Рішення № 6775441, 06.11.2009, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.11.09 Справа № 18/238/09

Суддя

за позовом комунального підприємства “Експлуатаційне дорожньо-ремонтне підприємство” (71504, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Лісова, буд. 19, кв. 106 А)

до відкритого акціонерного банку “БІГ Енергія” (01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 15) в особі Енергодарської філії відкритого акціонерного банку “БІГ Енергія” (71054, Запорізька область, м. Енергодар, пр. Будівельників, 46)

про спонукання до виконання зобов’язань,

Суддя Носівець В.В.

Представники сторін:

від позивача: Сущенко П.Г. (довіреність від 23.03.2009 р. вих. № 173);

від відповідача: Панченко О.О. довіреність від 24.06.2009 р. за р. № 772;

СУТНІСТЬ СПОРУ:

До господарського суду Запорізької області 28.09.2009 р. звернувся позивач –комунальне підприємство “Експлуатаційне дорожньо-ремонтне підприємство” до відповідача –відкритого акціонерного банку “БІГ Енергія” в особі Енергодарської філії відкритого акціонерного банку “БІГ Енергія” про спонукання виконати платіжні доручення №№ 339, 340, 341, 342, 343, 344, 345, 346 від 10.09.2009 р. та грошовий чек № 0838451 від 10.09.209 р. на умовах договору № 01/60-08-2006 про відкриття банківського рахунку у національній валюті та розрахунково-касове обслуговування від 07.08.2006 р. на умовах, визначених у них на дату надання їх для виконання. В обґрунтування позову зазначено, що відповідач не виконує взяті на себе зобов’язання за договором щодо здійснення розрахунково-касового обслуговування поточного банківського рахунку в національній валюті № 26009001000309 КП “Експлуатаційне дорожньо-ремонтне підприємство”. Позов ґрунтується на ст.ст. 173, 174, 193, ГК України, ст.ст. 11, 14., 15, 16, 526, 530, 538, 629 ЦК України, ст. 30 Закону України «Про платіжні системи і переказ коштів в Україні», Інструкції про касові операції в Україні, що затверджена постановою НБУ від 14.08.2003 р. № 337.

02.10.2009 р. порушено провадження у справі № 18/238/09, справу призначено до розгляду на 28.10.2009 р.

Представник позивача у судовому засіданні 28.10.2009 р. підтримав позовні вимоги, з підстав, зазначених у позові, просив суд задовольнити позов, надав витребувані документи, які прийняті судом та залучені до матеріалів справи.

Представник відповідача надав витребувані документи, які прийняті судом та залучені до матеріалів справи та відзив на позовну заяву, де заперечив проти задоволення позову, зазначив, що ВАТ Банк “Біг Енергія” в собі Енергодарської філії не має прав та практичної можливості безпосередньо здійснювати міжбанківський переказ та, відповідно, не несе відповідальності за виконання платіжних та касових документів; на виконання банком платіжних доручень та касового чеку позивача, розповсюджується мораторій, введений постановами Правління НБУ № 134 від 13.03.2009 р. та № 540 від 10.09.2009 р.; таким чином, відповідач вважає, що в позові слід відмовити. Вказані заперечення відповідача прийняті судом до уваги. Крім того, представник відповідача зазначив, що відповідач в даному випадку є не належним і справа підлягає передачі за підсудністю, тобто за місцезнаходженням банку, а не філії; до того ж філія виконала свої обов’язки і перерахувала на кореспондентський рахунок банку спірні суми для виконання, однак в зв’язку із введенням мораторію, перекази не були виконані банком, тобто на думку представника відповідача, предмет спору, в даному випадку, відсутній.

У судовому засіданні 28.10.2009 р. оголошено перерву, для підготовки тексту рішення у повному обсязі до 06.11.2009 р. У судовому засіданні 06.11.2009 р. представник позивача надав заяву, якою просив суд вважати номером чека, зазначеним у позовних вимогах - № 0838451, представник відповідача не заперечив проти задоволення даної заяви. Судом заява прийнята до уваги та розгляду. Розгляд справи закінчений, прийняте рішення оголошено у судовому засіданні 06.11.2009 р.

Справа розглянута без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд,

ВСТАНОВИВ:

07.08.2006 р. відкрите акціонерне товариство Банк “БІГ Енергія”, в особі директора Енергодарської філії (надалі відповідач, банк) та комунальне підприємство “Експлуатаційне дорожньо-ремонтне підприємство” (надалі позивач, клієнт) уклали договір № 01/60-08-2006 про відкриття банківського рахунку у національній валюті та розрахунково-касове обслуговування (надалі договір).

