Рішення № 67787374, 10.07.2017, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" липня 2017 р.Справа № 916/993/17

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань ОСОБА_1

За участю представників сторін:

Від позивача: ОСОБА_2 за довіреністю №б/н від 01.02.2017р.;

Від відповідачів:

- Фонду гарантування вкладів фізичних осіб: не зявився;

- публічного акціонерного товариства „Комерційний банк „Інвестбанк в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ОСОБА_3: ОСОБА_4 за довіреністю №б/н від 17.01.2017р.;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Холдингова компанія „Мікрон до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, публічного акціонерного товариства „Комерційний банк „Інвестбанк в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ОСОБА_3 про визнання зобовязання припиненим ,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Холдингова компанія „Мікрон (далі по тексту ТОВ „Холдингова компанія „Мікрон) звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі по тексту Фонд), публічного акціонерного товариства „Комерційний банк „Інвестбанк в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ОСОБА_3 (далі по тексту ПАТ „Комерційний банк „Інвестбанк) про визнання зобовязання за кредитними договором №03/15 від 20.11.2015р. на загальну суму 285 000,00 грн. зарахуванням зустрічних вимог до ПАТ „Комерційний банк „Інвестбанк щодо повернення депозитних коштів, розміщених на рахунках на підставі договорів банківського вкладу (депозиту) №09/15 від 25.11.2015р. та №01/16 від 13.01.2016р. Позовні вимоги обґрунтовані фактом заперечення з боку відповідачів факту припинення зобовязання за кредитним договором №03/15 від 20.11.2015р. на загальну суму 285 000,00 грн.

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб та ПАТ „Комерційний банк „Інвестбанк заперечують проти позовних вимог ТОВ „Холдингова компанія „Мікрон з підстав, наведених по тексту відзивів на позовну заяву.

04.07.2017р. ТОВ „Холдингова компанія „Мікрон було подано до господарського суду заяву про уточнення позовних вимог, у відповідності до якої позивач просить господарський суд визнати припиненим із 15.02.2017р. зобовязання ТОВ „Холдингова компанія „Мікрон перед ПАТ „Комерційний банк „Інвестбанк за кредитним договором №03/15 від 20.11.2015р. на загальну сум 284 758,15 грн. шляхом зарахування зустрічних вимог ТОВ „Холдингова компанія „Мікрон до ПАТ „Комерційний банк „Інвестбанк щодо повернення депозитних коштів, розміщених на рахунках ПАТ „Комерційний банк „Інвестбанк на підставі договорів банківського вкладу (депозиту) №09/15 від 25.11.2015р. та №01/16 від 13.01.2016р. Вказана редакція позовних вимог була прийнята до розгляду судом як остаточна.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення представників сторін суд встановив наступне.

20.11.2015р. між ПАТ „Комерційний банк „Інвестбанк (Банк) та ТОВ „Холдингова компанія „Мікрон (Позичальник) було укладено кредитний договір №03/15, у відповідності до п. 1 якого згідно з цим договором Банк надає Позичальнику кредит у вигляді відновлювальної кредитної лінії з щоденним лімітом кредитування та граничним розміром заборгованості у сумі 700 000,00 грн. на сплату митних платежів, податків, придбання матеріалів на виробництво, сплату рахунків за електроенергію та інших витрат, повязаних із діяльністю шляхом перерахування на поточний рахунок №2600335885980 Позичальника у ПАТ „Комерційний банк „Інвестбанк, а Позичальник зобовязується повернути Банку кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами у розмірі, на умовах і в строки, визначені в даному договорі. Строк повернення кредиту до 28.04.2016р.

Шляхом підписання додаткових угод до кредитного договору №03/15 від 20.11.2015р. сторонами було внесено зміни до його умов, а саме зменшено граничний розмір заборгованості до 360 500,00 грн., а строк повернення кредиту встановлено до 30.03.2017р.

