Рішення № 6775315, 28.10.2009, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.10.09 Справа № 3/208/09

Суддя

за позовом: Відкритого акціонерного товариства “АрселорМіттал Кривий ріг”, Дніпропетровська область, м. Кривий ріг

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства “Запорізький завод феросплавів”, м. Запоріжжя

про визнання недійсною з моменту укладання додаткової угоди № 9 від 31.10.2008р. до договору поставки феросплавів № 11-06/98/55/1937 від 30.03.2007р.

Суддя Соловйов В.М.

Представники:

від позивача: Якименко М.М., довіреність № 85-132юр від 03.09.2009р.

від відповідача: Василюха Т.О., довіреність № 18-111 від 10.07.2009р. (при оголошенні рішення в повному обсязі 28.10.2009р. відсутня);

Вінниченко О.О., довіреність № 18-59 від 25.12.2008р.

ВАТ “АрселорМіттал Кривий ріг” звернулось до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до ВАТ “Запорізький завод феросплавів” про визнання недійсною з моменту укладання додаткової угоди № 9 від 31.10.2008р. до договору поставки феросплавів № 11-06/98/55/1937 від 30.03.2007р.

Позовні вимоги мотивовані обставинами, викладеними у позовній заяві та обґрунтовані ст. 203, 215, 238, 241, 246 ЦК України, ст. 1, 26, 54-57 ГПК України.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 09.09.2009р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 3/208/09, справу до розгляду в засіданні господарського суду призначено на 22.10.2009р. о 10 годині 00 хвилин.

Іншою ухвалою від 09.09.2009р. в задоволенні заяви ВАТ “АрселорМіттал Кривий ріг” про вжиття заходів до забезпечення позову відмовлено.

14.10.2009р. до суду від позивача надійшла заява про зміну підстав позову.

Заява про зміну підстав позову прийнята судом до розгляду, оскільки такі дії позивача не суперечать закону (ст. 22 ГПК України) і не порушують нічиї права і охоронювані законом інтереси.

У судовому засіданні 22.10.2009р. позивачем надано відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить в задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

У судовому засіданні 22.10.2009р. оголошено перерву до 27.10.2009р. о 15 годині 00 хвилин.

У судовому засіданні 27.10.2009р. відповідачем надано відзив на позовну заяву з урахуванням заяви про зміну підстав позову, в якому ВАТ “Запорізький завод феросплавів” вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить суд в задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Під час розгляду справи представники сторін вимогу про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявляли.

В судовому засіданні 27.10.2009р. представники відповідача не погодилися на оголошення тільки вступної та резолютивної частини рішення, у зв’язку з чим, для виготовлення рішення у повному обсязі, оголошено перерву до 28.10.2009р. о 10 годині 00 хвилин.

За ініціативою суду, судове засідання 28.10.2009р. по оголошенню рішення суду в повному обсязі, фіксувалося за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з урахуванням заяви про зміну підстав позову, просить визнати недійсною з моменту укладення додаткову угоду № 9 від 31.10.2008р. по договору поставки феросплавів № 11-06/98/55/1937 від 30.03.2007р. укладеного між позивачем та відповідачем.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 30.03.2007р. між ВАТ “Міттал Стіл Кривий Ріг” (рішенням загальних зборів акціонерів ВАТ “Міттал Стіл Кривий Ріг” від 14.06.2007р. змінено назву на ВАТ “АрселорМіттал Кривий Ріг”) та ВАТ “Запорізький завод феросплавів” було укладено договір поставки феросплавів № 11-06/98/55/1937.

Пунктом 6.1 даного Договору передбачалося укладання додаткових угод до нього з метою подовження строку його дії.

Протягом 2007-2008р.р. сторонами по Договору було укладено наступні додаткові угоди:

Додаткова угода №1 від 11.06.2007р.;

Додаткова угода №2 від 25.06.2007р.;

Додаткова угода №3 від 27.06.2007р.;

Додаткова угода №4 від 28.09.2007р.;

Додаткова угода №5 від 26.12.2007р.;

Додаткова угода №6 від 31.03.2008р.;

Додаткова угода №7 від 18.04.2008р.;

Додаткова угода №8 від 26.06.2008р.

Як вбачається зі змісту цих додаткових угод, ними, окрім продовження строку дії Договору, змінювалися умови Договору, фіксувалася ціна на базову тону феромарганцю на визначений період та інше.

