Рішення № 67742092, 13.07.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ[1]

13 липня 2017 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі: головуючого - судді Кирилюк Г.М.

суддів: Музичко С.Г., Рейнарт І.М.

при секретарі Синявському Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по аліментам, пені за прострочення виконання зобов'язання, стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа: Служба у справах дітей Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації про усунення перешкод у спілкуванні батька з сином та відшкодування моральної шкоди, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 12 квітня 2017 року,

встановила:

14.07.2016 р. ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просила стягнути з відповідача заборгованість по аліментам у розмірі 180 000 грн., пеню за прострочення сплати аліментів у розмірі 52 835 грн. та аліменти на утримання сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 15 000 грн. щомісячно, починаючи із дня пред'явлення цього позову і до досягнення дитиною повноліття, а також стягнути з відповідача аліменти за минулий період, починаючи з 01.05.2016 року до 21.11.2016 р., у розмірі 7 368 грн.

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що відповідач є батьком малолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.

17 березня 2015 року між нею та відповідачем був укладений договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Яковенко В.І., щодо місця проживання, виховання дитини та сплати аліментів на дитину.

Відповідно до умов вказаного договору сторони домовились, що їх дитина буде постійно проживати разом з нею за адресою: АДРЕСА_1, а аліменти на його утримання протягом одного календарного року будуть сплачуватись відповідачем в розмірі 15 000 грн. на місяць.

На виконання умов договору відповідачем було сплачено лише 15 000 грн., що підтверджується банківськими виписками від 12.05.2015 року та від 22.05.2015 року. Заборгованість останнього становить 180 000 грн., на яку у відповідності до п. 4.9 договору нарахована пеня в сумі 52 835 грн.

Вимога про сплату аліментів від 06.04.2016 року відповідачем виконана не була, що стало підставою для звернення до нотаріуса з заявою про вчинення виконавчого напису.

Постановою приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Євміної І.Л. було винесено постанову від 28.04.2016 року №17/02-31 про відмову у вчиненні нотаріальної дії.

З урахуванням вказаних обставин, а також того, що дія договору від 17 березня 2015 року в частині виплати аліментів втратила свою силу 17 квітня 2016 року, просила стягнути з відповідача аліменти за минулий період у розмірі, що є мінімальним для дитини та визначений виходячи з прожиткового мінімуму на 2016 рік за період з 01.05.2016 року по 21.11.2016 р. у розмірі 7368 грн., а також аліменти у твердій грошовій сумі 15 000 грн., починаючи з дня пред'явлення позову і до досягнення дитиною повноліття.

У вересні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1, третя особа: Служба у справах дітей Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації, в якому з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог просив зобов'язати ОСОБА_1 усунути йому перешкоди у спілкуванні з сином ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, відшкодувати заподіяну моральну шкоду в розмірі 10 000 грн., стягнути витрати на правову допомогу у розмірі 19 370,10 грн. та судовий збір у розмірі 551,20 грн.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що ОСОБА_1 не виконує умови договору між батьками щодо місця проживання, виховання дитини та сплату аліментів на дитину від 17 березня 2015 року, не надає йому можливості бачитись з дитиною.

У зв'язку з ухиленням ОСОБА_1 від виконання договору, у відповідності до положень ч. 4 ст.157 СК України просив покласти на останню обов'язок по відшкодуванню моральної шкоди.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 12 квітня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 180 000 грн. заборгованості по аліментам, 52 835 грн. 00 коп. пені за прострочення сплати аліментів та 7 368 грн. аліментів за минулий період, починаючи з 01 травня 2016 року до 21 листопада 2016 року.

Вирішено стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання малолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, аліменти у твердій грошовій сумі у розмірі по 15 000 грн. щомісячно, починаючи з 21 листопада 2016 року і до досягнення дитиною повноліття.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_2 в дохід держави 640 грн. судового збору.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 12 квітня 2017 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні первісного позову відмовити у повному обсязі, а зустрічний позов задовольнити.

Свої доводи мотивує тим, що при визначенні розміру аліментів суд не врахував матеріальне становище відповідача, який має чотирьох неповнолітніх дітей та непрацездатну матір, яка лікується від тяжкої хвороби, а також не взяв до уваги відсутність доказів, що позивач несе витрати на утримання дитини у заявленому нею розмірі.

Крім цього, під час судового розгляду показами двох свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 було підтверджено, що відповідач повністю виконав свої зобов'язання зі сплати аліментів за договором. Позивач визнала, що отримала на виконання договору 15 000 грн. З огляду на це, вимога про стягнення пені задоволенню не підлягала. Оскільки позивач не надала доказів, що вона вживала заходів для стягнення аліментів за минулий період, підстави для стягнення аліментів за минулий період у суду були відсутні. Факт чинення позивачем перешкод у спілкуванні з сином підтверджується показами допитаних свідків.