25.11.2015р. між ПАТ „Комерційний банк „Інвестбанк (Банк) та ТОВ „Холдингова компанія „Мікрон (Вкладник) було укладено договір банківського вкладу (депозиту) №09/15, у відповідності до п. 1 якого Банк приймає від Вкладника грошові кошти в загальній сумі 10 000,00 грн. на зберігання на вкладному рахунку №2610032086980 у філії ПАТ „Комерційний банк „Інвестбанк у м. Одесі і зобовязується виплатити вкладнику зазначену суму і відсотки, нараховані на неї, на умовах і в порядку, передбаченому даним договором. Вкладник перераховує кошти у сумі, зазначеній у п. 1.1 даного договору, на вкладний рахунок 25.11.2015р. Вклад надається Банку Вкладником на строк до 29.04.2016р. починаючи з дати зарахування грошових коштів.

28.04.2016р. між сторонами по справі був підписаний договір про внесення змін до договору №09/15 банківського вкладу від 25.11.2015р., яким було внесено зміни до договору банківського вкладу в частині строку повернення Банком Вкладнику депозитних коштів до 29.09.2016р.

13.01.2016р. між ПАТ „Комерційний банк „Інвестбанк (Банк) та ТОВ „Холдингова компанія „Мікрон (Вкладник) було укладено договір банківського вкладу №01/16, у відповідності до п. 1 якого Банк приймає від Вкладника грошові кошти в загальній сумі 275 000,00 грн. на зберігання на вкладному рахунку №2610032086980 у філії ПАТ „Комерційний банк „Інвестбанк у м. Одесі і зобовязується виплатити вкладнику зазначену суму і відсотки, нараховані на неї, на умовах і в порядку, передбаченому даним договором. Вкладник перераховує кошти у сумі, зазначеній у п. 1.1 даного договору, на вкладний рахунок 13.01.2016р. Вклад надається Банку Вкладником на строк до 12.01.2017р. починаючи з дати зарахування грошових коштів.

З метою забезпечення виконання зобовязань ТОВ „Холдингова компанія „Мікрон прийнятих за кредитним договором №03/15 від 20.11.2015р., між позивачем та ПАТ „Комерційний банк „Інвестбанк було укладено договір застави рухомого майна від 20.11.2015р., договір застави (майнових прав на грошові кошти на депозит) від 25.11.2015р.

Окрім того, 13.01.2016р. між ТОВ „Холдингова компанія „Мікрон ( Заставодавець) та ПАТ „Комерційний банк „Інвестбанк (Заставодержатель) було укладено договір застави (майнових прав на грошові кошти на депозит), у відповідності до п. 1 якого Заставодавець передає в заставу Заставодержателю у якості забезпечення повернення наданого Заставодавцю за кредитним договором №03/15 від 20.11.2015р. кредиту, майнові права на грошові кошти, що будуть отримані за договором банківського вкладу №01/16 від 13.01.2016р. в сумі вкладу 275 000,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що 15.12.2016р. Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було прийнято рішення №2856 „Про запровадження тимчасової адміністрації в ПАТ „Комерційний банк „Інвестбанк та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку, у відповідності до п. 1 якого Фондом було вирішено розпочати процедуру виведення ПАТ „Комерційний банк „Інвестбанк з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації строком на один місяць з 16.12.2016р. по 15.01.2017р. включно.

12.01.2017р. Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було прийнято рішення №86 „Про початок процедури ліквідації ПАТ „Комерційний банк „Інвестбанк та делегування повноважень банку, у відповідності до п. 1,3 якого Фондом було вирішено припинити тимчасову адміністрацію ПАТ „Комерційний банк „Інвестбанк з 13.01.2017р. та запровадити процедуру ліквідації ПАТ „Комерційний банк „Інвестбанк строком на два роки з 13.01.2017р. по 12.01.2019р. включно.

