Рішення № 6774293, 18.11.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

18.11.09 р.                     Справа № 15/290                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Богатиря К.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Комплекс Плюс” м. Харків (код ЄДРПОУ 32870136)

до відповідача відкритого акціонерного товариства “Старокраматорський машинобудівний завод” м. Краматорськ (код ЄДРПОУ 05763642)

про стягнення основного боргу за договором поставки № 48/3-36 від 08.02.2008 р. в сумі 15000,00 грн., пені в сумі 5753,45 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Нікольський О.М. за довіреністю № 1 від 12.10.2009 р.

від відповідача: Гринько І.С. за довіреністю № 08/23 від 30.12.2008 р.

До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю “Комплекс Плюс” м. Харків до відкритого акціонерного товариства “Старокраматорський машинобудівний завод” м. Краматорськ про стягнення основного боргу за договором поставки № 48/3-36 від 08.02.2008 р. в сумі 15000,00 грн., пені в сумі 5753,45 грн.

Ухвалою суду від 28.09.2009 р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 15/290, сторони зобов’язані надати документи та виконати певні дії.

Судом, відповідно до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши в судових засіданнях пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

08.02.2008 р. сторони уклали договір поставки № 48/3–36, згідно якого постачальник (позивач) зобов’язався в порядку та на умовах, визначених даним договором, виготовити та поставити товар, а покупець зобов’язався прийняти та оплатити вказаний товар.

Пунктом 1.2 договору передбачено, що найменування, асортимент, ціна, кількість, загальна вартість товару вказуються в специфікаціях, що є невід’ємною частиною договору.

Згідно п.п. 2.1, 2.2 договору постачальник відвантажує товар на адресу покупця по договірним цінам, які вказуються в специфікаціях. Сума даного договору складається із загальної вартості, вказаної в специфікаціях.

Відповідно до п. 2.5 договору покупець зобов’язався здійснити поетапну оплату товару: 30% вартості товару після підписання договору та виставлення рахунку; 70% вартості товару протягом 10 банківських днів з моменту отримання товару.

Пунктом 2.6 договору передбачено, що постачальник надає покупцю податкову накладну протягом 3 днів з моменту отримання передоплати.

Згідно п. 3.4 договору разом з товаром постачальник зобов’язаний надати покупцю: рахунок–фактуру, видаткову накладну, сертифікат якості, податкову накладну.

Відповідно до п. 9.11 договору він вступив з силу з моменту підписання його обома сторонами та діє до 31.12.2009 р.

До спірного договору сторони підписали специфікацію № 1 від 08.02.2008 р., якою передбачили найменування, кількість товару, ціну за одиницю та загальну вартість товару, а також строк поставки протягом лютого–березня 2008 р. Завірені копії договору та специфікації додані до позову.

На виконання умов договору відповідач здійснив попередню оплату в сумі 5917,05 грн., що складає 30% вартості товару згідно видаткової накладної № 22 від 14.02.2008 р. Даний факт підтверджується платіжним дорученням № 1140 від 13.02.2008 р., банківською випискою від 13.02.2008 р., завірені копії яких містяться в матеріалах справи.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що згідно договору № 48/3–36 від 08.02.2008 р. ним було поставлено відповідачу товар за видатковими накладними: № 22 від 14.02.2008 р. на суму 19723,50 грн., № 37 від 03.03.2008 р. на суму 33750,00 грн. Загальна сума поставленого товару склала 53473,50 грн. Факт отримання відповідачем товару на вказану суму підтверджується підписами представників відповідача, які фактично отримали товар, на видаткових накладних в графі „Отримав”; а також податковими накладними, довіреностями на отримання товарно–матеріальних цінностей, рахунками на оплату. Завірені копії вказаних документів додані до позову.

Висновок стосовно того, що товар за вищевказаними накладними був поставлений відповідачу позивачем саме на виконання договору № 48/3–36 від 08.02.2008 р. суд робить виходячи з того, що підставою поставки в довіреностях на отримання товарно–матеріальних цінностей та в платіжних дорученнях у призначенні платежу вказаний саме договір № 48/3–36 від 08.02.2008 р. Крім того, характеристики товару, зазначеного у накладних, повністю відповідають тим, що вказані у специфікації до договору. Крім того, з пояснень позивача вбачається, що будь-яких інших договорів або домовленостей, позадоговірних відносин у спірний період між сторонами не існувало. Відповідач ствердження позивача в цій частині не спростував.

