Рішення № 6775515, 04.11.2009, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.11.09 Справа № 18/250/09

Суддя

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Виробничо-комерційна фірма “РОМА, ЛТД” (69037, м. Запоріжжя, вул. Сорок років Радянської України, 39)

до відкритого акціонерного товариства “Український графіт” (69600, м. Запоріжжя, вул.Північне шосе, буд. 20)

про стягнення 19260,97 грн.,

Суддя Носівець В.В.

Представники сторін:

від позивача: Давіденко Ю.С. довіреність № б/н від 21.01.2009 р.;

від відповідача: Тітова Г.Є., довіреність № 028/35 від 01.01.2009 р.;

СУТНІСТЬ СПОРУ:

До господарського суду Запорізької області 08.10.2009 року звернувся позивач –товариство з обмеженою відповідальністю “Виробничо-комерційна фірма “РОМА, ЛТД” з позовною заявою до відповідача –відкритого акціонерного товариства “Український графіт” про стягнення 19260,97 грн., а саме: 15 980,99 грн. сума боргу з врахуванням індексу інфляції, 2902,52 грн. відсотки за користування чужими грошовими коштам 3 % річних у сумі 377,46 грн., у зв’язку із неналежним виконанням останнім умов господарського зобов’язання, підтвердженого накладною № 1211.2 від 12.11.2008 р. на суму 14217,96 грн., рахунком 0411.67 від 04.11.2008 р. та на підставі ст.ст. 205, 206, 536 610, 625, 655, 657, 692, 712, 1048 ЦК України, ст.ст. 20, 193 ГК України, ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність” від 16.07.1999 р., Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88.

Ухвалою суду від 12.10.2009 р. порушено провадження у справі № 18/250/09, судове засідання призначено на 04.11.2009 р.

У судовому засіданні 04.11.2009 року, представник позивача підтримав позовні, просив суд задовольнити позов, надав документи, витребувані ухвалою суду про порушення провадження у справі, які прийняті судом та залучені до матеріалів справи. Свою позицію представник позивача обґрунтовує наступним: сторонами був укладений усний договір, за яким відповідач зробив замовлення на певний товар, на підставі чого позивач виставив рахунок № 0411.67 від 04.11.2008 р. та поставив відповідачу замовлений ним товар, який отриманий останнім (довіреність НБМ № 766733/523 від 12.11.2008 р.). Сторонами була підписана накладна № 1211.2 від 12.11.2008 р., позивач свої зобов’язання виконав у повному, товар поставив відповідачу, але відповідач за отриманий товар не сплатив, і позивач звернувся із позовом до суду.

Представник відповідача заперечив проти задоволення позову, надав документи витребувані судом, які прийняті та залучені до матеріалів справи. Надав письмові заперечення, де вказав, що підприємством відповідача не отримано копії позовної заяви, оскільки, при ознайомленні із матеріалами справи стало відомо, що поштовий індекс у фіскальному чеку, який свідчить про відправку копії позовної заяви відповідачу, вказано невірно, крім того, у запереченнях відповідач зазначив, що оскільки на даний момент, вимога про оплату рахунку 0411.67 від 04.11.2008 р. у відповідача відсутня, то відповідно, строк оплати не наступив, у зв’язку із чим, штрафні санкції до відповідача пред’явлені неправомірно. Вказані заперечення прийняті судом до уваги, що стосується неотримання відповідачем копії позовної заяви, то представник відповідача скористався своїм правом та ознайомився 28.10.2009 р. із усіма матеріалами справи, про що зазначено на внутрішній стороні обкладинки справи № 18/237/09, суд зазначає, що індекс фіскального чеку від 05.10.2009 р., свідчить про номер поштового відділення, назва підприємства відповідача у ньому зазначено вірно.

У судовому засіданні 04.11.2009 р. за згодою представників сторін, судом оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Справа розглянута без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін суд, -

ВСТАНОВИВ:

ВАТ “Український графіт” усно замовило певний товар ТОВ “Виробничо-комерційна фірма “РОМА, ЛТД”, на сплату замовленого товару, останнім, виставлено рахунок 0411.67 від 04.11.2008 р. на суму 14 217,96 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Виробничо-комерційна фірма “РОМА, ЛТД” (надалі –позивач) поставило, а відкрите акціонерне товариство “Український графіт” прийняло (надалі –відповідач) товар на суму 14 217,96 грн., що підтверджується накладною № 1211.2 від 12.11.2008 р. на суму 14217,96 грн.

