Рішення № 6775384, 04.11.2009, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.11.09 Справа № 45/222т-3/198/09

Суддя

За позовом: Державного комітету України з державного матеріального резерву, м. Київ

до відповідача: Казенного підприємства “Запорізький титано-магнієвий комбінат”, м. Запоріжжя

про стягнення 21 123 176, 22 грн.

Суддя Соловйов В.М.

Представники:

від позивача: Дроган О.В. довіреність № 4017/0/4-09 від 21.07.2009р. (в судове засідання 04.11.2009р. не з’явилась)

від відповідача: Вдовенко М.О. довіреність № 51 від 15.07.2009р.

Розпорядженням виконуючого обов’язки голови господарського суду Запорізької області Немченка О.І. від 30.07.2009р. № 817 справа № 45/222т передана на розгляд судді Соловйову В.М. у зв’язку із надходженням за територіальною підсудністю з господарського суду м. Києва.

Ухвалою від 30.07.2009р. справу № 45/222т прийнято до провадження суддею Соловйовим В.М. з привласненням їй іншого номеру - № 45/222т-3/198/09. Справу призначено до судового розгляду в судовому засіданні на 15.09.2009р. о 17 годині 00 хвилин.

15.09.2009р. від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог № 761 юр від 14.09.2009р., згідно якої позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача відсотки за користування матеріальними цінностями за період з 01.01.2007р. по 31.12.2008р. в розмірі 1 930 211, 23 грн., 395 763, 02 грн. інфляційних збитків та 55 037, 24 грн. –3% річних від простроченої суми.

Заява про уточнення позовних вимог прийнята судом до розгляду, оскільки такі дії позивача не суперечать закону (ст. 22 ГПК України) і не порушують нічиї права і охоронювані законом інтереси.

У судовому засіданні 15.09.2009р. відповідачем надано відзив на позовну заяву № 197 від 14.09.2009р., в якому відповідач проти позов заперечує та просить позовну заяву залишити без задоволення.

У судовому засіданні 15.09.2009р. оголошувалась перерва до 30.09.2009р. об 11 годині 30 хвилин.

30.09.2009р. до суду від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог № б/н від 30.09.2009р. в якій позивач просить стягнути з відповідача на його користь відсотки за користування матеріальними цінностями за період з 01.01.2007р. по 31.12.2008р. на суму 2 381 592, 72 грн. з яких: 1 930 211, 23 грн. відсотки за користування природним газом, 396 272, 50 грн. –втрат від інфляції грошових коштів та 55 108, 99 грн. –3 % річних від простроченої суми.

Заява про уточнення позовних вимог прийнята судом до розгляду, оскільки такі дії позивача не суперечать закону (ст. 22 ГПК України) і не порушують нічиї права і охоронювані законом інтереси.

30.09.2009р. до суду від позивача надійшло пояснення № б/н від 30.09.2009р., в якому позивач просить позовні вимоги задовольнити повністю.

У судовому засіданні 30.09.2009р. відповідачем надано відзив на уточнення до позовної заяви № 273 від 29.09.2009р., в якому відповідач просить суд позовну заяву залишити без задоволення.

Також у судовому засіданні 30.09.2009р. відповідач надав клопотання про відкладення розгляду справи для надання додаткових доказів.

В судовому засіданні 30.09.2009р. виникла необхідність у витребуванні додаткових доказів, у зв’язку з чим представники сторін надали спільне клопотання від 30.09.2009р. про продовження терміну розгляду справи на один місяць –до 30.10.2009р.

Ухвалою від 30.09.2009р. продовжено строк вирішення спору по справі № 45/222т-3/1198/09 до 30.10.2009р. В судовому засіданні оголошено перерву у до 21.10.2009р. о 14 годині 20 хвилин.

У судовому засіданні 21.10.2009р. відповідачем надано відзив на уточнення до позовної заяви № 273/8 від 29.09.2009р., в якому відповідач просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Позивач в судове засідання 21.10.2009р. не прибув. Надіслав термінову телеграму № 731 від 21.10.2009р. в якій позивач просить відкласти розгляд справи у зв’язку із неможливістю прибуття представника.

Ухвалою від 21.10.2009р. у зв’язку із неявкою представника позивача розгляд справи відкладено на 29.10.2009р. о 15 годині 00 хвилин.

У судовому засіданні 29.10.2009р. представник позивача надав клопотання та докази (копії банківських виписок) про сплату відсотків за користування ТМЦ згідно договору № 2-10/8-98 від 23.04.1998р. на загальну суму 23 500 719, 57 грн.

