Рішення № 6776465, 09.11.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 39/346 09.11.09 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Савсервіс-Мова» до           Товариства з обмеженою відповідальністю “Пасіфік Тревел” про стягнення 16757,94 грн.

Суддя Гумега О.В.

Представники:

Від позивача: Циганенко О.С. (довіреність № б/н від 17.08.2009 р.)

Від відповідача: не з’явилися.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Савсервіс-Мова»(позивач) звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Пасіфік Тревел»(відповідач) про стягнення заборгованості відповідно до договору купівлі-продажу № 11141 від 26.03.2009 р. Зазначена сума включає в себе: суму основного боргу в розмірі 12346,80грн., пені в розмірі 583,64 грн., інфляційних збитків в розмірі 123,46 грн., штрафу в розмірі 3704,04 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання вимог вказаного договору позивач поставив відповідачу товар, проте, відповідач в порушення умов договору зобов‘язання по оплаті поставленого товару не виконав. Позивач також просить покласти на відповідача судові витрати, пов‘язані з розглядом цієї справи.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 27.10.2009 р. порушено провадження у справі № 39/346 та призначено справу до розгляду на 09.11.2009 р. о 11:10 год.

Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 09.11.2009 р., подав усне клопотання про долучення доказів до матеріалів справи. Судом клопотання задоволено.

Відповідач у судові засідання не з‘явився, відзив на позовну заяву не надав, про час та місце розгляду справи повідомлений у встановленому порядку.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, оскільки ухвала про порушення провадження у справі надіслана за адресою, що зазначена в позовній заяві та довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців (01054, м. Київ, вул. Дмитрівська, 58, кв. 2).

Особи, які беруть участь у розгляді справи, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Роз‘яснення Президії ВАСУ від 18.09.97 р. № 02-5/289 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 N 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Згідно п. 19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008, № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" вищезазначена відмітка про відправку процесуального документа, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Поштові відправлення з ухвалами Господарського суду міста Києва № 39/346 від 27.10.2009 р. направлені позивачу та відповідачу - за адресами, вказаними позивачем у позовній заяві, що підтверджується відповідними відмітками на зворотньому боці ухвал суду.

Водночас до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом саме згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Про це Вищим господарським судом України зазначалося в інформаційних листах від 02.06.2006 N 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" (пункт 4), від 14.08.2007 N 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15), від 18.03.2008 N 01-8/164 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році" (пункт 23), від 13.08.2008, № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" (пункт 19).

Відтак, про час, дату та місце судового розгляду справи № 39/346 відповідач був повідомлений своєчасно та належним чином.

Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності відповідача в судовому засіданні 09.11.2009 р. від останнього до суду не надходило.

В судовому засіданні, призначеному на 09.11.2009 р., за згодою представника позивача оголошувалися вступна та резолютивна частини рішення.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, оскільки відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи відповідачем не подано.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

          26.03.2009 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Савсервіс-Мова»(позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Пасіфік Тревел» (відповідач) було укладено договір купівлі-продажу № 11141, відповідно до п. 1.1. якого, позивач зобов’язаний передати у власність відповідача товар, а відповідач зобов’язаний оплатити і прийняти товар, на умовах визначених в договорі.

Пунктом 1.2. договору визначено, що найменування, асортимент, кількість та ціна товару визначаються в накладних, які оформлюються та підписуються сторонами при прийомі-передачі кожної партії товару.

Відповідно до п. 4.4. договору, датою передачі партії товару вважається дата прийому –пердачі товару, яка зазначена у відповідній накладній.

Відповідно до п. 5.1. договору, покупець здійснює розрахунки за товар на умовах, визначених сторонами у додатку № 1 до договору, який є невід`ємною частиною даного договору.

Відповідно до 5.2. договору, моментом виконання відповідачем своїх зобов’язань по здійсненню розрахунків за товар є дата надходження відповідної суми на банківський рахунок позивача.

