Рішення № 6776503, 06.11.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 39/310 06.11.09 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Грінвіч-Вест» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпродукт» про стягнення 38 708,42 грн. Суддя Гумега О.В.

Представники :

Від позивача: Чаплян С.Є. (довіреність № б/н від 15.09.2009 р.)

Від відповідача: не з"явилися

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Грінвіч-Вест»(позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпродукт»(відповідача) про стягнення 38 708,42 грн. відповідно до Договору купівлі-продажу з наданням ділерських повноважень від 03.01.2009 р., з яких 31366,87 грн. основного боргу, 3810,41 грн. пені, 1390,38 грн. індексу інфляції, 2140,76 грн. 13% річних. Позивач також просить покласти на відповідача судові витрати, пов‘язані з розглядом цієї справи.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання вимог вказаного договору позивач поставив відповідачу товар, проте, відповідач в порушення умов договору зобов‘язання по оплаті поставленого товару не виконав в повному обсязі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.10.2009 р. порушено провадження у справі № 39/310 та призначено справу до розгляду на 19.10.2009 р. о 14:00 год.

Представник позивача в судовому засіданні 19.10.2009 р. подав клопотання про залучення до матеріалів справи документів на виконання вимог ухвали суду від 01.10.2009 р., в т.ч. витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців щодо Товариство з обмеженою відповідальністю «Грінвіч-Вест»(серія АД № 017044) станом на 15.10.2009 р.

Крім того, представник позивача в судовому засіданні 19.10.2009 р. подав клопотання про витребування доказів № б/н від 19.10.2009 р. Клопотання судом задоволено.

Представник відповідача в судове засідання 19.10.2009 р. не з’явився, вимоги ухвали суду від 01.10.2009 р. не виконав, про час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому порядку.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.10.2009 р., відповідно до ст. 77 ГПК України, розгляд справи було відкладено на 06.11.2009 р. о 09:40 год.

19.10.2009 р. на виконання ухвали суду від 19.10.2009 р. та в порядку ст. 38 ГПК України, судом направлено запит до Головного слідчого управління Міністерства внутрішніх справ України (м. Київ, вул. Богомольця, 10) про витребування видаткових накладних згідно переліку, наведеному у запиті.

Представник відповідача у судове засідання, призначене на 06.11.2009 р., повторно не зЧявився, відзив на позов з підтверджуючими документами на виконання вимог ухвал суду від 01.10.2009 р. та від 19.10.2009 р. не подав і не надіслав.

Учасники спору вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (абз. З п. 3.6 Роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 р. № 02-5/289 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 N 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Згідно п. 19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008, № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" вищезазначена відмітка про відправку процесуального документа, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Поштові відправлення з ухвалою Господарського суду міста Києва № 39/310 від 01.10.2009 р. та 19.10.2009 р. були направлені відповідачу за адресою, вказаною у позовній заяві (02140, м. Київ, вул. Гришка, будинок 8-б, квартира 6) та яка відповідає адресі місцезнаходження відповідача згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців серія АД № 000383 станом на 29.09.2009 р. (зазначений витяг знаходиться в матеріалах справи).

Підтвердженням надсилання відповідачу названих ухвал суду є відповідні відмітки на зворотньому боці цих ухвал.

Водночас до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом саме згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Про це Вищим господарським судом України зазначалося в інформаційних листах від 02.06.2006 N 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" (пункт 4), від 14.08.2007 N 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15), від 18.03.2008 N 01-8/164 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році" (пункт 23), від 13.08.2008, № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" (пункт 19).

Відтак, про час, дату та місце судового розгляду справи № 39/310 відповідач був повідомлений своєчасно та належним чином.

Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності відповідача в судовому засіданні 06.11.2009 р. від останнього до суду не надходило.

Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначений перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез»явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів. Однак стаття 77 ГПК України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.

За таких обставин суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутністю відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

Представник позивача в судовому засіданні 06.11.2009 р. подав банківські виписки на підтвердження здійснення відповідачем часткових розрахунків за спірний товар, а також Угоду від 23.10.2009 р., підписану уповноваженими представниками та засвідчену печатками сторін, відповідно до якої відповідач підтвердив отримання від позивача спірного товару на підставі Договору купівлі - продажу з надання ділерських повноважень від 03.01.2009 р. на загальну суму 167 176,30 грн. та оплату позивачу у 2009 році грошових коштів у сумі 135809,43 грн., які сторони домовились зарахувати у якості оплати за поставку вищезазначеного спірного товару.

Представник позивача в судовому засіданні 06.11.2009 р. надав усні пояснення, відповідно до яких позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, оскільки відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи відповідачем не подано.

