Постанова № 67756505, 13.07.2017, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 липня 2017 р. Справа №805/2073/17-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

час прийняття постанови: 15 год. 25 хв.

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Голубової Л.Б.,

за участі секретаря судового засідання Маковецької О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Донвуглересурси»

до Головного управління ДФС у Донецькій області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 27 квітня 2017 року № 0000141400 на суму 658 321,00 гривень

за участю: від позивача: Малушко Г.Ю., за довір. від 20.11.2016 р

від відповідача: Вовченка С.П., за довір. від 18.10.2016р

Товариство з обмеженою відповідальністю «Донвуглересурси» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 27 квітня 2017 року № 0000141400 на суму 658 321,00 гривень.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що державною податковою інспекцією у м. Дружківці Головного управління ДФС у Донецькій області було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Донвуглересурси» з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податкових зобов'язань і податкового кредиту в деклараціях з податку на додану вартість за липень, серпень, вересень 2016 року з урахуванням виявлення недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, по взаємовідносинам з ТОВ «КРАФСОФПРОЕКТ» за період з 01.05.2016 року по 30.09.2016 року, за результатами вказаної перевірки податковим органом було складено акт перевірки від 23.12.16 року № 445/05-10-12-02/25121804.

Згідно висновків акту перевірки встановлені, зокрема, наступні порушення: п. 198.1, п.198.2, п.198.3, п. 198.6 ст. 198, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України в результаті чого, було завищено податковий кредит по податкових накладних ТОВ «КРАФСОФПРОЕКТ» на загальну суму 658 321,00 гривень, у тому числі в податкових періодах: за липень 2016 року на 69 899,00 гривень, за серпень 2016 року на 41 871,00 гривень, за вересень 2016 року на 546 551,00 гривень, в результаті чого завищено від'ємне значення між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту поточного звітного періоду, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду всього в сумі 658 321,00 гривень.

Позивач не погодившись з викладеними в акті висновками, подав скаргу від 16 лютого 2017 року № 1602/17.

За результатами скарги Головним управлінням ДФС у Донецькій області було складено рішення про результати розгляду скарги № 4956/10/05-99-10-01-12-1 від 06 квітня 2017 року, яким скарга задоволена частково. Скасовано податкове повідомлення - рішення № 000021400 від 12 січня 2017 року. Водночас повідомлено, що скасування зазначеного податкового повідомлення - рішення не спростовують порушення позивачем по суті вимог Податкового кодексу України. Державну податкову інспекцію у м. Дружківці Головного управління ДФС у Донецькій області було зобов'язано вчинити заходи для надіслання нового податкового повідомлення - рішення.

На підставі рішення про результати розгляду скарги № /10/05-99-10-01-12-1 від 06 квітня 2017 року Головним управлінням ДФС у Донецькій області винесено нове, спірне податкове повідомлення - рішення від 27 квітня 2017року № 0000141400 на суму 658 321,00 гривень, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за липень 2016 року на 69 899,00 гривень, за серпень 2016 року на 41 871,00 гривень, за вересень 2016 року на 546 551,00 гривень.

Позивач не погоджується з даними висновками та податковим повідомленням - рішенням фіскального органу, вважає, що письмові докази у вигляді первинних документів, які підтверджують здійснення господарських операцій позивача з контрагентом - постачальником товарів/послуг спростовують висновки податкового органу, які ґрунтуються на припущеннях.

Представник позивача в судовому засіданні просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував. Надав письмові заперечення проти позовних вимог, в яких зазначено, що згідно висновків акту перевірки 23 грудня 2017 року № 445/05-10-12-02/25121804 встановлені наступні порушення: п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 статті 198, п. 201.10 статті 201 Податкового кодексу України в результаті чого, було завищено податковий кредит по податкових накладних ТОВ «Крафсофпроект» на загальну суму 658 321,00 гривень за липень - вересень 2016 року, чим завищено від'ємне значення між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту поточного звітного періоду, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на суму 658 321,00 гривень за липень - вересень 2016року.

