Рішення № 6776463, 13.10.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 230-31-34 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ РІШЕННЯ

Справа № 13/318 13.10.09 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма-лізинг" до Спільного українсько-американського підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтернешенел Телеком’юнікешен Компані"

про стягнення 76 794,93грн.

Суддя І.Д. Курдельчук

Представники:

від позивача Граб Ю.І. –за дов. № б/н від 12.03.09,

від відповідача не з'явився

Обставини справи :

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення з відповідача 33205,90 грн., що становить заборгованість за договором фінансового лізингу транспортного засобу № 20071056 від 21.05.2007р. та 808,51 грн. збитків від інфляції, 366,73 грн. трьох відсотків річних, 2806,45 грн. пені, 39607,34 грн. за неповернення транспортних засобів.

01.09.09 ухвалою Господарського суду міста Києва порушено провадження у справі №13/318, витребувано документи та докази і сторони зобов'язано вчинити дії, розгляд справи призначено на 24.09.09.

24.09.09 в судове засідання з’явився представник позивача. Представниками сторін вимоги ухвали про порушення провадження у справі виконані не в повному обсязі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.09.09 розгляд справи відкладений на 13.10.09, зобов’язано сторін виконати вимоги ухвали Господарського суду міста Києва № 13/318 від 01.09.09 в повному обсязі.

У судове засідання, призначене на 13.10.09 з’явився представник позивача. Представник відповідача у судове засідання вдруге не з’явився, відзив на позов та витребувані судом документи не надав, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

До прийняття рішення у справі позивач уточнив позовні вимоги, просив суд стягнути з відповідача 33205,90 грн. основного боргу, 808,51 грн. збитків від інфляції, 455,72 грн. трьох відсотків річних, 3409,96 грн. пені, 54318,58 грн. за неповернення транспортних засобів.

Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, просив суд позов задовольнити з урахуванням поданих уточнень позовних вимог.

Господарський суд визнав подані документи достатніми для вирішення спору та відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України розглянув справу за наявними в ній матеріалами.

Перед початком розгляду справи по суті представника позивача ознайомлено з його правами та обов’язками передбаченими ст.ст. 20, 22 ГПК України. Крім цього, у судовому засіданні роз’яснені положення ст.81-1 ГПК України.

Господарським судом, відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України складені протоколи, які долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі обставини справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ :

21.05.07 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Оптіма-лізинг»- «лізингодавець»та Спільним українсько-американським підприємством у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернешенел Телеком’юнікешен Компані»- «лізингоодержувач»був укладений договір фінансового лізингу транспортного засобу № 20071056 (надалі - договір), відповідно умов якого «лізингодавець»зобов’язався надати у виключне користування «лізингоодержувачу»на умовах та на строк, визначені цим договором, транспортний засіб (засоби), що набуваються «лізингодавцем»у власність за погодженням з «лізингоодержувачем»у відповідного постачальника транспортного засобу, а «лізингоодержувач»зобов’язався сплачувати «лізингодавцю»лізингові платежі та виконувати інші умови лізингу, встановлені цим договором.

Відповідно до умов договору «лізингодавець»передав у користування «лізингоодержувачу»транспортні засоби Skoda Fabia Combi, державні номери: АА 9367СР, АА 9384СР, АА9370СР, що підтверджується актами приймання-передачі автомобіля № 2007/311 від 01.06.2007р., № 2007/312 від 01.06.2007р., № 2007/313 від 01.06.2007р. (копії в матеріалах справи).

Додаток № 1 до договору сторонами погоджений графік та розмір платежів «лізингоодержувачем». Зокрема, п.3 розділу 5 додатку № 1 до договору передбачено, що всі платежі виплюються щомісячно, як передплата за місяць, наступний за розрахунковим місяцем. Графіком платежів передбачено наступні строки здійснення платежі –перше число місяця, за який здійснюється платіж. Таким чином, «лізингодавець»прийняв на себе зобов’язання сплачувати щомісячно лізингові платежі в строк до першого числа місяця, за який здійснюється оплата.

Пунктом 9.2 договору передбачено, що лізингові платежі вказані в українській гривні на день підписання договору. В подальшому «лізингоодержувач»сплачує лізингові платежі згідно з виставленими йому рахунками в українській гривні і які змінюються та розраховуються протягом строку лізингу пропорційно до зміни офіційного курсу НБУ до іноземної валюти, визначеної в додатку № 1, на дату виставлення такого рахунку.

Статтею 524 ЦК України передбачено, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах зазвичай ставляться. Аналогічні положення містяться в ст. 526 ЦК України.

Згідно з чч. 2, 3 ст. 193 ГК України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст. 525 ЦК України).

В порушення умов договору відповідач не виконує власні зобов’язання щодо сплати лізингових платежів.

Позивач звернувся до відповідача з вимогою про погашення заборгованості за договором фінансового лізингу транспортного засобу № 20071056 від 21.05.2007р., але відповіді від відповідача не отримав, відповідач кошти не перерахував.

Відповідно до п.15.1 договору та ч. 2 ст. 7 Закону України «Про фінансовий лізинг»лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів. Стягнення за виконавчим написом нотаріуса провадиться в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Враховуючи надане позивачу право, він в односторонньому порядку розірвав договір на підставі виконавчого напису нотаріуса № 864 від 18.06.2009р. та на підставі якого було відкрито виконавче провадження та оголошено майно у розшук, про що свідчать постанови відділу Державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у м.Києві ВП № 13574549 від 03.07.2009р. та від 27.07.2009р. (копії в матеріалах справи).

