Ухвала суду № 6775635, 11.11.2009, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 2-57-62

УХВАЛА

про відмову в прийнятті заяви про порушення справи про банкрутство

11 листопада 2009 р. № 4596/09

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Валєєвої Т.Е., розглянувши матеріали за заявою ДПІ в Косівському районі Івано-Франківської області про порушення справи про банкрутство Косівської районної благодійної організації "Здорова нація",

ВСТАНОВИВ:

ДПІ в Косівському районі Івано-Франківської області звернулася до господарського суду Івано - Франківської області з заявою про порушення справи про банкрутство Косівської районної благодійної організації "Здорова нація" (вул. Дружби, 33, м. Косів, Івано-Франківська область; ідентифікаційний код 33731289) в порядку ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі –Закон про банкрутство). Свої вимоги заявник (ініціюючий кредитор) обґрунтовує тим, що суми заборгованості, несплачені протягом більше трьох місяців, є підставою для порушення справи про банкрутство у зв’язку із відсутністю коштів та будь-яких активів, за рахунок яких можна було б погасити податковий борг боржника.

Виходячи з системного аналізу норм Закону про банкрутство, у вирішенні питання про наявність підстав для порушення провадження у справах про банкрутство за заявою кредитора, господарські суди поряд зі ст. 6 Закону про банкрутство (в даному випадку також й ст. 52 Закону про банкрутство, яка визначає особливості банкрутства відсутнього боржника) мають враховувати й положення преамбули та ст. 1 Закону про банкрутство, якими визначено такі поняття, зокрема, як "боржник" та "кредитор" (п. 4.2 рекомендацій Президії Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 04.06.04 № 04-5/1193).

Відповідно до абз. 6 ст. 1 Закону про банкрутство кредитором, серед інших, є орган державної податкової служби.

Водночас, згідно із абз. 3 ст. 1 Закону про банкрутство боржником є суб'єкт підприємницької діяльності, неспроможний виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами, у тому числі зобов'язання щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Отже, за приписами Закону про банкрутство боржником може бути суб'єкт підприємницької діяльності, який неспроможний виконати свої зобов’язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Частиною першою статті 2 Закону України "Про систему оподаткування", в редакції Закону України від 18.02.97 N 77/97-ВР, визначено, що під податком і збором (обов'язковим платежем) до бюджетів та до державних цільових фондів слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування. Цей Закон, як зазначено в його преамбулі, визначає принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори (обов'язкові платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів. Відповідно до ст. 1 Закону України "Про систему оподаткування" будь-які податки і збори (обов'язкові платежі), які запроваджуються законами України, мають бути включені до цього Закону, а всі інші закони України про оподаткування мають відповідати принципам, закладеним у цьому Законі. Згідно зі ст. 13 Закону України "Про систему оподаткування" в Україні справляються загальнодержавні і місцеві податки і збори (обов'язкові платежі), вичерпний перелік яких міститься у статтях 14 і 15 цього Закону. У силу ст. 1 Закону України "Про систему оподаткування" податки і збори (обов'язкові платежі), справляння яких не передбачено цим Законом, сплаті не підлягають.

Положення Закону України "Про державну податкову службу в Україні" визначають, що пеня, штраф, інші фінансові санкції є публічно-правовими санкціями, які застосовуються до платника податків за порушення податкового законодавства.

Виходячи з аналізу наведених норм, чинне законодавство не відносить суми пені та штрафу (штрафні санкції), що стягуються до бюджетів за порушення податкового законодавства, до категорії податків і зборів (обов'язкових платежів).

Вказане також узгоджується із приписами ст. 1 Закону про банкрутство, згідно з якими до складу грошових зобов'язань боржника, тобто цивільно-правових зобов’язань боржника, не зараховується, зокрема, недоїмка (пеня та штраф).

