Рішення № 6774287, 18.11.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

18.11.09 р.                     Справа № 15/283                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Богатиря К.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Єдина Торгова Система-Київ” м. Київ (код ЄДРПОУ 32959643)

до відповідача Українського державного науково-дослідного інституту пластичних мас м. Донецьк (код ЄДРПОУ 00209355)

про стягнення основного боргу в сумі 5000,00 грн., 3% річних у розмірі 78,08 грн., інфляції в сумі 179,99 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: не з’явився

від відповідача: Ковальов С.В. за довіреністю б/н від 29.10.2009 р.

До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю “Єдина Торгова Система-Київ” м. Київ до Українського державного науково-дослідного інституту пластичних мас м. Донецьк про стягнення основного боргу в сумі 5000,00 грн., 3% річних у розмірі 78,08 грн., інфляції в сумі 179,99 грн.

Ухвалою суду від 25.09.2009 р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 15/283, сторони зобов’язані надати документи та виконати певні дії.

Судом, відповідно до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши в судовому засіданні пояснення представника відповідача, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

07.03.2006 р. сторони уклали договір № 22, згідно якого продавець (позивач) зобов’язався передати у власність, а покупець (відповідач) зобов’язався прийняти та своєчасно оплатити хімічну продукцію, що кваліфікується як сировина для виробництва композиційних матеріалів для промислового та цивільного будівництва.

Пунктом 1.2 договору передбачено, що передача товару по договору за цінами, в строки, згідно номенклатури та в кількості буде здійснюватися відповідно до специфікацій до договору, що є невід’ємною частиною договору.

Згідно п. 5.2 договору оплата товару здійснюється по графіку, встановленому в специфікації на кожну поставку, що є невід’ємною частиною договору.

Завірена копія договору додана до позову.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на виконання договору № 22 від 07.03.2006 р. ним було поставлено відповідачу хімічну продукцію, що кваліфікується як сировина для виробництва композиційних матеріалів для промислового та цивільного будівництва, на загальну суму 13275,60 грн. за видатковими накладними: № РН–0012077 від 12.07.2006 р. на суму 8586,00 грн., № РН–0001085 від 11.08.2006 р. на суму 4689,60 грн. Факт отримання відповідачем товару на вказану суму підтверджується підписами уповноважених осіб, які фактично отримали товар для відповідача, на видаткових накладних в графі „Отримав”, а також податковими накладними, довіреностями на отримання товарно–матеріальних цінностей, рахунками–фактурами. Завірені копії вказаних документів містяться в матеріалах справи. Податкові накладні надані в оригіналі.

Висновок стосовно того, що товар за вищевказаними документами був поставлений відповідачу позивачем саме на виконання договору № 22 від 07.03.2006 р. суд робить виходячи з того, що позивач стверджував цей факт в письмових поясненнях від 14.10.2009 р., а відповідач у відзиві підтвердив існування спірних взаємовідносин між сторонами саме на підставі договору № 22 від 07.03.2006 р. Крім того, сторони вказують на те, що будь-яких інших договорів або домовленостей, позадоговірних відносин у спірний період між ними не існувало.

Позивач в позовній заяві стверджував, що відповідач частково оплатив отриманий товар, в результаті чого на момент подачі позову до суду заборгованість за видатковою накладною № РН–0012077 від 12.07.2006 р. склала 310,40 грн. В обґрунтування цього він додав до позову завірені копії банківських виписок. Крім того, позивач зазначив, що видаткова накладна № РН–0001085 від 11.08.2006 р. на суму 4689,60 грн. залишилася повністю неоплаченою. Таким чином загальна сума основного боргу відповідача перед позивачем склала 5000,00 грн. (310,40 грн. + 4689,60 грн. = 5000,00 грн.).

Позивач направив відповідачу вимогу № 12023 від 12.02.2009 р. на оплату основного боргу в сумі 5000,00 грн. Факт відправлення даної вимоги позивачем та отримання її відповідачем підтверджується описом вкладення у цінний лист від 13.02.2009 р., повідомленнями про вручення рекомендованих поштових відправлень 20.02.2009 р. та 25.02.2009 р. представнику відповідача, фіскальним чеком № 0665 від 19.02.2009 р. Завірені копії вимоги, чеку, опису та повідомлення додані до позову.

Позивач, вважаючи, що відповідач не виконав свої зобов’язання за договором (повністю та своєчасно не оплатив отриманий товар), звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази, дійшов наступних висновків:

Предметом даного позову є вимога позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості, яка виникла згідно договору № 22 від 07.03.2006 р. Даний договір є підставою для виникнення у його сторін прав і обов’язків, визначених ним та за своєю правовою природою є договором купівлі–продажу.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Сторони в договорі № 22 від 07.03.2006 р. передбачили, що оплата товару буде здійснюється по графіку, встановленому в специфікації на кожну поставку, що є невід’ємною частиною договору. Однак ані завірену копію, ані оригінал специфікації до спірного договору сторони до суду не надали, тому пункт 5.2 договору стосовно здійснення оплати товару згідно графіку суд не приймає до уваги.

В такому випадку необхідно застосовувати загальну норму закону, передбачену ч. 2 ст. 530 ЦК України.

