Рішення № 6776753, 13.10.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 28/232 13.10.09 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю фірма „Дует ЛТД”, м. Хмельницький до товариства з обмеженою відповідальністю „Кернел-Трейд”, м. Київ про стягнення 12 500 грн.

Суддя Копитова О.С.

При секретарі судового засідання Гергардт Т.В.

За участю представників сторін:

від позивача: Чорний А.О. за дов. №12 від 03.12.2008 року

від відповідача: Овчаренко Г.В. за дов. б\н від 18.11.2008 року

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю фірма „Дует ЛТД” звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „Кернел-Трейд” про стягнення 12 500 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилається той факт, що на підставі дистриб’юторської угоди № 678/07 від 28.12.2007 року ним було перераховано відповідачеві 35000 грн. в якості попередньої оплати за товар, який згідно умов зазначеної угоди відповідач повинен був поставити протягом 3-х банківських днів з моменту отримання коштів. При цьому позивач зазначає, що товар відповідачем у встановлені строки поставлено не було, а кошти повернені лише частково в розмірі 22500 грн.

Відповідач частково визнав позов, щодо наявності заборгованості в розмірі 4575 грн. В той же час, відповідач заперечує проти позовних вимог в частині стягнення 7925 грн., посилаючись на існування у позивача заборгованості перед відповідачем у розмірі вартості неповернених, всупереч умовам дистриб’юторської угоди №109/05 від 08.12.2004 року та №678/07, піддонів на яких поставлявся товар на суму 7925 грн. В зв’язку з чим, позивач вважає, що між сторонами існують зустрічні однорідні вимоги і з посиланням на приписи ст. 601 Цивільного кодексу та ч. 1 ст. 202, ч. 3 ст. 203 Господарського кодексу України наполягає на припиненні зобов’язання в цій частині шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, за заявою відповідача направленої позивачу 30.07.2009 року.

Позивач не погоджується з доводами відповідача щодо існуючої у нього заборгованості за неповернуту тару та зазначає, що весь поставлений товар був оплачений дистриб’ютором, що засвідчується актом звірки взаєморозрахунків за підписом обох сторін, станом на 29.09.2008 року, а поставлена тара повернута, що засвідчується накладними на повернення товару №0000558 від 05.02.2008 року та № 0000668 від 23.06.2008 року. Позивач наголошує, що станом на 26.08.2009 року залишається несплаченим борг відповідача перед ним згідно дистриб’юторської угоди № 678/07 від 28.12.2007 року в сумі 12500 грн., а позивач в свою чергу заборгованості перед відповідачем по зазначеній угоді щодо неповернення зворотної тари (піддонів) не має.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.06.2009 року порушено провадження у справі, призначено розгляд справи на 10.07.2009 року.

Розгляд справи відкладався.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 06.08.2009 року за клопотанням сторін продовжено строк вирішення спору.

В судовому засіданні 13.10.2009 року за згодою представників сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши оригінали документів копії яких знаходяться в матеріалах справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд —

ВСТАНОВИВ:

28.12.2007 року між позивачем (дистриб’ютор) та відповідачем (продавець) укладено Дистриб’юторську угоду №678/07, відповідно до умов п.2.1 якої відповідач призначає позивача своїм дистриб’ютором продукції на території, а позивач погоджується діяти в якості не ексклюзивного дистриб’ютора на території та умовах, визначених цією угодою.

Відповідно до п.2.2 Угоди №678/07 дистриб’ютор купує продукцію у продавця та організує на території прямі та непрямі поставки продукції відповідно до вимог, а також виконує інші зобов’язання, передбачені цією угодою.

Згідно з п.8.4 Угоди №678/07 дистриб’ютор повинен оплачувати рахунки продавця за продукцію, що поставляється на умовах попередньої оплати не пізніше 2 банківських днів від дати оформлення кожного рахунку продавця.

Додаток №10 до Угоди №678/07 визначає, що продавець зобов’язується поставити товар на маркованих піддонах. Заставна вартість кожного піддона та загальна кількість піддонів, що передаються дистриб’ютору, зазначаються у видатковій накладній на товар. Дистриб’ютор зобов’язується протягом одного місяця з дня отримання піддонів повернути продавцю кількість отриманих маркованих піддонів за вказаний період.