Окрім вищезазначених додаткових угод до Договору, 31.10.2008р. між позивачем та відповідачем було укладено Додаткову угоду № 9 до Договору, якою було лише подовжено строк дії договору до 31 грудня 2008 року.

На думку позивача, оскаржувана додаткова угода має бути визнана недійсною на тій підставі, що на момент її укладення сам Договір був виконаний у повному обсязі, а тому припинив свою дію.

Так, у відповідності до ч.1 та 2 ст.509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Цивільний кодекс України серед підстав виникнення цивільних прав та обов’язків визначає договори та інші правочини.

В даному випадку саме Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов’язків (зобов’язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вимог закону.

У відповідності до ст. 599 ЦК України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи приписи норми чинного законодавства та той факт, що Договір та додаткові угоди №1-8 до нього виконані сторонами в повному обсязі та належним чином, Договір та зазначені додаткові угоди до Договору після їх повного виконання не наділяють сторони жодними правами та обов’язками, відповідно, не породжують для сторін жодних правових наслідків.

В той же час, як зазначено вище, сторонами було укладено оскаржувану додаткову угоду, якою сторони подовжили строк дії Договору до 31 грудня 2008 року, при цьому базова ціна за товар сторонами не узгоджувалася.

Припинення зобов’язань між сторонами, які виникли на підставі укладеного між ними Договору, виключає можливість продовження строку зазначеного Договору, оскільки це не призведе до виникнення нових прав та обов’язків для сторін. За таких обставин, зобов’язання за Договором та додатковими угодами №1-8 припинилося у зв’язку з їх належним виконанням сторонами.

Відтак, продовження строку дії Договору шляхом укладання оскаржуваної додаткової угоди не може розглядатися як дія сторін, направлена на реальне настання будь-яких правових наслідків для сторін Договору.

З огляду на вищевикладене, оскаржувана додаткова угода до Договору укладена без мети реального настання будь-яких правових наслідків для сторін, відтак має бути визнана недійсною на підставі ч.1 ст. 215 ЦК України.

В судовому засіданні представник позивача просить позов задовольнити у зв’язку з вищенаведеним.

Відповідач проти зміненого позову заперечив з підстав зазначених у відзиві на позовну заяву, який надано в судовому засіданні 27.10.2009р., вважає позовні вимоги безпідставними, нормативно необґрунтованими та просить відмовити позивачу у їх задоволенні.

Зокрема зазначив, що змінивши підстави позову ВАТ “АрселорМіттал Кривий Ріг” посилається на те, що при укладенні оспорюваної додаткової угоди № 9 було порушено вимоги ч. 5 ст. 203 ЦК України, в наслідок чого позивач вимагає визнання цієї додаткової угоди недійсною на підставі ч. 1 ст. 215 ЦК України.

В той же час позивач не вказує на те і не наводить доказів того, що при укладенні додаткової угоди № 9 до договору на поставку феросплавів обидві сторони, чи будь-яка із сторін угоди, свідомо не мали на меті настання будь-яких юридичних наслідків цих дій.

В заяві про зміну підстав позову позивач зазначив про те, що припинення зобов’язань між сторонами, які виникли на підставі укладеного між ними договору, виключає можливість продовження строку зазначеного договору, оскільки це не призведе до виникнення нових прав та обов’язків для сторін. За таких обставин, на думку позивача, зобов’язання за договором та додатковими угодами №1-8 припинилися у зв’язку з їх належним виконанням сторонами.

Відтак продовження строку дії договору шляхом укладання оскаржуваної додаткової угоди не може розглядатися як дія сторін, направлена на реальне настання будь-яких правових наслідків для сторін договору.

Дійсно, 30.03.2007р. між ВАТ “Запорізький завод феросплавів” (Постачальник) та ВАТ “АрселорМіттал Кривий Ріг” (Покупець) був укладений Договір № 11-06/98/55/1937 на поставку феросплавів.

Строк дії Договору на поставку феросплавів № 11-06/98/55/1937 був встановлений п. 6.1 цього Договору, яким передбачалося, що Договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 30 квітня 2008р. За домовленістю сторін Договір може бути подовжений на подальший строк, що оформлюється додатковою угодою.