Представник відповідача заперечив проти оголошення тільки вступної та резолютивної частини рішення та просить оголосити рішення суду у повному обсязі, у зв’язку з чим в судовому засіданні 29.10.2009р. представники сторін надали спільне клопотання про продовження строку розгляду справи до 04.11.2009р.

Клопотання судом задоволено, в судовому засіданні 29.10.2009р. оголошено перерву до 04.11.2009р. о 12 годині 00 хвилин для виготовлення рішення у повному обсязі.

Під час розгляду справи представники сторін вимогу про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявляли.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги з урахуванням заяв про уточнення позовних вимог та просить стягнути з відповідача на його користь відсотки за користування матеріальними цінностями за період з 01.01.2007р. по 31.12.2008р. на суму 2 381 592, 72 грн. з яких: 1 930 211, 23 грн. відсотки за користування природним газом, 396 272, 50 грн. – втрат від інфляції грошових коштів та 55 108, 99 грн. –3 % річних від простроченої суми.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на виконання постанови Кабінету міністрів України від 27.02.1998р. № 229-12 між позивачем та відповідачем укладено договір № 2-10/8-98 від 23.04.1998р. (надалі - договір) про відпуск з державного резерву на умовах товарного кредиту матеріальних цінностей.

На виконання п. 2.2 Договору позивачем відпущено із державного резерву матеріальні цінності згідно переліку, обумовленого в додатку № 1 до договору.

Господарським судом м. Києва при вирішення справи № 42/547 встановлена загальна вартість отриманнях відповідачем за договором матеріальних цінностей державного резерву –57 528 859, 13 грн.

Пунктом 8.4. Договору встановлено строк дії договору до 31.12.1999р., який продовжений Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 538-р від 29.11.2001р. до 31.12.2009р.

Відповідно до ст. 117 Конституції України, Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов’язковими до виконання. Згідно з ст.4, 151 ЦК УРСР, який був чинний на момент виникнення правовідносин сторін, цивільні права та обов’язки виникають, зокрема, з угод, з адміністративних актів. Отже, уповноваженим державним органом в установленому порядку вирішено питання про продовження строку повернення матеріальних цінностей, відпущених на умовах товарного кредиту на підставі попереднього рішення уряду та договору, укладеного на його виконання.

Крім того, на виконання зазначеного розпорядження Кабінету Міністрів України між позивачем і відповідачем укладено мирову угоду від 14.06.2007р., що передбачає сплату відповідачем вартості отриманих з державного резерву товарно-матеріальних цінностей та відсотків за користування до 31.12.2009р.

Відповідно до п. 1.2 Договору відповідач перераховує на розрахунковий рахунок позивача вартість отриманого товару та відсотки за користування матеріальними цінностями в розмірі 25 відсотків облікової ставки НБУ від вартості запозичених матеріалів за цінами, що діють на момент відпуску.

Позивач свої обов’язки по Договору виконав належним чином, натомість відповідачем свого обов’язку по сплаті відсотків за користування матеріальними цінностями не виконано.

Відсотки за користування підлягають сплаті відповідачем з огляду на наступне:

- мировою угодою від 14.06.2007р., затвердженою ухвалою господарського суду міста Києва 25.07.2007р. у справі № 42/547т, врегульований порядок сплати Відповідачем вартості матеріальних цінностей та відсотків за користування ними, нарахованих станом на 01.12.2006р., в той час як фактично відповідач продовжує користуватись матеріальними цінностями і досі;

- із Договору та Закону України “Про державний матеріальний резерв” випливає обов’язок відповідача здійснювати оплату відсотків за користування товарним кредитом до повного повернення;

- крім того, оскільки умова Договору стосовно сплати відсотків за користування (п.1.2 Договору) не змінена у визначеному законом порядку, то дане зобов’язання є чинним та підлягає виконанню відповідачем.

Станом на 29.10.2009р. заборгованість відповідача перед позивачем зі сплати відсотків за користування матеріальними цінностями за період з 01.01.2007р. по 31.12.2008р. складає 2 381 592, 72 грн., з яких: 1 930 211, 23 грн. відсотки за користування, 396 272, 50 грн. –втрат від інфляції грошових коштів та 55 108, 99 грн. –3 % річних від простроченої суми.

Відповідач проти позову заперечує з підстав зазначених у відзивах № 197 від 14.09.2009р., № 273 від 29.09.2009р., № 273/8 від 29.09.2009р.

