Рішення № 67787376, 10.07.2017, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" липня 2017 р.Справа № 916/1002/17

Господарський суд Одеської області у складі :

суддя Никифорчук М.І.

секретар с/з ОСОБА_1

за участю представників сторін :

від позивача: ОСОБА_2 за довіреністю № 1-17-4 від 03.01.2017р.

від відповідача: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу №916/1002/17:

За позовом: Виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеської області;

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "СТРОЙТЕХСНАБ";

про стягнення 317810 грн., -

в с т а н о в и в :

Виконавчий комітет Чорноморської міської ради Одеської області (далі Позивач) звернувся до товариства з обмеженою відповідальністю „Стройтехснаб (далі Відповідач ) із позовом про стягнення заборгованості за сплату пайової участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури та пені з нарахованої суми пайового внеску посилаючись на невиконання відповідачем умов договору про пайову участь замовників у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів Чорноморської територіальної громади.

З підстав ст. 216, 230, 231, 232 Господарського Кодексу України, ст.ст. 16, 31. 41 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» позивач просить позов задовольнити.

Відповідач в засідання суду не зявився був повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи (поштове повідомлення у справі )

Відповідно до п.3.9.1 Постанови Пленум ОСОБА_3 Господарського Суду України від 26 грудня 2011 року N 18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції, - 3.9.1. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 811 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 19.06.2017 р. за клопотанням представника позивача строк вирішення спору продовжений на 15 днів до 11 липня 2017р.

В засідання суду 10.07.2017р. за правилами ст. 85 ГПК України, в присутності представника позивача, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та проаналізувавши надані докази, вислухавши представника позивача, проаналізувавши приписи законодавства, що регулюють правовідносини по даному спору, господарський суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст.. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються письмовими і речовими доказами.

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обовязків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори-основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обовязків.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно ст.509 Цивільного кодексу України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст.193 ГК України).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), що визначено в ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобовязання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст.627 Цивільного кодексу України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським Кодексом України, іншими законами та договором.

Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Стаття 217 Господарського кодексу України визначає, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин відповідно до статті 218 Господарського кодексу України є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання, а саме учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Як встановлено судом та випливає з матеріалів справи, між сторонами у справі 12.04.2016р. укладений договір № 7 про пайову участь замовників у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів Чорноморської територіальної громади (далі - Договір).

Предметом даного Договору є пайова участь (внесок) Замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури Чорноморської територіальної громади при введенні в експлуатацію багатосекційного житлового будинку №7-11 із вбудованими приміщеннями у 13 мікрорайоні м. Чорноморська (будівельна .ареса вул. ОСОБА_4 (кол. ОСОБА_5, 4).

Стаття 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» регулює порядок розрахунку, розміри та використання коштів пайової участі.

Зокрема, замовник (відповідач), який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.

Величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами. При цьому не враховуються витрати на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішніх і позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій.

У разі якщо загальна кошторисна вартість будівництва об'єкта не визначена згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами, вона визначається на основі встановлених органом місцевого самоврядування нормативів для одиниці створеної потужності.

Згідно з п. 4 ч. 9 ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту сплачуються в повному обсязі до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором.

Відповідно до зареєстрованих у Державній архітектурній інспекції України декларацій ОД 143153171634 (секції № 10-11), ОД 143153171618 (секції № 7-8), ОД 143153171596 (секція № 9) багатоповерховий житловий будинок із вбудованими приміщеннями (офісами і апартаментами) та інженерними мережами та реконструкцією ТП-2366 в 13 мкр. м. Чорноморська Одеської обл., вул. В. Шума (ОСОБА_5) 4, об'єкт готовий до експлуатації.

Станом на дату подання позову Відповідач свої договірні зобов'язання не виконав, за Договором рахується заборгованість в розмірі 272 160 грн.

Таким чином, в порушення п. п. 2.1, 2.2 Договору та ст. Замовник в обумовлені строки не здійснив сплату пайового внеску, чим порушив договірні зобов'язання фінансового характеру в частині сплати коштів пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури Чорноморської територіальної громади.

Позивач зазначає, що не неодноразово звертався до відповідача з вимогою виконати належним чином свої зобов'язання та виплатити заборгованість, що підтверджується листами від 16.05.2016 року за № 1-16-421, яким заявнику повідомлялося про порушення строків сплати пайового внеску у розвитку інфраструктури міста.

Листом від 20.07.2016 року за № 308 відповідач повідомив, що станом на травень-липень 2016 року рішенням Правління Національного банку України від 02 червня 2016 року № 46-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» та делегування повноважень ліквідатора банку» розпочато ліквідацію Банку, у якому, згідно довідки з ПАТ «КБ «Хрещатик» за вих. 75/461 від 23.05.2016 року, знаходились кошти у сумі 21 521 783 гривень 37 копійок.

Цим листом відповідач повідомив, що після повернення коштів, які знаходяться на рахунку ПАТ «КБ «Хрещатик», відповідач, за умови надходження коштів на його розрахунковий рахунок, виконає у повному обсязі взятий на себе обов'язок за договором № 7 від 12.04.2016 року, про перерахунок заборгованості у сумі 272160 гривень 00 копійок.

Враховуючи, що амовник не виконав зобов'язання та не виплатив заборгованість v сумі 272160 гривень 00 копійок, виконавчим комітетом Чорноморської міської ради повторно був надісланий лист 19.01.2017 року за № 1-16-47 на ім'я Відповідача з вимогою сплатити суму заборгованості.

30.01.2017 року за № 30/01 до виконавчого комітету Чорноморської міської ради надійшов лист від Відповідача, яким повідомлялося, що Відповідач на даний момент продовжує здійснювати будівництво зазначеного у Договорі об'єкту, а саме: житловий будинок №7-11 із вбудовано-прибудованими приміщеннями, розташований у 13 м-ні м. Чорноморська (вул. Віталія Шума, 4).

