Рішення № 6777488, 18.11.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 20/275 18.11.09

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Посольство краси» До Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1

Про розірвання договору, укладеного в усній формі, стягнення 14040,00 грн.

Суддя Палій В.В.

Секретар Молочна Н.С.

Представники сторін:

від позивача Коломієць Т.П.- предст. (дов. від 06.07.2009р.), Кононеко О.В.- директор

від відповідача ОСОБА_5- предст. (дов. від 05.10.2009р.)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 про розірвання договору, укладеного в усній формі та стягнення 14040,00грн., здійсненої позивачем оплати за цим договором.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.09.2009р. суддею Палієм В.В. порушено провадження у справі №20/275 та прийнято позовну заяву до розгляду, розгляд справи призначено на 06.10.2009р.

У судовому засіданні 06.10.2009р. представник відповідача надав суду відзив на позовну заяву, у якому проти позовних вимог заперечив, посилаючись на факт належного виконання відповідачем зобовязання щодо поставки продукції позивачу. У відзиві відповідач просить суд витребувати у позивача штатний розклад та персональний склад працівників станом на 30.09.2008р. та станом на 01.04.2009р., з метою зясування фактично замовленої кількості продукції та питання щодо погодження її розмірів.

Клопотання відповідача, викладене у відзиві, судом не задоволено, як не обґрунтоване.

Для надання позивачу можливості ознайомитись із відзивом на позовну заяву відповідача, у судовому засіданні 06.10.2009р. судом оголошено перерву до 21.10.2009р.

У судове засідання 21.10.2009р. представник відповідача не зявився, про причини неявки суд не повідомив.

У звязку з неявкою у судове засідання представника відповідача, розгляд справи 21.10.2009р. відкладено.

У судовому засіданні 11.11.2009р. представник позивача надав суду письмові пояснення до відзиву на позовну заяву, відповідно до яких зазначив про неналежне передавання товару відповідачем, без належно оформлених документів тим особам, які не були уповноважені на його отримання. Крім того, фактично передавання товару мало місце лише за кількістю, без перевірки його розміру та якості.

Представник позивача заявив клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових документів.

Клопотання судом задоволено.

Представник відповідача в усних поясненнях зазначив, що укладений між сторонами договір в усній формі має цивільно-правову природу договору поставки, а не договору про надання послуг з пошиття одягу. Також представник відповідача зазначив, що у випадку виникнення будь-яких зауважень щодо якості одягу, позивач повинен був звернутись до відповідача в порядку, визначеному Законом України «Про захист прав споживачів».

Представник позивача в усних поясненнях зазначив, що вказаний закон поширює свою дію на захист прав споживачів фізичних осіб, а не на юридичних осіб.

У судовому засіданні 11.11.2009р. судом оголошено перерву до 18.11.2009р., з метою виготовлення повного тексту рішення по справі.

Дослідивши матеріал справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно позовної заяви, між позивачем та відповідачем була укладена усна домовленість, згідно якої відповідач зобовязувався поставити позивачу формений одяг, відповідно до затвердженої Специфікації з визначенням зовнішнього вигляду (включно з ескізом), якості та кількості обумовленої продукції на загальну суму 14040,00грн., а позивач зобовязувався прийняти та оплатити продукцію на умовах укладеної між сторонами домовленості.

Відповідно до письмових пояснень позивача від 11.11.2009р. специфікацію до договору, укладеного в усній формі, не було розроблено та затверджено сторонами.

Відповідачем було виставлено на оплату позивачу рахунок №32 від 07.10.2008р., в якому були зазначені найменування, кількість та вартість продукції, на загальну суму 14040,00грн.

Позивачем вказаний рахунок було оплачено в повному обсязі в сумі 14040,00грн., що підтверджується платіжним дорученням №1219 від 10.10.2008р. (в матеріалах справи).

Відповідачем на виконання домовленостей між сторонами, було поставлено позивачу продукцію формений одяг, що підтверджується наступними накладними: №32 від 27.11.2008р. на суму 12430,00грн., №155 від 16.12.2008р. на суму 1530,00грн., №154 від 16.12.2008р. на суму 555,00грн., №14 від 19.02.2009р. на суму 555,00грн.

Жодна із сторін спору не заперечує факту передачі та одержання товару за вищевказаними накладними, відповідно, пояснення позивача щодо неналежного оформлення відповідачем передачі товару судом до уваги не приймаються, як такі, що не мають значення для правильного вирішення спору.