Виходячи з сукупності обставин, викладених в акті перевірки, а саме, відсутності об'єктів оподаткування по податкових накладних контрагента, по яких наявною податковою інформацією не підтверджується реальність здійснення операцій постачання послуг, не можливість підтвердження реальності здійснення фінансово-господарських операцій контрагентів по ланцюгу постачання, не надання позивачем на вимогу перевіряючих документальних підтверджень щодо фактичного виконавця послуг та місця їх фактичного виконання, а також документів, що підтверджують використання таких послуг у власній господарській діяльності товариства, вважає висновки акту перевірки та спірне податкове повідомлення-рішення такими, що відповідають вимогам законодавства.

Просив відмовити в позовних вимогах в повному обсязі.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи представників сторін, встановив наступне -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Донвуглересурси» є юридичною особою з кодом 25121804 та перебуває на податковому обліку в державній податковій інспекції у м. Дружківці Головного управління ДФС у Донецькій області з 15 грудня 2014 року, про що зазначено у акті документальної невиїзної перевірки позивача від 23 грудня 2016 року, та що не є спірною обставиною у справі (том 1 а.с. 21).

Відповідач - Головне управління ДФС у Донецькій області, є юридичною особою та у відповідності до норм Податкового кодексу України є органом державної влади, уповноваженим здійснювати функцію контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування і сплати податків та зборів, установлених цим Кодексом, а також перевіряти достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків та зборів.

Судом встановлено, що державною податковою інспекцією у м. Дружківці Головного управління ДФС у Донецькій області було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Донвуглересурси» з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податкових зобов'язань і податкового кредиту в деклараціях з податку на додану вартість за липень, серпень, вересень 2016 року з урахуванням виявлення недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, по взаємовідносинам з ТОВ «КРАФСОФПРОЕКТ» за період з 01.05.2016 року по 30.09.2016 року, за результатами вказаної перевірки податковим органом було складено акт перевірки від 23.12.16 року № 445/05-10-12-02/25121804 (том 1 а.с. 20-45).

Згідно висновків акту перевірки встановлені, зокрема, наступні порушення: п. 198.1, п.198.2, п.198.3, п. 198.6 ст. 198, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого було завищено податковий кредит по податкових накладних, виписаних ТОВ «КРАФСОФПРОЕКТ» на загальну суму 658 321,00 гривень, у тому числі по податкових періодах: за липень 2016 року на 69 899,00гривень, за серпень 2016 року на 41 871,00 гривень, за вересень 2016 року на 546 551,00 гривень, в результаті чого завищено від'ємне значення між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту поточного звітного періоду, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду всього в сумі 658 321,00 гривень (том 1 а.с 45).

Позивач не погодившись з викладеними в акті висновками, подав скаргу від 16 лютого 2017 року № 1602/17 (том 1 а.с. 48-58).

За результатами скарги Головним управлінням ДФС у Донецькій області було складено рішення про результати розгляду скарги № 4956/10/05-99-10-01-12-1 від 06 квітня 2017 року , якою скарга задоволена частково. Скасовано податкове повідомлення - рішення № 000021400 від 12 січня 2017 року. Водночас повідомлено, що скасування зазначеного податкового повідомлення - рішення не спростовують порушення позивачем по суті вимог Податкового кодексу України. Державну податкову інспекцію у м. Дружківці Головного управління ДФС у Донецькій області було зобов'язано вчинити заходи для надіслання нового податкового повідомлення - рішення (том 1 а.с. 64-72).

На підставі рішення про результати розгляду скарги № /10/05-99-10-01-12-1 від 06 квітня 2017 року Головним управлінням ДФС у Донецькій області винесено нове, спірне податкове повідомлення - рішення від 27 квітня 2017року № 0000141400 на суму 658 321,00 гривень, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за липень 2016 року на 69 899,00 гривень, за серпень 2016 року на 41 871,00 гривень, за вересень 2016 року на 546 551,00 гривень (том 1 а.с. 74).

У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року № ETS N 005 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначає Податковий кодекс України.

Судом встановлено, що між ТОВ «Донвуглересурси» (Замовник) та ТОВ «Крафсофпроект» (Підрядник) було укладено договір підряду від 22 березня 2016 року за № 2203-п, відповідно до умов якого, замовник доручає, а підрядник забезпечує виконання експедиторсько - логістичних послуг певної господарської операції, погодженою сторонами у відповідних специфікаціях (том 1 а.с. 76-84).