03.03.2008 р. відповідач здійснив остаточну оплату в розмірі 70% вартості товару, отриманого згідно видаткової накладної № 22 від 14.02.2008 р., та попередню оплату в розмірі 30% вартості товару згідно видаткової накладної № 37 від 03.03.2008 р., на загальну суму 23931,45 грн. (13806,45 грн. (остаточна оплата товару за накладною № 22 від 14.02.2008 р.) + 10125,00 грн. (передоплата товару за накладною № 37 від 03.03.2008 р.) = 23931,45 грн.). Даний факт часткової оплати підтверджується платіжним дорученням № 1621 від 03.03.2008 р, банківською випискою від 03.03.2008 р., завірені копії яких містяться в матеріалах справи.

Таким чином товар, отриманий за видатковою накладною № 22 від 14.02.2008 р. на суму 19723,50 грн., був повністю оплачений.

18.06.2008 р. відповідач здійснив часткову оплату за платіжним дорученням № 4555 на суму 8625,00 грн., що підтверджується банківською випискою від 18.06.2008 р. Завірені копії вказаних документів містяться в матеріалах справи.

Таким чином загальна сума оплаченого товару склала: 5917,05 грн. + 23931,45 грн. + 8625,00 грн. = 38473,50 грн. За таких обставин сума основного боргу за отриманий товар становить 53473,50 грн. – 38473,50 грн. = 15000,00 грн. Тобто, основний борг виник в результаті неоплати залишкової вартості товару за видатковою накладною № 37 від 03.03.2008 р.

Позивач направив відповідачу претензію № 41/09 від 22.09.2008 р. з вимогою оплатити основний борг на суму 15000,00 грн. Факт відправлення даної претензії позивачем та отримання її відповідачем підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення 26.09.2008 р. представнику відповідача. Завірені копії повідомлення та претензії додані до позову.

Позивач, вважаючи, що відповідач не виконав свої зобов’язання за договором (повністю та своєчасно не оплатив отриманий товар), звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази, дійшов наступних висновків:

Предметом даного позову є вимога позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості, яка виникла згідно договору № 48/3–36 від 08.02.2008 р. Даний договір є підставою для виникнення у його сторін прав і обов’язків, визначених ним та за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона – постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні – покупцеві товар, а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Сторони в договорі № 48/3–36 від 08.02.2008 р. передбачили остаточну оплату 70% вартості товару протягом 10 банківських днів з моменту його отримання, тобто від дати підписання накладної.

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Виходячи з того, що за спірною видатковою накладною № 37 товар був отриманий відповідачем 03.03.2008 р., строк оплати наступив у період з 04.03.2008 р. по 17.03.2008 р. включно (з урахуванням вихідних днів), а вже з 18.03.2008 р. для відповідача почалося прострочення виконання грошового зобов’язання за цією партією товару.

Відповідач надав до суду відзив № 08/60 від 18.11.2009 р. на позовну заяву, в якому позовні вимоги визнає в частині основного боргу на суму 15000,00 грн. До відзиву доданий оригінал акту звірки взаєморозрахунків між сторонами станом на 14.09.2009 р., згідно якого заборгованість відповідача перед позивачем складає 15000,00 грн. Акт звірки підписаний сторонами та скріплений печатками, тому приймається судом до уваги як письмовий доказ у даній справі відповідно до ст. 36 ГПК України.

Статтею 78 ГПК України передбачено, що у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб. В даному випадку дії відповідача, пов’язані із визнанням позову в частині основного боргу, не суперечать закону та не порушують права та інтереси інших осіб.

Суд дійшов висновку про те, що відповідач не виконав зобов’язання оплатити товар в передбачений договором № 48/3–36 від 08.02.2008 р. строк в сумі 15000,00 грн., тому позовні вимоги щодо стягнення основного боргу підлягають задоволенню.

