Рішення № 6776508, 02.11.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 39/285 02.11.09 За позовом Закритого акціонерного товариства Науково-виробниче акціонерне товариство «Агропрод» до Національного Університету біоресурсів і природокористування України про стягнення 15 449,80 грн.

Суддя Гумега О.В.

Представники :

Від позивача: Юрковський Ю.П. (довіреність № 1 від 22.06.2009 р.)

Від відповідача: не з"явилися

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Закрите акціонерне товариство Науково-виробниче акціонерне товариство «Агропрод»(позивач) 24.07.2009 р. звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Відокремленого підрозділу НАУ «Навчально-дослідне господарство «ВОРЗЕЛЬ»про стягнення заборгованості в розмірі 15 449,80 грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 27.07.2009 р. порушено провадження у справі № 19/193-09 та призначено справу до розгляду.

Господарським судом Київської області було встановлено, що Відокремлений підрозділ НАУ «Навчально-дослідне господарство «Ворзель»не є юридичною особою, про що свідчить довідка Головного управління статистики у Київській області № 02/2-11/0590 від 10.08.2009 р., а є філією Національного Університету біоресурсів і природокористування України, який зареєстрований у м. Києві, вул. Героїв оборони, 15.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 17.08.2009 р., на підставі ст. ст. 15, 17, 86 ГПК України, справу № 19/193-09 було направлено до Господарського суду міста Києва за підсудністю.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.09.2009 р. порушено провадження у справі № 39/285 та призначено справу до розгляду на 02.10.2009 р. о 10:30 год.

Представник позивача в судовому засіданні 02.10.2009 р. подав документи на виконання вимог ухвали суду від 15.09.2009 р., зокрема Довідку АА № 166747 з ЄДРПОУ щодо Закритого акціонерного товариства Науково-виробниче акціонерне товариство «Агропрод»станом на 09.09.2009 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.10.2009 р., на підставі ст. 77 ГПК України, розгляд справи було відкладено на 19.10.2009 р. о 12:20 год.

Представник позивача в судовому засіданні 19.10.2009 р. подав уточнення до позовної заяви № 16/10-01 від 16.10.2009 р., відповідно до яких просив суд замінити неналежного відповідача належним, а саме: вважати належним відповідачем по справі - Національний Університет біоресурсів і природокористування України. Крім того, представником позивача до матеріалів справи залучений Акт звірки взаєморозрахунків, підписаний уповноваженими представниками та скріплений печатками сторін, відповідно до якого відповідач станом на 13.10.2009 р. визнав заборгованість по розрахункам з позивачем у сумі 15449,80 грн.

В судовому засіданні, призначеному на 19.10.2009 р., судом встановлено, що відповідно до витягу № 02/2-11/0778 від 06.10.2009 р. Головного управління статистики у Київській області, відповідач по справі перейменований у Відокремлений підрозділ Національного Університету біоресурсів і природокористування України «Навчально-дослідне господарство «Ворзель», а також являється відокремленим підрозділом без права юридичної особи. Відповідно до витягу з ЄДРПОУ № 13-5564 від 13.10.2009 р., наданого Головним управлінням статистики у місті Києві, правами юридичної особи, щодо цього підрозділу наділений Національний Університет біоресурсів і природокористування України.

Відповідно до ч. 3 ст. 24 ГПК України, господарський суд, встановивши до прийняття рішення, що позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, може за згодою позивача, не припиняючи провадження у справі, допустити заміну первісного відповідача належним відповідачем.

Згідно ухвали Господарського суду міста Києва від 19.10.2009 р. було здійснено заміну неналежного відповідача - Відокремленого підрозділу НАУ «Навчально-дослідне господарство «Ворзель»на належного відповідача - Національний Університет біоресурсів і природокористування України, розгляд справи було відкладено на 02.11.2009 р. о 15:10 год.

02.11.2009 р. представник відповідача через відділ діловодства суду подав клопотання про заміну неналежного відповідача - Національний Університет біоресурсів і природокористування України на належного відповідача - Відокремлений підрозділ Національного Університету біоресурсів і природокористування України «Навчально-дослідне господарство «Ворзель»та передачу справи за підсудністю до Господарського суду Київської області (надалі –Клопотання від 02.11.2009 р.). При цьому заперечень по суті позовних вимог відповідач у Клопотання від 02.11.2009 р. не зазначив.