В подальшому дія Договору поставки постійно подовжувалася за згодою сторін шляхом укладення Додаткових угод відповідного змісту.

Так 11.07.2008р. було укладено Додаткову угоду № 8 до Договору на поставку феросплавів № 11-06/98/55/1937, пунктом 3 якої передбачалося змінити розділ 6 цього Договору та викласти його в наступній редакції: “Строк дії Договору: 6.1. Договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31 жовтня 2008р. За згодою сторін Договір може бути подовжений на подальший строк, що оформлюється додатковою угодою”.

Після цього сторонами 31.10.2008р. було укладено оспорювану позивачем Додаткову угоду № 9, пунктом 1 якої знову передбачалося змінити розділ 6 цього Договору та викласти його в наступній редакції: “Строк дії Договору: 6.1. Договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2008р. За згодою сторін Договір може бути подовжений на подальший строк, що оформлюється додатковою угодою”.

Укладаючи Додаткову угоду № 9 до Договору на поставку феросплавів № 11-06/98/55/1937, сторони, ВАТ “АрселорМіттал Кривий Ріг” та ВАТ “Запорізький завод феросплавів” діяли з наміром подовжити строк дії вказаного Договору, протягом якого сторони можуть здійснювати свої права і виконувати свої обов’язки.

Відповідно до ст.627 ЦК України у відповідності до ст..6 цього Кодексу сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обігу, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.1 ст.628 ЦК України, зміст договору складають умови (пункти), визначені на розсуд сторін та погоджені ними, та умови, які є обов’язковими у відповідності з актами цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов’язки відповідно до договору.

З огляду на це, укладаючи Додаткову угоду №9 до Договору на поставку феросплавів № 11-06/98/55/1937, сторони діяли з наміром подовжити строк дії вказаного договору, протягом якого сторони можуть здійснювати свої права і виконувати свої обов’язки.

Зобов’язання виникають, виконуються та припиняються в межах строку дії договору, з якого вони виникли, а не навпаки. Виконання стороною зобов’язання за Договором не є підставою для закінчення строку дії Договору.

На підставі викладеного представник ВАТ “Запорізький завод феросплавів” просить господарський суд відмовити ВАТ “АрселорМіттал Кривий Ріг” в задоволенні позову в повному обсязі.

Крім того, 26.10.2009р. до суду від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі № 3/208/09 до вирішення справи № 28/452/09 Дніпропетровським апеляційним господарським судом. Представник відповідача в судовому засіданні 27.10.2009р. підтримав вказане клопотання.

Позивач проти задоволення клопотання заперечив, вважає його необґрунтованим.

В задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі відмовлено у зв’язку з наступним.

Відповідно до вимог ч.1, 2 ст.79 ГПК України, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою у випадках:

1) призначення господарським судом судової експертизи;

2) надсилання господарським судом матеріалів до слідчих органів;

3) заміни однієї з сторін її правонаступником внаслідок реорганізації підприємства, організації.

В даному випадку обставини, про які йдеться в ч.1, 2 ст.79 ГПК України відсутні.

Як свідчить додана до клопотання копія рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.09.2009р. по справі №28/452-09, яке оскаржене і не вступило в законну силу, судом стягнуто з ВАТ “АрселорМіттал Кривий Ріг” на користь ВАТ “Запорізький завод феросплавів” передоплату за товар за договором № 11-06/98/55/1937.

Саме додаткова угода №9 від 31.10.2008р. за вказаним договором оскаржується у справі №3/208/09. Отже суд вважає, що саме від розгляду справи №3/208/09 залежить розгляд справи № 28/452/09, а не навпаки.

Відтак, відсутній факт неможливості розгляду справи №3/208/09 до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши представників учасників судового процесу, суд

ВСТАНОВИВ:

30.03.2007р. між ВАТ “Міттал Стіл Кривий Ріг” (рішенням загальних зборів акціонерів ВАТ “Міттал Стіл Кривий Ріг” від 14.06.2007р. змінено назву на ВАТ “АрселорМіттал Кривий Ріг”) (Покупець) та ВАТ “Запорізький завод феросплавів” (Постачальник) було укладено договір на поставку феросплавів № 11-06/98/55/1937 (надалі - Договір).