Відповідно до п. 1.1. договору, відповідач за заявою позивача та на підставі цього договору і документів, визначених законодавством, відкриває клієнту поточний рахунок у національній валюті для зарахування, зберігання, перерахування та видачі грошових коштів, а також здійснення всіх операцій з розрахунково-касового обслуговування, передбачених чинним законодавством.

Згідно умов договору, п. 2.3.: платежі з рахунку позивача проводяться за його дорученням на підставі розрахункових документів, наданих позивачем на паперових носіях, в межах залишку коштів на рахунку на початок операційного дня. У разі виникнення у позивача потреби в термінових платежах відповідач може здійснювати платежі з рахунку позивача з урахуванням поточних надходжень в разі своєї технічної можливості.

Пунктом 2.4. договору визначено, що при здійсненні розрахунків застосовуються платіжні інструменти у формі платіжного доручення, платіжної вимоги-доручення, а у разі примусового стягнення коштів –виконується платіжна вимога. Примусове списання коштів з рахунку, зупинення операцій та інші обмеження щодо розпорядження грошовими коштами за рахунком позивача здійснюється відповідачем тільки у випадках і порядку, передбачених законодавством України.

Згідно до п.п. 3.1.1., 3.1.2., 3.1.3. договору, відповідач зобов’язаний: після надання позивачем заяви та документів, передбачених п. 1.1. цього договору, відкрити клієнту поточний рахунок в національній валюті та повідомити його номер. Номер рахунку повідомляється шляхом заповнення відповідних граф. Повідомлення про відкриття рахунку, яке надається позивачем до податкового органу; приймати і зараховувати на рахунок позивача грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження позивача про перерахування і видачу відповідних сум з рахунку та проводити інші операції, які дозволені нормами чинного законодавства; проводити операції відповідно до вимог нормативно-правових актів України.

Позивачу 07.08.2006 р. в Енергодарській філії ВАТ Банку «БІГ Енергія»було відкрито рахунок № 26009001000309, що підтверджується корінцем повідомлення про відкриття рахунку від 08.08.2006 р.

Позивач при здійсненні своєї господарської діяльності, згідно умов договору, ініціював переказ через фінансову установу (відповідача) власних кошті, а саме: надав платіжні доручення №№ 339, 340, 341, 342, 343, 344, 345, 346 від 10.09.2009 р. на суму 5407 грн., а також отримання через операційну касу відповідача власних коштів на підставі грошового чеку № 0838451 від 10.09.2009 р. на суму 11261 грн., який залишився у розпорядженні відповідача. Залишок грошових коштів на рахунку позивача складав 16821,96 грн.

Відповідно до п. 2.8. договору, розрахункові документи позивача на переказ та видачу готівки з рахунку відповідач приймає і виконує в день їх надходження, якщо вони надані в банк в операційний час: з 8-30 до 12-00 годин (понеділок –п’ятниця, інші дні, які визначено для банку робочими згідно з нормативними актами). При надходженні документів в банк після операційного часу вони приймаються як "вечірні" і виконання їх проводиться наступного робочого дня після прийняття. Платіжні доручення позивача відповідач може виконати після операційного часу в день їх надходження у разі своєї технічної можливості. Регламент роботи операційного дня вказано у Додатку 1 до даного договору, який є його невід’ємною частиною.

Аналогічні норми щодо строків виконання банками переказу коштів за розрахунковим документом клієнта закріплені в ст. 8 Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” та п. 2.19 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, що затверджена Постановою Національного банку України № 22 від 21.01.2004 року та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 р. за № 377/8976.

Тобто відповідач повинен був виконати платіжні документи відповідача та видати гроші позивачу 10.09.2009 р.- 11.09.2009 р.

Всі зазначені вище платіжні документи позивача були прийняті відповідачем до виконання, був сформований сеанс відправки платіжних документів 10.09.2009 р. через кореспондентський рахунок за допомогою внутрішньої платіжної системи (файл $AIGJJ9A/00J), однак, кінцевим отримувачам кошти до цього часу не перераховані, а позивачу були видані повідомлення про невиконання платіжних документів та чеку у зв’язку із недостатністю коштів на кореспондентському рахунку, також зазначалося, що платіжні документи та чек взяті для обліковування за позабалансовими рахунками (повідомлення №№ 1117, 1118, 1119, 1120, 1121, 1122, 1123, 1124, 1125 від 10.09.2009 р.).