Представник відповідача (Відокремленого підрозділу НАУ «Навчально-дослідне господарство «Ворзель») в судові засідання 02.10.2009 р. та 19.10.2009 р. не з»явився, а рівно не з»явився в судове засідання 09.11.2009 р. представник належного відповідача - Національного Університету біоресурсів і природокористування України (згідно ухвали суду від 19.10.2009 р.), вимоги ухвал суду від 15.09.2009 р., від 02.10.2009 р. та від 19.10.2009 р. Національний Університет біоресурсів і природокористування України та Відокремлений підрозділ Національного Університету біоресурсів і природокористування України «Навчально-дослідне господарство «Ворзель»не виконали, відзив на позовну заяву не подали і не надіслали, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені у встановленому порядку за адресою, вказаною у позовній заяві щодо Відокремленого підрозділу Національного Університету біоресурсів і природокористування України «Навчально-дослідне господарство «Ворзель»та за адресою місцезнаходження Національного Університету біоресурсів і природокористування України згідно витягу з ЄДРПОУ № 13-5564 від 13.10.2009 р. (03041, м. Київ, вул. Героїв Оборони,15 ).

Учасники спору вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (абз. З п. 3.6 Роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 р. № 02-5/289 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

З огляду на вищенаведене, Національний Університет біоресурсів і природокористування України та Відокремлений підрозділ Національного Університету біоресурсів і природокористування України «Навчально-дослідне господарство «Ворзель» були належним чином повідомлені про час і місце розгляду судом справи № 39/285. Причини неявки відповідача в судове засідання 09.11.2009 р. суду не відомі.

Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначений перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез»явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів. Однак стаття 77 ГПК України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.

За таких обставин суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутністю відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

Подане відповідачем Клопотання від 02.11.2009 р. судом розглянуте в судовому засіданні 02.11.2009 р. та відхилено з огляду на правову позицію судів, викладену в ухвалі Господарського суду Київської області від 17.08.2009 р. та ухвалі Господарського суду міста Києва від 19.10.2009 р. При цьому, Господарський суд міста Києва враховує, що стороною у справі, зокрема, може бути юридична особа (ст.ст. 1, 21 ГПК України), від імені якої діє відособлений підрозділ, і стягнення здійснюється господарським судом з юридичної особи або на її користь.

Так, статтями 1, 21 ГПК України визначено, що сторонами у судовому процесі можуть бути підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (в тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб’єкта підприємницької діяльності.

Представник позивача в судовому засіданні 09.11.2009 р. надав усні пояснення, відповідно до яких позовні вимоги підтримав повністю.

В судовому засіданні, призначеному на 09.11.2009 р., за згодою представника позивача, оголошувалися вступна та резолютивна частини рішення.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, справа розглядалася за наявними в ній матеріалами, оскільки відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи відповідачем не подано.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

На твердження позивача, ним на підставі усної домовленості з відповідачем було поставлено останньому соєву продукцію Закритого акціонерного товариства Науково-виробниче акціонерне товариство «Агропрод»(надалі –Продукція) на загальну суму 24948,80 грн., що підтверджується накладними згідно переліку, наведеному у таблиці на сторінках 2, 3 позовної заяви (копії накладних знаходяться в матеріалах справи, надалі –Накладні) та довіреностями відповідача на отримання спірної Продукції (копії довіреностей знаходяться в матеріалах справи, надалі - Довіреності).

Зібрані у справі докази свідчать, що розрахунок за отриману Продукцію був здійснений відповідачем частково та на загальну суму 9500,00 грн., що підтверджується банківськими виписками, копії яких додані до позовної заяви.

У зв’язку з вищенаведеним у відповідача виникла заборгованість за поставлену Продукцію у розмірі 15449,80 грн. (24948,80 грн., загальна сума поставленої Продукції –9500,00 грн., сума часткових розрахунків за поставлену Продукцію = 15449,80 грн.).

На час звернення з позовом до господарського суду позивач зазначив, що розрахунок за отриману Продукцію відповідач не здійснив. Враховуючи те, що строк оплати Продукції у Накладних сторонами не визначено, позивач у відповідності до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України звернувся до відповідача з листом - вимогою № 10/06-2 від 10.06.2009 р. про здійснення оплати заборгованості за поставлену Продукцію у сумі 15449,80 грн. у семиденний строк - до 17.06.2009 р. (надалі –Лист –вимога).

З матеріалів справи вбачається, що Лист - вимога була надіслана відповідачу 10.06.2009 р. та отримана останнім 12.06.2009 р., що підтверджується копіями фіскального чеку та повідомлення про вручення поштового відправлення а.с.56), оригінал зазначеного фіскального чеку залучений позивачем до матеріалів справи у судовому засіданні 19.10.2009 р. на виконання вимог ухвал суду від 15.09.2009 р. та від 02.10.2009 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов‘язків.

Статтею 205 ЦК України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (ч. 1 вказаної статті ЦК України).

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони (ч. 1 ст. 207 ЦК України).

Згідно ст. 181 Господарського кодексу України (надалі –ГК України) допускається укладання господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладання даного виду договорів.