Згідно з п. 1.1 Договору, покупець зобов’язується сплатити та прийняти, а постачальник поставити на умовах Договору наступну продукцію, надалі у майбутньому (товар) протягом другого, третього, четвертого кварталу 2007р. та першого кварталу 2008р.

Відповідно до п.1.1.1 Договору, сторони погодили кількість та якість товару (феросиліцію ФС65), загальний обсяг поставки, якість товару що поставлятиметься у зазначений період.

Підпунктом 1.1.2 Договору сторони визначили ціну товару на другий квартал 2007 року. Також сторони передбачили, що формування цін на кожний наступний квартал буде проводитися за підсумками моніторингу цін на феросплави на внутрішньому ринку України.

Згідно п.6.1 Договору, він вступає в силу з моменту підписання і діє до 30 квітня 2008 року. За згодою сторін Договір може бути продовжений на подальший строк, що оформлюється додатковою угодою.

Протягом 2007-2008р.р. сторонами по Договору було укладено наступні додаткові угоди:

Додаткова угода №1 від 11.06.2007р.;

Додаткова угода №2 від 25.06.2007р.;

Додаткова угода №3 від 27.06.2007р.;

Додаткова угода №4 від 28.09.2007р.;

Додаткова угода №5 від 26.12.2007р.;

Додаткова угода №6 від 31.03.2008р.;

Додаткова угода №7 від 18.04.2008р.;

Додаткова угода №8 від 26.06.2008р.

Як вбачається зі змісту цих додаткових угод, ними, окрім продовження строку дії Договору, змінювалися умови Договору, фіксувалася ціна на базову тону феромарганцю на визначений період та інше.

Окрім вищезазначених додаткових угод до Договору, 31.10.2008р. між позивачем та відповідачем було укладено Додаткову угоду № 9 до Договору. Вказаною додатковою угодою змінено розділ 6 Договору та викладено його в наступній редакції:

Строк дії Договору:

6.1. Договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2008р. За згодою сторін Договір може бути продовжений на подальший строк, що оформлюється додатковою угодою.

Додаткова угода №9 від 31.10.2008р. оскаржена позивачем до суду.

Оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Правовідносини сторін є господарськими.

Згідно ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частинами 1-3 ст. 193 ГК України встановлено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти.

В даному випадку підставою виникнення цивільних прав і обов’язків (зобов’язань), які мали виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір на поставку феросплавів № 11-06/98/55/1937 від 30.03.2007р.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (ч.1 ст.639 ЦК України).

Частиною 1 статті 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Отже, укладаючи договір № 11-06/98/55/1937 від 30.03.2007р. сторони у відповідності до ч. 1 ст. 628 ЦК України визначили його істотні умови, зокрема, щодо періоду поставки товару, щодо формування ціни на товар на кожний наступний квартал всього періоду поставки, а також визначили строк дії договору, який співпадає із періодом у часі, необхідним для виконання сторонами в узгоджений період зобов’язань по оплаті та поставці товару.

Як свідчить зміст Договору, можливість продовження його дії додатковими угодами обумовлюється та обмежується необхідністю виконання сторонами узгоджених зобов‘язань за Договором, зокрема таких, як поставка товару протягом більшого періоду ані ж це визначено в п.1.1 Договору при сформованій ціні на товар на наступний квартал.

З матеріалів справи вбачається, що сторони укладали додаткові угоди до Договору, якими, як і передбачено його умовами, фіксували ціну на базову тону феромарганцю на кожний наступний квартал, продовжували період оплати та поставки товару, в т.ч. продовжуючи саме для цієї мети строк дії самого Договору.

Про це безумовно свідчать додаткова угода №3 від 27.06.2007р., додаткова угода №4 від 28.09.2007р. та додаткова угода №5 від 26.12.2007р., укладені сторонами протягом другого, третього, четвертого кварталу 2007 року та першого кварталу 2008р.

Тобто, вказаними додатковими угодами фіксувалася ціна товару на наступні третій та четвертий квартал 2007 року, а також на перший квартал 2008р.

Додатковою угодою №6 від 31.03.2008р., додатковою угодою №7 від 18.04.2008р. та додатковою угодою №8 від 26.06.2008р. сторони вже не тільки фіксували ціну на товар на наступні, ніж ті, що визначені п.1.1 Договору, періоди поставки товару, але, зокрема:

- додатковою угодою № 7 від 18.04.2008р. зафіксовані ціни на товар на другий квартал 2008 року, змінено у бік збільшення на один квартал період оплати та поставки товару, продовжено дію самого Договору до 31.07.2008р.

