Постанова № 67749416, 13.07.2017, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" липня 2017 р. Справа № 922/780/17

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пелипенко Н.М., суддя Гребенюк Н. В. , суддя Істоміна О.А.,

за участі секретаря Кохан Ю.В.,

за участі представників:

позивача - ОСОБА_1, за довіреністю № 3 від 10.01.2017, який приймав участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції в Дніпропетровському апеляційному господарському суді;

відповідача - не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 1777Х/3-28) на рішення Господарського суду Харківської області від 25 квітня 2017 року в справі № 922/780/17

за позовом Публічного акціонерного товариства "ОСОБА_2 Дніпро", м. Дніпро,

до Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Енергоспецбуд", м. Харків,

про стягнення 250753,63 грн,

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2017 ПАТ “ОСОБА_2 Дніпро” звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до ТОВ фірми “Енергоспецбуд” про стягнення заборгованості по відсоткам за кредитним договором № 08/02/2012-КПВ від 08.02.2012 за період з 01.05.2016 по 28.02.2017 в сумі 228536,97 грн та пені по нарахованим відсоткам в сумі 22216,96 грн.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 25.04.2017 (суддя Суслова В.В.) позов задоволено повністю. Стягнуто з відповідача заборгованість по відсоткам за кредитним договором № 08/02/2012-КПВ від 08.02.2012 за період з 01.05.2016 по 28.02.2017 в сумі 228536,97 грн та пеню по відсоткам за кредитом в сумі 22216,96 грн.

Відповідач звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Зазначає, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, оскільки відповідач не був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, оскаржуване рішення прийняте у його відсутності.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 25.04.2017 у справі № 922/780/17 апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження та призначено до розгляду на 13.07.2017 о 10:00 год.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 06.07.2017 у справі № 922/780/17 задоволено клопотання позивача про його участь у судовому засіданні Харківського апеляційного господарського суду з розгляду справи № 922/780/17 в режимі відеоконференції в Дніпропетровському апеляційному господарському суді.

У зв’язку з відпусткою судді Барбашової С.В., 12.07.2017 автоматизованою системою розподілу апеляційних скарг між суддями у справі № 922/780/17 здійснено автоматичну зміну складу колегії суддів та призначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Пелипенко Н.М., суддя Гребенюк Н.В., суддя Істоміна О.А.

Судове засідання 13.07.2017 відбулось в режимі відеоконференції.

Представник позивача у відзиві на апеляційну скаргу від 19.06.2017 за вх. № 6585 та в судовому засіданні 13.07.2017 не погоджується з доводами, викладеними в апеляційній скарзі відповідача, просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення. Зазначає, що судом першої інстанції було в повному обсязі дотримано норм Господарського процесуального кодексу України щодо належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання.

Відповідач свого представника в судове засідання 13.07.2017 не направив, 13.07.2017 за вх. № 7360 надав суду апеляційної інстанції клопотання про відкладення розгляду справи, у зв’язку з неможливістю забезпечити явку свого представника в зазначене судове засідання, проте поважність причин щодо неможливості забезпечити явку свого представника в судове засідання не аргументував та не надав доказів наявності таких причин.

Відповідно до п. 3.9.2 ч. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції”, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників однієї зі сторін, справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу щодо відкладення розгляду справи, у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з ч.ч. 1-5 ст. 28 Господарського процесуального кодексу України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (ст.ст. 32 - 34 Господарського процесуального кодексу України).

Тобто, відповідач мав право забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні 13.07.2017 іншого представника, згідно з ч.ч. 1-5 ст. 28 Господарського процесуального кодексу України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами.

Однак відповідач своїм правом брати участь в судовому засіданні при розгляді апеляційної скарги не скористався, свого представника в судове засідання 13.07.2017 з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами, не направив, поважність причин щодо неможливості забезпечити явку свого представника в судове засідання не аргументував та не надав належних документальних доказів наявності таких причин.