Згідно умов договору замовник зобов'язаний надати підряднику необхідні для якісного та своєчасного виконання робіт вихідні дані, відомості, документи. Підрядник зобов'язаний якісно виконати та здати всі роботи в обсягах та у строки, що передбачені умовами договору. Замовник повинен прийняти від підрядника виконані роботи по акту виконаних робіт, компенсувати необхідні витрати. Оплата робіт здійснюється замовником шляхом банківського переказу відповідних сум.

В підтвердження здійснення господарської операції позивачем надано:

- специфікацію № 1 від 22 березня 2016 року до договору підряду № 2203-п від 22 березня 2016 року відповідно до якої підрядник забезпечує експедиторсько - логістичні послуги з постачання вугілля кам'яне (Г 0-100) у кількості 30 000 тонн від ТОВ «ДТЕК ТРЕЙДІНГ» до ПрАТ «МАКІЇВКОКС» (том 1 а.с. 85), виконання якої підтверджується актом виконаних робіт № 15012 від 31 травня 2016 року на загальну суму 2 561 155,24 гривень (том 1 а.с. 95);

- специфікацію № 2 від 22 березня 2016 року до договору підряду № 2203-п від 22 березня 2016 року, відповідно до якої підрядник забезпечує експедиторсько - логістичні послуги з постачання вугілля кам'яне АШ (0-6) відсів у кількості 2 000 тонн від ПрАТ «ГОРНОЗБАГАЧУВАЛЬНА ФАБРИКА «КРАСНОЛУЦЬКА» до ТОВ «ЕНЕРГОІНВЕСТ ТРЕЙДІНГ» (том 1 а.с. 86), виконання якої підтверджується актом виконаних робіт № 15020 від 31 травня 2016 року на загальну суму 82 852,69 гривень та актом виконаних робіт № 15015 від 31 травня 2016 року на загальну суму 41 495,84 гривень (том 1 а.с. 96-97);

- специфікацію № 3 від 04 квітня 2016 року до договору підряду № 2203-п від 22 березня 2016 року відповідно до якої підрядник забезпечує експедиторсько - логістичні послуги з постачання вугілля кам'яне Г/ДГ (0-100) у кількості 1 500 тонн від ТОВ «ПЕРША ТРЕЙДІНГОВА КОМПАНІЯ» до ПАТ «ШАХТОУПРАВЛІННЯ «ПОКРОВСЬКЕ» (том 1 а.с. 87), виконання якої підтверджується актом виконаних робіт № 15022 від 31 травня 2016 року на загальну суму 118 949,63 гривень (том 1 а.с. 98);

- специфікацію № 4 від 04 квітня 2016 року до договору підряду № 2203-п від 22 березня 2016 року відповідно до якої підрядник забезпечує експедиторсько - логістичні послуги з постачання вугілля марок АКО 25-100; АМ 13-25 та АШ 0-6 у кількості 8 000 тонн з переробки на ПрАТ «ГОРНОЗБАГАЧУВАЛЬНА ФАБРИКА «КРАСНОЛУЦЬКА» до ТОВ «ВЕРТИКАЛЬ КИЇВ» (том 1 а.с. 88), виконання якої підтверджується актом виконаних робіт № 15013 від 31 травня 2016 року на загальну суму 500 586,85 гривень (том 1 а.с. 99);

- специфікацію № 5 від 04 квітня 2016 року до договору підряду № 2203-п від 22 березня 2016 року відповідно до якої підрядник забезпечує експедиторсько - логістичні послуги з постачання вугілля марки АШ 0-6 у кількості 3 600 тонн з переробки на ПрАТ «ГОРНОЗБАГАЧУВАЛЬНА ФАБРИКА «КРАСНОЛУЦЬКА» до ТОВ «СТИЛЬ-КЕПІТАЛ» (том 1 а.с. 89), виконання якої підтверджується актом виконаних робіт № 15014 від 31 травня 2016 року на загальну суму 224 251,86 гривень (том 1 а.с. 100);

- специфікацію № 6 від 04 квітня 2016 року до договору підряду № 2203-п від 22 березня 2016 року відповідно до якої підрядник забезпечує експедиторсько - логістичні послуги з постачання вугілля кам'яне АШ (0-6) відсів у кількості 2 000 тонн з переробки ПрАТ «ГОРНОЗБАГАЧУВАЛЬНА ФАБРИКА «КРАСНОЛУЦЬКА» до ТОВ «ЕНЕРГОІНВЕСТ ТРЕЙДІНГ» (том 1 а.с. 90), виконання якої підтверджується актом виконаних робіт № 15021 від 31 травня 2016 року на загальну суму 108 998,58 гривень (том 1 а.с. 101);