Зокрема зазначив, що мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору і може стосуватись лише прав та обов’язків сторін та предмета спору, і за своєю правовою природою не відноситься до цивільно-правового (господарського) договору. Таким чином умови мирової угоди замінили дію попередньої угоди, на підставі якої виникла заборгованість КП “ЗТМК”. Мировою угодою не передбачається нарахування відсотків за користування матеріальними цінностями. Та відповідно до умов мирової угоди, сторони встановили кінцевий термін для нарахування відсотків за користування матеріальними цінностями - до 01.12.2006р.

Судова практика визнає мирову угоду угодою, що укладена на умовах процесуального закону. Умови мирової угоди є такими, що замінюють дію попереднього договору, на підставі якого виникла заборгованість та регулюють порядок сплати заборгованості, що існувала на момент підписання мирової угоди. Мировою угодою по справі 42/548т від 14.06.2007р. не передбачено нарахування відсотків за користування товарним кредитом, тобто відсутні підстави задоволення позовних вимог в частині нарахування та сплати відсотків за користування товарним кредитом.

Таким чином умови Договору в частині сплати відсотків відповідачем в період з 01.01.2007р. по 31.12.2008р. є незаконним, тому позивні вимоги в сумі 1 930 211, 23 грн. не підлягають задоволенню.

Відповідно до умов мирової угоди та Графіку погашення заборгованості КП “ЗТМК” повинно здійснювати оплату вартості матеріальних цінностей кожного місяця по 2 196 698, 19 грн., тобто для кожної частини існуючої заборгованості передбачено свій період сплати та кінцевим терміном погашення заборгованості визначено 31 грудня 2009 року. Відповідно до платіжних документів про сплату вартості матеріальних цінностей була частково погашена у сумі 18 038 291, 70 грн. Через те, що термін для кінцевої сплати всієї суми не настав та відповідно для кожної частини заборгованості є кінцевий термін для уплати, тому борг КП “ЗТМК” перед позивачем із часу виникнення прострочення –13 130 189, 14 грн.

Крім того, у зв’язку із зменшенням реалізації титану губчастого було зменшено його виробництво, що стало причиною зменшення чистого прибутку, що призвело до відсутності коштів у КП “ЗТМК” для повернення боргу Держкомрезерву. Тобто, несплата в строк коштів відповідачем за користування матеріальними цінностями не є наслідком умисних дій.

З огляду на те, що відсотки за користування товарним кредитом через укладення Мирової угоди не підлягають сплаті, тому розрахунки індексу інфляції та трьох відсотків річних, зазначені у позовній заяві є неправомірні та задоволенню не підлягають.

Представник відповідача в судовому засіданні просить в задоволенні позову відмовити у зв’язку з вищенаведеним.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Державний комітет України з державного матеріального резерву відповідно до Указу Президента України від 07.08.2001р. №603 є правонаступником Державного агентства з управління державним матеріальним резервом України, яке було створено на базі Державного комітету по матеріальних резервах згідно постанови Кабінету Міністрів України від 30.06.2000р. №1041.

Між Державним комітетом України з державного матеріального резерву (Комітет) та КП “Запорізький титано-магнієвий комбінат” (Завод) було укладено договір № 2-10/8-98 від 23.04.1998р. (надалі - Договір) за яким Комітет відпускає, а завод одержує на умовах товарного кредиту матеріальні цінності, в кількості та по ціні, згідно з додатком № 1 до даного договору (п. 1.1 Договору).

Згідно п. 2.2 Договору, загальна вартість відпущеного із держрезерву товару становить 13 608, 50 тис. дол. США.

Загальна сума договору включає в себе вартість продукції в розмірі 13 608, 50 тис. дол. США та кошти в обсязі 25 відсотків від річної облікової ставки НБУ за користування кредитом (п.2.3 Договору).

Згідно п.1.2 Договору, Завод перераховує на розрахунковий рахунок Комітету вартість отриманого товару та відсотки за користування матеріальними цінностями в розмірі 25 відсотків облікової ставки Національного банку від вартості запозичених матеріалів за цінами, що діятимуть на час відпуску.

Відповідно до п. 8.4 Договору, даний договір діє з часу його підписання сторонами і до 31.03.1999р.

Договір продовжений Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 538-р від 29.11.2001р. до 31.12.2009р.

Позивач свої обов’язки по договору виконав належним чином, про що свідчать додатки №1 до Договору (а.с.21-23) та доповнення до нього (а.с.24,25). Також цей факт не заперечується сторонами.

