Рішення № 6775387, 29.10.2009, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.10.09 Справа № 3/246/09

Суддя

За позовом: Відкритого акціонерного товариства “Кримхліб”, Автономна Республіка Крим, м. Сімферополь

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Приазов’є”, Запорізька область, Мелітопольський район, с. Костянтинівка

про стягнення боргу у розмірі 129 651, 98 грн.

Суддя Соловйов В.М.

Представники:

від позивача: Марченко Т.Я., юрисконсульт, довіреність № 01-27/09 від 22.12.2008р.

від відповідача: не з’явився

ВАТ “Кримхліб” звернулося до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до ТОВ “Приазов’є” про стягнення 129 651,98 грн. заборгованості за договором поставки № 505-09/ю від 10.07.2009р.

Позовні вимоги мотивовані обставинами, викладеними у позовній заяві, та обґрунтовані ст. 33, 49, п. 5 ст. 81, ст.82-84 ЦПК України та ст. 2, 12, 54, 61 ГПК України.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 16.10.2009р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 3/246/09, справу до розгляду в засіданні господарського суду призначено на 29.10.2009р. о 12 годині 00 хвилин.

Ухвалою від 29.10.2009р. в задоволенні клопотання ВАТ “Кримхліб” про вжиття заходів до забезпечення позову відмовлено.

За згодою представника позивача в судовому засіданні 29.10.2009р. оголошено тільки вступну та резолютивну частини рішення.

Під час розгляду справи представник позивача вимогу про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявляв.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених в позовній заяві №01-9/1605 від 29.09.2009р. та просить суд стягнути з відповідача суму боргу за договором поставки № 505-09/ю від 10.07.2009р. у розмірі 129 651,98 грн.

Зокрема зазначив, що між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки № 505-09/ю від 10.07.2009р.

Відповідно п.1.1 Договору, продавець зобов’язується поставити, а покупець прийняти та оплатити зернові культури (далі продукція), в асортименті, кількості та ціні, вказаних в додатках до договору.

Так, згідно специфікації №1 (додаток до Договору) від 10.07.2009р. відповідач поставив 465,440 тон пшениці на суму 558528,00 грн. Покупець за поставлену продукцію здійснив оплату в сумі 540000,00 грн., згідно платіжних доручень № 56489 від 10.07.2009р. на суму –210000,00 грн., № 56540 від 13.07.2009р. на суму –250000,00 грн. та № 56734 від 16.07.2009р. на суму –80000,00 грн.

Таким чином позивач згідно специфікації № 1 від 10.07.2009р. не сплатив 18528,00 грн. за поставлену продукцію.

Згідно специфікації № 2 (додаток до Договору) від 23.07.2009р. відповідач повинен був поставити на адресу покупця 500,000 тонн пшениці. Покупець 24.07.2009р. зробив оплату згідно платіжному дорученню № 57197 від 24.07.09 в сумі 148 179,98 грн.

Однак відповідач поставку не здійснив.

Фактично покупець здійснив оплату за двома специфікаціями на загальну суму 688179,98 грн., а продукції отримав на 558528,00 грн.

Згідно п. 2.2.2 договору, строк поставки продукції вказується в додатках до договору. Непоставка продукції протягом більш ніж 10 днів порівняно зі строком узгодженим сторонами розцінюється як одностороння відмова продавця від виконання цього договору.

Свої зобов’язання за договором поставки відповідач не виконав, а саме не поставив продукцію, внаслідок чого його заборгованість за цим договором станом на 29.09.2009р. складає 129651,98 грн.

В судовому засіданні 29.10.2009р. позивач надав акт звірки взаємних розрахунків від 14.09.2009р., який підписаний представниками обох сторін.

Згідно акту звірки взаємних розрахунків станом на 14.09.2009р. у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в сумі 129651,98 грн.

Отже сума основної заборгованості станом на 29.10.20089р. становить 129651,98 грн.