Зібрані у справі докази, а саме: Накладні та Довіреності, а також Акт звірки взаєморозрахунків, підписаний уповноваженими представниками та скріплений печатками сторін, відповідно до якого відповідач станом на 13.10.2009 р. визнав заборгованість по розрахункам з позивачем у сумі 15449,80 грн., свідчать про вчинення сторонами правочину, який містить ознаки договору поставки, що в свою чергу, свідчить про наявність між сторонами цивільних прав і обов‘язків відповідно до ст. 11 ЦК України.

Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України (надалі –ГК України) передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні –покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

По матеріалам справи встановлено, що на момент подачі позову до господарського суду, відповідач відповідно до Накладних та Довіреностей отримав спірну Прдукцію на загальну суму 24949,80 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 545 Цивільного кодексу України, прийнявши виконання зобов’язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі.

Частиною 8 ст. 193 Господарського кодексу України також визначено, що управнена сторона, приймаючи виконання господарського зобов’язання, на вимогу зобов’язаної сторони повинна видати письмове посвідчення виконання зобов’язання повністю або його частини.

Згідно ч. 1 ст. 203 Господарського кодексу України господарське зобов’язання, всі умови якого виконано належним чином, припиняється, якщо виконання прийнято управненою стороною.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999р. № 996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Частиною 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»також встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми), дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Відповідно до п. 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Зокрема, первинними правопідтверджуючими документами щодо поставки товару вважаються накладні.

Отже, Накладні, які містять підписи уповноважених представників сторін (у т.ч. відповідача на підставі Довіреностей), приймаються судом у якості належних доказів поставки позивачем Продукції на загальну суму 24949,80 грн. та отримання цієї Продукції відповідачем. Судом також приймаються до уваги у якості належних доказів по справі банківські виписки щодо здійснення відповідачем часткових розрахунків з позивачем на загальну суму 9500,00 грн. та Акт звірки взаєморозрахунків, підписаний уповноваженими представниками та скріплений печатками сторін, відповідно до якого відповідач станом на 13.10.2009 р. визнав заборгованість по розрахункам з позивачем у сумі 15449,80 грн.

Згідно із ст. 14 ЦК України, цивільні обов‘язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов‘язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, оскільки договір у письмовій формі на поставку Продукції між сторонами не укладався та фактично між сторонами існувала усна домовленість про поставку цієї Продукції (шляхом підтвердження до виконання замовлення стосовно продажу, зокрема, соєвої продукції позивача), а у Накладних строк (термін) оплати Продукції сторонами не був встановлений, у такому випадку для визначення строку (терміну) виконання відповідачем обов’язку щодо оплати спірної Продукції суд застосовує норми цивільного законодавства, зокрема, приписи ч. 2 ст. 530 ЦК України.

Враховуючи, що Лист - вимога № 10/06-2 від 10.06.2009 р. про здійснення оплати заборгованості за поставлену Продукцію у сумі 15449,80 грн. була надіслана відповідачу 10.06.2009 р. та отримана останнім 12.06.2009 р. (підтверджується копіями фіскального чеку та повідомлення про вручення поштового відправлення а.с.56), суд прийшов до висновку, що відповідач по справі повинен був виконати обов‘язок по оплаті поставленої Продукції у семиденний строк з 12.06.2009 р.

З урахуванням зазначеного, строк виконання зобов’язання щодо оплати Продукції згідно Накладних станом на час вирішення спору є таким, що настав.

За таких обставин, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 15449,80 грн. заборгованості за поставлену згідно Накладних продукцію визнаються судом обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному розмірі.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України (надалі –ГПК України) передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач в судові засідання не з»явився, доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Згідно ст. 44 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), до судових витрат віднесені державне мито, суми, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрати, пов`язані з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплата послуг перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов`язані з розглядом справи.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, стороні на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує державне мито за рахунок другої сторони, а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. За таких обставин, витрати по сплаті державного мита в розмірі 154,50 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 11, 14, 202, 203, 205, 207, 525, 526, 530, 545, 610, 612, 692, 712 ЦК України, ст. ст. 181, 193, 265 ГК України, ст.ст. 1, 21, 22, 24, 33, 34, 44, 49, 75, 77, 82-85, 116 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Національного Університету біоресурсів і природокористування України (03041, м. Київ, вул. Героїв оборони, 15; ідентифікаційний код 00493706) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Закритого акціонерного товариства Науково-виробниче акціонерне товариство «Агропрод»(08162, Київська область, Києво –Святошинський район, смт Чабани, вулиця Одеське шосе, будинок 1; ідентифікаційний код 24885762; рахунок № 26005405014541 в Київській обласній філії АКБ «Укрсоцбанк», МФО 321013) 15449,80 грн. (п»ятнадцять тисяч чотириста сорок дев»ять гривень 80 коп.) основного боргу, 154,50 грн. (сто п»ятдесят чотири гривні 50 коп.) держмита та 118,00 грн. (сто вісімнадцять гривень 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя Гумега О. В.

Дата підписання

повного тексту рішення: 06.11.2009 р.