Рішення № 6775590, 12.10.2009, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 2-57-62

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2009 р. Справа № 5/132-25/20 Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Валєєвої Т.Е., при секретарі судового засідання Максимів Н.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ДП "Електробуд" ЗАТ "Спеціалізована пересувна механізована колона -577" (вул. Ботанічна, 4 "А", м. Івано-Франківськ, 76000)

до Галицького комунального підприємства "Капітальне будівництво" (майдан Різдва, 16, м.Галич, Івано-Франківська область, 77100)

про стягнення 74271,90 грн. заборгованості, з яких 65605,56 грн. основного боргу за виконані електромонтажні роботи, 1245,16 грн. суми 3% річних, 7121,18 грн. втрат від інфляції та 300 грн. аудиторських послуг,

за участю представників сторін:

від позивача: Коржак В.Б. –директор (довідка з ЄДРПОУ №27 від 05.01.01),

від відповідача: не з'явилися,

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство "Електробуд" закритого акціонерного товариства "Спеціалізована пересувна механізована колона - 577" звернулося до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Галицького комунального підприємства "Капітальне будівництво" про стягнення 74271,90 грн. заборгованості, з яких 65605,56 грн. основного боргу за виконані електромонтажні роботи, 1245,16 грн. суми 3% річних, 7121,18 грн. втрат від інфляції та 300 грн. аудиторських послуг. Крім того, позивач просив суд покласти на відповідача судові витрати у справі, а саме 742,72 грн. державного мита та 315,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до укладеного між сторонами договору на виконання робіт № 2/ВЖ-Е від 20.10.08 позивач виконав електромонтажні роботи з електропостачання двох п’ятиквартирних житлових будинків, які відповідач оплатив частково.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 23.07.09 порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 11.08.09.

Розпорядженням заступника голови господарського суду Івано-Франківської області від 10.08.09 справу передано на розгляд суду у даному складі.

Ухвалами господарського суду Івано-Франківської області від 11.08.09, 26.08.09, 15.09.09 та від 29.09.09 розгляд справи було відкладено на 26.08.09, 15.09.09, 29.09.09 та на 12.10.09 відповідно.

Представник позивача у судовому засіданні 29.09.09 подав клопотання про уточнення позовних вимог від 24.09.09 №6 (вх.№8204 від 29.09.09), в якому просив суд змінити позовні вимоги та стягнути з відповідача 70 684,86 грн., з яких 65605,56 грн. основного боргу за виконані електромонтажні роботи, 492,04 грн. суми 3 % річних, 3 529,54 грн. штрафних санкцій в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, 742,72 грн. державного мита та 315,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України (далі –ГПК України) позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Враховуючи те, що подане клопотання відповідає приписам ст. 22 ГПК України, суд вважає за необхідне його задовольнити та прийняти уточнення позовних вимог.

За таких обставин позовні вимоги у справі становлять стягнення з відповідача 65605,56 грн. основного боргу за виконані електромонтажні роботи, 492,04 грн. суми 3 % річних, 3 529,54 грн. штрафних санкцій в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, а також 742,72 грн. державного мита та 315,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Представник відповідача у судовому засіданні 26.08.09 визнав позовні вимоги в частині стягнення 65605,56 грн. основного боргу та просив відстрочити виконання рішення суду до 30.10.09.

Враховуючи те, що таке клопотання згодом підтримано представником позивача, воно задоволено судом.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи та дослідивши фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Як встановлено судом під час розгляду справи, 20.10.08 між позивачем (виконавець) та відповідачем (замовник) укладено договір на виконання робіт №2/ВЖ-Е (далі - Договір) (а.с. №№14-16), за умовами якого замовник взяв на себе зобов’язання профінансувати виконання робіт з електропостачанню двох п’ятиквартирних житлових будинків по вул. Донецькій в м. Галич, а виконавець взяв на себе зобов’язання виконати в межах договірної ціни власними та/або залученими силами і засобами будівельно-монтажні роботи по вищевказаному об"єкту, здати об"єкт замовнику в експлуатацію, ліквідувати недоробки і дефекти, що виникли з його вини і виявленні в ході приймання робіт (п.п. 1.1, 1.2 Договору).

Пунктом 4.1 Договору сторони погодили, що договірна ціна робіт визначається на основі зведеного кошторисного розрахунку і становить 128350,00 грн.

Відповідно до п. 4.2 та п. 4.3 Договору замовник протягом трьох робочих днів з моменту укладення договору перераховує виконавцю аванс в розмірі, який не перевищує 30 % від загальної вартості об"єкту, а кінцевий розрахунок між замовником та виконавцем проводиться після підписання актів приймання виконаних робіт за формою № КБ-2В та довідок про вартість виконаних робіт за формою № КБ-3.

Водночас, згідно із п. 5.1 Договору замовник зобов"язаний здійснити для закупівлі матеріалів, конструкцій перший авансовий платіж в розмірі 50% від суми договору, подальше фінансування здійснювати після надання форм № КБ-2В та № КБ-3.

На виконання умов Договору позивач виконав підрядні роботи, які прийняв відповідач, що підтверджується підписаними сторонами актами приймання виконаних підрядних робіт за формою № КБ-2В:

-          № 6-2-04-6-1 від 31.10.08 за жовтень 2008 р. на суму 55115,56 грн.,

-          № 6-2-04-6-1 від 02.12.08 за листопад 2008 р. на суму 66 145,56 грн. (а.с. №№ 9-10, 12-13).

Відповідно до довідок про вартість виконаних підрядних робіт і витрат № 6-2-04-6-1 від 31.10.08 за жовтень 2008 р. на суму 55115,56 грн., № 6-2-04-6-1 від 02.12.08 за листопад 2008 р. на суму 66 145,56 грн. (а.с. №№ 8, 11) позивач виконав роботи на загальну суму 121261,12 грн.