В судовому засіданні 06.11.2009 р., за згодою представника позивача оголошувалися вступна та резолютивна частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

03.01.2009 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Грінвіч-Вест», визначеним як Продавець (позивач), та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерпродукт», визначеним як Покупець - Ділер (відповідач) був укладений Договір купівлі-продажу з наданням ділерських повноважень (надалі –Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору Продавець (позивач) зобов'язався надавати Покупцю –Ділеру (відповідачу) комплекс прав та обов»язків відносно представництва інтересів й продажу продукції торгівельної марки «Грінвіч»дрібнооптовим, роздрібним і кінцевим покупцям, зареєстрованим на території Києва та області на умовах даного договору.

Згідно п. 1.2 Договору позивач продає, а відповідач купує продукцію (надалі –Товар) торгівельної марки «Грінвіч»за цінами та в кількості, що попередньо погоджуються на кожну окрему партію в письмовому вигляді у Додатках до даного договору, які є його невід»ємною частиною.

Датою продажу вважається дата проставлення Покупцем –Ділером (відповідачем) відмітки на видатковій накладній, що свідчить про прийняття Товару (п. 4.5 Договору). Право власності на Товар переходить від Продавця (позивача) до Покупця –Ділера після приймання Товару останнім (п. 4.6 Договору).

У п. 5.4 Договору сторони узгодили, що кожну партію Товару Покупець - Ділер (відповідач) зобов»язаний оплатити впродовж 21 календарного дня, з моменту приймання цієї партії Товару, якщо інше не визначене в Додатках до даного Договору.

Згідно п. 9.4 Договору сторони визначили, що при несплаті за Товар в строк більше, ніж вказано в п. 5.4 цього договору, Покупець –Ділер (відповідач) сплачує Продавцю (позивачу) пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення оплати.

Крім того, згідно п. 9.5 Договору Покупець –Ділер (відповідач) при несплаті за Товар в строк більше, ніж вказано в п. 5.4 цього договору, сплачує Продавцю (позивачу) суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 13% річних від простроченої суми.

По матеріалам справи встановлено, що на виконання умов Договору позивач поставив відповідачу Товар на загальну суму 167176,30 грн., що підтверджується наступними видатковими накладними, копії яких знаходяться в матеріалах справи:

- № РН-0000017 від 16.01.2009 р. на суму 8 981,59 грн.;

- № РН-0000072 від 18.02.2009 р. на суму 29783,87 грн.;

- № РН-0000094 від 04.03.2009 р. на суму 11534,40 грн.;

- № РН-0000103 від 13.03.2009 р. на суму 12913,98 грн.;

- № РН-0000121 від 20.03.2009 р. на суму 16907,58 грн.;

- № РН-0000135 від 30.03.2009 р. на суму 12076,01 грн.;

- № РН-0000187 від 23.04.2009 р. на суму 23611,99 грн.;

- № б/н від 28.05.2009 р. на суму 24071,98 грн.;

- № б/н від 22.06.2009 р. на суму 27294,90 грн. (надалі щодо кожної –Видаткова накладна, щодо всіх разом - Видаткові накладні).

Зібрані у справі докази свідчать, що розрахунок за отриманий Товар був здійснений відповідачем частково та на загальну суму 135809,43 грн., що підтверджується банківськими виписками, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Відповідач не заперечує щодо отримання ним спірного товару на підставі Договору купівлі - продажу з надання ділерських повноважень від 03.01.2009 р. на загальну суму 167 176,30 грн. та часткової оплати за цей товар у сумі 135809,43 грн., що підтверджується Угодою від 23.10.2009 р., підписаною уповноваженими представниками та засвідченою печатками сторін (знаходиться в матеріалах справи).

За таких обставин, заборгованість відповідача за Договором станом на час підписання сторонами Угоди від 23.10.2009 р. становить 31366, 87 грн. (167176,30 грн., загальна сума поставки Товару - 135809,43 грн., загальна сума часткової оплати за поставлений Товар = 31366, 87 грн., основний борг).

Як визначено частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (надалі –ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Наведене свідчить, що фактично між сторонами по справі укладений договір поставки (Договір купівлі-продажу з наданням ділерських повноважень від 03.01.2009 р), а тому саме він та відповідні положення статей параграфів 1, 3 глави 54 ЦК України та параграфа 1 глави 30 Господарського кодексу України (ГК України) визначають права та обов‘язки сторін зі здійснення передбаченої договором поставки товару та її оплати.

Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні –покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно із ст. 14 ЦК України, цивільні обов‘язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов‘язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Зважаючи на встановлені обставини справи та приписи правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач відповідно до Угоди від 23.10.2009 р. фактично визнав суму основного боргу (31366, 87 грн.) за Договором купівлі-продажу з наданням ділерських повноважень від 03.01.2009 р, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення 31366, 87 грн. на підставі вказаного договору нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю.

Позивачем заявлено також позовні вимоги про стягнення з відповідача 3810,41 грн. пені, 1390,38 грн. індексу інфляції, 2140,76 грн. 13% річних.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У п. 5.4 Договору сторони узгодили, що кожну партію Товару Покупець - Ділер (відповідач) зобов»язаний оплатити впродовж 21 календарного дня, з моменту приймання цієї партії Товару, якщо інше не визначене в Додатках до даного Договору.

По матеріалам справи встановлено, що відповідач здійснив оплату спірного Товару не в повному обсязі та з порушенням строку, визначеного у п. 5.4 Договору.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Частиною 1 ст. 546 ЦК України передбачено, що зобов»язання може забезпечуватись, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов‘язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення зобов’язання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов»язання вчиняється у письмовій формі.

Так, у п. 9.4 Договору визначено, що при несплаті за Товар в строк більше, ніж вказано в п. 5.4 цього договору, Покупець –Ділер (відповідач) сплачує Продавцю (позивачу) пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення оплати.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов‘язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов‘язання мало бути виконано.

Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР (надалі –Закон України) регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.

Статтею 1 вищезазначеного Закону України передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. 3 Закону України, розмір пені, передбачений статтею 1, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується.

Фактично позивач у тексті позовної заяви (стор. 3 - 4) здійснив розрахунок пені у загальній сумі 3 810,41 грн. за період прострочення оплати, визначений відповідно до кожної Видаткової накладної з урахуванням кінцевого терміну оплати згідно п. 5.4 Договору та фактичного терміну (часткової) оплати за відповідною Видатковою накладною.

Враховуючи вищенаведене, здійснивши перевірку розрахунку позивача, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача суми пені у розмірі 3 810,41 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов‘язання, на вимогу кредитора зобов‘язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Фактично пунктом 9.5 Договору встановлений інший розмір процентів річних від простроченої суми, а саме: Покупець –Ділер (відповідач) при несплаті за Товар в строк більше, ніж вказано в п. 5.4 цього договору, сплачує Продавцю (позивачу) суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 13% річних від простроченої суми.

Отже, враховуючи норму ст. 625 ЦК України, пункт 9.5 Договору та здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку суми індексу інфляції та 13% процентів річних (стор. 3 - 4 позовної заяви) за період прострочення оплати, визначений позивачем відповідно до кожної Видаткової накладної з урахуванням кінцевого терміну оплати згідно п. 5.4 Договору та фактичного терміну (часткової) оплати за відповідною Видатковою накладною, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача суми індексу інфляції у розмірі 1390,38 грн. та суми 13% річних у розмірі 2140,76 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Згідно ст. 44 ГПК України, до судових витрат віднесені державне мито, суми, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрати, пов`язані з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплата послуг перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов`язані з розглядом справи.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, стороні на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує державне мито за рахунок другої сторони, а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. За таких обставин, витрати по сплаті державного мита в розмірі 387,08 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 11, 14, 202, 509, 525, 526, 530, 546, 547, 549, 599, 610, 612, 626, 655, 692, 712 ЦК України, ст.ст. 193, 232, 265 ГК України, ст.ст. 22, 33, 34, 44, 49, 75, 82-85, 116 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпродукт»(02140, м. Київ, вул. Гришка, будинок 8-б, квартира 6; ідентифікаційний код 31571793; рахунок № 260070006149 в ВАТ ТФБ «Контракт»м. Київ, МФО 322465), а у разі відсутності грошових коштів - з будь-якого іншого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Грінвіч-Вест»(01033, м. Київ, вул. Гайдара, будинок 27, квартира 77, ідентифікаційний код 34569106; рахунок № 26007054551400 в АКІБ «Укрсиббанк», МФО 351005) 31366, 87 грн. (тридцять одну тисячу триста шістдесят шість гривень 87 коп.) основного боргу, 3 810,41 грн. (три тисячі вісімсот десять гривень 41 коп.) пені, 1390,38 грн. (одну тисячу триста дев»яносто гривень 38 коп.) індексу інфляції, 2140,76 грн. (дві тисячі сто сорок гривень 76 коп.) 13% річних, 387,08 грн. (триста вісімдесят сім гривень 08 коп.) держмита та 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

2. Видати накази.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя Гумега О. В.

Дата підписання

повного тексту рішення: 10.11.2009 р.