В пункті10.1. договору визначено, що договір вступає в силу з моменту його підписання та діє протягом одного календарного року.

26.03.2009 р. сторони уклали додаток № 1 до договору, відповідно до п. 2 якого відповідач здійснює розрахунки за товар отриманий відповідно до договору протягом 14 календарних днів.

На виконання умов договору купівлі-продажу та додатку № 1 позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 12346,80 грн., що підтверджується видатковою накладною № 31402957 від 20.05.2009 р. (копія в матеріалах справи). Товар за видатковою накладною № 31402957 від 20.05.2009 р. був отриманий уповноваженою особою відповідача про, що свідчить печатка відповідача та підпис уповноваженої особи відповідача на видатковій накладній.

Проте заборгованість у сумі 12346,80 грн. відповідач, станом на час подання позивачем позову до суду, не оплатив, чим порушив покладені на нього зобов’язання щодо своєчасної оплати поставленого Товару.

Як визначено частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (надалі –ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 3 статті 656 передбачено, що до договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з положеннями частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем становить 12346,80 грн.

Згідно із ст. 14 ЦК України, цивільні обов‘язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов‘язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 12346,80 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Позивачем заявлено також позовні вимоги про стягнення з відповідача суми пені в розмірі 583,64 грн., інфляційних збитків в розмірі 123,46 грн. та штрафу в розмірі 3704,04 грн.

Пунктом 1 ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов‘язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов‘язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України). В силу п. 1. ст. 547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов‘язання вчиняється у письмовій формі.

Пунктом 7.1. договору купівлі-продажу № 11141 від 26.03.2009 р. передбачено, що у випадку прострочення оплати за отриманий по цьому договору товар відповідач зобов‘язується сплатити позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від загальної суми простроченої заборгованості за кожний день прострочення.

У відповідності із ч. 3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов‘язання за кожен день прострочення виконання.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми пені в розмірі 583,64 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Пунктом 7.4. договору купівлі-продажу № 11141 від 26.03.2009 р. передбачено, що у випадку прострочки відповідачем оплати вартості товару більше ніж 60 календарних днів вважається, що відповідач необґрунтовано відмовився від оплати товару та зобов’язаний сплатити на користь позивача штраф за ухилення від оплати в розмірі 30% від вартості отриманого та неоплаченого в строк товару.

У відповідності із ч. 2 ст. 549 ЦК України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов‘язання.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми штрафу в розмірі 3704,04 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов‘язання, на вимогу кредитора зобов‘язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми інфляційних збитків в розмірі 123,46 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України (надалі –ГПК України) передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Відповідно до ст. 44 ГПК України, до судових витрат віднесені державне мито, суми, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрати, пов`язані з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплата послуг перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов`язані з розглядом справи.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, стороні на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує державне мито за рахунок другої сторони, а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідно до ч. 5 ст. 49 ГПК України при задоволенні позову державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

За таких обставин, витрати по сплаті державного мита в розмірі 167,57 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Пасіфік Тревел” (01054, м. Київ, вул. Дмитрівська, 58, кв. 2; код ЄДРПОУ № 33156654; п/р № 26006210070703 в ЗАТ «Про Кредит Банк»; МФО 320984), а у разі відсутності грошових коштів - з будь-якого іншого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Савсервіс-Мова»(03115, м. Київ, вул. Краснова, 27; код ЄДРПОУ № 30776789; п/р № 260020012212 в КРД ВАТ «Райффайзен банк Аваль»м. Києва, МФО 322904) 12346,80 грн. (дванадцять тисяч триста сорок шість гривень 80 коп.) суми основного боргу, 583,64 грн. (п’ятсот вісімдесят три гривні 64 коп.) пені, 123,46 грн. (сто двадцять три гривні 46 коп.) інфляційних збитків, 3704,04 грн. (три тисячі сімсот чотири гривні 04 коп.) штрафу, 167 (сто шістдесят сім) грн. 57 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

2.          Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя Гумега О. В.