Відповідач отримав товар на суму 14217,96 грн., що підтверджується довіреністю серії НБМ № 766733/523 від 12.11.2008 р., виписаної на ім’я гр. Попова Ю.В., який є уповноваженою особою відповідача на отримання цінностей від позивача.

Сума вартості отриманого від позивача товару не була сплачена відповідачем.

Як зазначено у поясненні відповідача: сторонами дійсно укладено усний договір, згідно якого, ВАТ “Український графіт” замовило певний товар (фотобарабан Осе TDS 400/600 (7069008), ракель фотобарабану Осе TDS 400/600 (2912651), девелопер Осе TDS 400/600 тим D банк 1,75 кг (7045011), на підставі чого, позивач виставив рахунок № 0411.67 від 04.11.2008 р., та підписана накладна 1211.2. від 12.11.2008 р. Але, посилаючись на приписи ст. 530 ЦК України, відповідач вважає, що строк оплати, виставленого рахунку, не настав, у зв’язку із чим штрафні санкції пред’явлені неправомірно.

Що стосується заперечення відповідача щодо того, що позивач не направляв претензію чи вимогу на сплату отриманого товару у сумі 14217,96 грн. згідно виставленого рахунку № 0411.67 від 04.11.2008 р., і відповідно, строк оплати не настав, у зв’язку із чим штрафні санкції пред’явлені неправомірно, то суд вважає ці доводи хибними, оскільки, як свідчить тривала переписка між сторонами, відповідач знав про існуючий борг, що підтверджується: лист вих. № 123/1 від 25.02.2009 р., де відповідно до накладної № 1211.2 від 12.11.2008 р. у відповідача існує борг, за вказаною накладною, у розмірі 14217,96 грн., відповідач отримав вказаний лист, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення 10.03.2009 р.; лист вих. № 204 від 18.03.2009 р., про зобов’язання відповідача сплатити 14 217,96 грн. за накладною № 1211.2 від 12.11.2008 р., цей лист також відповідач отримав, про що свідчить повідомленням про вручення поштового відправлення 23.03.2009 р. Таким чином, суд вважає, що відповідач був належним чином повідомлений про існуючий борг, позивач вимагав його сплатити та відповідач мав змогу його оплати вчасно, але оскільки ВАТ “Український графіт” не сплатило 14 217,96 грн. боргу, то позивач звернувся із відповідним позовом до суду.

Як стало відомо суду, із пояснень представника позивача, ТОВ “Виробничо-комерційна фірма “РОМА, ЛТД” зверталося до господарського суду Запорізької області про стягнення із ВАТ “Український Графіт” боргу за договором № 804/82702/36 від 20.02.2008 р. та договором підряду № 804/98444/22 (243/2008) від 15.12.2208 р., позовні вимоги були задоволенні частково, суд відмов у задоволені позову, що стягнення із ВАТ “Український Графіт” заборгованості, що виникла за накладною № 1211.2 від 12.11.2008р., так як позивачем (ТОВ “Виробничо-комерційна фірма “РОМА, ЛТД) не надано доказів про те, що поставка, згідно вказаної накладної, була здійснена за договором №804/82702/36 від 20.02.2008 р. (рішення господарського суду Запорізької області у справі № 10/376/09 (суддя Алейникова Т.Г.) від 24.09.2009 р.).

Вказане рішення не було оскаржене в апеляційному порядку, набрало законної сили.

Відповідно до ст. 35 ГПК України, … факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорі, в яких беруть участь ті самі сторони. …

Позивач обґрунтовує свої вимоги про стягнення із відповідача боргу за накладною № 1211.2 від 12.11.2008 р., нормами матеріального права, які регулюються позадоговірні відносини, та надав суду відповідні докази, в підтвердження своїх доводів (накладна, довіреність, листи-вимоги та ін.).

Оцінивши надані докази, суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача 14 271,96 грн. основного боргу обґрунтована та підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Згідно зі ст. 205 ЦК України правочин може вчиняться усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Зі змісту ст. 207 ЦК України випливає, що правочин в простій письмовій формі вчиняється сторонами шляхом фіксації його змісту в одному або кількох документах, листах, телеграмах, якими сторони обмінялися за допомогою телетайпних, електронних або інших технічних засобів зв’язку.

Як свідчать матеріали справи та надані суду документи, між сторонами склалися господарські відносини, що породили взаємні права та обов’язки.

Згідно зі ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Зважаючи на те, що сторони оформили свої господарські відносини за допомогою накладної, рахунку та довіреності, де вказані: назва, ціна, кількість товару, умови його продажу, суд дійшов висновку, що сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов, що необхідні для укладення договору купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору…Не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язань крім випадків, передбачених законом.