- додатковою угодою № 8 від 26.06.2008р. зафіксовані ціни на третій квартал 2008 року, період поставки збільшено на той же третій квартал, продовжено дію самого Договору до 31.10.2008р.

Таким чином, в разі подальшої дії Договору та виконання зобов‘язань за ним сторони зобов‘язані були додатковою угодою зафіксувати ціни на товар на четвертий квартал 2008р., продовжити період оплати та поставки товару на цей четвертий квартал 2008р. і саме для виконання таких узгоджених умов Договору продовжувати його дію.

В противному випадку інше суперечило б вимогам законодавства та всім попереднім діям сторін.

В той же час, укладаючи додаткову угоду № 9 від 31.10.2008р., сторони не фіксували ціни на товар на наступний четвертий квартал 2008р., не визначили наступний період для оплати по зафіксованим цінам товару і поставки такого товару. Оскаржуваною додатковою угодою № 9 позивач та відповідач лише продовжили дію договору № 11-06/98/55/1937 від 30.03.2007р. без обов’язкового погодження необхідних умов щодо ціни та періоду поставки, як це здійснювалося попередніми додатковими угодами № 3-8.

Як встановлено господарським судом, сторони належним чином та в повному обсязі виконали договір № 11-06/98/55/1937 від 30.03.2007р. та його додаткові угоди № 3-8.

Відповідно до ч.1 ст.599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Отже, ні договір № 11-06/98/55/1937 від 30.03.2007р., ні додаткові угоди № 3-8 до нього після їх виконання не наділяють сторін ніякими правами і не породжують для них ніяких обов’язків.

Згідно ч.1, 2 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частинами 1, 5 ст. 203 ЦК України визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину:

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Цілком очевидно, що припинення зобов’язань сторін за договором №11-06/98/55/1937 від 30.03.2007р. виключає можливість продовження строку цього Договору, оскільки це не зумовить виникнення нових прав та обов’язків для сторін.

Про те, що станом на 31.10.2008р., тобто момент укладення оскарженої додаткової угоди №9 зобов’язання по поставці феросплавів було виконано в повному обсязі, свідчить довідка позивача від 22.10.2009р. Це ж не заперечується відповідачем та його представниками в судовому засіданні.

Крім того, зі змісту самого договору №11-06/98/55/1937 від 30.03.2007р. випливає, що укладення додаткової угоди є наслідком виконання договору по попередній угоді.

Отже, укладення додаткової угоди №9 від 31.10.2008р. до Договору не було спрямовано на реальне настання правових наслідків для жодної з її сторін.

Вказаний висновок підтверджується також тим, що 14.10.2008р. ВАТ “АрселорМіттал Кривий Ріг” (Покупець) та ЗАТ Компанія “ПРИВАТІНТЕРТРЕЙДІНГ” (Постачальник) було укладено договір на поставку феросплавів № 001-F/2008/4747. Зі змісту цього Договору вбачається, що ВАТ “АрселорМіттал Кривий Ріг” домовився з новим постачальником про поставку феросплавів на 4 квартал 2008р. та, на відміну від оскаржуваної додаткової угоди №9 від 31.10.2008р., узгодив з ним ціну, та інші умови.

За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно зі ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витати покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 44, 49, ст.82 - 85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Визнати недійсною з моменту укладення додаткову угоду № 9 від 31.10.2008р. до договору поставки феросплавів №11-06/98/55/1937 від 30.03.2007р., укладеного між Відкритим акціонерним товариством “Запорізький завод феросплавів” (69035, м. Запоріжжя, вул. Діагональна, 11 код ЄДРПОУ 00186542) та Відкритим акціонерним товариством “АрселорМіттал Кривий Ріг” (50095, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Орджонікідзе, 1, код ЄДРПОУ 24432974).

3.          Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Запорізький завод феросплавів” (69035, м. Запоріжжя, вул. Діагональна, 11 код ЄДРПОУ 00186542) на користь Відкритого акціонерного товариства “АрселорМіттал Кривий Ріг” (50095, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Орджонікідзе, 1, код ЄДРПОУ 24432974) 85 (вісімдесят п’ять) грн. 00 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суддя: В.М.Соловйов