- специфікацію № 7 від 29 квітня 2016 року до договору підряду № 2203-п від 22 березня 2016 року відповідно до якої підрядник забезпечує експедиторсько - логістичні послуги з постачання ланцюга СП-202 кл. 8 у кількості 461 метрів від ПрАТ «АРТЕМІВСЬКИЙ МАШИНОБУДІВНИЙ ЗАВОД «ВІСТЕК» до ВП «Управління Західвуглепостач» ДП «Львіввугілля» (том 1 а.с. 91), виконання якої підтверджується актом виконаних робіт № 15017 від 31 травня 2016 року на загальну суму 142 986,43 гривень (том 1 а.с. 102);

- специфікацію № 8 від 29 квітня 2016 року до договору підряду № 2203-п від 22 березня 2016 року відповідно до якої, підрядник забезпечує експедиторсько - логістичні послуги з постачання кабельної продукції в ассортименті у кількості 1 400 метрів від ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «БЕРДЯНСЬКИЙ КАБЕЛЬНИЙ ЗАВОД» до ВП «Управління Західвуглепостач» ДП «Львіввугілля» (том 1 а.с. 92), виконання якої підтверджується актом виконаних робіт № 15018 від 31 травня 2016 року на загальну суму 61 672,84 гривень (том 1 а.с. 103);

- специфікацію № 9 від 10 травня 2016 року до договору підряду № 2203-п від 22 березня 2016 року відповідно до якої підрядник забезпечує експедиторсько - логістичні послуги з постачання вугілля марок АКО 25-100; АМ 13-25 та АШ 0-6 у кількості 2 000 тонн з переробки на ПрАТ «ГОРНОЗБАГАЧУВАЛЬНА ФАБРИКА «КРАСНОЛУЦЬКА» до ТОВ «ВЕРТИКАЛЬ КИЇВ» (том 1 а.с. 93), виконання якої підтверджується актом виконаних робіт № 15016 від 31 травня 2016 року на загальну суму 204 456,47 гривень (том 1 а.с. 104);

- специфікацію № 10 від 10 травня 2016 року до договору підряду № 2203-п від 22 березня 2016 року відповідно до якої, підрядник забезпечує експедиторсько - логістичні послуги з постачання вугілля марки АШ 0-6 у кількості 2 500 тонн з переробки на ПрАТ «ГОРНОЗБАГАЧУВАЛЬНА ФАБРИКА «КРАСНОЛУЦЬКА» до ТОВ «СТИЛЬ-КЕПІТАЛ» (том 1 а.с. 94), виконання якої підтверджується актом виконаних робіт № 15019 від 31 травня 2016 року на загальну суму 146 531,93 гривень (том 1 а.с. 105).

Розрахунки за угодою між сторонами здійснювались в безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями від 11 липня 2016року за № 167, від 05 серпня 2016 року № 258, від 07 вересня 2016 року № 389 та платіжним дорученням від 08 грудня 2016 року № 891 відповідно до договору про уступку права вимоги від 29 листопада 2016 року за № 2911, згідно з яким первісний кредитор - ТОВ «Крафсофпроект» передав належне йому право вимоги згідно з договором № 2203-п від 22 березня 2016 року на суму 244 011,31 гривень новому кредитору - ТОВ «Оункепітал» (том 1 а.с. 106-109).

Сторонами не заперечується факт наявності кредиторської заборгованості позивача перед ТОВ «Крафсофпроект» на дату розгляду справи.

Крім того, позивачем надано докази руху товару а саме: акти прийому - передачі, рахунки на оплату, листи ТОВ «Крафсофпроект», акти приймання - передачі вугільної продукції, рахунки, посвідчення якості, накладні, акти приймання - передачі вугілля, рахунки - фактура, видаткові накладні, сертифікати якості продукції, товарно - транспортні накладні, (том 1 а.с. 151-250, том 2 а.с. 1-250, том 3 а.с. 1-250, том 4 а.с. 1-250, том 5 а.с. 1-130).

Відповідно до п.п. 16.1.2 п. 16.1 ст. 16 Податкового Кодексу України платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів.

