Рішення № 6776765, 23.09.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 47/361 23.09.09 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Садко» До Державного підприємства «Дарницький вагоноремонтний завод» Про стягнення 4168,86 грн.

Суддя Станік С.Р.

Представники:

Від позивача: Самборська Г.М. –представник дов. від 21.09.2009 року;

Від відповідача: Донченко О.Г.- представник дов. від 26.12.2008 року.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення 1 938,00 грн. заборгованості за поставлений товар згідно накладної, 2 230,86 грн. пені а також судових витрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.09.2009 було порушено провадження у справі № 47/361 та призначено її до розгляду на 23.09.2009.

В судовому засіданні 23.09.2009 представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав повністю. Просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні 23.09.2009 надав суду відзив на позов, в якому суму боргу за поставлений товар в розмірі 1938,00 грн. визнав, однак проти стягнення суми пені заперечував посилаючись на те, що дана вимога є необґрунтованою та просив суд відстрочити виконання рішення суду строком на 9 місяців.

Таким чином, дослідивши матеріали справи у судовому засіданні, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд міста Києва,-

          ВСТАНОВИВ:

Відповідно до листа Державного підприємства «Дарницький вагоноремонтний завод»(відповідача) за вих. №2015 від 01.09.2006 останнє просило Товариство з обмеженою відповідальністю «Садко»(позивача) відвантажити на його адресу рукава Ф-18 в кількості 80 м.п. та рукава ф-50 в кількості 30 м.п. на суму 1938,00 грн. Даним листом відповідач гарантував оплату товару протягом 5 банківських днів.

Згідно видаткової накладної № 293 від 04.09.2006 р., яка підписана уповноваженими представниками позивача (постачальника) та відповідача (покупця) (належним чином засвідчена копія якої знаходиться в матеріалах справи, а оригінал було досліджено судом в судовому засіданні) та довіреності відповідача серії ЯКЯ № 951264 від 04.09.2006, позивачем-(постачальником) було відвантажено, а відповідачем (покупцем) прийнято товар на суму 1 938,00 грн.

08.11.2006 року позивач направив на адресу відповідача лист №08/11 з вимогою погасити заборгованість за поставлений товар у розмірі 1 938,00 грн.

06.03.2007 року позивач вдруге направив на адресу відповідача лист-вимогу щодо сплати заборгованості за поставлений товар в сумі –1938,00 грн., який відповідачем було отримано 12.03.2007 (відповідно до повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення №65603995 від 06.03.2007).

Згідно позовної заяви та пояснень представника позивача, відповідей на вищевказані листи відповідач не надав і заборгованість в сумі 1 938,00 грн. на момент звернення позивача до господарського суду міста Києва не погасив.

Відповідно до ст.181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Вимогами статті 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття.

Відповідно до ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, а пенею зокрема є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивач поставив відповідачу товар на суму 1 938,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №293 від 04.09.2006 та довіреністю відповідача серії ЯКЯ № 951264 від 04.09.2009, а відповідач вказаний товар не оплатив, отже, у відповідача перед позивачем існує непогашена заборгованість у розмірі 1 938,00 грн., яка і підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у судовому порядку.

Суд визнає вимогу позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості за поставлений, але не оплачений відповідачем товар за видатковою накладною № 293 від 04.09.2006 р. у розмірі 1 938,00 грн. законною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Також, судом розглянуто позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 2 230,86 грн. пені.

Судом встановлено, що ст. 547 Цивільного кодексу України імперативно визначено умову, згідно якої правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання, яким зокрема є стягнення пені, має відбуватися у письмовій формі, як того вимагає зазначена норма закону, а оскільки договір між позивачем та відповідачем укладено у спрощеній формі, шляхом прийняття замовлення до виконання, то між позивачем та відповідачем письмово не встановлено відповідальності будь-якої із сторін у вигляді сплати неустойки (пені) за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання, а тому позовна вимога про стягнення з відповідача 2 230,86 грн. пені задоволенню не підлягає.

Крім цього, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання відповідача про надання останньому відстрочки виконання рішення суду строком на 9 місяців, оскільки суд не вбачає переконливих підстав для надання відстрочки виконання рішення суду.

Враховуючи вищезазначене, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково, а саме: стягненню з відповідача на корить позивача підлягає сума основного боргу у розмірі 1 938,00 грн.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, стороні, на користь якої відбулося рішення, господарській суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов”язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову –на відповідача: при відмові в позові –на позивача; при частковому задоволенні позову –на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Зокрема з відповідача підлягає стягненню на користь позивача –47,42 грн. витрат по сплаті державного мита та 109,71 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Державного підприємства «Дарницький вагоноремонтний завод»(код ЄДРПОУ 14294471, місцезнаходження: 02092, м. Київ, вул. Алма-Атинська,74) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Садко»(код ЄДРПОУ 31752418, місцезнаходження: 03150 м. Київ, вул. Горького, 62-б) 1 938 (одна тисяча дев’ятсот тридцять вісім) грн. 00 коп. основного боргу, а також 47 (сорок сім) грн. 42 коп. витрат по сплаті державного мита та 109 (сто дев»ять) грн. 71 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Видати наказ відповідно до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.

4.          В задоволенні позовних вимог в іншій частині - відмовити.

5.          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                         С.Р Станік

підписано: 13.11.2009