Згідно ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.

Моментом пред’явлення вимоги вважається дата отримання відповідачем листа № 12023 від 12.02.2009 р. з вимогою сплатити суму заборгованості за товар, переданий за спірними видатковими накладними. Згідно ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Виходячи з того, що вимога була отримана відповідачем 20.02.2009 р. (згідно поштового повідомлення), семиденний строк оплати для відповідача наступив у період з 21.02.2009 р. по 27.02.2009 р. включно, а вже з 28.02.2009 р. почалося прострочення виконання грошового зобов’язання.

Позивач надав до суду письмові пояснення від 14.10.2009 р., в яких зазначає, що після подачі позову до суду відповідач частково оплатив основний борг на суму 4999,90 грн., що підтверджується банківською випискою від 23.09.2009 р., завірена копія якої міститься в матеріалах справи. Таким чином, станом на 14.10.2009 р. сума основного боргу склала 0,10 грн. (5000,00 грн. – 4999,90 грн. = 0,10 грн.). В обґрунтування цього позивач надав до суду довідку № 09111 від 09.11.2009 р. за підписами генерального директора та головного бухгалтера, скріпленими печаткою підприємства. Згідно довідки станом на 09.11.2009 р. борг відповідача перед позивачем складає 0,10 грн. Оригінал довідки міститься в матеріалах справи.

Відповідач надав до суду відзив № 534/упр від 16.11.2009 р. на позовну заяву, в якому підтвердив факт передачі товару за спірними видатковими накладними на підставі договору № 22 від 07.03.2006 р. До відзиву він додав завірену копію платіжного доручення № 969 від 23.09.2009 р. на суму 4999,90 грн.

За вищевказаних обставин позовні вимоги по основному боргу підлягають частковому задоволенню на суму 0,10 грн. В іншій частині позову про стягнення основного боргу в розмірі 4999,90 грн. провадження у справі підлягає припиненню у зв’язку з відсутністю предмету спору згідно ст. 80 ч. 1 п. 1-1 ГПК України (оплачено після подачі позову до суду).

У зв’язку з простроченням виконання грошового зобов’язання позивач, керуючись ст. 625 ЦК України, нарахував відповідачу інфляцію в розмірі 179,99 грн., 3% річних в сумі 78,08 грн. (розрахунок доданий до позову).

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Інший розмір процентів не встановлений умовами спірного договору для даних правовідносин сторін.

Перевіркою розрахунків інфляції та 3% річних судом встановлено, що дані розрахунки позивача відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, тому приймаються судом як належні докази у даній справі.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляції в розмірі 179,99 грн., 3% річних в сумі 78,08 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідач надав до суду клопотання від 18.11.2009 р. про залишення позову без розгляду, в якому просить суд на підставі п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України залишити позов по справі № 15/183 без розгляду у зв’язку з тим, що позивач повторно не з’явився до судового засідання та не надав витребувані ухвалою суду від 25.09.2009 р. документи.

Пунктом 5 статті 81 ГПК України передбачено, що господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з’явився на виклик у засідання господарського суду і його нез’явлення перешкоджає вирішенню спору.

Виходячи з того, що позивач виконав вимоги ухвали суду від 25.09.2009 р. стосовно надання документів та письмових пояснень, перешкоди для вирішення спору по суті відсутні, тому немає підстав для залишення позову без розгляду. Крім того, представник позивача надав до суду клопотання № 14102 від 14.10.2009 р. та № 02111 від 02.11.2009 р. про розгляд справи за наявними в ній матеріалами за відсутності представника позивача. Розгляд справи по суті без участі представника позивача суд вважає можливим. Тому клопотання відповідача про залишення позову без розгляду суд відхиляє у зв’язку з його необґрунтованістю.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати в частині задоволення позовних вимог та припинення провадження у справі покладаються на відповідача (спір виник з його вини).

На підставі викладеного, керуючись статтями 32-34; 36; 43; 49; 80 ч. 1 п. 1–1; 82-85; 115; 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Українського державного науково-дослідного інституту пластичних мас (юридична адреса: 83059, м. Донецьк, пр. Ілліча, 97; код ЄДРПОУ 00209355; рахунок 25001301745482 у ФГУ ПІБ в Донецькій області м. Донецька, МФО 334635) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Єдина Торгова Система-Київ” (юридична адреса: 02090, м. Київ, вул. Сосюри, 68; код ЄДРПОУ 32959643; рахунок 2600159804 у ВАТ „Райффайзен Банк Аваль”, МФО 380805) суму 258,17 грн. (а саме: основний борг в сумі 0,10 грн., інфляцію в розмірі 179,99 грн., 3% річних в сумі 78,08 грн.), витрати на оплату державного мита в сумі 102,00 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

Припинити провадження у справі в частині стягнення основного боргу на суму 4999,90 грн. у зв’язку з відсутністю предмету спору між сторонами.

В судовому засіданні 18.11.2009 р. оголошено рішення суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття судом.

У разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                               

Нєразік М.М.

тел. 381-91-18

Надруковано у 3 примірниках:

1 – позивачу

2 – відповідачу

3 – господарському суду Донецької області