Як зазначає позивач у позовній заяві, відповідач виконав свої зобовязання з суттєвими порушеннями існуючих між сторонами домовленостей, зокрема: відповідач не погодив із позивачем якість та зовнішній вигляд продукції (не було розроблено та підписано специфікацію, ескіз або іншим чином проінформовано позивача про суттєві характеристики продукції, в тому числі про зовнішній вигляд, якість пошивного матеріалу, розміри), що призвело до незадоволення позивача зовнішнім виглядом продукції та якістю її вироблення, які не відповідають попереднім домовленостям, внаслідок чого позивач не має можливості використовувати дану продукцію за призначенням, оскільки спосіб пошиття не співпадає із специфікою роботи працівників позивача, а розміри форменого одягу не співпадають з розмірами працівників позивача.

Крім того, позивач зазначає, що сума сплачених ним коштів за отриману продукцію є завищеною, оскільки відповідачем не були дотримані умови усної угоди між сторонами, що, як наслідок, призвело до поставки відповідачем продукції незадовільної якості та непогодженого з позивачем вигляду.

В звязку з тим, що згідно тверджень позивача поставлена відповідачем продукція є незадовільної якості, позивач 03.04.2009р. звернувся до відповідача з претензією №36 від 03.04.2009р., в якій вимагав у відповідача протягом 20-ти днів повернути сплачені ним кошти зі цю продукцію в сумі 14040,00грн., в обмін на поставлену відповідачем продукцію незадовільної якості.

Проте, відповідач у семиденний термін відповіді на претензію не надав, кошти в розмірі 14040,00грн. - позивачу не повернув.

У звязку з істотним порушенням відповідачем умов усного договору, позивач просить суд розірвати договір, укладений в усній формі та стягнути з відповідача 14040,00грн. передоплати за продукцію незадовільної якості.

Відповідач у відзиві та в усних поясненнях проти позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що укладений між сторонами договір в усній формі має цивільно-правову природу договору поставки, а не договору про надання послуг з пошиття одягу. Поставка товару було здійснена відповідачем на користь позивача належним чином, що підтверджується підписаними сторонами накладними. Тобто, господарські зобовязання відповідача перед позивачем припинились виконанням, яке прийнято позивачем. Також представник відповідача зазначив, що у випадку виникнення будь-яких зауважень щодо якості одягу, позивач повинен був звернутись до відповідача в порядку, визначеному Законом України «Про захист прав споживачів».

Проаналізувавши докази, наявні в матеріалах справи, пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог, відповідно визнає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Згідно ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до п. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Згідно з п. п. 1, 2 статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обовязкова письмова форма вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Проаналізувавши обставини, на які посилається позивач у позовній заяві, та характер усних домовленостей між сторонами, зазначених у позовній заяві щодо крою, пошиття та поставки відповідачем продукції (згідно ескізів, що містяться у матеріалах справи), а саме, форменого одягу, суд дійшов висновку, що між сторонами було укладено в усній формі договір, який має змішану цивільно-правову природу, та обєднує в собі ознаки як договору про надання послуг (крій та пошиття форменого одягу), а також договору поставки продукції (поставка форменого одягу).

Відповідно до ч. 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч.2 статті 265 Господарського кодексу України договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Як вбачається із позовної заяви, позивач просить суд розірвати договір поставки, укладений між сторонами в усній формі, тобто, даний спір виник у межах договірних відносин поставки, відповідно суд досліджує виконання зобовязання відповідачем, в частині поставки продукції.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Цивільний кодекс України при регулюванні інституту розірвання договору містить норми, які стосуються різних питань, як то: підстави розірвання договору, порядок розірвання (за домовленістю сторін, одностороння відмова, за рішенням суду), наслідки розірвання договору тощо.

Господарський кодекс України в силу положень Преамбули, статей 1 та 4, є спеціальним законом порівняно з Цивільним кодексом України, а тому норми цього кодексу мають пріоритет перед аналогічними нормами Цивільного кодексу України (аналогічна позиція міститься у постанові Вищого господарського суду України від 06.07.2006р. по справі №17/543)

Порядок розірвання договору визначений ст. 188 Господарського кодексу України. Відповідно до даної статті зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

У той же час, Верховним Судом України з посиланням на рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002р. у справі №1-2/2002 (про досудове врегулювання спорів) зазначалося, що недотримання позивачем вимог ч. 2 ст. 188 ГК України щодо обовязку надсилання іншій стороні пропозицій про розірвання договору, в разі виникнення такої необхідності, не позбавляє позивача права звернутися за захистом порушеного права шляхом вчинення прямого позову до відповідача про розірвання договору (постанова ВСУ від 17.06.2008р. №8/32пд).

Проаналізувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд дійшов висновку, що між сторонами виник спір стосовно якості поставленої позивачем продукції.

Відповідно до п. 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 673 ЦК України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.

У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується.

Якщо продавець при укладенні договору купівлі-продажу був повідомлений покупцем про конкретну мету придбання товару, продавець повинен передати покупцеві товар, придатний для використання відповідно до цієї мети.

У разі продажу товару за зразком та (або) за описом продавець повинен передати покупцеві товар, який відповідає зразку та (або) опису.

Якщо законом встановлено вимоги щодо якості товару, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, який відповідає цим вимогам.

Продавець і покупець можуть домовитися про передання товару підвищеної якості порівняно з вимогами, встановленими законом.

Пунктом 2 частини 2 статті 678 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Твердження позивача, про те, що відповідач виконав свої зобовязання із суттєвими порушеннями існуючих між сторонами домовленостей, зокрема: не погодив із позивачем якість та зовнішній вигляд продукції (не було розроблено та підписано специфікацію, ескіз або іншим чином проінформовано позивача про суттєві характеристики продукції, в тому числі про зовнішній вигляд, якість пошивного матеріалу, розміри), що призвело до незадоволення позивача зовнішнім виглядом продукції та якістю її вироблення, які не відповідають попереднім домовленостям, внаслідок чого позивач не має можливості використовувати дану продукцію за призначенням, оскільки спосіб пошиття не співпадає з специфікою роботи працівників позивача, а розміри форменого одягу не співпадають з розмірами працівників позивача, як наслідок, відповідачем було поставлено продукцію незадовільної якості, судом відхиляються, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що між сторонами існували інші домовленості щодо якості та зовнішнього вигляду продукції (як-то погодження виду матеріалу, кольору, розміру тощо), ніж та, яку було поставлено відповідачем.

Надані позивачем у якості доказу фотокартки працівників позивача у формовому одязі не приймаються судом у якості належних та допустимих доказів на підтвердження факту поставки одягу невідповідного розміру, оскільки позивачем не надано доказів того, що сторонами погоджено відповідність розміру одягу, який було поставлено, розмірам тіла зображених на фотокартках працівників.

Також, суд враховує і ту обставину, що продукція була прийнята позивачем без жодних зауважень чи заперечень щодо якості продукції.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що позивач при прийнятті продукції не був позбавлений права перевірки додержання відповідачем умов договору поставки продукції (форменого одягу) щодо кількості, асортименту, якості, комплектності продукції та інших умов, яка здійснюється в порядку, встановленому договором або актами цивільного законодавства, або відповідно до звичаїв ділового обороту, вимог, що звичайно ставляться в таких випадках. Таке право позивача встановлено ч. 1 статті 687 Цивільного кодексу України.

При цьому твердження відповідача про те, що у випадку виникнення будь-яких зауважень щодо якості одягу, позивач повинен був звернутись до відповідача в порядку, визначеному Законом України «Про захист прав споживачів», суд вважає необґрунтованим, оскільки відповідно до преамбули вказаного закону, цей закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів. Відповідно ж до ст. 1 вказаного Закону споживач це фізична особа , яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника. Таким чином, дія вказаного закону не розповсюджується на спірні правовідносини сторін.

За наведених обставин, з урахуванням того, що позивачем не доведено належними та допустимими засобами доказування факту істотного порушення умов договору в частині поставки товару зі сторони відповідача, суд приходить до висновку про необґрунтованість, безпідставність заявлених позовних вимог про розірвання договору, та, відповідно, про стягнення з відповідача 14040,00грн. здійсненої позивачем передоплати за продукцію, а відтак, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

У відповідності до ст. 49 ГПК України, судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Посольство краси»(м. Київ, вул. Кропивницького, 16; м. Київ, вул. Пироговського, 19, корп. 7/14, код ЄДРПОУ 31351616) з Державного бюджету України 79,00грн. зайво сплачені витрати по оплаті послуг на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, перераховані згідно квитанції №1 від 13.07.2009р.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня прийняття.

Суддя В.В. Палій