Рішення № 6775345, 15.10.2009, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.10.09 Справа № 18/229/09

Суддя

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Татнєфть-Укрнєфтєпродукт” (04071, м. Київ, вул. Набережно-Лугова, 9)

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю “Олєум” (м. Запоріжжя, проспект Леніна, 192, кв. 153)

про стягнення 2 646 285,98 грн.,

Суддя Носівець В.В.

Представники сторін:

від позивача: Москаленко Л.Л. - довіреність № 7 від 26.01.2009 р. паспорт МЕ 356035 від 04.12.2003 р.;

від відповідача: Барсукова І.Г. довіреність б/н від 02.04.2008 р.;

СУТНІСТЬ СПОРУ:

До господарського суду Запорізької області 18.09.2009 року звернувся позивач –товариство з обмеженою відповідальністю “Татнєфть-Укрнєфтєпродукт” з позовною заявою до відповідача –товариства з обмеженою відповідальністю “Олєум” про стягнення 2646285,98 грн., а саме: 1854560,90 грн. –основного боргу, 320590,40 грн. –пені, 276405,79 грн. –20 % річних, 194728,89 грн. –втрат від інфляції, на підставі договору поставки № 018 від 07.07.2008 р. та ст.ст. 252, 526, 530, 538, 610, 625, 693 ЦК України та ст. 193 ГК України. Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що на виконання умов договору ТОВ “Татнєфть-Укрнєфтєпродукт” здійснило поставку нафтопродуктів відповідачу. Згідно первинної документації, відповідачу було поставлено нафтопродуктів на загальну суму 2909738,08 грн. Згідно банківських виписок від 04.09.2008 р., 08.09.2008 р., 10.09.2008 р., 11.09.2008 р., 16.09.2008 р. по товарно-транспортній накладній № 18/0000109 від 02.09.2008 р. на загальну суму 2909738,08 грн. та рахунку № Счт 18/65 від 02.09.2008 р., відповідачем було здійснена часткова оплата товару лише в сумі 1005177,18 грн., борг по товарно-транспортній накладній №18/0000109 від 02.09.2009 р. складає 1854560,90 грн., який залишається несплаченим з боку відповідача.

Ухвалою суду від 23.09.2009 р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 18/229/09, судове засідання призначено на 15.10.2009 р.

У судовому засіданні 15.10.2009 р. представник позивача підтримав позовні вимоги. Надав пояснення, які, в порядку ст. 22 ГПК України, прийняті судом до уваги.

Представник відповідач у судовому засіданні заперечив проти задоволення позову, надав відзив на позовну заяву, документи, витребувані судом, які прийняті судом та залучені до матеріалів справи, а також, представив платіжні доручення, які підтверджують оплату відповідачем поставленої нафтопродукції за спірним рахунком та накладною, до того ж заперечив проти нарахованих позивачем 20 % річних, пені та втрат від інфляції, оскільки підприємство відповідача не допускало порушень зобов’язань за договором поставки № 018 від 07.07.2008 р.

У судовому засіданні 15.10.2009 р. розгляд справи закінчений і, за згодою представників сторін, судом оголошено лише вступну і резолютивну частини рішення.

Справа розглянута за наявними в ній матеріалами та без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

07.07.2008 р. товариство з обмеженою відповідальністю “Татнєфть-Укрнєфтєпродукт” (надалі –постачальник, позивач) та товариство з обмеженою відповідальністю “Олєум” (надалі –покупець, відповідач) уклали договір поставки № 018, відповідно до якого, постачальник передає у власність покупця, а покупець приймає та оплачує нафтопродукти (надалі –товар) на умовах вказаних у договорі та додаткових угодах.

Номенклатура, кількість, ціна за товар визначаються сторонами у видатковій та товарно-транспортній документації. Умови поставки, порядок розрахунків визначаються у додаткових угодах до договору (п. 1.2. договору).

Відповідно до п. 1.5 договору, загальна вартість товару, який поставляється по даному договору, визначається згідно додаткових угод.

Згідно п. 3.1. договору, вартість, кількість та асортимент кожної партії товару попередньо узгоджується сторонами у додаткових угодах до договору, які підписані сторонами, із наступним відображенням у рахунку-фактурі на попередню оплату. Вартість товару зазначається у накладних та рахунках-фактурах, які є невід’ємною частиною даного договору.