Таким чином, відповідач зобов’язаний сплати лізингові платежі за користування майном за період з березня 2009р. по 18.06.2009р.

Загальна сума заборгованості відповідача по сплаті лізингових платежів, згідно виставлених позивачем рахунків, розрахованих за курсом євро до гривні встановленого НБУ на дату виставлення рахунку, складає 33205,90 грн.

Відповідно до розділу 13 договору, «лізингодавець»зобов’язаний відразу після припинення лізингу повернути транспортні засоби за місцем знаходження «лізингодавця». Обов’язок повернення майна встановлений ч. 1 ст. 785 ЦК України.

Пунктом 7 ч. 2 ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг»також встановлений обов’язок лізингоодержувача, у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу - повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором.

Відповідач зобов’язання щодо повернення транспортних засобів не виконав.

Частиною 2 ст. 785 ЦК України передбачено, що якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Договір фінансового лізингу розірвано 18.06.09, про що вчинено виконавчий напис. Згідно акту вилучення у боржника предметів зазначених у рішенні суду та передачі їх стягувану серія АА № 074301 від 07.09.2009р. позивачу були повернуті транспортні засоби Skoda Fabia Combi, державні номери: АА 9384СР, АА9370СР. Транспортний засіб Skoda Fabia Combi, державний номер АА 9367СР станом на день розгляду справи позивачу не повернутий.

Таким чином, позивачем розрахована неустойка за два транспортні засоби за період з 19.06.09 по 07.09.09 та за транспортний засіб, який не повернутий позивачу станом на день розгляду справи, за період з 19.06.09 по 14.09.09.

Відповідачем не надано суду жодних заперечень з приводу викладених позивачем обставин справи, проте враховуючи те, що в порушення положень ч.1 ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання у вигляду сплати неустойки за неповернення транспортного засобу та/або несвоєчасного повернення транспортного засобу не вчинений сторонами у письмовій формі, тому в частині вимоги позивача про стягнення з відповідача 54318,58 грн. неустойки за неповернення транспортних засобів слід відмовити.

Позивач також просив суд з урахуванням поданих уточнень позовних вимог, стягнути з відповідача 808,51 грн. збитків від інфляції, 455,72 грн. трьох відсотків річних, 3409,96 грн. пені.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Із змісту вищезазначеної норми не вбачається будь-яких випадків обмеження її дії в частині застосування.

При цьому, застосування положень частини другої названої статті не передбачає наявність вини боржника, оскільки згідно з частиною першою цієї ж статті боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, інфляційні нарахування на суму боргу та відсотки річних не є санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань, з огляду на що їх стягнення не залежить від наявності вини боржника у простроченні грошового зобов'язання.

Матеріалами справи підтверджено, що зобов'язання відповідача по оплаті лізингових платежів виникло на підставі укладеного між позивачем і відповідачем договору підряду фінансового лізингу транспортного засобу № 20071056 від 21.05.2007р., відповідач не виконав своїх зобов'язань за договором, а саме не сплатив лізингові платежі у повному обсязі, відповідачем не надано доказів, які б спростовували розмір нарахованих позивачем трьох відсотків річних в розмірі 455,72 грн. та збитків від інфляції в розмірі 808,51 грн., зазначених позивачем в розрахунку (з урахуванням поданих уточнень позовних вимог), тому суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача трьох відсотків річних в розмірі 455,72 грн. та збитків від інфляції в розмірі 808,51 грн. правомірні та підлягають задоволенню.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Статтею 547 ЦК України передбачено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Умовами договору сторони погодили, що у разі прострочення лізингового платежу «лізингоодержувач»сплачує: пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день затримки платежу (п.17.3 договору).

Враховуючи вищевикладене та вимоги ч. 6 ст. 232 ГК України, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача пені підлягає задоволенню частково в сумі 3326,52 грн., відповідач не довів протилежне. В іншій частині вимоги позивача про стягнення з відповідача пені слід відмовити.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Матеріалами справи підтверджена правомірність заявлених позовних вимог в частині стягнення з відповідача 33205,90 грн. основного боргу, 808,51 грн. збитків від інфляції, 455,72 грн. трьох відсотків річних, 3326,52 грн. пені, відповідач не довів протилежне, тому суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково. В іншій частині позову слід відмовити.

Відповідно до ст. 49 цього кодексу судові витрати при частковому задоволенні позову на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Спільного українсько-американського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Інтернешенел Телеком'юнікешен Компані"(01021, м.Київ, спуск Кловський, 12-А; код ЄДРПОУ 20057835) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма-лізинг" (07400, Київська область, м.Бровари, пров. Оболонський, 4; код ЄДРПОУ 31033785) 33205 (тридцять три тисячі двісті п’ять) грн. 90 коп. основного боргу, 808 (вісімсот вісім) грн. 51 коп. збитків від інфляції, 455 (чотириста п’ятдесят п’ять) грн. 72 коп. трьох відсотків річних, 3326 (три тисячі триста двадцять шість) грн. 52 коп. пені, 377 (триста сімдесят сім) грн. 97 коп. державного мита, 96 (дев’яносто шість) грн. 75 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ.

4. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

СуддяІ.Д. Курдельчук

Дата підписання: 11.11.09