Рішення № 6774657, 09.11.2009, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

————————————————————————————————————————* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

від "09" листопада 2009 р. Справа № 18/1323

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Соловей Л.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Батурський Д.О., довіреність б/н від 20.07.2009р.;

від відповідача: Шатило Л.К., довіреність №1013 від 17.10.2008р.

розглянув справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Самсон" (м.Житомир)

до Державного підприємства "Радомишльське лісомисливське господарство" (м.Радомишль Житомирська область)

про стягнення 34674,51грн.,

Спір вирішено у більш тривалий строк, ніж встановлено ч.1 ст.69 ГПКУкраїни, відповідно до ч.3 ст.69 ГПК України,

з перервами в судових засіданнях з 20.10.2009р. до 27.10.2009р., з 27.10.2009р. до 29.10.2009р., з 29.10.2009р. до 09.11.2009р. згідно ст.77 ГПК України,

Позивачем пред’явлено позов про стягнення з відповідача 34674,51грн., з яких: 30849,96грн. - основного боргу, 616,15грн. - 3% річних, 3208,40грн. - інфляційних.

Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та додаткових поясненнях (а.с.56).

Представник відповідача проти позову заперечує, однак погоджується із наявністю заборгованості перед позивачем в сумі 30849,96грн. основного боргу. В письмовому відзиві на позовну заяву (а.с.32-33) відповідач посилається, що договором купівлі-продажу №6/12 від 14.12.2007р. передбачено, що розрахунок за наданий товар здійснюється шляхом оплати виставлених рахунків на протязі двох банківських днів, однак таких рахунків позивач відповідачеві не виставляв, тому відсутні правові підстави для нарахування інфляційних та 3% річних.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

14 грудня 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Самсон" (Продавець, позивач) та Державним підприємством "Радомишльське лісомисливське господарство" (Покупець, відповідач) укладено договір купівлі-продажу №6/12 (а.с.12-14), за умовами якого позивач (Продавець) зобов’язався передати у власність Покупця газ метан (товар) шляхом заправки автомобілів Покупця, а Покупець зобов’язався прийняти цей товар та оплатити його вартість на умовах даного договору (п.1.1).

Відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Умовами договору сторони передбачили, що ціна за 1 кубічний метр газу складає 1,45грн., крім того ПДВ 0,29грн. Разом 1,74грн. (п.2.1).

На виконання умов договору позивач здійснив заправку автомобілів відповідача газом метан, на загальну суму 40849,96грн., що підтверджується видатковими накладними №РН-0000053 від 03.11.2008р., №РН-0000055від 06.11.2008р., №РН-0000060 від 26.11.2008р., №РН-0000059 від 21.11.2008р., №РН-0000058 від 19.11.2008р., №РН-0000057 від 14.11.2008р., №РН-0000056 від 11.11.2008р., №Рн-0000070 від 01.12.2008р., №РН-0000074 від 04.12.2008р., №РН-0000075 від 09.12.2008р. №РС-0000246 від 31.10.2008р., №РС-0000383 від 30.11.2008р. та довіреностями на отримання матеріальних цінностей серії ЯОФ №904612 від 29.10.2008р. та №904635 від 01.12.2008р.(а.с.15-26), оригінали яких оглянуто в судовому засіданні.

Пунктом 3.1 договору сторони встановили, що розрахунки за наданий товар здійснюються шляхом оплати виставлених рахунків на протязі двох банківських днів.

У відзиві на позовну заяву та в судових засіданнях представник відповідача вказує, що позивачем не виставлялись рахунки, на підставі яких мала була бути здійснена оплата товару.

Однак, відповідач зобов'язання щодо оплати поставленого йому товару виконав частково на суму 10000,00грн, що підтверджується банківською випискою позивача від 12.12.2008р. (а.с.89).

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань по договору, за останнім утворилась заборгованість в сумі 30849,96грн.

Позивач направив на адресу відповідача претензію від 12.03.2009р. за №18 (а.с.10-11) з вимогою оплатити решту суми боргу в розмірі 30849,96грн. (що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення), однак відповідач залишив її без відповіді та задоволення.

Заборгованість відповідача за отриманий товар в сумі 30849,96грн. на час розгляду справи не змінилась, що підтверджується довідкою позивача від 20.10.2009р. (а.с.56) та не заперечується представником відповідача в судових засіданнях.

Крім того, в матеріалах справи міститься акт звірки взаєморозрахунків станом на 21.10.2009р., підписаний повноважними представниками та скріплений печатками сторін, з якого вбачається, що відповідач визнав наявність в нього боргу перед позивачем у розмірі 30849,96грн. (а.с.74)

Згідно ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Статтею 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч.1 ст.229 ГК України та ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Таким чином, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення 30849,96грн. основного боргу обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить господарський суд на підставі ст.625 ЦК України стягнути з відповідача за прострочення грошового зобов’язання 616,15грн. 3% річних та 3208,40грн. інфляційних.

Згідно ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача інфляційні та річні нараховуються з 12.12.2008р. по 31.08.2009р.

Судом встановлено, що підставою для проведення розрахунків з позивачем згідно п.3.1 договору купівлі-продажу від 14.12.2007р. є виставлений рахунок. Оскільки відповідач заперечує факт отримання рахунків на оплату, а позивач не доводить факту виставлення таких рахунків, тому період нарахування річних та інфляційних суд обчислює з часу пред'явлення претензії та з урахуванням вимог ч.2. ст.530 ЦК України, відповідно до якої якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що претензію вручено 21.03.2009р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.11), враховуючи семиденний строк, який встановлений ст.530 ЦК України для проведення оплати, суд вважає, що санкції слід застосовувати з 29.03.2009року, тому самостійно здійснює нарахування інфляційних та 3% річних:

- Інфляційні за період з 29.03.2009р. по червень 2009р. складають 777,40грн. із наступного розрахунку: 30849,96грн. (сума боргу) х 1,009 (індекс інфляції за квітень) х 1,005 (індекс інфляції за травень) х 1,011 (індекс інфляції за червень) - 30849,96грн. = 777,40грн.

Отже, вимоги в частині стягнення інфляційних в сумі 2431,00грн. (3208,40грн. – 777,40грн.) необґрунтовані та задоволенню не підлягають;

- 3% річних за період з 29.03.2009р. по 31.08.2009р. становлять 395,56грн. із наступного розрахунку: 30849,96грн. (сума боргу) х 3% х 156 (дні прострочення)/365 (кількість днів у році)/100 = 395,56грн.

Таким чином, вимоги в частині стягнення 220,59грн. 3% річних (616,15грн. - 395,56грн.) необґрунтовані та задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст.525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач доказів сплати заборгованості не надав. В матеріалах справи міститься акт звірки взаєморозрахунків станом на 21.10.2009р., підписаний повноважними представниками та скріплений печатками сторін (а.с.74) з якого вбачається, що відповідач визнав наявність у нього боргу перед позивачем в сумі 30849,96грн.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, заявлені відповідно до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, наявними в матеріалах справи та підлягають задоволенню частково на суму 32022,92грн., з яких: 30849,96грн. - сума основного боргу; 395,56грн. - 3% річні; 777,40грн. - інфляційні.

В частині стягнення 2431,00 грн. інфляційних та 220,59 грн. 3% річних суд відмовляє за необґрунтованістю.

Судові витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно розміру обґрунтовано заявлених позовних вимог, оскільки він спонукав позивача звернутись з позовом до суду.

На підставі ст.ст. 509, 525, 526, 549, 625, 655, 692, ЦК України, ст.ст.193, 229 ГК України, ст.ст.33, 34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства "Радомишльське лісомисливське господарство" (12201, Житомирська область, м.Радомишль, вул.Київська, 6, код ЄДРПОУ 13568251)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Самсон" (10029, м.Житомир, вул.Малинська, 10а, код ЄДРПОУ 34586687)

- 30849,96грн. - основний борг;

- 395,56грн. - 3% річні;

- 777,40грн. - інфляційні;

- 320,23грн. витрат по сплаті державного мита;

- 217,95грн. за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В позові відмовити в частині стягнення 2431,00 грн. інфляційних та 220,59 грн. 3% річних.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя Соловей Л.А.

Дата підписання рішення: "16" листопада 2009року

Віддрукувати 3прим.:

1 - в справу

2,3- сторонам