Однак, виконані позивачем роботи були сплачені відповідачем частково на загальну суму 55 655,56 грн., про що свідчать виписки з особового рахунку позивача за 27.10.08 на суму 38 500 грн. та за 06.11.08 на суму 17 155,56 грн. (а.с. №№ 31-32).

Як вбачається з матеріалів справи, з метою досудового врегулювання спору 18.06.09 позивачем було вручено відповідачу претензію від 18.06.09 № 12 (а.с. №7), з вимогою погасити існуючий борг за виконані підрядні роботи у розмірі 65605,56 грн., проте дана вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

На виконання вимог суду сторони здійснили звірку взаєморозрахунків, відповідно до підписаного та скріпленого печатками сторін акта звірки взаєморозрахунків від 20.08.09 (а.с. №30) відповідач визнав та підтвердив заборгованість перед позивачем за Договором станом на 01.08.09 на суму 65 605,56 грн.

Також, у судовому засіданні 26.08.09 відповідач визнав позовні вимоги в сумі основного боргу у розмірі 65 605,56 грн., про що свідчать письмові пояснення від 26.08.09 б/н (а.с. №35)

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи те, що претензію з вимогою оплатити виконані підрядні роботи у розмірі 65605,56 грн. позивачем пред’явлено відповідачу 18.06.09, відповідач повинен виконати свій обов’язок з оплати виконаних підрядних робіт у строк до 25.06.09.

Відтак, з 26.06.09 виникла заборгованість відповідача перед позивачем за Договором.

У силу ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідні приписи містить ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, згідно з положеннями якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Також, вказаною нормою передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно із ч. 1 ст. 853 зазначеного кодексу замовник зобов’язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

У відповідності до ч. 1 ст. 854 цього кодексу замовник зобов’язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином.

Враховуючи те, що відповідач прийняв роботи та будь-яких доказів наявності недоліків щодо виконаних позивачем підрядних робіт суду не надав, він зобов’язаний оплатити їх вартість.

Положеннями ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як вбачається з матеріалів справи, докази, які б спростовували доводи позивача та свідчили про оплату в повному обсязі виконаних робіт, відповідачем не надано та в матеріалах справи відсутні.

На підставі вищенаведеного суд дійшов висновку, що відповідач взяті на себе зобов’язання згідно з укладеним Договором в повному обсязі не виконав, у зв’язку з чим утворилась заборгованість перед позивачем.

За таких обставин справи позовні вимоги в частині стягнення 65 605,56 грн. основного боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

У відповідності до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною 1 статті 230 зазначеного кодексу передбачено, що штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно із ч. ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6.5 Договору передбачено, що за порушення термінів фінансування робіт замовник виплачує пеню в розмірі 1% від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Разом з тим, позивачем заявлено до стягнення пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за період з 26.06.09 по 24.09.09 на суму 3 529,54 грн.

Враховуючи те, що відповідно до зробленого судом розрахунку пеня за заявлений період становить 3479,79 грн. та беручи до уваги встановлення судом факту прострочення виконання відповідачем грошового зобов’язання, позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню на суму 3 479,79 грн., а на суму 49,75 грн. задоволенню не підлягають.

Згідно із ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається, позивачем заявлено 3% річних за період з 26.06.09 по 24.09.09 у розмірі 492,04 грн.

У зв’язку з тим, що згідно із розрахунком, зробленим судом, сума 3% річних за заявлений період становить 490,69 грн., позовні вимоги в частині стягнення суми 3% річних підлягають задоволенню на суму 490,69 грн., а на суму 1,35 грн. задоволенню не підлягають.

За правилами, встановленими ст. 49 ГПК України, судові витрати по справі слід покласти на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що постановою Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до розмірів витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов"язаних з розглядом цивільних та господарських справ" від 14.04.09 № 361, яка набрала чинності 14.07.09, відновлено дію постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів" від 21.12.05 N 1258 у редакції, що діяла на день набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 14.04.09 N361, розмір витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу на час подання позову (21.07.09) становив 118,00 грн., а позивач сплатив у розмірі 315,00 грн. (платіжне доручення № 206 від 21.07.09), то суму надмірно сплачених витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у розмірі 197,00 грн. слід повернути позивачу, про що видати довідку.

З урахуванням наведеного та керуючись ст. ст. 8, 124 Конституції України, ст. ст. 11, 526, 530, 549, 625, 837, 853, 854 Цивільного кодексу України, ст. ст. 20, 193, 216, 230 Господарського кодексу України, ст. ст. 22, 44, 49, 55, 75, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов задовольнити частково.

Стягнути з Галицького комунального підприємства "Капітальне будівництво" (майдан Різдва, 16, м.Галич, Івано-Франківська область, 77100; ідентифікаційний код 32404690) на користь ДП "Електробуд" ЗАТ "Спеціалізована пересувна механізована колона - 577" (вул. Ботанічна, 4 "А", м. Івано-Франківськ, 76000; ідентифікаційний код 31262338) 65605,56 грн. основного боргу, 3479,79 грн. пені, 490,69 грн. суми 3% річних, 695,76 грн. державного мита, 117,91 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відстрочивши виконання рішення суду до 30.10.09.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позовних вимог (в частині стягнення 49,75 грн. пені, 1,35 грн. суми 3% річних) відмовити.

Видати позивачу довідку про повернення з Державного бюджету України надмірно сплачених витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в сумі 197,00 грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, у разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання повного рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                   Т.Е. Валєєва

                                                             рішення підписане 11.11.09

Виготовлено в АС "Діловодство суду"

________