Рішення № 6776297, 16.10.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 32/472 16.10.09 За позовом Приватного підприємства "Паоло Оттавіані" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та штрафних санкцій Суддя Хрипун О.О. Представники:

Від Позивача Черезова А.О., Саковська Я.В. предст.,

Від Відповідача не зявилися,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулось Приватне підприємство "Паоло Оттавіані" з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 9 574,20 грн. заборгованості, 10 602,82 грн. збитків від інфляції, 1 133,17 грн. пені, 2 549,62 грн. 40% річних за необґрунтоване користування коштами. Судові витрати в розмірі 269,80 грн. державного мита, 315,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 3 120,00 грн. витрат на правову допомогу адвоката Позивач просив покласти на Відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем зобовязань за Договором поставки № 1 від 17.11.2008 щодо оплати отриманого Відповідачем Товару за вказаним договором.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, повноважних представників в судове засідання не направив, про причини неявки представників суд належним чином не повідомив, жодних заяв та клопотань від сторони не надійшло.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника Позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

17.11.2008 між Приватним підприємством "Паоло Оттавіані" (далі Позивач, Постачальник) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі Відповідач, Покупець) укладено Договір поставки № 1 (далі Договір), відповідно до умов якого Позивач зобовязався в порядку та на умовах, визначених Договором, передати у власність Відповідача чоловічі трикотажні вироби в кількості 65 одиниць (далі Товар), а Покупець, зобовязався в порядку та на умовах Договору прийняти і оплатити цей Товар.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір № 1 від 17.11.2008 є договором поставки.

Статтею 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Аналогічні положення містяться і в ст. 265 Господарського кодексу України.

Відповідно до п. 2.1 Договору загальна сума останнього складає 9 574,20 грн.

Так, на виконання умов Договору Позивачем за видатковою накладною № РН-000000 від 17.11.2008 поставлено Відповідачу обумовлений Договором Товар.

Згідно з п. 5.1 Договору платіж за Товар повинен бути виконаний Покупцем у наступному порядку: 50% вартості у момент фактичної передачі Товару та 50% протягом 30 календарних днів з дати фактичної передачі Товару.

Однак, в порушення умов Договору оплата отриманого Відповідачем Товару в сумі 9 574,20 грн. не здійснена. Доказів повної оплати Товару, про який заявлено Позивачем у позовній заяві, Відповідачем до матеріалів справи не надано.

Згідно зі ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні обовязки виконуються в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобовязання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуюче викладене, суд доходить до висновку про обґрунтованість заявлених Позивачем вимог щодо стягнення з Відповідача 9 574,20 грн.

Відповідно до ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобовязання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Пунктом 6.1.3 Договору сторони передбачили, що за несвоєчасну оплату отриманого Товару Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день затримки платежу та 40% річних за необґрунтоване користування коштами Постачальника.

Оскільки штрафні санкції, сплата яких вимагається Позивачем відповідно до положень п. 6.1.3 Договору застосовуються саме у звязку із затримкою перерахування коштів у строк обумовлений Договором, тобто за несвоєчасно виконане зобовязання щодо оплати отриманого Товару, останні обраховуються у відсотковому відношенні від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання, суд приходить до висновку, що відповідальність, встановлена Договором, передбачає обчислення неустойки у вигляді пені.

Згідно з ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобовязання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобовязання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Заявлений Позивачем до стягнення штраф у розмірі 40% річних за необґрунтоване користування коштами за своєю правовою природою є штрафними санкціями. Штраф, стягнення якого вимагає Позивач, передбачений Договором та за своїм змістом є штрафними санкціями за несвоєчасне виконання грошових зобовязань. При цьому суд зазначає, що цим Договором передбачено подвійне застосування штрафних санкцій за одне і те саме порушення - несвоєчасне виконання грошових зобовязань.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань», положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За таких обставин, суд зазначає, що стягненню з Відповідача в примусовому порядку підлягає сума пені в розмірі 1 132,91 грн., визначена судом з урахуванням розміру подвійної облікової ставки, встановленої згідно з Постановою НБУ від 21.04.2008 № 107, в розмірі 12% на період з 30.04.2008 та з урахуванням Листа НБУ від 16.02.2009 № 14-011/778-2395.

В свою чергу, умови Договору, зокрема в частині сплати штрафних санкцій у більшому розмірі, як то 40% річних за необгунтоване користування чужими грошовими коштами, є обовязковими для сторін та можуть бути виконані в добровільному порядку.

Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З урахуванням рекомендацій, викладених у Листі Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», сума інфляційних втрат Позивача складає 789,77 грн.

Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуюче викладене, суд доходить до висновку про обґрунтованість заявлених Позивачем вимог та відповідність їх чинному законодавству, у звязку з чим, позов підлягає задоволенню частково.

Щодо розподілу судових витрат, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно зі ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, повязаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, повязаних з розглядом справи.

Таким чином, стаття 44 ГПК України передбачає відшкодування як судових витрат так і сум, що були сплачені стороною за отримання послуг адвокатів.

За приписом частини третьої статті 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру». Дія цього Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про адвокатуру»адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

Однак, Позивачем не надано до матеріалів справи належних доказів на підтвердження того, що Черезов І.Ю. є адвокатом та займається адвокатською діяльністю, жодних договорів про надання юридичних послуг останнім Позивачу до суду не подавалось, з Акту приймання-передачі виконаних робіт, наданих послуг від 17.08.209 не вбачається які саме послуги були надані ОСОБА_2. Позивачу.

Крім того, в абзаці третьому пункту 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 14.12.2007 № 01-8/973 «Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права»зазначено, що при визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат. Зазначених доказів та обґрунтувань Позивачем до матеріалів справи не надано.

Враховуючи здатність кожної юридичної особи бути позивачем та відповідачем у суді, відповідно до частини другої статті 80 Цивільного кодексу України, отримання Позивачем юридичних послуг, повязаних з представленням інтересів Позивача в суді, не є обовязковими витратами, які особа має зробити для відновлення свого порушеного права, тому витрати по оплаті юридичних послуг не підлягають стягненню з Відповідача.

Державне мито в розмірі 114,97 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 100,56 грн. відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на Відповідача.

Керуючись ст. ст. 32-34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, кд НОМЕР_1) на користь Приватного підприємства "Паоло Оттавіані" (04071, м. Київ, вул. Нижній Вал, б. 41, кв. 90, код 34048967) 9 574,20 грн. заборгованості, 1 132,91 грн. пені, 789,77 грн. інфляційних втрат, 114,97 грн. державного мита та 100,56 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання та може бути оскаржене у порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя О.О.Хрипун

Дата підписання рішення:09.11.2009