Станом на 30.10.2009 р., вхідний залишок на рахунку клієнта був 16912,77 грн. та вихідний залишок –16941,50 грн., що підтверджується випискою з особового рахунку. Тобто і у вересні, і на час розгляду спору судом у позивача на рахунку було достатньо коштів для виконання банком ініційованих позивачем переказів та отримання власних коштів.

Відповідач взяті на себе зобов’язання не виконав належним чином, перерахунок грошових коштів по платіжним дорученням не здійснив, на рахунок отримувачів коштів не зарахував. Грошові кошти через операційну касу відповідачем представнику позивача, не видав.

Оцінивши надані докази, вивчивши матеріали справи, суд вважає що позовні вимоги є обґрунтованими , а позов підлягає задоволенню, виходячи із наступного:

Відповідно до ч. 2 ст. 1066 Цивільного кодексу України банк гарантує клієнту право безперешкодно розпоряджатися коштами на рахунку останнього. В частині 3 тієї ж статті зазначено, що банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Відповідно до ч. 3 ст. 1068 Цивільного кодексу України банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Статтею 1071 Цивільного кодексу України, яка регулює порядок списання коштів з рахунку клієнта, встановлено, що банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження лише у двох випадках - або на підставі рішення суду, або з підстав, встановлених договором між банком і клієнтом. Як вбачається з наведеного вище, розпорядження позивача відповідачеві полягало в списанні коштів з його рахунку та перерахування їх на рахунки контрагентів позивача та видачі самому позивачеві, а не залишення цих коштів у володінні власне банку.

Статтею 1074 Цивільного кодексу України чітко встановлено, що обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Предметом даного позову, що розглядався, є зобов'язання відповідача виконати певні дії, що передбачені договором, укладеним сторонами по справі. Доводи щодо неможливості виконання доручення клієнта (позивача у справі) банк обґрунтовує введенням мораторію на задоволення вимог кредиторів та призначенням тимчасової адміністрації банку Національним банком України.

Поняття та зміст мораторію на задоволення вимог кредиторів, що може вводитися Національним банком України стосовно комерційного банку, регулюються ст. 2 та ст. 85 Закону України “Про банки і банківську діяльність”.

Так, відповідно до визначення термінів, що вживаються у зазначеному Законі (ст.2) мораторій –це зупинення виконання банком зобов'язань перед кредиторами та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань. Статтею 85 Закону встановлено, що протягом дії мораторію: 1) забороняється здійснювати стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення, та вжиття заходів, спрямованих на забезпечення такого стягнення відповідно до законодавства України; 2) не нараховуються неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань перед кредиторами та зобов'язань щодо сплати податків

і зборів (обов'язкових платежів). Мораторій не поширюється на зобов'язання, які пов'язані з обслуговуванням господарської діяльності банку, в тому числі виплатою заробітної плати, авторської винагороди, відшкодуванням шкоди, заподіяної життю та здоров'ю працівників банку, а також вимоги кредиторів щодо виплати заробітної плати, аліментів, пенсій, стипендій, соціальних допомог у межах установлених тимчасовим адміністратором лімітів.

Із наведених вище норм чітко вбачається, що за своїм змістом мораторій є спеціальним заходом, що спрямований на відновлення фінансового стану банку за рахунок тимчасового припинення останнім виконання майнових зобов'язань перед кредиторами.

Відповідно до визначень, наведених в ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" кредитор банку –це юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань (очевидно, під "боржником" в даному випадку розуміється власне банк). Натомість, клієнт банку –це будь-яка фізична чи юридична особа, що користується послугами банку.

Отже, власники поточних (не депозитних) рахунків, відкритих в установі банку, не є кредиторами банку стосовно коштів, які зберігаються на відповідних рахунках, адже ці кошти належать не банку, а власникам рахунків, а, відтак, на операції з цими коштами жодним чином не може розповсюджуватися мораторій, до того ж, зупинення операцій за цими рахунками навіть теоретично не може призвести до "відновлення фінансового стану банку", адже відновлювати власний фінансовий стан можна лише за рахунок власних активів, а не за рахунок коштів, що належать третім особам.

Зупинення виконання банком майнових зобов'язань під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів означає, що з метою відновлення власної платоспроможності банк тимчасово, на строк, встановлений Національним банком України, припиняє розраховуватися за власними боргами, за рахунок чого акумулює власні кошти та власне майно, запобігаючи у такий спосіб подальшого банкрутства і ліквідації.