15.02.2017р. ТОВ „Холдингова компанія „Мікрон було подано до ПАТ „Комерційний банк „Інвестбанк та Фонду заяву про визнання кредитором та зарахування зустрічних вимог, у відповідності до якої позивач просив відповідачів припинити зобовязання ТОВ „Холдингова компанія „Мікрон на загальну суму 285 000,00 грн. зарахуванням зустрічних вимог до ПАТ „Комерційний банк „Інвестбанк щодо повернення депозитних коштів, розміщених на рахунках ПАТ „Комерційний банк „Інвестбанк на підставі договорів банківського вкладу (депозиту) №09/15 від 25.11.2015р. та №01/16 від 13.01.2016р.

В свою чергу, Фонд листом №21-4481/17 (без дати) було повідомлено позивача про відсутність правових підстав для зарахування однорідних зустрічних вимог, оскільки 12.01.2017р. Виконавчою дирекцією Фонду було прийнято рішення №86 „Про початок процедури ліквідації ПАТ „Комерційний банк „Інвестбанк та делегування повноважень банку.

Господарський суд зазначає, що 24.04.2017р. Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було прийнято рішення №1728 „Про затвердження переліку (реєстру) вимог кредиторів ПАТ „Комерційний банк „Інвестбанк, у відповідності до якого Фондом було вирішено затвердити перелік (реєстр) вимог кредиторів ПАТ „Комерційний банк „Інвестбанк на загальну суму 206 235 666,98 грн., до якого, зокрема, увійшли вимоги позивача до банку за договорами банківського вкладу №09/15 від 25.11.2015р. та №01/16 від 13.01.2016р.

Під час розгляду справи господарським судом, відповідачі заперечували проти позовних вимог ТОВ „Холдингова компанія „Мікрон з посиланням, зокрема, на ст. 46 Закону України „Про систему гарантування вкладів фізичних осіб, якою передбачено заборону здійснювати зарахування однорідних зустрічних вимог з дня початку процедури ліквідації банку.

Вирішуючи питання про обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить з наступного.

В силу положень ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

В силу приписів ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Положеннями ч. 1 ст. 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. При цьому, за договором банківського вкладу відповідно до ч. 1 ст. 1058 ЦК України одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

В силу приписів ст. 202 ГК України господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами. Господарське зобов'язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду. До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Положеннями ст. 601 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Верховним Судом України у постанові від 24.06.2015р. по справі № 914/2492/14 зазначено, що зарахування зустрічних однорідних вимог як односторонній правочин, є волевиявленням суб'єкта правочину, спрямованим на настання певних правових наслідків у межах двосторонніх правовідносин.

Щодо умов яким мають відповідати однорідні вимоги, то по справі № 37/322-09 Вищий господарський суд України зазначає, що такі вимоги повинні: 1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим); 2) бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у зв'язку з чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов'язань по передачі родових речей, зокрема грошей). Правило про однорідність вимог розповсюджується на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги. Отже, допускається зарахування однорідних вимог, які випливають із різних підстав (різних договорів тощо); 3) строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Нормами ч. 2 ст. 602 ЦК України передбачено випадки, в яких забороняється зарахування однорідних зустрічних вимог, до яких належать наступні: відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю; стягнення аліментів; вимоги щодо довічного утримання (догляду); у разі спливу позовної давності; за зобов'язаннями, стороною яких є неплатоспроможний банк, крім випадків, установлених законом; в інших випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1, п. 8 ст. 2 Закону України „Про систему гарантування вкладів фізичних осіб від 23 лютого 2012 року N 4452-VI ( з наступними змінами та доповненнями; далі по тексту Закон України „Про систему гарантування вкладів фізичних осіб) цим Законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків. Неплатоспроможний банк - банк, щодо якого Національний банк України прийняв рішення про віднесення до категорії неплатоспроможних у порядку, передбаченому Законом України "Про банки і банківську діяльність".

Згідно з ч. 1 ст. 44 Закону України „Про систему гарантування вкладів фізичних осіб Національний банк України приймає рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку за пропозицією Фонду та з інших підстав, передбачених Законом України "Про банки і банківську діяльність".