Зважаючи на викладене та враховуючи, що в матеріалах справи достатньо документів для розгляду апеляційної скарги по суті, позиція відповідача по справі достатньо повно викладена в апеляційній скарзі, судова колегія апеляційної інстанції відхиляє клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, у зв’язку з чим розгляд апеляційної скарги здійснюється у відсутності представника відповідача за наявними у справі матеріалами, як це передбачено ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача в судовому засіданні, дослідивши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду Харківської області від 09.03.2017 у справі № 922/780/17 позовну заяву ПАТ “ОСОБА_2 Дніпро” прийнято до розгляду та призначено на 06.04.2017.

Копію зазначеної ухвали того ж дня надіслано листом з рекомендованим поштовим повідомленням за юридичною адресою відповідача, а саме: 61052, м. Харків, вул. Енгельса (зараз вул. Різдвяна), 33, приміщення А/14-2, що підтверджується рекомендованим поштовим повідомленням № 610221029860 (а.с. 48).

Відповідач ухвалу отримав 21.03.2017, але в судове засідання 06.04.2017 свого представника не направив, через канцелярію Господарського суду Харківської області 05.04.2017 за вх. № 11376 подав клопотання (а.с. 50) про відкладення розгляду справи, з посиланням на неможливість забезпечити явку свого представника в зазначене судове засідання.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 06.04.2017 задоволено клопотання відповідача, розгляд справи відкладено на 25.04.2017 (а.с. 52-53).

Копію зазначеної ухвали 10.04.2017 за вих. № 010027 було надіслано листом з рекомендованим поштовим повідомленням № 61022215228661 за юридичною адресою відповідача, а саме: 61052, м. Харків, вул. Енгельса (зараз вул. Різдвяна), 33, приміщення А/14-2, що підтверджується рекомендованим поштовим повідомленням № 61022215228661 (а.с. 57) та штампом Господарського суду Харківської області на зворотному боці 2-го аркушу зазначеної ухвали (а.с. 53).

Представник відповідача в судове засідання 25.04.2017 не з’явився. Копія ухвали Господарського суду Харківської області від 06.04.2017, яка була надіслана на юридичну адресу відповідача, повернулась до суду першої інстанції з довідкою відділення зв’язку про невручення поштового відправлення: “за закінченням терміну зберігання” (а.с. 54-57), що підтверджується витягом з офіційного сайту ПАТ "Укрпошта" (а.с. 104).

Згідно п.п. 3.9.1. п. 3.9 ч. 3 Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 26.12.2011 № 18 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції”, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 Господарського процесуального кодексу України.

За змістом ч. 1 ст. 64 та ст. 87 Господарського процесуального кодексу України, адресат вважається повідомленим про час і місце розгляду справи судом, зокрема, якщо ухвалу суду було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і повернуто підприємством зв'язку, з посиланням на закінчення строку зберігання поштового відправлення.

Враховуючи викладене, відповідач вважається повідомленим належним чином про час і місце розгляду справи судом.

За таких обставин колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що судом першої інстанції було створено всі необхідні заходи для належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи, тому висновок суду першої інстанції про можливість розглянути справу без участі представника відповідача за наявними у справі матеріалами у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України є правомірним.

Зважаючи на викладене, оскаржуване рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм процесуального права, заперечення відповідача, викладені в апеляційній скарзі щодо неповідомлення його належним чином про час та місце судового засідання не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги не має.

Відповідно до ч. 2 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

За змістом ч. 1, 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Перевіркою матеріалів справи встановлено, що 08.02.2012 між ПАТ “ОСОБА_2 Дніпро” (банком) та ТОВ фірми “Енергоспецбуд” (позичальником) укладено кредитний договір № 08/02/2012-КЛВ, за умовами якого (в редакції договору № 1 від 28.01.2013 про зміну договору) банк зобов’язався на умовах цього договору відкрити позичальнику відновлювальну кредитну лінію в національній валюті України з лімітом кредитування у сумі 1000000,00 грн, а позичальник зобов’язався повернути кредити, отримані в межах кредитної лінії, не пізніше 30.04.2013 та сплатити проценти за користування кредитами, на умовах передбачених цим договором (а.с. 11-27).

Згідно з п. 1.4 зазначеного кредитного договору, процентна ставка за користування кредитами встановлюється у розмірі 22,5% річних. У разі прострочення повернення кредиту плата за користування одержаним кредитом в період, який починається на наступний день за днем погашення кредиту згідно цього договору і до дня фактичного повернення позичальником встановлюється у розмірі 27,5% річних процентів річних за користування кредитними коштами.