Саме таке розуміння поняття мораторію повністю кореспондується з наведеними вище загальними нормами чинного законодавства щодо захисту права власності, нормами Цивільного кодексу України, що регулюють договір банківського рахунку, а також ст. 85 Закону України “Про банки і банківську діяльність”.

Зобов'язання банку “виконати доручення клієнта на переказ грошей” не є грошовим зобов'язанням, адже клієнт в даному випадку не вимагає від банку сплати належних останньому грошей, а доручає виконати певну операцію з власними грошима. Тобто зобов'язання відповідача перед позивачем, виконання яких є предметом даного позову, полягають в наданні послуги, а не у сплаті грошей.

Постановою Правління Національного банку України від 13.03.2009 р. № 308 «Про призначення тимчасової адміністрації у відкритому акціонерному товаристві банку «БІГ Енергія»з метою створення сприятливих умов для фінансового стану Банку введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на 6 місяців з 16.03.2009 р. по 15.09.2009 р. та призначено тимчасового адміністратора. Постановою Правління Національного банку України від 10.09.2009 р. № 540 «Про продовження мораторію на задоволення вимог кредиторів відкритому акціонерному товаристві банку «БІГ Енергія» продовжено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на шість місяців з 16.09.2009 р. по 15.03.20010 р.

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про платіжні системи та переказ грошей в Україні” розрахунково-касове обслуговування –послуги, що надаються банком клієнту на підставі відповідного договору, укладеного між ними, які пов’язані із переказом грошей з рахунку (на рахунок) цього клієнта, видачею йому грошей у готівковій формі, а також, здійсненням інших операцій, передбачених договорами.

Економічні, правові засади створення діяльності, реорганізації і ліквідації банків регулюються приписами Закону України “Про банки і банківську діяльність”. За визначенням термінів, наведених у статі 2 Закону: банківська діяльність –залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб.

Постановою Правління Національного банку України від 28.08.2001 р. № 369 затверджено Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства. Згідно гл. 1 розділу V Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства розроблене на підставі Законів України "Про банки і банківську діяльність", "Про Національний банк України", "Про господарські товариства", інших законодавчих актів України та нормативно-правових актів Національного банку України. Положення визначає підстави і порядок застосування Національним банком до банків та інших осіб, які є об'єктом перевірки Національного банку, заходів впливу за порушення банківського законодавства. У разі порушення банками чи іншими особами, які є об'єктом перевірки Національного банку згідно з Законом про банки, вимог банківського законодавства та нормативно-правових актів Національного банку або здійснення ними ризикових операцій, які загрожують інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, Національний банк застосовує заходи впливу адекватно допущеним порушенням у порядку, установленому цим Положенням.

Статтями 80 та 81 Закону України “Про банки і банківську діяльність” також вичерпно встановлені права або обов’язки тимчасового адміністратора, які за своєю сутністю є пов’язаними із забезпеченням збереження активів та документації банку. Жодна із вищеназваних норм не містить визначення клієнта банку (тобто особи, якій надаються послуги за договором розрахунково-касового обслуговування), як кредитора банку, оскільки грошові кошти клієнтів банку не залучаються та не розміщуються останнім від свого імені, на власних умовах та на власний ризик і які банк повинен повернути кредитору на певних умовах.

Тобто з огляду на наведене є хибними посилання відповідача на приписи ст. 509 ЦК України за якою відповідач визначає себе “боржником” у зобов’язанні (за договором банківського рахунку та розрахунково-касового обслуговування), а позивача “кредитором” –особою, на користь якої зобов'язаний виконати певні дії, оскільки зобов’язальні правовідносини пов’язані з правом власності (речовим правом) та виконання майнових зобов'язань призводить до виникнення, зміни чи припинення права власності, чого не відбувається між сторонами у зобов’язаннях за договором банківського рахунку. Таким чином, вимоги позивача та зобов'язання відповідача у даних спірних правовідносинах не є майновими, на які поширюється мораторій у розумінні ст. 2 Закону України “Про банки і банківську діяльність”. По-друге, зобов'язання виконати доручення клієнта виникло у банка з моменту укладення договору та діє до припинення договору (до закриття рахунка клієнта).

Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Факт порушення відповідачем умов, визначених змістом зобов’язання (договір № 01/60-08-2006 про відкриття банківського рахунку у національній валюті та розрахунково-касове обслуговування) господарський суд вважає доведеним та підтвердженим відповідними доказами.