Згідно з п.п. 16.1.3 п. 16.1 ст. 16 Податкового Кодексу України платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Відповідно до п. 46.1 ст. 46 Податкового Кодексу України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання,чи документ, що свідчить про суми доходу,нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Разом з тим, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють Платника податків про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу (п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України, в редакції, що була чинна на момент здійснення спірних правовідносин).

Позивачем надано реєстр отриманих та виданих податкових накладних відповідно до якого ТОВ «Крафсофпроект» виписало шість податкових накладних ТОВ «Донвуглересурси» на виконання експедиторсько - логістичних послуг а саме:

- податкову накладну № 15015 на суму 34 579,87 гривень;

- податкову накладну № 15018 на суму 51 394,03 гривень;

- податкову накладну № 15020 на суму 69 043,91 гривень;

- податкову накладну № 15021 на суму 90 832,15 гривень;

- податкову накладну № 15022 на суму 99 124,69 гривень;

- податкову накладну № 15017 на суму 119 155,36 гривень (том 1 а.с. 143-149).

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно п. 199.1 ст. 199 Податкового кодексу України у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги, необоротні активи частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати зведену податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму частки сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг, необоротних активів в неоподатковуваних операціях.

Відповідно до вимог п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Згідно п.200.4 ст. 200 Податкового кодексу України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу;

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Статтею 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV із змінами та доповненнями (далі Закону № 996- ХІV) встановлено, що дії цього Закону № 996- ХІV поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно - правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Статтею 3 Закону № 996-ХІV встановлено, що метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Згідно статті 1 Закону № 996- ХІV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Статтею 4 Закону № 996-ХІV визначено, що бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких основних принципах: превалювання сутності на формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з їх юридичної форми.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05 червня 1995 року за № 168/704 (далі Положення № 88).

Згідно з п. 2.4 ст. 2 Положення № 88 первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п. 2.1 ст. 2 Положення № 88, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Крім того, пунктом 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» визначений перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок (ст. 228 ЦК України): правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочин, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відповідач не зазначив у акті перевірки та не надав суду доказів, які б з огляду на приведені вище положення Цивільного кодексу України та роз'яснення Пленуму Верховного Суду України свідчили про нікчемність правочину - договору підряду укладеного позивачем із ТОВ «Крафсофпроект». Також, вказаний правочин не визнавався недійсним у судовому порядку.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у листі від 02 червня 2011 №742/11/13-11.

Суд вказує, на те, що відповідачем не надано суду доказу щодо наявності на момент вчинення господарських операцій дефекту у правовому статусі контрагентів позивача. Під час перевірки позивача відповідачем не перевірявся рух активів у процесі здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентом - постачальником.

Суд звертає увагу, що з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право на податковий кредит та віднесення сум понесених витрат до складу валових витрат позивача не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Таким чином, недотримання контрагентами позивача податкової дисципліни (що відповідачем суду не доведено) має правові наслідки саме для цього контрагента, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Аналогічна правова позиція була висловлена також Вищим адміністративним судом України, зокрема, в ухвалах суду від 29 січня 2014 року №К/9991/81114/11, від 22 січня 2014 року № К/9991/37637/12, від 17 лютого 2014 року № К/800/50945/13, від 19 лютого 2014 року № К/800/61338/13, від 11 березня 2014 року № К/800/1128/14, від 03 березня 2014 року № К/800/12888/13, від 02 червня 2014 року № К/800/6497/13, від 20 травня 2014 року № К/800/53111/13, від 05 червня 2014 року № К/800/1816/13, від 11 листопада 2014 року № К/800/1336/14.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Висновки податкового органу щодо не підтвердження реальності здійснення операцій постачання послуг по ланцюгу контрагентів - постачальників позивача, які грунтуються на даних інформаційних податкових баз, суд не бере до уваги на підставі наступного.

Інформаційні бази даних податкового органу не мають статусу офіційних і можуть містити помилки, які впливають на правовий статус платника податку. Бази даних ДПІ не є належними доказами у справі, чинним законодавством також не передбачена належність таких баз до засобів доказування.