В рамках виконання умов Угоди №678/07 відповідач здійснив позивачеві поставку товару разом з тарою (піддонами). Загальна кількість отриманих позивачем за Угодою №678/07 піддонів згідно накладних РНВТ-017480 від 04.01.2008, РНВТ-017604 від 10.01.2008 року, РНВТ-017746 від 16.01.2008 року, РНВТ-017602 від 10.01.2008 року, РНВТ-017747 від 16.01.2008 року складає 93 шт.

Протягом лютого - червня 2008 року позивачем повернено відповідачеві 363 піддони, що підтверджується накладними на повернення № 0000558 від 05.02.2008 року, № 0000668 від 23.06.2008 року.

26.02.2008 року позивачем перераховано на банківський рахунок відповідача 35000 грн., в якості сплати кредиторської заборгованості за олію згідно акту звірки від 26.02.2008 року. Зазначене підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №562 від 26.02.2008 року.

Підписаний сторонами Акт звірки розрахунків станом на 29.02.2008 року засвідчує, що за відповідачем обліковувалась заборгованість перед позивачем у розмірі 35000 грн.

У березні 2008 року відповідачем направлено на адресу позивача Заяву про припинення договору №990/1 від 03.03.2008 року, у якій відповідач повідомив позивача про свій намір припинити дію Угоди №678/07 з 18.03.2008 року.

Згідно з випискою по банківському рахунку позивача, відповідач 31.03.2008 року перерахував позивачеві 22500 грн.. в якості повернення передплати за непоставлений товар.

03.10.2008 року позивач направив відповідачеві Претензію №1 про повернення коштів за непоставлений товар, у якій вимагає повернення заборгованості у розмірі 12500 грн.

04.11.2008 року позивач направив відповідачеві Претензію №2 про повернення коштів за непоставлений товар, у якій повторно вимагає повернення заборгованості у розмірі 12500 грн.

Відповідач заборгованості не погасив, натомість 26.01.2009 року відповідач направив позивачеві вимогу повернути 387 піддонів за дистриб’юторською угодою №678/07 від 28.12.2007 року загальною заставною вартістю 9 675 грн., або сплатити їх вартість.

Листом №26/01-2 від 26.01.2009 року позивач заперечив відповідачеві щодо факту неповернення піддонів та повідомив про наявність у відповідача боргу у розмірі 12500 грн.

В зв’язку з непогашенням відповідачем заборгованості позивач 09.06.2009 року звернувся до господарського суду м. Києва з позовом про стягнення з відповідача 12500 грн.

08.07.2009 року відповідач направив позивачеві телеграму з вимогою повернути 317 піддонів (224 шт. за дистриб’юторською угодою №323/06 від 11.01.2006 року та 93 шт. за угодою №678/07) загальною заставною вартістю 7925 грн., або сплатити їх вартість.

31.07.2009 року відповідач направив позивачеві Заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог №1012/1 від 30.07.2009 року, у якій повідомляє, що здійснює залік зустрічних однорідних вимог згідно з дистриб’юторською угодою №323/06 та Угодою №678/07 у розмірі 7925 грн.

25.08.2009 року відповідач направив позивачеві телеграму –заяву про відмову від правочину, в якій просив вважати заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог від 30.07.2009 року недійсною в зв’язку з помилковим зазначенням у вимозі на повернення піддонів від 08.07.2009 року та у заяві про зарахування зустрічних однорідних вимог від 30.07.2009 року підстав для повернення піддонів та зарахування.

26.08.2009 року відповідач направив позивачеві телеграму з вимогою повернути 224 піддона, отримані за дистриб’юторською угодою №109/05 від 08.12.2004 року та 93 піддона, отримані за угодою №678/07 загальною заставною вартістю 7925 грн., або сплатити їх вартість.

04.09.2009 року відповідач направив позивачеві Заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог №1271 від 04.09.2009 року, у якій повідомляє, що здійснює залік зустрічних однорідних вимог згідно з дистриб’юторською угодою №109/05 та Угодою №678/07 у розмірі 7925 грн.

Основні засади господарювання в Україні визначає Господарський кодекс України, який регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання (ст. 1 Господарського кодексу України).

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно п.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Стаття 598 Цивільного кодексу України встановлює, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Стаття 628 Цивільного кодексу України визначає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Суд приймає до уваги, що Дистриб’юторська угода №678/07 за своєю правовою природою є змішаним договором та поєднує елементи декількох видів договірних зобов’язань. При цьому правовідносини, пов’язані з постачанням позивачеві продукції відповідача та оплатою її вартості мають регулюватися положеннями законодавства України щодо договорів поставки.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов‘язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати.