Відповідач відзив на позовну заяву, витребувані судом документи і документи, що підтверджують заперечення проти позову, не надав, в судове засідання не з’явився. Заяв про розгляд справи за його відсутності до господарського суду від відповідача не надходило.

Копія ухвали про порушення провадження у справі № 3/246/09 від 16.10.2009р., направлена відповідачу рекомендованим листом, вручена адресату 22.10.2009р., про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення №6359795.

Надані позивачем матеріали свідчать про те, що неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, отже справу розглянуто відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Між ВАТ “Кримхліб” (покупець) та ТОВ “Приазов’є” (продавець) було укладено договір поставки № 505-09/ю від 10.07.2009р., згідно якому продавець зобов’язується поставити, а покупець прийняти та оплатити зернові культури (далі продукція), в асортименті, кількості та ціні, вказаних в додатках до договору (п. 1.1 Договору).

Відповідно до п. 2.1 Договору, поставка продукції здійснюється на умовах СРТ (“перевезення оплаченого до”), також можлива поставка на умовах EXW (франко-елеватор з під’їзними залізничними шляхами) згідно Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів “ІНКОТЕРМС” в редакції 2000 року. Місце поставки узгоджується сторонами додатково в Додатках до договору.

Факт поставки продукції, згідно п.2.6 Договору, підтверджується видатковою накладною підписаною обома сторонами та виписаними на ім’я покупця складською квитанцією.

Згідно п. 2.2.2 Договору, строк поставки продукції вказується в додатках до договору. Непоставка продукції протягом більш ніж 10 днів порівняно зі строком узгодженим сторонами розцінюється як одностороння відмова продавця від виконання цього договору.

Покупець зобов’язується здійснити оплату вартості поставленої продукції протягом двох банківських днів з моменту поставки продукції та надання складської квитанції або рівноцінного документа та рахунка-фактури, також можлива передплата (п.3.1 Договору).

На виконання умов договору поставка здійснювалася відповідно до специфікацій, які є невід’ємними додатками до договору.

Згідно специфікації № 1 (додаток до Договору) від 10.07.2009р. відповідач повинен був поставити 500,000 тон пшениці на загальну суму 600000,00 грн. Але відповідач, виставивши рахунок-фактуру № СФ-0000001 від 10.07.2009р. на суму 600000,00 грн., фактично поставив лише 465,440 тон пшениці на суму 558528,00 грн., що підтверджується видатковими накладними № РН-0000009 від 11.07.2009р. на суму 222816,00 грн., № РН-0000010 від 14.07.2009р. на суму 158928,00 грн., № РН-0000011 від 18.07.2009р. на суму 36 840,00 грн., № РН-0000015 від 21.07.2009р. на суму 27 960,00 грн., № РН-0000016 від 23.07.2009р. на суму 111 984,00 грн. Покупець за поставлену продукцію здійснив оплату в сумі 540000,00 грн., згідно платіжних доручень № 56489 від 10.07.2009р. на суму –210000,00 грн., № 56540 від 13.07.2009р. на суму –250000,00 грн. та № 56734 від 16.07.2009р. на суму –80000,00 грн.

Таким чином позивач згідно специфікації № 1 від 10.07.2009р. не сплатив 18528,00 грн. за поставлену продукцію.

Згідно специфікації № 2 (додаток до Договору) від 23.07.2009р. відповідач повинен був поставити на адресу покупця 500,000 тонн пшениці на загальну суму 585000,00 грн. Покупець 24.07.2009р. зробив оплату згідно платіжному дорученню № 57197 від 24.07.09 в сумі 148 179,98 грн. Але відповідач, виставивши рахунок-фактуру № СФ-0000003 від 23.07.2009р. на суму 585000,00 грн., фактично поставки продукції не здійснив.

Таким чином, станом на 29.09.2009р. заборгованість відповідача перед позивачем згідно договору поставки № 505-09/ю від 10.07.2009р. складає 129651,98 грн.

Оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Правовідносини сторін є господарськими.

Згідно ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частинами 1-3 ст. 193 ГК України встановлено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Застосування господарських санкцій до суб’єкта, який порушив зобов’язання, не звільняє цього суб’єкта від обов’язку виконати зобов’язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов’язання.

Згідно ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти.

Цивільні права та обов’язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов’язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов’язки можуть виникати з рішення суду.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов’язків може бути настання або ненастання певної події.

В даному випадку підставою виникнення цивільних прав і обов’язків (зобов’язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір поставки № 505-09/ю від 10.07.2009р.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов’язується здійснити оплату вартості поставленої продукції протягом двох банківських днів з моменту поставки продукції та надання складської квитанції або рівноцінного документа та рахунка-фактури, також можлива передплата (п. 3.1. Договору).

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Підстави для припинення зобов’язання за договором поставки № 505-09/ю від 10.07.2009р., які визначено главою 50 ЦК України, відсутні.

Згідно ч. 2 ст. 222 ГК України, у разі необхідності відшкодування збитків або застосування інших санкцій суб’єкт господарювання чи інша юридична особа - учасник господарських відносин, чиї права або законні інтереси порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав або інтересів має право звернутися до нього з письмовою претензією, якщо інше не встановлено законом.

08.10.2008р. позивачем на адресу відповідача було направлено акт звірки взаємних розрахунків від 14.09.2008р., який відповідач повернув на адресу позивача без заперечень. Вказаний акт підписаний бухгалтером та скріплений печаткою відповідача.

Згідно ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідач не надав суду доказів належного виконання зобов’язання і сплати суми боргу.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Враховуючи встановлений факт невиконання ТОВ “Приазов’є” своїх зобов’язань, вимоги стягнення з відповідача суми боргу по договору поставки № 505-09/ю від 10.07.2009р. в розмірі 129651,98 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню повністю.

Згідно зі ст. 44, 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача в повному обсязі, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.

При цьому суд враховує наступне.

При зверненні до суду позивач сплатив за платіжним дорученням № 60779 від 07.10.2009р. державне мито в розмірі 1 300,00 грн.

Відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” від 21.01.1993р. № 7-93 розмір державного мита з позовів немайнового характеру складає 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (85, 00 грн.), розмір державного мита із позовних заяв майнового характеру –1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (102, 00 грн.) і не більше 1 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (25 500, 00 грн.).

Отже, при зверненні до суду про стягнення 129 651, 98 грн. державне мито потрібно було сплатити у розмірі 1296,51 грн.

За таких обставин, надміру сплачену суму витрат на державне мито в розмірі 3,49 грн. згідно платіжному дорученню № 60779 від 07.10.2009р. слід повернути позивачу на підставі ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993р. № 7-93 “Про державне мито”.

Керуючись ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Приазов’є” (72365, Запорізька область, Мелітопольський район, с. Костянтинівка, вул. Фрунзе, 292/2, р/р 2600710367601 в ВАТ “Метабанк” м. Запоріжжя, МФО 313582, код ЄДРПОУ 03748804) на користь Відкритого акціонерного товариства “Кримхліб” (95013, Автономна Республіка Крим, м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 51-А, р/р № 26006301015501 в Банку “Південний”, МФО 384652, код ЄДРПОУ 00381580) 129 651 (сто двадцять дев’ять тисяч шістсот п’ятдесят одну) грн. 98 коп. основного боргу, 1 296 (одну тисячу двісті дев’яносто шість) грн. 51 коп. витрат на державне мито і 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Надміру сплачену суму витрат на державне мито в розмірі 3 (три) грн. 49 коп. згідно платіжному дорученню № 60779 від 07.10.2009р. повернути позивачу. Видати довідку.

Суддя: В.М. Соловйов

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

У разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

Рішення оформлене і підписане відповідно до вимог ст. 84 ГПК України –06.11.2009р.