За умовами п. 2.3 кредитного договору, розрахунок суми процентів за користування кредитами починається з дня фактичного виникнення залишку на рахунку обліку кредитної заборгованості, відкритому банком для обліку заборгованості позичальника за кредитами, наданими згідно з цим договором. Проценти за користування кредитами, наданими за цим договором, нараховуються банком та сплачуються позичальником щомісячно в останній робочий день поточного місяця, а також у день повного погашення заборгованості за кредитами для закриття цього договору (достроково або при настанні строку погашення), але не пізніше дати погашення кредитів, вказаної в пункті 1.1 цього договору, виходячи із суми заборгованості на позичковому рахунку та процентної ставки, вказаної в пункті 1.4 цього договору.

У відповідності до п. 5.1 кредитного договору від 08.02.2012 № 08/02/2012-КЛВ. договору (в редакції договору № 1 від 28.01.2013 про зміну договору), договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до закінчення строку зазначеного в пункті 1.1 цього договору, а в невиконаній частині - до повного виконання зобов’язань за цим договором.

У відповідності до ч. 1 ст. 1054 Цивільного Кодексу України, за кредитним договором банк або фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк в порядку, що встановлені договором (п. 1 ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України).

На виконання умов кредитного договору від 08.02.2012 № 08/02/2012-КЛВ. договору (в редакції договору № 1 від 28.01.2013 про зміну договору) банк надав позичальнику - відповідачу у справі кредит у розмірі 1000000,00 грн, що підтверджується меморіальним ордером № К/516242 від 14.02.2012 з кінцевим терміном погашення не пізніше 30.04.2013 (а.с. 30).

Відповідач свої зобов’язання за кредитним договором щодо вчасного повернення отриманих в межах кредитної лінії кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитними коштами належним чином не виконував, що спричинило звернення банку до Господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з ТОВ фірми "Енергоспецбуд": заборгованості за кредитним договором від 08.02.2012 № 08/02/2012-КЛВ в сумі 1000000,00 грн; заборгованості за процентами в сумі 519726,02 грн, нарахованими станом на 09.02.2015; інфляційних витрат за кредитом в сумі 292503,14 грн; інфляційних витрат за процентами в сумі 106757,72 грн.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 19.02.2015 у справі № 922/5226/13 зазначений позов ПАТ "ОСОБА_2 Дніпро" був задоволений. З ТОВ фірми "Енергоспецбуд" на користь банку стягнуто заборгованість за кредитним договором від 08.02.2012 № 08/02/2012-КЛВ у розмірі 1000000,00 грн, заборгованість за процентами у розмірі 519726,02 грн, нарахованими станом на 09.02.2015, інфляцію за кредитом в розмірі 292503,14 грн та інфляцію за процентами в розмірі 106757,72 грн. Вказане судове рішення набрало законної сили 10.03.2015 та на його виконання 12.03.2015 видано відповідний судовий наказ.

Крім того, рішенням Господарського суду Харківської області від 07.06.2016 у справі № 922/1413/16 було задоволено позовну заяву ПАТ "ОСОБА_2 Дніпро" про стягнення з ТОВ фірми "Енергоспецбуд" заборгованості за процентами за користування кредитом за кредитним договором від 08.02.2012 № 08/02/2012-КЛВ за період з 10.02.2015 по 29.04.2016 в розмірі 342559,14 грн. Вказане рішення набрало законної сили 04.07.2016 та на його виконання 08.07.2016 видано відповідний судовий наказ.

Згідно ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

З матеріалів справи вбачається, що станом на 01.03.2017 відповідач не повернув позивачеві кредитні кошти, отримані за кредитним договором від 08.02.2012 № 08/02/2012-КЛВ, що стало підставою для звернення банку до місцевого господарського суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості по відсоткам за період з 01.05.2016 по 28.02.2017 у розмірі 228536,97 грн та пені по нарахованим відсоткам у розмірі 22216,96 грн, який задоволено судом першої інстанції в повному обсязі.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

За приписами ст.ст. 525-526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 530 Цивільного кодексу України встановлює, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами абз. 2 ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України, у разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

В п. 2.3.2 кредитного договору від 08.02.2012 № 08/02/2012-КЛВ сторони визначили, що відсотки за кредитним договором нараховуються до дня повернення кредиту.