За прострочення виконання грошового зобов’язання позивач, керуючись п. 6.2 договору, нарахував відповідачу пеню за період з 13.03.2008 р. по 14.09.2009 р. в сумі 5753,45 грн. (розрахунок доданий до позову).

Пунктом 6.2 договору передбачено, що за прострочення остаточної оплати, передбаченої п. 2.5 договору, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення.

У відзиві відповідач проти нарахування пені заперечує у зв’язку з пропущенням строку позовної давності, встановленого ст. 258 ЦК України. Такі заперечення судом приймаються як заява відповідача про застосування строку позовної давності до вимог про стягнення пені.

Статтею 258 ЦК України передбачено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно п. 11 Роз’яснень президії Вищого арбітражного суду України від 16.04.1993 р. № 01–6/438 „Про деякі питання застосування позовної давності при вирішенні господарських спорів” (з наступними змінами) якщо відповідно до чинного законодавства або за договором неустойка (штраф, пеня) підлягає стягненню за кожний день прострочки виконання зобов’язання, строк позовної давності необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо.

Вказане роз’яснення суд приймає до уваги при розгляді даного спору, оскільки застосування строку позовної давності можливо тільки стосовно права на судовий захист, яке фактично виникло у позивача.

При нарахуванні пені право на судовий захист виникає у позивача щоденно в залежності від тривалості періоду прострочення виконання грошового зобов’язання, кожен день на певну суму пені. До настання відповідної дати прострочки право звернення до суду про стягнення пені за конкретний день у позивача відсутнє.

Перевіркою розрахунку позивача судом встановлено, що при нарахуванні пені позивач безпідставно не застосував правову норму, передбачену ч. 6 ст. 232 ГК України.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Законом або договором не встановлено іншого строку для нарахування пені. Пункт 6.2 договору не передбачає вказівки на незастосування норми ст. 232 п. 6 ГК України або умови нарахування пені до дати фактичного виконання зобов’язання за договором. Нарахування пені за кожний день прострочення означає встановлений порядок такого нарахування, а не період нарахування.

Згідно ч. 3 ст. 254 ЦК України строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Тобто, правомірне було б нарахування пені за період з 18.03.2008 р. по 18.09.2008 р. включно. Позовну заяву позивач направив до суду 18.09.2009 р. згідно поштових штемпелів на конверті та описі поштового вкладення.

Таким чином суд дійшов висновку, що строк позовної давності до пені підлягає застосуванню за винятком останнього дня 6–місячного строку, тому як останній день можливого нарахування пені (18.09.2009 р.) ще не витік до моменту подачі позову до суду.

Частинами 3, 4 статті 267 ЦК України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Від позивача будь–яких заяв про поновлення пропущеного строку позовної давності до суду не надходило, поважних причин для такого поновлення суд не вбачає.

Таким чином за власним розрахунком суду пеня нараховується за один день – 18.09.2008 р. та складає: 15000,00 грн. х 2 х 12% х 1 день : 366 днів = 9,84 грн., де 12% – ставка НБУ станом на 18.09.2008 р., 366 днів – кількість днів в 2008 р.

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 5753,45 грн. підлягають частковому задоволенню на суму 9,84 грн. В частині стягнення пені на суму 5753,45 грн. – 9,84 грн. = 5743,61 грн. позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно: в частині задоволення позовних вимог – на відповідача, в частині відмови в задоволенні позову – на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32-34; 36; 43; 49; 82-85; 115; 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства “Старокраматорський машинобудівний завод” (юридична адреса: 84302, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Горького, 2; код ЄДРПОУ 05763642; рахунок 26003190480001 в Краматорській філії „Приватбанка”, МФО 335548) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Комплекс Плюс” (юридична адреса: 61064, м. Харків, вул. Комбайнівська, 15/4; код ЄДРПОУ 32870136; рахунок 26005052298088 у відділенні № 1 ХГРУ „Приватбанк” м. Харкова, МФО 351533) суму 15009,84 грн. (а саме: основний борг на суму 15000,00 грн., пеню в розмірі 9,84 грн.), витрати на оплату державного мита в сумі 150,10 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 170,69 грн.

Відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 5743,61 грн.

У судовому засіданні 18.11.2009 р. за згодою сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Повний текст рішення підписаний судом 20.11.2009 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

У разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя