Крім того, відповідач вважає, що позивачем не доведено його вини у завданні збитків.

Відповідачем подано заяву про відшкодування здійснених ним матеріальних витрат з безоплатного шестирічного зберігання лісоматеріалів за рахунок позивача в сумі 10’965,81 грн., а також стягнути з позивача в порядку повороту судового рішення від 14.11.2006 р. у справі №4/1615-15/267 (4/1701-26/258) на користь відповідача 19’713,60 грн.

Вислухавши представників сторін, проаналізувавши матеріали справи, суд встановив наступне.

26.06.1999 р. між Дрогобицьким ДЛГ (правонаступником якого є відповідач) (зберігач) та позивачем (організація) укладено договір №99/26-06/Д про відповідальне зберігання лісоматеріалів, за умовами якого відповідач приймає на відповідальне зберігання лісоматеріали та видає їх за першою вимогою позивача після пред’явлення представником усіх необхідних документів (довіреність, паспорт) (п. п. 2.2., 2.3.договору –а.с.13). Згідно із п. 3.2 цього договору, незалежно від термінів зберігання зберігач зобов’язується повернути організації лісо- та пиломатеріали таких же якісних та кількісних параметрів. Пунктом 4.1. договору визначено строк його дії, а саме, з моменту підписання до повної вибірки організацією своїх лісоматеріалів зі збереження. Докази розірвання чи визнання договору недійсним у встановленому порядку в матеріалах справи відсутні.

30.06.1999 р. за актом прийому–передачі товару на відповідальне зберігання на підставі вказаного договору позивач передав, а відповідач отримав 294,84 куб. м лісоматеріалів, зокрема, пиловник, дуб 2 с. –144,84 м. куб.; пиловник, дуб 3 с. –150 м. куб. (а.с. 14, том 1). Факт приймання лісоматеріалів на відповідальне зберігання відповідачем не оспорюється.

В подальшому позивач здійснив часткову вибірку лісоматеріалів і станом на 06.06.2002 р. на зберіганні у відповідача залишалось 211,61 м куб. лісоматеріалів, зокрема, пиловник, дуб 2 с. – 139,24 м куб.; пиловник, дуб 3 с. – 72,37 м куб., що підтверджується актом звірки, підписаним повноважними представниками (а.с. 15) та не заперечується сторонами у справі.

У зв’язку з погіршення якості лісоматеріалів позивача, відповідач самостійно здійснив їх реалізацію за цінами 1998 року зі знижкою 30%. Однак, доказів погіршення якісних характеристик лісоматеріалів, дати і цін їх фактичної реалізації, чи повідомлення позивача про реалізацію отриманих на схов пиломатеріалів відповідачем не надано. Як убачається з додаткових пояснень відповідача №910 від 22.09.2009 р. чинних нормативних документів, які регулюють граничні строки зберігання лісоматеріалів, не існує. Доказами псування лісоматеріалів вважаються наявність візуальної зовнішньої порохняви кори деревини, її відшарування, ядрова гнилизна. Крім того, відповідачем повідомлено, що у нього нема можливості компенсувати позивачу лісоматеріали таких же якісних та кількісних характеристик.

Відповідачем не було представлено доказів інформування позивача про псування лісоматеріалів, необхідності їх вивезення, продаж лісоматеріалів тощо. Відповідач зазначив, що документація за період 1999-2001 рр. була знищена у зв’язку з обмеженістю строків її зберігання, про що представлено Акт від 05.01.2005 р. про виділення до знищення документів, які не підлягають зберіганню.

Рішенням господарського суду Львівської області від 14.11.2006 р. у справі №4/1615-15/267 (4/1701-26/258) за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “Фірма Анонс” до державного підприємства “Дрогобицьке лісове господарство” Державного лісогосподарського об’єднання “Львівліс”, за участю третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – товариства з обмеженою відповідальністю “Транспортно-експедиційна компанія “Леополіс-Логістик”, встановлено факт звернення позивача до відповідача з вимогами видати лісоматеріал наступними доказами: довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей від 01.03.2005р., 22.04.2005р., договором №05/01.02/тр про перевезення вантажу автомобільним транспортом та заявками на перевезення №001/2 від 25.02.2005 р., №001/4 від 18.04.2005 р. на перевезення пиловника дубу з Дрогобицького держлісгоспу. Крім того, зазначеним рішенням встановлено факт відсутності у відповідача аналогічних лісоматеріалів для видачі позивачу, тому провадження у справі в частині зобов’язання відповідача передати позивачу спірні лісоматеріали припинено. Зазначене рішення господарського суду чинне на момент розгляду цієї справи.

