Рішення № 6776786, 21.10.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 15/387 21.10.09 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РДЦ Експо-Україна» до Дочірньої фірми "Літера-М" про стягнення 71075,80 грн Суддя Хоменко М.Г. Представники:

від позивача –Баклан О.В.

від відповідача –не з"явилися

У судовому засіданні 21.10.2009 за згодою присутніх представників сторін (позивача) судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі відповідно до положень ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «РДЦ Експо-Україна» (далі - позивач) до Дочірньої фірми "Літера-М" (далі - відповідач) про стягнення 71075,80. (у тому числі 56651,78 грн. основного боргу, 1586,25 грн. інфляційних нарахувань, 818,65 грн. трьох процентів річних, 6353,94 грн. Пені та 5 665,18 штрафу).

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відовідачем зобовязань за договором поставки №126 щодо оплати поставленої позивачем продукції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.08.2009 порушено провадження у справі № 15/387.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.09.2009 продовжено строк розгляду спору у справі № 15/387 .

Відповідач у судове засідання в черговий раз не з’явився, хоча належним чином був повідомлений про день та час розгляду справи, відзив на позов не надав, поважних причин неявки в судове засідання не повідомив.

Особи, які беруть участь у розгляді справи, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Роз'яснення Президії ВАСУ від 18.09.97р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

18 травня 2007 між Товариством з обмеженою відповідальністю «РДЦ Експо-Україна»та Дочірньою фірмою "Літера-М" укладено Договір поставки № 126 (далі - Договір) (копія наявна у справі), відповідно до умов якого Продавець (позивач) зобов’язується передати у власність Покупця (відповідача) товар –друковану продукцію, а останній, в свою чергу, зобов"язується прийняти цю продукцію та оплатити її на умовах, визначених Договором (п. 1.1. Договору).

Пунктом 5.2. Договору передбачено, що 100% вартості партії продукції підлягає сплаті не пізніше 15 (п"ятнадцяти) календарних днів з моменту поставки продукції Покупцеві.

На виконання умов Договору позивачем поставлено відповідачу товар, що підтверджується видатковими накладними, копії яких наявні у справі.

Всупереч умовам п. 5.2. Договору відповідачем оплачено поставлений за Договором товар частково.

Відповідно до акту звірки взаєморозрахунків між Товариством з обмеженою відповідальністю «РДЦ Експо-Україна»та Дочірньою фірмою "Літера-М" станом на 18.09.2009 (міститься у справі) заборгованість відповідача перед позивачем становить 56 651,78 грн.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу. Зобов’язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов‘язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку, що відповідачем було порушено умови Договору щодо оплати товару, а також положення ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України.

Станом на день вирішення спору сума основного боргу відповідача складає 56 651,78 грн.

За таких обставин, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 56 651,78 грн. основного боргу визнаються обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до положень ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Таким чином, згідно з приписами Цивільного кодексу України пеня є однією форм неустойки.

Відповідно до положень ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача передбаченої п. 8.2 Договору пені за прострочення термінів оплати продукції в розмірі подвійної облікової облікової ставки Національного банку України, що діє на період прострочення, від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Згідно з наданим позивачем розрахунком, розмір пені складає 6 353,94 грн.

Статтею 233 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до ч. 3 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання.

З огляду на те, що заявлена сума пені надмірно велика порівняно із збитками позивача, суд вважає за доцільне зменшити розмір пені, яка підлягає стягненню з відповідача, до 1000,00 грн.

Згідно п.8.3 Договору, у випадку, коли Відповідач прострочив термін оплати більше,ніж на 20 днів, Позивач має право вимагати від Відповідача оплати штрафу на свою користь у розмірі 10% від суми простроченого платежу.

Вартість продукції, оплата якої прострочена більш ніж на 10 днів складає 56 651,78 грн. Отже,штраф, передбачений п.8.3 Договору становить 5 665,18 грн. і підлягає стягненню з відповідача.

Позивачем також заявлено вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача трьох процентів річних від простроченої суми у розмірі 818,65 грн. з урахуванням наданих розрахунків та інфляційні збитки у розмірі 1 586,25 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин, розглянувши матеріали справи, враховуючи, що факт неналежного виконання відповідачем своїх зобов’язань за Договором встановлено судом і відповідачем не спростовано, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача трьох процентів річних у розмірі 818,65 грн. та інфляційні збитки у розмірі 1 586,25 грн. і підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов‘язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов‘язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов‘язання.

Згідно з ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не надано доказів, що підтверджують відсутність його вини у порушенні зобов‘язання.

Враховуючи викладене, а також те, що відповідач не оспорив ціну позову, позовні вимоги визнаються такими, що підлягають частковому задоволенню.

На день винесення рішення сума основного боргу складає 56 651,78 грн., пені –1 000,00 грн., штрафу -5 665,18 грн., трьох процентів річних –818,65 грн., інфляційних збитків у розмірі 1 586,25 грн, які підлягають стягненню з відповідача.

Згідно зі ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов’язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов’язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, але, у разі, коли Господарський суд на підставі п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України зменшує розмір неустойки (пені, штрафу), витрати позивача, пов"язані зі сплатою державного мита, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем.

Отже, керуючись ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у даній справі у наступному розмірі: 710,75 грн. державного мита та 315,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Виходячи з наведеного та керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 549, 610, 611, 614, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 232, 233 Господарського кодексу України, ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ст.ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «РДЦ Експо-Україна»задовольнити частково.

2. Стягнути з Дочірньої фірми "Літера-М" (04080, м. Київ, вул. Фрунзе,104, код ЄДРПОУ 30884765, банківські реквізити: р/р 26005301508 в філії АКБ "Меркурій" МФО 300755), а у випадку відсутності коштів - з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РДЦ Експо-Україна»(04073, м. Київ, просп. Московський, 9, код

ЄДРПОУ 34809566; банківські реквізити: р/р 26001014035669 в філії ВАТ "Укрексімбанк" м.Київ, МФО 380333) 56 651 (п"ятдесят шість тисяч шістсот п"ятдесят один) грн.78 коп.-основного боргу, 1 000 (одну тисячу) грн. 00 коп. - пені, 5 665(п"ять тисяч шістсот шістдесят п"ять) грн. 18 коп. –штрафу, 818(вісімсот вісімнадцять) грн. 65 коп. –трьохпроцентів річних, 1 586(одна тисяча п"ятсот вісімдесят шість) грн. 25 коп – інфляційних збитків, 710 (сімсот десіть) грн. 75 коп. - державного мита та 315 (триста п"ятнадцять)грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «РДЦ Експо-Україна»відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя М.Г. Хоменко

Дата підписання: 11.11.2009