Аналогічні приписи містять ст.ст. 525, 526 ЦК України.

Факт не сплати відповідачем за отриманий товар в сумі 14 217,96 грн. позивачем документально підтверджений в судовому засіданні.

Крім того, позивач просив суд стягнути із відповідача 1763,03 грн. втрат від інфляції, за період часу з 13.11.2008 р. по 01.10.2009 р. та 377, 46 грн. 3 % річних за період часу з 13.11.2008 р. по 01.10.2009 р.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.

Надані позивачем розрахунки суми втрат від інфляції та 3 % річних, суд вважає невірними, а вимоги про стягнення цих суми із відповідача такими, що підлягають частковому задоволенню, оскільки, відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Оскільки сторони не визначили строк виконання зобов’язання, то воно вважається таким, що підлягає виконанню (згідно із положеннями Цивільного кодексу України, зокрема ст. 530 ЦК України) у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги позивачем. На думку суду, керуючись ст. 530 ЦК України, позивач мав право просити стягнення втрат від інфляції та 3 % річних починаючи з 18.03.2009 р. (включно) (лист вих. № 123/1 від 25.02.2009 р. отриманий 10.03.2009 р. та 7 днів на виконання).

Таким чином, в частині стягнення із відповідача 635,93 грн. втрат від інфляції вимога підлягає задоволенню; в частині стягнення із відповідача 1127,10 грн. втрат від інфляції, суд відмовляє в задоволенні позову, у зв’язку із невірним терміном нарахування цієї суми (вірний період нарахування суми втрат від інфляції з 18.03.2009 р. по 01.10.2009р. тобто, квітень-вересень 2009 р.); що стосується заявленої до стягнення суми трьох відсотків річних у розмірі 377,46 грн., то дана вимога також підлягає частковому задоволенню, а саме: в частині стягнення із відповідача 231,38 грн. 3 % річних; в частині стягнення із відповідача 146,08 грн. 3 % річних, суд відмовляє в задоволенні позову, у зв’язку із невірним терміном нарахування цієї суми.

Крім того, позивач просив суд стягнути із відповідача 2902,52 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами за період часу з 13.11.2008 р. по 01.10.2009 р.

Суд, враховуючи позицію позивача щодо стягнення із відповідача 2902,52 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами за період часу з 13.11.2008 р. по 01.10.2009 р., на підставі ст.ст. 536, 1048 ЦК України, вважає дану вимогу необґрунтованою, і такою, що не підлягає задоволенню, виходячи із наступного:

Відповідно до ст. 536 ЦК України: за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Статтею 1048 ЦК України, визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Таким чином, враховуючи вище викладене, суд вважає, що вимога позивача щодо стягнення із відповідача 2902,52 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами за період часу з 13.11.2008 р. по 01.10.2009 р., є необґрунтованою, оскільки, між сторонами склалися господарські відносини, що породили взаємні права та обов’язки без підписання будь-якого договору і сторони досягли згоди щодо істотних умов договору купівлі-продажу, отже умови про встановлення відповідальності сторін, у вигляді сплати відсотків за користування чужими грошовими коштами, сторонами передбачено не було заздалегідь. До того ж, 3% річних також є санкцією за користування чужими грошовими коштами, яка встановлена законом на рівні 3% річних.

Згідно із ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судові витрати, відповідно до статті 49 ГПК України, покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з відкритого акціонерного товариства “Український графіт” (69600, м.Запоріжжя, вул. Північне шосе, буд. 20, код ЄДРПОУ 00196204, р/р 26004108618 в ОЗД “Райффайзен Банк Аваль”, МФО 313827) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Виробничо-комерційна фірма “РОМА, ЛТД” (69037, м. Запоріжжя, вул. Сорок років Радянської України, б. 39, код ЄДРПОУ 23855495, р/р 26004038650001 в АКБ “Індустріалбанк”, м. Запоріжжя, МФО 313849) 14 853 (чотирнадцять тисяч вісімсот п’ятдесят три) грн. 89 коп. основного боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції, 231 (двісті тридцять одну) грн. 38 коп. 3 % річних, 150 (сто п’ятдесят) грн. 85 коп. державного мита та 184 (сто вісімдесят чотири) грн. 84 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

3.          В іншій частині позову –відмовити.

Суддя В.В. Носівець

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підпису. Рішення оформлено і підписано, згідно з вимогами ст. 84 ГПК України, 11.11.2009 р.