Львівською міжрайонною природоохоронною прокуратурою у Львівській області надіслано до суду лист від 25.09.2009 р. №784вих.-09, в якому повідомлено про проведення перевірки відповідача. За наслідками цієї перевірки порушень не виявлено, документи прокурорського реагування не вносилися.

При винесенні рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до ч. 1 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 936 ЦК України, за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов’язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Зберігач зобов’язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі (ч. 1 ст. 942 ЦК України). Зберігач зобов’язаний повернути поклажедавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості (ч. 1 ст. 949 ЦК України).

Згідно зі ст. 951 ЦК України, збитки, завдані поклажедавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем: у разі втрати (нестачі) речі – у розмірі її вартості; у разі пошкодження речі – у розмірі суми, на яку знизилась її вартість.

Згідно зі ст. 623 ЦК України, боржник, який порушив зобов’язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов”язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора, а якщо вимога не була задоволена добровільно –у день пред’явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задоволити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.

Відповідно до ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв‘язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

У відповідності до ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони. Таким чином, суд вважає доведеним факт прибуття позивача за лісоматеріалом та невидача його відповідачем.

За таких обставин та враховуючи, що відповідач неналежним чином виконав умови договору зберігання, не видав позивачу на його вимогу лісоматеріал, позивачу завдано збитків, які полягають у втратах лісоматеріалу у зв’язку з неможливістю його використовувати та ним розпоряджатися. Розмір збитків, на думку суду, є доведеним належними та допустимими доказами.

Суд не бере до уваги заяву відповідача про стягнення з позивача здійснених відповідачем матеріальних витрат з безоплатного шестирічного зберігання лісоматеріалів у сумі 10’965,81 грн., оскільки така заява за своїм змістом є матеріально-правовою вимогою, а тому повинна оформлятися як позовна заява (зустрічна позовна заява) з усіма вимогами, які вимагаються ГПК України, зокрема сплата державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суд також не бере до уваги заяву відповідача про поворот виконання рішення господарського суду львівської області від 14.11.2006 р. у справі №4/1615-15/267 (4/1701-26/258). Це зумовлено тим, що така заява мала б розглядатися у межах справи №4/1615-15/267 (4/1701-26/258). Крім того, поворот виконання рішення в силу ст. 122 ГПК України можливий лише у тому випадку, коли таке рішення було змінено або скасовано. Проте зазначене рішення не було змінено чи скасовано.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України державне мито покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. При задоволенні позову витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача. Таким чином, оскільки судове рішення прийнято на користь позивача, з урахуванням суми задоволених позовних вимог та суми державного мита (520,00 грн.), сплаченого позивачем за розгляд справи апеляційним судом (платіжне доручення №036 від 07.11.2008 р.), державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу потрібно покласти на відповідача.

Враховуючи наведені обставини, керуючись ст. ст. 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задоволити повністю.

2.          Стягнути з державного підприємства "Дрогобицьке лісове господарство" державного лісогосподарського об’єднання "Львівліс" (адреса: вул. Стрийська, 29, м. Дрогобич, Львівська область, 82100; код ЄДРПОУ 00992390) на користь товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства "Фірма Анонс" (адреса: вул. Личаківська, 11, м. Львів, 79000; код ЄДРПОУ 19168038) 103’930,62 грн. збитків, 1’559,30 грн. відшкодування витрат на оплату державного мита, 118,00 грн. відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

В судовому засіданні 03.11.2009 р., за згодою представників сторін, оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення виготовлено та підписано 10.11.2009 р.

Суддя