Окрім того, у листі зазначалося, що на рахунки Відповідача, відповідно до Постанови відділу Державної виконавчої служби Іллічівського міського управління юстиції за № 30640651 від лютого 2013 року накладено арешт, а грошові кошти, які знаходились на рахунку, відкритому у ПАТ «Комерційний Банк «Хрещатик», недоступні для Відповідача внаслідок блокування грошей відповідно до Рішення від 02.06.2016 року № 46-ш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Комерційний Банк «Хрещатик».

Ці факти, на думку Відповідача, є форс-мажорними обставинами, тобто обставинами, які не залежать від волі Замовника. Тому, Заявник вважав, що термін виконання зобов'язань має збільшитися на термін дії форс-мажорних обставин, та просив звільнити Відповідача від будь-якої фінансової відповідальності перед Виконавчим комітетом Чорноморської міської ради за Договором.

Проаналізувавши наведене суд вважає, що наведені у листах Відповідачем випадки відповідно до чинного законодавства не є обставинами, які дають Замовнику підстави для не сплати до міського бюджету коштів пайової участі.

Також суд вважає, що обставини, на які у своєму листі посилається Заявник, не є форс-мажорними обставинами (непереборною силою) виходячи з такого.

Заявник у своєму листі від 30.01.2017 року № 30/01 посилається на ч. 2 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», відповідно до якої форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані" умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув грунту, інші стихійні лиха тощо.

Проте, як зазначено у Постанові Вищого господарського суду України від 03 лютого 2016 року у справа № 911/3220/14 непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов'язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути, та ця подія завдала збитків.

У ОСОБА_3 господарського суду від 07.04.2008 року № 01-8/211 «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України» зауважено, що підставою для звільнення від господарсько-правової відповідальності, на відміну від цивільно-правової, є обставина, яка характеризується одночасно як ознакою надзвичайності, так і ознакою невідворотності.

Накладання арешту на рахунки Відповідача не може вважатися непереборною та надзвичайною подією, оскільки він виник не внаслідок непереборної сили, яка не залежала від волі Замовника, а внаслідок встановлених у суді фактів щодо неналежного виконання та невиконання Замовником - Відповідачем, своїх зобов'язань.

Обставини непереборної сили підтверджується сертифікатом, який видається Торгово-промисловою палатою України відповідно до ч.І. ст.14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні».

З огляду на приведене суд вважає, що обгрунтування Замовником неможливості виконання зобов'язання за Договором настанням обставин непереборної сили є непереконливим та таким, що не відповідає чинному законодавству України.

Також суд зазначає, що відповідно до листа Замовника 30.01.2017 року за №30/01 грошові кошти, які знаходились на рахунку, відкритому у ПАТ «Комерційний Банк «Хрещатик», недоступні для Відповідача внаслідок блокування грошей відповідно до Рішення від 02.06.2016 року № 46-ш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Комерційний Банк «Хрещатик».

Проте, договір був укладений 12.04.2016 року, тобто до прийняття вищезазначеного Рішення, на яке посилається Замовник як на обставину, що перешкоджала здійснити сплату боргового зобов'язання.

Отже, Замовник належним чином не виконав зобов'язання відповідно до п.2.2. Договору щодо сплати коштів пайової участі.

Таким чином відповідач вчинив правопорушення у сфері господарювання, а саме не виконав господарське зобов'язання - не сплатив пайовий внесок у розмірі 272160 грн., відповідно умов Договору та ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Відповідно до приписів ст. 71 Бюджетного кодексу України надходження бюджету розвитку місцевих бюджетів включають в тому числі й кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, отримані відповідно до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Таким чином, відповідно до ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України до Замовника мають бути застосовані штрафні санкції.

Штрафними санкціями згідно ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Строк нарахування штрафних санкцій регулюється ч. 6 статті 232 Господарського кодексу України, згідно якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Отже, пеня має бути нарахована на період 6 місяців з дня виникнення зобов'язання щодо сплати пайового внеску Замовником.

Відповідно до п. 4.5. Договору у разі прострочення термінів сплати пайового внеску Замовник сплачує пеню в розмірі 0,1 відсотка з нарахованої суми пайового внеску за кожну добу прострочення, але не більше граничних розмірів, встановлених чинним законодавством.

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» визначено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку пені, який суд визнає правильним, її розмір складає 45650,00 грн.

Зворотнього відповідач в порядку ст. 33 ГПК України не довів. Доказів сплати не надав.

Таким чином, з огляду на вищенаведене суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню повністю.

Керуючись ст. ст.32, 33, 43, 44, 49, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов - задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СТРОЙТЕХСНАБ" (код ЄДРПОУ 31377959; ф/а 65072, м. Одеса вул. Ген. Вишневського, 13/1; ю/а 68000, Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. Данченка, будинок 1 А, квартира 53, р/р 2600112010264 в ООФ ВАТ КБ Хрещатик) на користь Виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеської області (68003, Одеська обл., м. Чорноморськ, проспект Миру, 33; код ЄДРПОУ 04057043; р/р 35417004019159 в ГУДКУ в Одеській області) заборгованість за сплату пайової участі у сумі 272160 (двісті сімдесят дві тисячі сто шістдесят) грн. 00 коп., пеню в сумі 45650 (сорок пять тисяч шістсот пятдесят) грн. 00 коп. та судовий збір в сумі 4767 (чотири тисячі сімсот шістдесят сім) грн. 15 коп.

Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст. 85 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 17 липня 2017 р.

Суддя М.І. Никифорчук