Рішення № 6777356, 11.11.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 37/727 11.11.09 За позовомФізичної особи-підприємця Іванова Василя Павловича ДоТовариства з обмеженою відповідальністю «НАФТОГАЗТРАНСКАРТ» Простягнення 12446, 71 грн.

                                                            Суддя Гавриловська І.О.

Представники сторін:

Від позивача :           Бачко С.Я., дов. № б/н від 03.09.2009 р.                    

Від відповідача :           не з’явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Іванова Василя Павловича до Товариства з обмеженою відповідальністю “НАФТОГАЗТРАНСКАРТ” про стягнення 11715, 68 грн. основного боргу у зв’язку з неповерненням відповідачем грошових коштів, які були сплачені позивачем на виконання договору № К 00752 від 01.12.2006 р., а також 93, 73 грн. інфляційних нарахувань, 137, 70 грн. річних процентів та 499, 60 грн. штрафу у зв’язку з невиконанням відповідачем зобов’язань за вищевказаним договором.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.10.2009 р. було порушено провадження у справі № 37/727, розгляд справи призначено на 11.11.2009 р.

У судовому засіданні 11.11.2009 р. представник позивача надав суду документи на виконання вимог ухвали від 19.10.2009 р., а також заяву про відмову від позовних вимог у частині стягнення інфляційних нарахувань, процентів річних та штрафу, яка судом була прийнята.

Представник відповідача у призначене судове засідання не з’явився, про причини нез’явлення суду не повідомив, хоча про судове засідання був обізнаний належним чином, відзиву на позов не надав.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання, а також приймаючи до уваги, що в матеріалах справи достатньо документів для розгляду спору по суті, то за таких обставин суд приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами без участі представника вищезазначеного учасника судового процесу.

Розглянувши подані матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

          ВСТАНОВИВ:

Між Фізичної особою-підприємцем Івановим Василем Павловичем та Товариством з обмеженою відповідальністю «НАФТОГАЗТРАНСКАРТ»був укладений договір № К 00752 від 01.12.2006 р., відповідно до умов якого відповідач від свого імені, за дорученням та за рахунок позивача, за винагороду закуповує в торгових точках стиснений природний газ, нафтопродукти, інші товари та надає послуги для обслуговування автотранспортних засобів позивача згідно з отриманими пластиковими картками.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором комісії.

Відповідно до статті 1011 Цивільного кодексу України, за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов’язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

У відповідності до пунктів 3.2., 3.3 договору № К 00752 від 01.12.2006 р., платіжна картка, видана клієнту, приймається до обслуговування в торгових точках системи «Нафтогазтранскарт»наступного дня після її отримання. Платіжна картка видається клієнту в користування, на термін дії договору, після чого має бути повернута відповідачеві.

Згідно з пунктом 7.3. зазначеного договору, відповідач несе відповідальність за збереження коштів, перерахованих клієнтом на рахунок ТОВ “НАФТОГАЗТРАНСКАРТ” і, в разі розірвання цього договору, гарантує повернення суми, яка залишилась після остаточного розрахунку в порядку, передбаченому пунктом 10.2. цього договору.

Пункт 10.2. договору № К 00752 від 01.12.2006 р. передбачає, що цей договір може бути змінений чи розірваний за згодою сторін, або за ініціативою однієї з сторін в порядку, визначеному цим договором та чинним законодавством. Маючи намір розірвати договір, клієнт повинен подати письмову заяву, підписану уповноваженими особами і засвідчену печаткою, та здати платіжну картку. Через 21 банківський день, з моменту подання заяви та повернення платіжної картки, проводиться звірка взаєморозрахунків, та впродовж 3-х банківських днів між сторонами проводиться повний взаєморозрахунок.

З наданих позивачем документів вбачається, що ним належним чином виконувалися зобов’язання за договором № К 00752 від 01.12.2006 р. щодо оплати спожитого стисненого газу та послуг відповідача по його доставці шляхом здійснення авансових внесків на рахунок відповідача. Актом звірки взаєморозрахунків від 13.05.2009 р. сторони засвідчили, що залишок невикористаних коштів на користь позивача становить 11715, 68 грн., які відповідачем повернені не були.

Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача 11715, 68 грн. основного боргу у зв’язку з неповерненням відповідачем грошових коштів, які були сплачені позивачем на виконання договору № К 00752 від 01.12.2006 р., а також 93, 73 грн. інфляційних нарахувань, 137, 70 грн. річних процентів та 499, 60 грн. штрафу у зв’язку з невиконанням відповідачем зобов’язань за вищевказаним договором.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

У відповідності до частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом в ході розгляду справи встановлено, що відповідач взяте на себе зобов’язання за договором № К 00752 від 01.12.2006 р. належним чином не виконав, грошові кошти не повернув.

У зв’язку із невиконанням ТОВ «НАФТОГАЗТРАНСКАРТ»своїх зобов’язань за договором № К 00752 від 01.12.2006 р., Фізична особа-підприємець Іванов Василь Павлович надіслав відповідачу заяву вих. № 32/3 від 06.04.2009 р., у якій повідомляє, що розриває вищезазначений договір, та просить повернути залишок коштів у розмірі 11715, 68 грн. на розрахунковий рахунок позивача. У додатку до заяви позивач повернув відповідачу пластикові картки у кількості 14 штук, що підтверджується актом повернення пластикових карток від 08.04.2009 р.

Після цього позивачем було направлено на адресу ТОВ «НАФТОГАЗТРАНСКАРТ»претензію вих. № 41/3 від 20.05.2009 р. з проханням негайно сплатити суму основного боргу у розмірі 11715, 68 грн. з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, 3 проценти річних від простроченої суми та неустойку у розмірі облікової ставки НБУ за увесь час користування чужими коштами.

У відповідь на дану претензію ТОВ «НАФТОГАЗТРАНСКАРТ»направило лист від 26.05.2009 р. з поясненням, що не в змозі перерахувати вказану суму боргу в зв’язку зі складним матеріальним становищем, і запевняло, що зробить все можливе для якнайшвидшого погашення існуючої заборгованості.

Таким чином, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення 11715, 68 грн. грошових коштів, сплачених позивачем за неотриманий природний газ, а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов’язань, то позов Фізичної особи-підприємця Іванова Василя Павловича в частині стягнення основного боргу визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

Фізична особа-підприємець Іванов Василь Павлович у позовній заяві просив суд також стягнути 93, 73 грн. інфляційних нарахувань, 137, 70 грн. річних процентів та 499, 60 грн. штрафу.

У судовому засіданні 11.11.2009 р. представник позивача надав суду заяву про відмову від позовних вимог у частині стягнення інфляційних нарахувань, процентів річних та штрафу, яка судом була прийнята.

У відповідності до пункту 4 частини 1 ст. 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

За таких обставин позов в частині вимог про стягнення з відповідача інфляційних нарахувань та річних процентів підлягає припиненню.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 1011 Цивільного кодексу України, ст. ст. 192, 193, 230, 231, 232 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 44, 47, 49, 80, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «НАФТОГАЗТРАНСКАРТ»(пл. Святошинська, буд. 1, кв. 272, м. Київ, 03115, код ЄДРПОУ 34483710) на користь Фізичної особи-підприємця Іванова Василя Павловича (вул. Гордіюк, буд. 41, кв. 65, м. Луцьк, 43000, код ЄДРПОУ 2058804193) 11 715 (одинадцять тисяч сімсот п’ятнадцять) грн. 68 коп. основного боргу, 117 (сто сімнадцять) грн. 16 коп. державного мита та 222 (двісті двадцять дві) грн. 14 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Позов в частині вимог про стягнення з відповідача 93, 73 грн. інфляційних нарахувань, 137, 70 грн. річних процентів та 499, 60 грн. штрафу припинити.

          4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

          5. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Суддя                                                                                 Гавриловська І.О.