Господарським судом м. Києва по справі №42/547Т за позовом Державного комітету України з державного матеріального резерву до КП “Запорізький титано-магнієвий комбінат” про зобов’язання до укладення договору винесено ухвалу від 25.07.2007р., якою затверджено мирову угоду сторін від 14.06.2007р.

Мировою угодою сторони встановили, що загальна вартість отриманих відповідачем за договором №2-10/8-98 матеріальних цінностей державного резерву складає 57 528 859, 13 грн., відсотки за користування становлять 23 500 719, 57 грн.

Сторони також домовилися, що сплата заборгованості за отримані ТМЦ та відсотків за їх користування здійснюється у відповідності з Графіком погашення заборгованості (Додаток до мирової угоди) за договором від 23.04.98 №2-10/8-98, згідно акту звірки заборгованості станом на 01.12.2006р.

Загальна сума відсотків за користування ТМЦ з 01.01.2007р. по 31.12.2008р. складає 1 930 211, 23 грн. (Додаток №4, а.с.34-45).

Оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до Закону України від 24.01.1997р. № 51/97-ВР “Про державний матеріальний резерв” та постанови Кабінету Міністрів України від 08.10.1997р. № 1129 “Про затвердження Порядку формування, розміщення та проведення операцій з матеріальними цінностями державного резерву” позичання матеріальних цінностей з державного резерву - відпуск матеріальних цінностей з державного резерву на договірних засадах з наступним поверненням до державного резерву тієї ж кількості аналогічних матеріальних цінностей або, у разі неможливості їх повернення, - з відшкодуванням за рішенням Кабінету Міністрів України грошової вартості на час повернення, але не менше, ніж на час відпуску, з наступним спрямуванням одержаних коштів на закладення відповідної кількості матеріальних цінностей.

Згідно п.п.1.11.2 п.п.1.11 ст.1 Закону України від 28.12.1994р. №334/94-ВР “Про оподаткування прибутку підприємств”, товарний кредит - товари, які передаються резидентом або нерезидентом у власність юридичним чи фізичним особам на умовах угоди, що передбачає відстрочення кінцевого розрахунку на визначений строк та під процент.

Товарний кредит передбачає передання права власності на товари (результати робіт, послуг) покупцю (замовнику) у момент підписання договору або в момент фізичного отримання товарів (робіт, послуг) таким покупцем (замовником), незалежно від часу погашення заборгованості.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, відпуск матеріальних цінностей з державного матеріального резерву здійснювався в порядку тимчасового позичання – на підставі договору № 2-10/8-98 від 23.04.1998р., укладеного на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 27.02.1998р. № 229-12.

Таким чином, правовідносини, що склались між сторонами, випливають із договору, яким передбачено і повернення вартості позичених цінностей, і розмір плати за користуванням ними.

Відповідно п. 4 Прикінцевих положень ГК України та п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до господарських відносин, що виникли до набрання чинності відповідними положеннями Господарського кодексу України, зазначені положення застосовуються щодо тих прав і обов’язків, які продовжують існувати або виникли після набрання чинності цими положеннями.

Частинами 1-3 ст. 193 ГК України встановлено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Застосування господарських санкцій до суб’єкта, який порушив зобов’язання, не звільняє цього суб’єкта від обов’язку виконати зобов’язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов’язання.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно п. 1.2 договору № 2-10/8-98 від 23.04.1998р., відповідач зобов’язався перераховувати на розрахунковий рахунок позивача вартість отриманого товару та відсотки за користування матеріальними цінностями в розмірі 25 відсотків облікової ставки Національного банку від вартості запозичених матеріалів за цінами, що діятимуть на час відпуску.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Враховуючи встановлений факт несвоєчасного та неповного виконання КП “ЗТМК” зобов’язань за договором № 2-10/8-98 від 23.04.1998р., вимоги про стягнення з відповідача суми відсотків за користування ТМЦ за період з 01.01.2007р. по 31.12.2008р. по Договору в розмірі 1 930 211, 23 грн. є обґрунтованими, підтверджені детальним розрахунком позивача (а.с.34-45), перевіреного судом і підлягають задоволенню повністю.

Заперечення відповідача в цій частині з посиланням на мирову угоду, не приймаються господарським судом з огляду на наступне.

Дійсно, господарським судом м. Києва по справі №42/547Т за позовом Державного комітету України з державного матеріального резерву до КП “Запорізький титано-магнієвий комбінат” про зобов’язання до укладення договору винесено ухвалу від 25.07.2007р., якою затверджено мирову угоду сторін від 14.06.2007р.