Відповідно до п. 4.5 рекомендацій Президії Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 04.06.04 №04-5/1193 у вирішенні питання про склад вимог за податками і зборами (обов'язковими платежами) при порушенні справ про банкрутство суди мають виходити з того, що суми пені, штрафів та інших штрафних чи фінансових санкцій враховуються окремо. Проте кредитори з такими вимогами, які є публічно-правовими санкціями, що застосовуються до платника податків за порушення податкового законодавства, згідно з ч. 1 ст. 14 Закону про банкрутство (у даному випадку ч. 5 ст. 52 Закону про банкрутство) вправі подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника.

Таким чином, суми заборгованості зі сплати пені та штрафу (штрафних санкцій), в т.ч. застосовані за порушення податкового законодавства, не можуть входити до складу грошових вимог ініціюючого кредитора та відповідно впливати на порушення справи про банкрутство боржника.

Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України, зокрема у своїх постановах від 13.08.08 у справі № 04-05/42-3-8б, від 18.11.08 у справі № 04-05/27-42-8б, від 07.10.09 у справі №04-05/27-25-8б.

При цьому, суд враховує те, що положення ст. 52 Закону про банкрутство, яка передбачає особливості банкрутства відсутнього боржника, не встановлюють будь-яких виключень з вищевказаного загального правила.

Як вбачається з заяви про порушення справи про банкрутство, грошові вимоги ініціюючого кредитора –ДПІ у Косівському районі Івано-Франківської області до боржника на загальну суму 1 359,41 грн. виникли внаслідок неподання боржником декларацій з податку на прибуток підприємств та підтверджуються актом невиїзної документальної перевірки про порушення податкового законодавства №476/15-0/33731289 від 24.06.08, податковим повідомленням-рішенням №0002431501/0 від 24.06.08, першою податковою вимогою №1/140 від 21.07.08 та другою податковою вимогою №2/181 від 19.09.08.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення №0002431501/0 від 24.06.08, доданого ініціюючим кредитором до заяви, ініціюючим кредитором нараховано боржнику штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1360,00 грн.

Згідно із розрахунком заборгованості станом на 18.09.09 заборгованість боржника становить 1359,40 грн. недоїмки та 0,1 грн. пені.

Отже, вказані грошові вимоги ініціюючого кредитора становлять виключно штрафні санкції, в т.ч. пеню.

Таким чином, зазначена в заяві ДПІ у Косівському районі Івано-Франківської області заборгованість Косівської районної благодійної організації "Здорова нація" перед бюджетом не може бути підставою для порушення провадження у справі про банкрутство.

Окрім того, суд вважає за необхідне зазначити, що ухвалою господарського суду Івано-Франківської області №4246/09 від 22.10.09, вже було відмовлено у прийнятті заяви ДПІ в Косівському районі Івано-Франківської області про порушення справи про банкрутство з тих же підстав.

Посилання ініціюючого кредитора на п. 17.3 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", який передбачає, що сплата (стягнення) штрафних санкцій, передбачених цією статтею, прирівнюється до сплати (стягнення) податку та оскарження їх сум, є необґрунтованим, оскільки вказаною нормою визначено порядок сплати (стягнення) штрафних санкцій, а не склад податків і зборів (обов’язкових платежів).

Тобто, цим положенням Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" прирівнюється сплата (стягнення) штрафних санкцій до сплати (стягнення) податку та не прирівнюються штрафні санкції до податку і збору (обов’язкового платежу).

Враховуючи вищевикладене та беручи до уваги те, що безпідставне порушення провадження у справі про банкрутство тягне за собою незворотні правові наслідки, суд дійшов висновку, що у прийнятті заяви ДПІ у Косівському районі Івано-Франківської області слід відмовити.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 1, 5, 6, 7, 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. ст. 1, 2, 13, 14, 15 Закону України "Про систему оподаткування", положеннями Закону України "Про державну податкову службу в Україні", п. 1 ч. 1 ст. 62, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

відмовити у прийнятті заяви ДПІ в Косівському районі Івано-Франківської області від 09.10.09 №11839/9/10-019 про порушення справи про банкрутство Косівської районної благодійної організації "Здорова нація" (вул. Дружби, 33, м. Косів, Івано-Франківська область; ідентифікаційний код 33731289).

Суддя Т.Е. Валєєва

Виготовлено в АС "Діловодство суду"

___ В.П. Рубанович