За таких обставин, невиконання відповідачем покладених на нього зобов’язань за договором дає позивачу право на захист порушення прав шляхом спонукання відповідача до виконання обов’язку, відповідно до приписів п. 5 ч. 2 ст.16 ЦК України.

Оскільки відповідач переказ коштів за платіжними дорученнями та їх видачу за грошовим чеком не довів, тому вимоги позивача про зобов’язання відповідача виконати платіжні доручення №№ 339, 340, 341, 342, 343, 344, 345, 346 від 10.09.2009 р. та грошовий чек № 0838451 від 10.09.209 р. на умовах договору № 01/60-08-2006 про відкриття банківського рахунку у національній валюті та розрахунково-касове обслуговування від 07.08.2006 р. та на умовах, визначених у платіжних дорученнях і чеці, на дату надання їх для виконання відповідачу, суд визнає документально підтвердженими, нормативно обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується заперечення відповідача, що ВАТ Банк “Біг Енергія” в собі Енергодарської філії не має прав та практичної можливості безпосередньо здійснювати міжбанківський переказ та, відповідно, не несе відповідальності за виконання платіжних та касових документів, то відповідно до п. 4.2. положення про Енергодарську Філії ВАТ Банку “Біг Енергія”, банк має право здійснювати операції: відкриття та ведення поточних рахунків клієнтів і банків –кореспондентів, у тому числі переказ грошових коштів з цих рахунків за допомогою платіжних інструментів та зарахування коштів на них, в частині відкриття та ведення поточних рахунків клієнтів, у тому числі переказ грошових коштів з цих рахунків за допомогою платіжних інструментів та зарахування коштів на них.

З огляду на вище зазначене, відповідач не тільки повинен виконувати умови договору № 01/60-08-2006 про відкриття банківського рахунку у національній валюті та розрахунково-касове обслуговування від 07.08.2006 р., а й виконувати свої обов’язки відповідно до затвердженого положення.

Крім того, розглядаючи даний спір, судом не порушено правил територіальної підсудності (про що ставилося питання представником банку у судовому засіданні), оскільки територіальна підсудність спору, якщо юридичну особу представляє уповноважений нею відособлений підрозділ, визначається залежно від місцезнаходження відособленого підрозділу.

Заперечення відповідача, викладені у відзиві № 16/3239 від 26.10.2009 р. та заявлені в судових засіданнях, суд вважає помилковими та необґрунтованими, оскільки вони спростовуються вищевикладеними обставинами та нормами матеріального і процесуального права.

Судові витрати, відповідно до статті 49 ГПК України, покладаються відповідача.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Зобов’язати відкритий акціонерний банк “БІГ Енергія” (01032, м. Київ, вул.Комінтерну, 15) в особі Енергодарської філії відкритого акціонерного банку “БІГ Енергія” (71054, Запорізька область, м. Енергодар, пр. Будівельників, 46, код ЄДРПОУ 24906417) виконати платіжні доручення №№ 339, 340, 341, 342, 343, 344, 345, 346 від 10.09.2009 р. та грошовий чек № 0838451 від 10.09.209 р. на умовах договору № 01/60-08-2006 про відкриття банківського рахунку у національній валюті та розрахунково-касове обслуговування від 07.08.2006 р. на умовах, визначених у вказаних платіжних дорученнях та чеку на дату подання їх для виконання. В разі невиконання відкритим акціонерним банком “БІГ Енергія” (01032, м. Київ, вул.Комінтерну, 15) в особі Енергодарської філії відкритого акціонерного банку “БІГ Енергія” (71054, Запорізька область, м. Енергодар, пр. Будівельників, 46, код ЄДРПОУ 24906417) судового рішення після набрання ним чинності в добровільному порядку, видати наказ.

3.          Стягнути з відкритого акціонерного банку “БІГ Енергія” (01032, м. Київ, вул.Комінтерну, 15) в особі Енергодарської філії відкритого акціонерного банку “БІГ Енергія” (71054, Запорізька область, м. Енергодар, пр. Будівельників, 46, код ЄДРПОУ 24906417, р/р 611020000022 в. ЕФ ВАТ Банк “Біг енергія”, МФО 313764) на користь комунального підприємства “Експлуатаційне дорожньо-ремонтне підприємство” (71504, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Лісова, буд. 19, кв. 106 А, код ЄДРПОУ 30956441, р/р/ 26006601323881 в АВ “ОТП Банк” м. Київ, МФО 300528) 85 (вісімдесят п’ять) грн. 00 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

Суддя В.В. Носівець

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття. Рішення прийняте 06.11.2009 р.