В матеріалах справи відсутні докази погашення кредиту відповідачем.

Враховуючи викладене та перевіривши здійснений позивачем розрахунок відсотків за користування кредитом, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення вимог позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості по відсоткам за користування кредитом за період з 01.05.2016 по 28.02.2017 в сумі 228536,97 грн.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що в разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 6.1. кредитного договору від 08.02.2012 № 08/02/2012-КЛВ. договору (в редакції договору № 1 від 28.01.2013 про зміну договору), за несвоєчасне погашення одержаного кредиту, а також процентів за користування кредитом, позичальник сплачує банку за кожен день прострочення пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період такого прострочення, від суми простроченої заборгованості по кредиту та процентам. Пеня сплачується у гривнях за курсом Національного Банку України на день сплати пені. Сплата пені не звільняє позичальника від сплати процентів за фактичний час користування кредитними ресурсами згідно з умовами цього договору.

Враховуючи викладене та перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені по відсоткам за користування кредитом, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в частині стягнення пені по відсоткам за користування кредитом в сумі 22216,96 грн.

В процесі вирішення справи судом першої інстанції відповідач звернувся до суду із заявою про застосування позовної давності (а.с. 58-59), в задоволенні якої судом першої інстанції відмовлено. Свою заяву відповідач обґрунтовує тим, що позивач звернувся до суду з даним позовом 01.03.2017, тобто, як вважає відповідач, за межами загальної трирічної позовної давності, встановленої ст. 257 Цивільного кодексу України.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні заяви представника відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності, оскільки на момент звернення позивача з даним позовом не сплив строк позовної давності. Перебіг позовної давності було перервано поданням банком позовів до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором від 08.02.2012 № 08/02/2012-КЛВ (рішення Господарського суду Харківської області від 19.02.2015 у справі № 922/5226/13 та від 07.06.2016 у справі № 922/1413/16).

За приписами ч. 1 ст. 253 Цивільного Кодексу України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної дати або настання події, з якою пов’язано його початок.

Статтею 256 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 Цивільного Кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ч. 2 ст. 258 цього Кодексу, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) встановлено спеціальну позовну давність тривалістю в один рік.

У відповідності до ч. 5 ст. 261 Цивільного Кодексу України, за зобов’язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

За приписами ч.ч. 3, 4 ст. 267 Цивільного Кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Згідно з п. 2.8 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними», перебіг позовної давності починається, за загальним правилом, від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила».

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 264 Цивільного кодексу України, позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Тобто, переривання позовної давності означає, що час, який минув до настання визначеної законом обставини, яка слугувала підставою переривання, у строк давності не зараховується і він починає перебіг заново.

Переривання передбачає наявність двох строків до переривання позовної давності та після нього, коли позовна давність починає перебіг заново. Новий строк починає перебіг безпосередньо з того моменту, коли перервався первісний.

Таким чином, перебіг позовної давності було перервано зверненням банку до Господарського суду Харківської області суду з позовами до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором від 08.02.2012 № 08/02/2012-КЛВ, які були задоволені рішеннями Господарського суду Харківської області від 19.02.2015 у справі № 922/5226/13 та від 07.06.2016 у справі № 922/1413/16, а отже на момент звернення позивача з даним позовом строк позовної давності не сплив.

Згідно ст. 129 Конституції України, до основних засад судочинства відносяться, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до п. 5 ст. 54 Господарського процесуального кодексу України, позивач зобов’язаний викласти в позовній заяві обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, надати докази, що підтверджують позов.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

На підставі зазначеного, колегія суддів апеляційної інстанції прийшла до висновку, що місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення повністю дослідив обставини, які мають значення для справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому підстави для скасування або зміни вказаного рішення відсутні.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 129 Конституції України ст. 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 25 квітня 2017 року в справі № 922/780/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до суду касаційної інстанції через Харківський апеляційний господарський суд.

Головуючий суддя Пелипенко Н.М.

Суддя Гребенюк Н. В.

Суддя Істоміна О.А.