Але, згідно п.1.3 Розділу 1 Мирової угоди, сторони домовилися, що сплата заборгованості за отримані ТМЦ та відсотків за їх користування здійснюється у відповідності з Графіком погашення заборгованості (Додаток до мирової угоди) за договором від 23.04.98 №2-10/8-98, згідно акту звірки заборгованості станом на 01.12.2006р.

Отже, уклавши мирову угоду, сторони лише реструктуризовали наявну заборгованість, тобто дійшли згоди виключно відносно порядку погашення заборгованості по товарному кредиту та відсоткам станом на 01.12.2006р., що не може свідчити про припинення зобов’язань, які стосуються виконання умов надання та оплати товарної позики.

Із договору № 2-10/8-98 від 23.04.1998р. та Закону України “Про державний матеріальний резерв” випливає обов’язок відповідача здійснювати оплату відсотків за користування товарним кредитом до повного повернення.

До такого ж висновку дійшла колегія суддів Вищого господарського суду України при розгляді справи №1/1072-24/315 (1/541-22/214) з аналогічного спору (постанова від 26.02.2009р.).

Таким чином, є цілком правомірним нарахування позивачем відсотків за користування товарним кредитом саме з 01.01.2007р.

Також позивач просить стягнути з відповідача 396 272, 50 грн. втрат від інфляції грошових коштів та 3 % річних від простроченої суми –55 108, 99 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Господарським судом Запорізької області встановлено, сума втрат від інфляції грошових коштів в розмірі 396 272, 50 грн. та сума 3 % річних від простроченої суми у розмірі 55 108, 99 грн. за період з 01.01.2007р. по 31.12.2008р. розрахована позивачем вірно (розрахунок в заяві про уточнення позовних вимог від 30.09.2009р.), вказані суми перевірені судом і також підлягають задоволенню повністю.

При цьому суд звертає увагу відповідача, що вказані нарахування є законними, оскільки відсотки за користування матеріальними цінностями в розмірі 25 відсотків облікової ставки Національного банку від вартості запозичених матеріалів (в даному випадку 1 930 211, 23 грн.) саме і є тим грошовим зобов’язанням, виконання якого прострочив відповідач (ст.625 ЦК України).

Згідно зі ст. 44, 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 44, 49, 69, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Продовжити строк вирішення спору по справі до 04.11.2009р.

2. Позов задовольнити повністю.

3. Стягнути з Казенного підприємства “Запорізький титано-магнієвий комбінат” (69600, м. Запоріжжя, вул. Теплична, 18, код ЄДРПОУ 00194731) на користь Державного комітету України з державного матеріального резерву (01004, м. Київ, вул. Пушкінська, 28, р/р 35221010003272, одержувач коштів - Державний комітет України з державного матеріального резерву, банк одержувач –ОПЕРУ Держаного казначейства України, МФО 820172, код ЄДРПОУ 00034016) 1 930 211 (один мільйон дев’ятсот тридцять тисяч двісті одинадцять) грн. 23 коп. відсотків за користування ТМЦ за період з 01.01.2007р. по 31.12.2008р., 396 272 (триста дев’яносто шість тисяч двісті сімдесят дві) грн. 50 коп. втрат від інфляції грошових коштів, 55 108 (п’ятдесят п’ять тисяч сто вісім) грн. 99 коп. - 3 % річних від простроченої суми.

4. Стягнути з Казенного підприємства “Запорізький титано-магнієвий комбінат” (69600, м. Запоріжжя, вул. Теплична, 18, код ЄДРПОУ 00194731) на користь Державного бюджету України (отримувач: Державний бюджет Орджонікідзевського району м. Запоріжжя, банк отримувач: Головне управління Державного казначейства України у Запорізькій області, МФО 813015, ЄДРПОУ 34677154, рахунок № 31119095700007, код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності банку –095) 23 815 (двадцять три тисячі вісімсот п’ятнадцять) грн. 93 коп. держмита.

5. Стягнути з Казенного підприємства “Запорізький титано-магнієвий комбінат” (69600, м. Запоріжжя, вул. Теплична, 18, код ЄДРПОУ 00194731) на користь Державного бюджету України (отримувач: Державний бюджет Орджонікідзевського району м. Запоріжжя, банк отримувач: Головне управління Державного казначейства України у Запорізькій області, МФО 813015, ЄДРПОУ 34677154, рахунок № 31212259700007, код бюджетної класифікації 22050000, символ звітності банку –259) 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суддя В.М.Соловйов