Положеннями ч. 2 ст. 46 Закону України „Про систему гарантування вкладів фізичних осіб встановлено, що з дня початку процедури ліквідації банку: забороняється зарахування зустрічних вимог, у тому числі зустрічних однорідних вимог, припинення зобов'язань за домовленістю (згодою) сторін (у тому числі шляхом договірного списання), прощення боргу, поєднання боржника і кредитора в одній особі внаслідок укладення будь-яких правочинів з іншими особами, крім банку, зарахування на вимогу однієї із сторін. Обмеження, встановлені цим пунктом, не поширюються на зобов'язання банку щодо зарахування зустрічних однорідних вимог, крім обмежень, прямо передбачених законом, у разі, якщо боржник банку одночасно є кредитором цього банку і грошові кошти спрямовуються на погашення зобов'язань за кредитом цього боржника перед цим банком за кредитними договорами та/або за емітованими цим боржником борговими цінними паперами, виключно з урахуванням того, що: за кредитним договором не було здійснено заміни застави, а саме не відбувалося зміни будь-якого з предметів застави на предмет застави, яким виступають майнові права на отримання коштів боржника, які розміщені на відповідних рахунках у неплатоспроможному банку, протягом одного року, що передує даті початку процедури виведення Фондом банку з ринку; кошти перебували на поточних та/або депозитних рахунках такого боржника на дату початку процедури виведення Фондом банку з ринку та договірне списання з цих рахунків передбачено умовами договорів, укладених між боржником і банком. Зазначені операції у будь-якому разі заборонені за договорами, укладеними з пов'язаними з банком особами.

Господарський суд вважає за необхідне зазначити, що строк виконання ТОВ „Холдингова компанія „Мікрон зобовязання за кредитним договором №03/15 від 20.11.2015р. перед ПАТ „Комерційний банк „Інвестбанк станом на момент подання заяви про зарахування однорідних зустрічних вимог не настав, оскільки відповідно до п. 1.2 кредитного договору (з урахуванням договору про внесення змін від 26.09.2016р.) позивач зобовязаний повернути кредит у строк до 30.03.2017р.

Окрім того, при вирішенні питання щодо настання строку виконання однорідних вимог, господарський суд приймає до уваги відсутність у матеріалах справи доказів на підтвердження звернення ТОВ „Холдингова компанія „Мікрон до ПАТ „Комерційний банк „Інвестбанк із заявою про дострокове повернення кредиту, як це передбачено п. 5.6 кредитного договору №03/15 від 20.11.2015р.

Викладене вище дозволяє господарському суду дійти висновку, що зарахування однорідних зустрічних вимог ТОВ „Холдингова компанія „Мікрон до ПАТ „Комерційний банк „Інвестбанк не відбулося, оскільки строк виконання зобовязання за кредитним договором №03/15 від 20.11.2015р. станом на 15.02.2017р. (момент подання заяви про зарахування зустрічних вимог) не настав, що свідчить про відсутність правових підстав для визнання припиненим із 15.02.2017р. зобовязання ТОВ „Холдингова компанія „Мікрон перед ПАТ „Комерційний банк „Інвестбанк за кредитним договором №03/15 від 20.11.2015р. на загальну сум 284 758,15 грн. та має наслідком необхідність відмови у задоволенні позовних вимог ТОВ „Холдингова компанія „Мікрон.

Згідно вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. В свою чергу, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Разом з тим, ст. 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Підсумовуючи вищезазначене, відповідно до ст. ст. 15, 16, 509, 598, 601, 602, 626, 1054, 1058 Цивільного кодексу України, ст. 202 Господарського кодексу України, ст. ст. 1, 2, 44, 46 Закону України „Про систему гарантування вкладів фізичних осіб, позов товариства з обмеженою відповідальністю „Холдингова компанія „Мікрон, заявлений в межах даної справи, задоволенню не підлягає.

Судові витрати зі сплати судового збору відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України судом покладаються на позивача у звязку із відмовою у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 32, 33,35, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.В позові відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

Відповідно до ст. ст. 91, 93 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повне рішення складено 17 липня 2017 р.

Суддя С.П. Желєзна