Відповідно до ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

В п. 8.4 Угоди сторони погодили, що дистриб’ютор повинен оплачувати рахунку продавця за продукцію, що поставляється на умовах попередньої оплати, не пізніше 2 9двох) банківських днів від дати оформлення кожного рахунку продавця.

Факт здійснення позивачем попередньої оплати товару у розмірі 35000 грн. матеріалами справи підтверджений та відповідачем не заперечується. Разом з тим, відповідач згідно умов договору товар позивачеві не поставив.

У березні 2008 року відповідачем направлено на адресу позивача Заяву про припинення договору №990/1 від 03.03.2008 року, у якій відповідач повідомив позивача про свій намір припинити дію Угоди №678/07 з 18.03.2008 року.

Відповідно до ст.1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Таким чином, в зв’язку з припиненням Угоди №678/07 у відповідача відпала правова підстава набуття та збереження коштів, отриманих від позивача в якості попередньої оплати за товар. Відтак у відповідача виникло зобов’язання щодо повернення зазначених коштів позивачеві.

Не зважаючи на це відповідач суму попередньої оплати за товар за Угодою №678/07 повернув частково у розмірі 22500 грн., внаслідок чого в нього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 12500 грн.

З огляду на викладене суд вважає, що факт наявності боргу у відповідача перед позивачем на момент подання позову до суду в розмірі 12500 грн. належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований.

Суд не погоджується з твердженням відповідача про зменшення розміру його заборгованості перед позивачем на 7925 грн. внаслідок здійсненого відповідачем заліку однорідних вимог.

Як встановлено матеріалами справи, відповідач, під час судового розгляду справи двічі звертався до позивача з заявою про залік зустрічних однорідних вимог, 31.07.2009 року (25.08.2009 року відповідач направив позивачеві телеграму – заяву про відмову від правочину, в якій просив вважати заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог від 30.07.2009 року недійсною в зв’язку з помилковим зазначенням підстав зарахування) та 04.09.2009 року.

В даному випадку суд звертає увагу на наступне.

Стаття 601 Цивільного кодексу України визначає, що зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Частина 2 ст. 601 Цивільного кодексу України визначає, що зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін. Це означає, що заяви однієї сторони достатньо для проведення зарахування. Аналогічні положення містяться в ч. 3 ст. 203 Господарського кодексу України, які встановлюють, що господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Таким чином, вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам:

1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим);

2) бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду). Правило про однорідність вимог розповсюджується на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги. Отже, допускається зарахування однорідних вимог, які випливають із різних підстав (різних договорів тощо);

3) строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

В даному випадку законодавець запроваджуючи такий спосіб припинення зобов’язань, як залік зустрічних однорідних вимог, не встановив обов’язкової умови наявності у сторони, що подає таку заяву доказів безспірності таких вимог, однак на думку суду, заявлені вимоги, в будь-якому випадку, повинні бути дійсними, реально існуючими та в повному обсязі підтверджуватись належними доказами.

Суд враховує, що припинення зобов’язання зарахуванням означає відсутність предмета спору, однак, за умови, якщо між сторонами не залишилось спірних (неврегульованих) питань, якщо ж позивач заперечує існування своєї заборгованості перед відповідачем, у господарського суду немає підстав для висновку про відсутність предмета спору.

Відповідач під час судового розгляду справи, доводячи наявність зустрічних однорідних вимог до позивача посилався на заборгованість останнього перед ним за своєчасно неповернуту тару (піддони) в розмірі 7925 грн.

При цьому, спочатку відповідач стверджував, що позивач заборгував йому за неповернуті 317 піддонів - 224 шт. за дистриб’юторською угодою №323/06 від 11.01.2006 року та 93 шт. за угодою №678/07. В подальшому відповідач змінив свої пояснення та зазначив, що заборгованість позивача по піддонах утворилась на підставі іншої угоди, а саме, що 224 піддона, отримані за дистриб’юторською угодою №109/05 від 08.12.2004 року.

Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження існування у позивача перед ним заборгованості ні згідно угоди №323/06 від 11.01.2006 року, ні згідно угоди №109/05 від 08.12.2004 року. Лише тільки звіт про рух тари за період з 01.01.2005 року по 31.07.2009 року, складений відповідачем, не може вважатись належним доказом на підтвердження існування заборгованості.

Крім того, суд враховує, що відповідно до п. 3 Додатку № 10 від 12.01.2005 року до дистриб’юторської угоди № 109/05 від 08.12.2004 року сторони погодили, що дистриб’ютор зобов’язується на протязі 1 (одного) місяця, з дня отримання піддонів, повернути продавцю кількість отриманих маркованих піддонів, за вказаний період. В разі пошкодження піддонів або їх втрати, дистриб’ютор зобов’язується на протязі 7 днів, з дня фіксування представниками продавця та дистриб’ютора даного факту відшкодувати продавцю повну вартість пошкоджених або втрачених піддонів і виплатити штраф в розмірі 10 грн. за кожний пошкоджений або втрачений піддон.

Відповідачем не надано суду доказів фіксування представниками продавця та дистриб’ютора фактів пошкодження піддонів або їх втрати, а також доказів того, що відповідач звертався до позивача з вимогами щодо відшкодування вартості неповернутих піддонів в рамках дії угоди № 109/05 від 08.12.2004 року.

Між іншим, в матеріалах справи міститься акт звірки взаємних розрахунків, підписаний між сторонами та скріплений їх печатками, яким зафіксовано, що станом на 29.02.2008 року відповідач має заборгованість перед позивачем в розмірі 35000,09 грн., будь-якої заборгованості позивача перед відповідачем не зафіксовано.

Що стосується заборгованості згідно дистриб’юторської угоди №678/07 від 28.12.2007 року встановлено наступне.

Як убачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, в рамках виконання умов Угоди №678/07 відповідач здійснював позивачеві поставку товару разом з тарою (піддонами). Загальна кількість отриманих позивачем за Угодою №678/07 піддонів складає 93 шт., зокрема:

Видаткова накладна № ДатаКількість (шт.) РНВТ-01748004.01.200831

РНВТ-01760410.01.200816

РНВТ-01774616.01.200816

РНВТ-01760210.01.200815

РНВТ-01774716.01.200815

Разом: 93 В подальшому, протягом лютого - червня 2008 року позивачем повернено відповідачеві 363 піддони, отримані від відповідача, що підтверджується наступними накладними на повернення:

Накладна № ДатаКількість (шт.) 000055805.02.2008250

000066823.06.2008113

Разом: 363 Таким чином, кількість повернених протягом 2008 року, тобто після укладення Угоди №678/07, піддонів, перевищує кількість піддонів, що були поставлені позивачеві разом з товаром і не підтверджує доводів відповідача щодо наявної заборгованості.

При цьому, суд враховує, що позивач звернувся до відповідача з позовом щодо погашення заборгованості, що утворилась саме на підставі угоди №678/07, а взаємовідносини сторін, що випливають з інших договорів не є предметом розгляду цієї справи.

З огляду на вказане вище, відповідачем недоведене існування у позивача зустрічного грошового зобов’язання перед відповідачем. Відтак, зарахування зустрічних однорідних вимог, здійснене відповідачем не відповідає вимогам ст. 601 Цивільного кодексу України та не береться судом до уваги.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

Враховуючи викладені обставини, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відшкодовуються позивачу за рахунок відповідача в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись Цивільним Кодексом України, Господарським кодексом України, ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, договором сторін, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Кернел-Трейд” (01133, м. Київ, вул. Немировича-Данченка, 16, 01034, м. Київ, вул. Олеся Гончара, 35, р/р 26008111440000 в АККБ «Укрсиббанк», м. Харків. МФО 351005, код ЗКПО 31454383 або з будь якого іншого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Дует ЛТД” (29000, м. Хмельницький, вул. Ватутіна,8, р/р 26002158 ХОД АППБ «Аваль», МФО 315966, код ЗКПО 23836037) 12500 грн. (дванадцять тисяч п’ятсот гривень) боргу, 125 (сто двадцять п’ять гривень) державного мита, 312,50 грн. (триста дванадцять гривень п’ятнадцять копійок) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його складання та підписання в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його складання та підписання в повному обсязі до Київського апеляційного господарського суду або протягом місяця до Вищого господарського суду України.

Суддя                                                                      О. С. Копитова