Рішення № 6777344, 06.11.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 41/621 06.11.09 За позовомПриватного підприємства «Баядера» доФізичної особи-підприємця Джулай Яни Григорівни

простягнення 39112,95 грн.

Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: Кретов О.О. –дов. № б/н від 31.07.2009 року;

від відповідача: не з’явився;

Обставини справи:

Приватне підприємство «Баядера»звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Джулай Яни Григорівни про стягнення 39112,95 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача сплачене державне мито та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не виконані в повному обсязі зобов’язання щодо оплати поставленого товару за Договором № 244 –05 від 11 квітня 2005 року.

Ухвалою від 15.09.2009 року було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 05.10.2009 року.

В судовому засіданні 05.10.2009 року, представник позивача подав документи на вимогу ухвали суду про порушення провадження у справі та усні пояснення по суті спору, відповідно до яких просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 05.10.2009 року не з'явився, вимоги ухвали про порушення провадження у справі не виконав, про причину неявки суд не повідомив, про час та дату проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Ухвалою від 05.10.2009 року розгляд справи було відкладено на 06.11.2009 року.

В судовому засіданні 06.11.2009 року представник позивача надав усні пояснення по суті спору та документи на вимогу ухвали суду про порушення провадження по справі.

Крім того, представник позивача разом із позовною заявою подав заяву про забезпечення позову, в які просив вжити заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача.

Проаналізувавши доводи позивача, перевіривши матеріали справи суд дійшов висновку, що подана заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Позов забезпечується: накладанням арешту на майно, або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється в безспірному порядку.

Разом з тим, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що грошові кошти, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, можуть зникнути, зменшитись за кількістю на момент виконання рішення. При цьому в заяві про вжиття заходів забезпечення позову має міститись мотивований висновок про те, як невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Позивач в порушення вимог зазначеної вище статті належним чином не обґрунтував те, що невжиття заходів до забезпечення позову ускладнить чи зробить неможливим виконання рішення суду, а також не надав суду належних доказів того, що грошові кошти можуть зникнути, зменшитись або передатись іншим особам.

Представник відповідача в судове засідання 06.11.2009 року не з'явився, про причину неявки суд не повідомив, про час та дату проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 06.11.2009 року на підставі ст. 85 ГПК України за згодою представника позивача оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

11 квітня 2005 року між Приватним підприємством «Баядера», іменоване надалі «Постачальник»(позивач) та Фізичною особою-підприємцем Джулай Яною Григорівною, іменоване надалі «Покупець»(відповідач) був укладений договір № 244 –05 (далі –Договір), відповідно до пункту 1.1 якого постачальник зобов’язується передати у власність покупця алкогольні напої, надалі –товар, а зобов’язується прийняти і оплатити товар в порядку, визначеному умовами цього Договору.

Відповідно до пункту 1.2 Договору сторони одна одній надають належним чином завірені копії документів:

?          ліцензія на право торгівлі алкогольними напоями;

?          довідка про включення ЄДРПОУ;

?          свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Згідно з пунктом 3.1 Договору постачальник підтверджує, що на товар, який буде поставлятись за даним Договором, відсутні права третіх осіб, він не заставлений, не арештований, не є предметом судового спору.

Пунктом 3.4 Договору передбачено, що постачальник поставляє товар покупцю на підставі його замовлення. Покупець має право роботи замовлення в усній формі за допомогою факсимільного, електронного чи поштового зв’язку.

Відповідно до пунктів 5.1 та 5.2 Договору ціна на товар визначена у прайс –листі постачальника, який діє на момент здійснення замовлення. Ціна на товар визначається постачальником у видатковій накладній на товар.

Загальна сума Договору дорівнює загальній вартості товару, який постачальник поставив покупцю впродовж всього строку дії даного Договору згідно видаткових накладних на товар. (п. 5.3 Договору)

Згідно з пунктом 6.1 Договору розрахунки за товар здійснюються покупцем протягом 14 календарних днів з дня оплати товару, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника або в іншому порядку та формі, що не суперечить чинному законодавству України, або за домовленістю сторін –шляхом попередньої оплати.