В судовому засіданні представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити. Після оголошення по справі перерви в судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив.

Позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_9 просили апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Інші особи, що беруть участь у справі, в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені судом належним чином.

Колегія суддів, заслухавши доповідь по справі, пояснення осіб, що беруть участь у справі, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Ухвалюючи рішення про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованості по аліментам в сумі 180 000 грн. та пені за прострочення сплати аліментів в сумі 52 835 грн., суд першої інстанції виходив з доведеності обставин невиконання відповідачем зобов'язань за договором, а також розрахунку, наданого позивачем.

Колегія суддів не може повністю погодитись з рішенням суду першої інстанції у вказаній частині з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_4, батьками якого є ОСОБА_1 та ОСОБА_2

Відповідно до ст. 189 СК України батьки мають право укласти договір про сплату аліментів на дитину, у якому визначити розмір та строки виплати. Умови договору не можуть порушувати права дитини, які встановлені цим Кодексом. Договір укладається у письмовій формі і нотаріально посвідчується.

У разі невиконання одним із батьків свого обов'язку за договором аліменти з нього можуть стягуватися на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Судом встановлено, що 17 березня 2015 року ОСОБА_1 (одержувач) та ОСОБА_2 ( платник) уклали договір щодо місця проживання, виховання дитини та сплату аліментів на дитину, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Яковенко В.І. ( далі - договір)(а.с.14-19 т.1).

У вказаному договорі батьки домовились про місце проживання дитини та про порядок здійснення батьківських прав батьком, який мешкає окремо від дитини.

Відповідно до умов договору аліменти, що сплачуються платником, складаються з виплати у вигляді твердої грошової суми, розмір якої за домовленістю сторін становить 15 000 грн. на місяць ( п. 4.3 договору).

Виплата аліментів здійснюється платником щомісячно, не пізніше 10 числа поточного місяця за минулий місяць ( п.4.4 договору).

Сторони домовились, що кошти будуть сплачуватись платником шляхом їх перерахування на поточний (картковий) рахунок одержувача або готівкою одержувачу під розписку. У разі відсутності одержувача, закриття рахунку або її відмови від одержання аліментів, платник має право передати суму аліментів в депозит нотаріусу, що буде вважатись виконанням цього договору ( п.4.5).

В разі прострочення строків виплати грошових коштів, визначених п.п.4.3, 4.4 платник сплачує пеню у розмірі 1 (одного) відсотка від суми несплачених платежів за кожен день прострочення.

Судом також встановлено, що ОСОБА_2 на виконання умов вказаного договору у травні 2015 року було сплачено аліменти на загальну суму 15 000 грн. (а.с.22, 23 т.1).

28 квітня 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Євміною І.Л. винесено постанову про відмову у вчиненні виконавчого напису на договорі між батьками щодо місця проживання, виховання дитини та сплату аліментів на дитину (а.с.24 т.1).

З огляду на те, що обов'язок відповідача по вказаному договору в частині сплати аліментів було обмежено строком на 1 (один) календарний рік, якій закінчився 17 березня 2016 року, а також враховуючи доведеність факту неналежного виконання останнім взятого на себе зобов'язання, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення заборгованості, яка виникла з вини відповідача, та покладення на останнього відповідальності у виді пені.

При цьому суд першої інстанції дав належну правову оцінку показам свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8, як неналежним доказам у справі на підтвердження факту виконання умов договору в частині сплати аліментів.

Разом з тим, колегія суддів не погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині визначення суми заборгованості та пені, що підлягає стягненню на користь позивача, а доводи апеляційної скарги в цій частині вважає обґрунтованими.

З урахуванням часткової сплати аліментів в сумі 15 000 грн., сума заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, підлягає зменшенню з 180 000 грн. до 165 000 грн. ( 180 000 грн. -15 000 грн.), сума пені - з 52835 грн. до 48 335 грн. (52835 грн. - 4500 грн.) (а.с.6 т.1), а рішення суду першої інстанції - відповідній зміні.

Відповідно до ч.2 ст.191 СК України аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв'язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більше як за три роки.

Колегія суддів також не погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позову про стягнення аліментів за період з 01 травня 2016 року до 21 листопада 2016 р.

Ухвалюючи рішення у вказаній частині суд першої інстанції виходив з доведеності тієї обставини, що позивач вживала заходи щодо одержання аліментів, проте останній ухилявся від їх сплати.

Разом з тим, судове рішення не містить посилань на докази, які підтверджують вказану обставину.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем до позовної заяви було надано лише копію опису вкладення поштового відправлення на ім'я відповідача (а.с.104 т.1).

