Рішення № 6777345, 02.11.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 41/598 02.11.09 За позовомДержавного підприємства «Лізингтехтранс» доТовариства з обмеженою відповідальністю «Лінія Горизонту»

простягнення 12352,39 грн.

Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: Мостіпака І.І. – дов. № 37/08 від 17.10.2008 року;

від відповідача : Тарасова О.О. –дов. № б/н від 17.06.2009 року;

Обставини справи:

Державне підприємство «Лізингтехтранс»звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лінія Горизонту»про стягнення 12352,39 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача сплачене державне мито та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не виконані зобов’язання щодо оплати наданих послуг за Договором відповідального зберігання № 18-З від 01 березня 2007 року.

Ухвалою від 07.09.2009 року було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 28.09.2009 року.

В судовому засіданні 28.09.2009 року, представник позивача надав документи на вимогу ухвали суду про порушення провадження у справі та усні пояснення по суті спору, відповідно до яких, просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача в судове засідання 28.09.2009 року не з’явився, вимоги ухвали про порушення провадження у справі не виконав, про причину неявки суд не повідомив, про час та дату проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Ухвалою від 28.09.2009 року розгляд справи було відкладено на 23.10.2009 року.

Відповідно до частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України, суддя має право оголосити перерву в засіданні в межах встановленого строку вирішення спору.

У судовому засіданні 23.10.2009 року, відповідно до частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України судом оголошено перерву до 02.11.2009 року.

Представник позивача в судовому засіданні 02.11.2009 року подав письмові пояснення стосовно відзиву на позовну заяву, який було подано відповідачем в минулому судовому засіданні.

В судовому засіданні 02.11.2009 року представник відповідача подав заяву про визнання заборгованості за надані послуги зберігання у повному обсязі.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 02.11.2009 року на підставі ст. 85 ГПК України за згодою представників сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01 березня 2007 року між Київським державним дослідним заводом «Еталон»правонаступником якого на підставі наказу № 248 від 02.04.2007 року є Державне підприємство «Лізингтехтранс», іменоване надалі «Зберігач»(позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінія горизонту», іменоване надалі «Поклажодавець» (відповідач) був укладений договір відповідального зберігання №18-3 (далі –Договір), відповідно до пункту 1.1 якого поклажодавець передає, а зберігач приймає на відповідальне зберігання майно, у кількості і термін, що визначаються додатками до Договору.

Відповідно до пункту 1.2 Договору право власності на майно до зберігача не переходить, воно не може бути задіяне в господарському обороті зберігача або бути передане ним третім особам.

Пунктами 2.1 та 2.2 Договору передбачено, що зберігач розміщує майно поклажодавця у приміщенні площею 100,6 м?. Майно зберігач зобов’язаний зберігати в окремому приміщенні, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Фрунзе, 104, в умовах, які не допускають змішування його з іншими однорідними речами, що знаходяться в тому ж приміщенні.

Згідно з пунктами 2.3 та 2.4 Договору зберігач турбується про майно, як про власне, вживає всіх заходів для його збереження від знищення. Зберігач за першою вимогою поклажодавця надає можливість доступу до майна і перевірки умов зберігання.

Відповідно до пункту 3.1 Договору передбачено, що розмір місячної плати за відповідальне зберігання майна складає –8100,00 грн. (вісім тисяч сто грн. 00 коп.) в т.ч. ПДВ 1350,00 грн.

Плата за зберігання сплачується щомісячно на підставі наданих рахунків, на протязі 3 –х днів після отримання рахунку, в безготівковому порядку (пункт 3.2 Договору).

Проте, Додатковою угодою від 02.07.2007 року до Договору № 18-3 від 01.03.2007 року укладеною між Філією «Київський завод «Еталон»державного підприємства «Лізингтехтранс»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінія горизонту»сторони внесли зміни до пункту 3.2 Договору та виклали його в наступні редакції: розрахунки за послуги зберігача проводяться шляхом передплати до 3 (третього) числа поточного місяця.

Позивач на виконання умов договору надав відповідачеві за вересень 2007 року послуги щодо зберігання майна на загальну суму 8100,00 грн., що засвідчується копією акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 00000174 на суму 8100,00 грн. від 30 вересня 2007 року, однак відповідач за надані послуги не розрахувався, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість в сумі 8100,00 грн.

03 червня 2009 року позивач направив на адресу відповідача претензію з вимогою погасити існуючу заборгованість в сумі 8100,00 грн., однак претензія залишена відповідачем без задоволення та належного реагування.

Як вбачається з матеріалів справи вищевказаний договір є договором зберігання.

Згідно зі статтею 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За умовами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі8100,00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов’язань.

Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 4.2 Договору сторони обумовили, що за несвоєчасне виконання поклажодавцем п. 3.2 даного Договору поклажодавець сплачує зберігачу пеню у розмірі 0,5 % від суми простроченого платежу, яка по своїй суті є штрафом.

Позивач керуючись п. 4.2 Договору нарахував та просить стягнути з відповідача штраф в сумі 78,67 грн.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Здійснивши перерахунок штрафу з урахуванням пункту 4.2 Договору, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення штрафу підлягають задоволенню частково в сумі 40,50 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач на підставі статті 625 Цивільного кодексу України нарахував та просить стягнути з відповідача 3 % річних в сумі 472,02 грн. та 3701,70 грн. –інфляційних втрат.

Здійснивши перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат, з урахуванням пункту 3.2 Договору, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 3 % річних підлягають задоволенню частково в сумі 461,37 грн. перерахунок яких зроблено за період з 04.09.2007 року по 27.07.2009 року, а в частині стягнення інфляційних втрат повністю в сумі 3701,70 грн. за період з 04.09.2007 року по 30.06.2009 року, розрахунок яких здійснено в межах розрахунку позивача.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, суд, –

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лінія Горизонту»(місцезнаходження: 01033, м. Київ, Голосіївський р-н, вул. Паньківська, 6; фактична адреса: 04655, м. Київ, вул. Богатирська, 1 –Д, код ЄДРПОУ 33880192) на користь Державного підприємства «Лізингтехтранс»(місцезнаходження: 04080, м. Київ, Подільський р-н, вул. Фрунзе, 104, код ЄДРПОУ 34694422) 8 100 (вісім тисяч сто) грн. 00 коп. - основного боргу, 40 (сорок) грн. 50 коп. –штрафу, 461 (чотириста шістдесят одну) грн. 37 коп. –3 % річних, 3 701 (три тисячі сімсот одну) грн. 70 коп. –інфляційних втрат, 123 (сто двадцять три) грн. 04 коп. - державного мита та 235 (двісті тридцять п’ять) грн. 07 коп. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя О.М. Спичак

Дата підписання рішення

18.11.2009 року