Пунктом 6.2 Договору передбачено, що датою оплати покупцем вартості отриманого від постачальника товару є дата зарахування грошових коштів на рахунок постачальника.

Як вбачається з видаткових накладних № 1164885 від 29.01.2009 року на суму 2166,16 грн., № 1164313 від 29.01.2009 року на суму 10805,36 грн., № 1171380 від 11.02.2009 року на суму 5606,67 грн., № 1171379 від 11.02.2009 року на суму 2176,24 грн., № 1175581 від 18.02.2009 року на суму 2935,32 грн., № 1175573 від 18.02.2009 року на суму 7180,25 грн. позивач поставив відповідачеві товар на загальну суму 30870,00 грн.

Відповідач, в свою чергу, борг визнав у повному обсязі, що підтверджується розпискою від 27.03.2009 року.

Як вбачається з матеріалів справи вищевказаний договір є договором поставки.

Згідно до статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За умовами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 30870,00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов’язань.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частин 2 статті 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 7.1 Договору сторонни предбачили, що у випадку порушення покупцем строків сплати вартості одержанного від постачальника товару, покупець зобов’язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день порушення строків оплати; у випадку порушення покупцем строків оплати вартості одержанного від постачальника товару бідьше ніж на 30 календарних днів, покупець сплачує постачальнику штраф в розмірі сім відсотків від суми боргу.

Позивач за прострочення строків сплати коштів за поставлений товар, керуючись п. 7.1 Договору нарахував та просить стягнути з відповідача пеню в сумі 2547,04 грн. та штраф в сумі 2160,88 за весь період прострочення.

Здійснивши перерахунок пені та штрафу з урахуванням пунктів 6.1, 7.1 Договору та дати поставки, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені та штрафу підлягають задоволенню повністю, відповідно до обґрунтованого розрахунку позивача.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 9.2 Договору сторони погодили, що у випадку порушення покупцем строків оплати вартості одержаного від постачальника товару, покупець зобов’язаний сплатити постачальнику проценти в розмірі 20 % річних від суми боргу за користування чужими коштами.

Позивач на підставі статті 625 Цивільного кодексу України та пункту 9.2 Договору нарахував та просить стягнути з відповідача 20 % річних в сумі 2136,53 грн. та 1398,50 грн. –інфляційних втрат.

Здійснивши перерахунок 20 % річних та інфляційних втрат, з урахуванням пунктів 6.1 та 9.2 Договору, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 20 % річних підлягають задоволенню повністю, а позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню частково в сумі 1208,62 грн. перерахунок яких здійснено в межах розрахунку позивача.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, суд, –

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Джулай Яни Григорівни (місцезнаходження: 03179, м. Київ, вул. Чорнобильська, 17, кв. 293; фактична адреса: 01001, м. Київ, вул. Булаховського, 5, ідентифікаційний номер 2671117925) на користь Приватного підприємства «Баядера»(місцезнаходження: 84601, Донецька обл., м. Горлівка, вул. Озерянівська, 2; фактична адреса: 02088, м. Київ, вул. Леніна, 42, код ЄДРПОУ 13491057) 30870 (тридцять тисяч вісімсот сімдесят) грн. 00 коп. - основного боргу, 2547 (дві тисячі п’ятсот сорок сім) грн. 04 коп. –пені, 2160 (дві тисячі сто шістдесят) грн. 88 коп. – штрафу, 2136 (дві тисячі сто тридцять шість) грн. 53 коп. –20 % річних, 1208 (одну тисячу двісті вісім) грн. 62 коп. –інфляційних втрат, 389 (триста вісімдесят дев'ять) грн. 23 коп. - державного мита та 234 (двісті тридцять чотири) грн. 86 коп. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя О.М. Спичак

Дата підписання рішення

18.11. 2009 року