Разом з тим, направлення вимоги від 06.04.2016 р. щодо сплати аліментів, за відсутності доказів її отримання відповідачем та ухилення останнього від сплати аліментів починаючи з травня 2016 року до листопада 2016 року, не є достатнім доказом на підтвердження вказаної обставини.

З огляду на викладене рішення суду у вказаній частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Відповідно до ч.1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів.

Ухвалюючи рішення про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини у сумі 15 000 грн. щомісячно, починаючи від дня пред'явлення позову і до досягнення дитиною повноліття, суд першої інстанції взяв до уваги фактичний рівень витрат, який позивач витрачає на харчування дитини, забезпечення її фізичного та духовного розвитку, відвідування спортивних секцій, на медичне обстеження та лікування дитини, а також на її оздоровлення.

При цьому суд виходив з того, що відповідач є матеріально забезпеченою особою, а тому має можливість сплачувати аліменти у твердій грошовій сумі 15 000 грн. щомісячно, починаючи з 21.11.2016 року.

Доводи апеляційної скарги щодо відсутності у відповідача можливості сплачувати аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_4, 2012 рокународження, у вказаному судом розмірі ґрунтуються на тому, що відповідач має інших чотирьох дітей, його непрацездатна мати лікується від тяжкої хвороби.

Колегія суддів відхиляє вказані доводи апеляційної скарги з таких підстав.

Судом апеляційної інстанції задоволено клопотання представника відповідача щодо надання часу для отримання довідки про доходи відповідача, проте така довідка суду надана так і не була.

Уклавши у березні 2015 року договір між батьками щодо місця проживання, виховання дитини та сплату аліментів на дитину, відповідач підтвердив свою можливість щомісячно протягом року сплачувати аліменти у розмірі 15 000 грн.

Доказів зміни майнового становища порівняно з періодом березень 2015 р. - березень 2016 р., а також несення витрат, пов'язаних з хворобою матері, відповідач суду не надав.

Як пояснив представник відповідача в судовому засіданні, ОСОБА_2 погодився би на сплату аліментів на утримання малолітнього сина у розмірі 15 000 грн. у випадку відмови позивача від решти позовних вимог, що також є свідченням можливості відповідача сплачувати аліменти у визначеному розмірі.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні зустрічного позову суд першої інстанції виходив з його недоведеності.

Вказаний висновок суду першої інстанції відповідає обставинам справи.

Посилання ОСОБА_2 на чинення ОСОБА_1 йому перешкод у вихованні дитини не містять конкретних доводів, в чому такі перешкоди полягають.

Як пояснила позивач в судовому засіданні, саме батько дитини не проявляє зацікавленості у зустрічах з дитиною, які припинилися після двох місяців після укладення договору.

Відповідач не надав суду доказів того, що з часу укладення договору у березні 2015 року та до моменту звернення до суду з зустрічним позовом він вживав заходів з метою відновлення порушеного права на участь у вихованні дитини.

Покази свідка ОСОБА_14, яка є матір'ю трьох дітей відповідача та зацікавлена у результаті вирішення спору на користь останнього, не є достатнім доказом на підтвердження вимог за зустрічним позовом.

За відсутності доказів ухилення позивача від виконання обов'язків, покладених на неї умовами договору, правові підстави для покладення на неї відповідальності у виді відшкодування моральної шкоди відсутні.

За наслідками розгляду апеляційної скарги судове рішення підлягає зміні в частині розподілу судових витрат.

З огляду на те, що позивач при зверненні до суду не була звільнена від сплати судового збору по вимогам про стягнення заборгованості по аліментам та пені, з урахуванням часткового задоволення вказаних позовних вимог, з останньої в дохід держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 195 грн. ( 45 грн. +150 грн.).

З ОСОБА_2 в дохід держави підлягає стягненню судовий в розмірі 3033,35 грн. ( 2 133,35 грн. + 900 грн.).

В решті рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. 303, 304, 307, 309, 316, 317 ЦПК України колегія суддів

Вирішила:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 12 квітня 2017 року в частині стягнення заборгованості по аліментам, пені за прострочення сплати аліментів та суми судового збору змінити, а в частині стягнення аліментів за минулий час - скасувати.

Зменшити розмір заборгованості, що підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1, з 180 000 грн. до 165 000 грн., а суму пені - з 52 835 грн. до 48 335 грн.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів за минулий час в сумі 7 368 грн. відмовити.

Збільшити розмір судового збору, що підлягає стягненню з ОСОБА_2 в дохід держави з 640 грн. до 3033,35 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в сумі 195 грн.

В решті рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді:

Справа №752/11024/16-ц

Апеляційне провадження №22-ц/796/7089/2017

Головуючий в суді першої інстанції: Шевченко Т.М.

Доповідач в суді апеляційної інстанції: Кирилюк Г.М.