Дана правова позиція підтверджується доводами, що викладені в Постановах ВАСУ від 20 вересня 2012 року № К9991/574/12; № К 9991/5991/11 та № 9991/24891/11: «Програмне забезпечення (інформаційні бази ДПІ) до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків не відноситься. Крім того, абсолютно справедливо підкреслюється, що такі дані не є також належним доказом відсутності фактів здійснення господарських операцій безпосередньо платника податків - позивача, та доказом несплати ним податку, якщо спірний період податковим органом перевірено з урахуванням всіх первинних документів та документів податкової звітності».

Відповідно до листа ВАСУ від 02 червня 2011 року № 742/11/13-11 оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Суд зауважє, що письмові докази у вигляді первинних документів, які підтверджують здійснення господарських операцій позивача з контрагентами постачальниками спростовують висновки податкового органу, які ґрунтуються на даних інформаційних податкових баз.

Частиною 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Суд зазначає, що в акті перевірки відсутня інформація, яка може бути достатньою для формування доказової бази у ході проведення перевірок по ланцюгу постачання контрагентів - постачальників позивача.

Так, встановлення ознак «нереальності» правочинів внаслідок відсутності платника за місцезнаходженням, відсутності адміністративно - технічних можливостей для здійснення діяльності, не відповідність видів діяльності платника з даними ЄДР є початковим етапом при відпрацюванні таких платників.

Основні вимоги до змісту доказової бази для встановлення правочинів такими, що мають нереальний характер - це визначення товарного, грошового потоків, аналізу документального оформлення проведених операцій, виконання робіт, транспортування, фактичне використання товарів у господарській діяльності, тощо.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано доказів про умисність укладення угод між позивачем та його контрагентами з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а саме, рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження «нереальності» здійснених контрагентом позивача господарських операцій.

Враховуючи викладене, на підставі наведених норм податкового законодавства, при дослідженні первинних документів суд виходять із того, що платник податку має право на декларування податкового кредиту тільки при наявності одночасно наступних умов:

- списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною - що, відповідно до п.п. 198.2 Податкового кодексу України є підставою для виникнення у платника податку права на податковий кредит;

- платник податку отримав від продавця товарів (послуг) належним чином складену та зареєстровану податкову накладну,інші подібні документи (п. 201.10, 201.11 ПКУ).

Відсутність хоча б однієї з наведених вище умов не дає право платнику податку декларувати суму податкового кредиту.

З урахуванням викладеного, порушення постачальниками товару (робіт, послуг) по ланцюгу постачання, певних вимог податкового законодавства та правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування валових витрат та податкового кредиту у випадку, якщо така залежність не визначена Податковим кодексом України.

Також Податковим кодексом України платник податку (покупець товару, послуг) на час здійснення господарської операцій з придбання товару/послуг не зобов'язаний та не має повноважень здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками товару (послуг) у ланцюгу постачання, вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо, і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-якого з контрагентів-постачальників.

Податкове законодавство України не ставить право платника податку на додану вартість на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу тощо. В разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи.

Чинне законодавство не зобов'язує платника податків перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим, як відносити відповідні суми витрат до валових витрат та суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення у справі «Булвес» АД проти Болгарії» Європейського суду з прав людини дійшов такого висновку: «Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування податку на додану вартість і, як наслідок, сплачувати податок на додану вартість повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності».

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом. (Ухвала ВАСУ від 23 листопада 2016 року справа № К/800/18675/16, ЄДРСРУ № 62961971).

Таким чином, судова практика виходить з того, що чинне податкове законодавство України не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей.

За таких підстав позовні вимоги щодо скасування спірного податкового повідомлення - рішення є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАСУ якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заявлених позивачем вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 27 квітня 2017 року № 0000141400 на суму 658 321,00 гривень.

З огляду вище викладене, на підставі положень Податкового кодексу України, ст.ст. 8 - 11, 40, 94, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Донвуглересурси» до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 27 квітня 2017 року № 0000141400 на суму 658 321,00 гривень - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Донецькій області від 27 квітня 2017 року № 0000141400 на суму 658 321,00 гривень.

Стягнути з Головного управління ДФС у Донецькій області за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Донвуглересурси» судові витрати з судового збору у розмірі 9 874 (дев'ять тисяч вісімсот сімдесят чотири) гривні 82 копійки.

Повний текст постанови виготовлено 17 липня 2017 року.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Голубова Л.Б.