Пунктом 3.2. договору, сторони визначили, що відповідач здійснює 100 % предоплату вартості товару на підставі рахунку-фактури, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача.

Згідно зі п. 3.4. договору, оплата товару, здійснюється в національній валюті України –гривні, шляхом, перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача, на підставі виставленого позивачем рахунку та згідно умовам даного договору та додаткових угод до нього.

Датою здійснення оплати товару, вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок позивача (п. 3.6. договору). В разі здійснення відповідачем предоплати за товар із порушенням строку, вказаному у п. 3.3. даного договору, позивач має право відмовитися відвантажувати товар та повернути грошові кошти відповідачу не пізніше 3-х банківських днів після підписання сторонами по даному договору акту звірки взаєморозрахунків та надання відповідачем листа позивачу про повернення грошових коштів.

Відповідно до п. 3.10 договору, при здійсненні платежів згідно даного договору, відповідач в обов’язковому порядку вказує у графі “призначення платежу” платіжного доручення номер та дату рахунку-фактури, який виставлений на оплату тієї партії товару, яка підлягає оплаті, а також номер та дату даного договору поставки/додаткової угоди до нього. В разі порушення даної вимоги відповідачем, позивач має право зарахувати здійснений платіж за рахунок оплати останньої із поставлених партій товару до моменту отримання від відповідача листа із вірним формулюванням призначення платежу, та відповідач зобов’язаний надати даний лист протягом 2-х банківських днів засобами факсимільного зв’язку із наступним наданням його оригіналу.

Позивач, згідно умов договору, поставив відповідачу товар, на загальну суму 2909738,08 грн., що підтверджується накладною № 18/0000109 від 02.09.2008 р. та товарно-транспортною накладною № 18/0000109 від 02.09.2008 р., які є двосторонньо підписаними сторонами.

На сплату товару, позивач виставив відповідачу рахунок-фактуру № Счт-18/65 від 02.09.2009 р. на суму 2909738,08 грн., згідно пояснень, які надані представником позивача у судовому засідання 15.10.2009 р., в рахунку-фактурі № Счт-18/65 від 02.09.2009 р. помилково зазначено договір № 18/018 від 01.04.2008 р., тобто, вказаний рахунок-фактура виставлений на сплату товару, згідно договору поставки № 018 від 07.07.2008 р.

Ця обставина не заперечується з боку представника відповідача і була прийнята до уваги судом.

Факт отримання відповідачем товару на загальну суму 2909738,08 грн., підтверджується довіреністю серії ЯПК № 395027 від 02.09.2008 р., виданої на ім’я гр. Ніколенка О.Д., який є уповноваженою особою на отримання цінностей від позивача.

Відповідно до ст. 193 ГК України господарські зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона –постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні –покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму...

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до норм ст. 610 ЦК України визначено, що: порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

У судовому засіданні 15.10.2009 р., представник відповідача заперечив проти задоволення позову, вказав, що за поставлений товар саме за спірною накладною, підприємство відповідача повністю сплатило, надав суду копії банківських виписок, які свідчать про повну оплату відповідачем поставленого товару, згідно виставленого рахунку-фактури № Счт-18/65 від 02.09.2009 р. (як зазначено вище, позивач просив вважати рахунок-фактуру виставлений на сплату товару за договором поставки № 018 від 07.07.2008 р.), крім того, у банківських виписках зазначено, що оплата здійснювалася згідно рахунку-фактури № Счт-18/65, тобто відповідачем здійснювалася оплата товару, відповідно до п. 3.10. договору поставки.

ТОВ «Олєум»повністю оплатило вартість спірного товару, що підтверджується: платіжним дорученням № 431 від 04.09.2008 р. та банківською випискою від 04.09.2008 р. на суму 209738,08 грн.; платіжним дорученням № 432 від 04.09.2008 р. та банківською випискою від 04.09.2008 р. на суму 200 000,00 грн.; платіжним дорученням № 437 від 08.09.2008 р. та банківською випискою від 08.09.2008 р. на суму 200 000,00 грн.; платіжним дорученням № 440 від 09.09.2008 р. та банківською випискою від 10.09.2008 р. на суму 200000,00 грн.; платіжним дорученням № 441 від 11.09.2008 р. та банківською випискою від 11.09.2008 р. на суму 200 000,00 грн.; платіжним дорученням № 445 від 16.09.2008 р. та банківською випискою від 16.09.2008 р. на суму 200 000,00 грн.; платіжним дорученням №458 від 18.09.2008 р. та банківською випискою від 18.09.2008р. на суму 300 000,00 грн.; платіжним дорученням № 461 від 19.09.2008 р. та банківською випискою від 19.09.2008 р. на суму 200 000,00 грн.; платіжним дорученням № 462 від 19.09.2008 р. та банківською випискою від 19.09.2008 р. на суму 100 000,00 грн.; платіжним дорученням № 474 від 01.10.2008 р. та банківською випискою від 01.10.2008 р. на суму 700 000,00 грн.; банківською випискою за 01.10.2008 р. на суму 100 000,00 грн.; платіжним дорученням №489 від 10.10.2008 р. та банківською випискою від 10.10.2008 р. на суму 100 000,00 грн.; платіжним дорученням № 493 від 16.10.2008 р. на суму 68 000,00 грн. та банківською випискою від 16.10.2008 р. на суму 68 000,00 грн.; платіжним дорученням № 494 від 16.10.2008 р. на суму 56 000,00 грн. та банківською випискою від 17.10.2008 р. на суму 56000,00 грн.; платіжним дорученням № 494 від 17.10.2008 р. та банківською випискою від 20.10.2008 р. на суму 96 000,00 грн. ,

Вивчивши матеріали справи та оцінивши надані документальні докази, суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача 1854560,90 грн. основного боргу, є не обґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, оскільки у відповідача відсутній борг, згідно виставленого рахунку-фактури № Счт-18/65 від 02.09.2008 р. щодо сплати поставленого позивачем товару за видатковою накладною № 18/0000109 від 02.09.2008 р.

Що стосується заявленої до стягнення із відповідача суми 320590,40 грн. пені, 276405,79 грн. 20 % річних та 194728,89 грн. втрат від інфляції, то вказані вимоги не задовольняються судом, оскільки позивачем не доведено факту порушення відповідачем умов договору, щодо епізоду з поставкою товару по видатковій накладній № 18/0000109 від 02.09.2008 р. та з оплатою товару по рахунку-фактури № Счт-18/65 від 02.09.2009 р.

Згідно із ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З матеріалів справи вбачається (акт звірки), що у відповідача дійсно існує борг перед позивачем, однак стягнути його, спираючись на обставини, викладені у позовній заяві та підтриманні представником позивача у судовому засіданні не вбачається можливим, оскільки представник відповідача обґрунтовано заперечив проти позову та спростував, викладені в ньому обставини шляхом надання доказів оплати товару за спірними рахунком і накладною. Штрафні санкції стягуються за порушення боржником зобов’язання. Оскільки позивач вказав на порушення договірних зобов’язань відповідачем щодо певної поставки товару, то судом досліджувалися: факти, строки, періоди, умови притягнення до відповідальності, за допущені порушення, саме щодо певної поставки товару. Якщо ж навіть вважати, що факт існування боргу (взагалі за Договором) підтверджений матеріалами справи і прийняти до уваги те, що позивачем нараховані штрафні санкції з моменту здійснення останньої оплати і до 08.09.2009 р., то встановити суму і період стягнення штрафних санкцій, що будуть відповідати приписам чинного законодавства України, також не можливо, оскільки суду не відомо за якими саме рахунками і накладними у відповідача існує борг і коли настав строк їх оплати та відбулося прострочення виконання своїх зобов’язань відповідачем.

В задоволенні позову відмовляється повністю.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати покладаються на позивача та частково підлягають поверненню понесені ним витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, в зв’язку з їх зайвою сплатою.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.          У позові відмовити.

2.          Повернути товариству з обмеженою відповідальністю “Татнєфть-Укрнєфтєпродукт” (04071, м. Київ, вул. Набережно-Лугова, 9, код ЄДПРОУ 33060700, п/р № 2600833193901 в ПАТ “Банк Петрокоммерц-Україна” м. Київ, МФО 300120) з Державного бюджету України 76 (сімдесят шість) грн. 50 коп. зайво сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, оплачених платіжним дорученням № 58 від 01.07.2009 р. Видати довідку.

Суддя В.В. Носівець

          Згідно з оригіналом.           Спеціаліст 1 категорії ______ О.В.Маркова

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підпису. Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 ГПК України, 04.11.2009 р.