Ухвала суду № 67742086, 12.07.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА[1]

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 липня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого-судді Слюсар Т.А.

суддів: Панченка М.М., Волошиної В.М.

при секретарі: Крічфалуши С.С.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 26 листопада 2013 року

в справі за позовом публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Колегія суддів, -

В С Т А Н О В И Л А :

У травні 2013 року публічне акціонерне товариство «Універсал Банк» (надалі - ПАТ «Універсал Банк») звернулося в суд із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що 16 липня 2008 року між ВАТ «Універсал Банк», правонаступником якого ПАТ «Універсал Банк», та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № BL-6709, відповідно до умов якого банк надав останньому кредит в розмірі 100 000 грн. для поточних потреб зі сплатою 34,95 % річних та строком користування до 01 липня 2015 року.

Посилаючись на те, що відповідно до зазначеного договору, позичальник зобов'язався погасити кредит, сплатити проценти на умовах та в порядку, визначеному договором, однак не виконав своїх зобов'язань, внаслідок чого станом на 15 березня 2013 року у нього виникла заборгованість в розмірі 103 217 грн. 59 коп., з яких: 74247 грн. 37 коп. - заборгованість по сумі кредиту; 24468 грн. 63 коп. - заборгованість по відсоткам; 4501 грн. 59 коп. - заборгованість по пені, просив стягнути вказану заборгованість на користь ПАТ «Універсал Банк».

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 26 листопада 2013 року позов ПАТ «Універсал Банк» задоволено.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення й неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, необ'єктивність та необґрунтованість, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення районного суду та постановити по справі нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Колегія суддів, заслухавши представників ОСОБА_1, якіпідтримали апеляційну скаргу, представника позивача, який просив апеляційну скаргу відхилити, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Як убачається з матеріалів справи, 16 липня 2008 року між ВАТ «Універсал Банк», правонаступником якого ПАТ «Універсал Банк», та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № BL-6709, відповідно до умов якого банк надав останньому кредит в розмірі 100 000 грн. для поточних потреб зі сплатою 34,95 % річних та строком користування до 01 липня 2015 року. За користування кредитним коштами понад строк кредитування процентна ставка встановлюється в розмірі 69,90% річних (а.с.8-14).

Відповідно до п. 1.2.2. кредитного договору ОСОБА_1 зобов'язався повернути кредит у повному обсязі в термін та розміри, встановлені графіком погашення кредиту. Терміном погашення кожного щомісячного ануїтетного платежу за графіком погашення кредиту вважається останній робочий день, що передує 1-му числу кожного календарного місяця строку кредитування, протягом якого позичальник зобов'язаний сплатити ануїтетний платіж.

Згідно п.п. 1.3.3. договору за надання кредиту позичальник зобов'язався сплатити банку винагороду у розмірі 3 % річних від суми кредиту.

Відповідно до п. 1.3.4. договору у випадку часткового або повного погашення кредиту ОСОБА_1 зобов'язався сплатити банку винагороду в розмірі 1 % від суми, дострокового погашення не пізніше дати дострокового погашення.

Пунктом 6.1. кредитного договору встановлено, що банк має право відмовити у наданні кредиту (частково або в повному обсязі) та\або вимагати від позичальника дострокового повернення всієї наданої йому суми кредиту та сплати плати за кредит, змінивши v терміни погашення та\або термін повернення кредиту у разі: виявлення нецільового використання кредитних коштів; та\або порушення Позичальником термінів погашення будь-яких своїх грошових зобов'язань за цим договором; та\або невиконання позичальником умов цього договору щодо надання забезпечення належного виконання своїх зобов'язань за цим договором, зокрема якщо не буде \-укладено відповідний договір забезпечення; та\або порушення позичальником та\або поручителем\заставодавцем будь-яких умов укладеного з Банком договору щодо надання забезпечення виконання зобов'язань Позичальника за іншим договором; та\або втрати предмету забезпечення; та\або суттєвого погіршення (більш ніж вдвічі в порівнянні зі станом на дату укладання договору) фінансового стану позичальника.

Позивач виконав свої зобов'язання за договором кредиту, надавши відповідачу відповідні кредитні кошти (а.с.16).

Встановлено, що 23 липня 2012 року відповідачу надсилалась досудова вимога про наявність заборгованості та виконання зобов'язань щодо її погашення (а.с.28).

Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором № BL-6709, станом на 15 березня 2013 року, у ОСОБА_1 перед позивачем виникла заборгованість, в сумі 103 217 грн. 59 коп., з яких: 74247 грн. 37 коп. - заборгованість по сумі кредиту; 24468 грн. 63 коп. - заборгованість по відсоткам; 4501 грн. 59 коп. - заборгованість по пені (а.с.27).

Задовольняючи позов районний суд виходив з того, що з боку відповідача не надано доказів про виконання свого обов'язку в частині сплати заборгованості за договором кредиту, а отже, позов є обґрунтованим.

Колегія суддів погоджується з зазначеними висновками суду першої інстанції й визнає їх законними та обґрунтованими, остільки вони повністю узгоджуються з сукупністю зібраних у справі доказів.

Твердження апеляційної скарги про те, що відповідач не був належним чином повідомлений про розгляд справи, у зв'язку з чим не мав можливості надати належні заперечення і докази, а стягнення суми заборгованості порушує його права, як інваліда першої групи та пенсіонера, колегія суддів визнає безпідставними та такими, що не спростовують висновків районного суду про порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань, що призвело до виникнення заборгованості і про правомірність якої й було постановлено рішення судом першої інстанції.

Згідно вимог ч. 2, 5 ст. 74 ЦПК України судові повідомлення здійснюються судовими повістками - повідомленнями.

Судова повістка разом із розпискою, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається поштою рекомендованим листом із повідомленням або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншою особою, яка бере участь у справі. Стороні чи її представникові за їх згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам цивільного процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку.

У разі ненадання особами, які беруть участь у справі, інформації щодо їх адреси, судова повістка надсилається: юридичним особам та фізичним особам - підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

У разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за такою адресою, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.

Встановлено, що відповідачем в підписаному кредитному договорі № ВЬ-6709 від 16 липня 2008 року адресою реєстрації/адресою для листування/місцем проживання було зазначено - АДРЕСА_1 (а.с.13), тобто саме ту адресу, на яку направлялася вся судова кореспонденція.

Окрім цього, вказана адреса ОСОБА_1 підтверджується й відомостями, наданими на запит суду від ГУДМС України (а.с.35), а також повідомленням про поштове відправлення, згідно якого ОСОБА_1 особисто отримав судову повістку на 26 вересня 2013 року (а.с.38).

Згідно зі ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За таких обставин, відповідач був проінформований про наявність вказаної цивільної справи, жодної інформації щодо того, що відповідач не проживає фактично за адресою реєстрації не надано, тому доводи апеляційної скарги про те, що суд не взяв до уваги вказані вище обставини, безпідставні.

Окрім цього, відповідач не був позбавлений можливості усунути неповноту, яку на його думку було допущено районний судом, під час розгляду справи в апеляційному порядку.

Належні та допустимі докази на спростування позовних вимог надано не було.

Відповідно до ст. ст. 6, 627, 638 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Зобов'язання виникають із підстав, передбачених статтею 11 ЦК України, зокрема договорів.

Згідно статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України).

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Матеріалами справи доведено, що позивач свої зобов'язання виконав, проте боржник умови договору не виконував, у зв'язку з чим утворилася заборгованість, про стягнення якої позивач й звернувся до суду.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ для захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ст. 1 ЦПК).

Районним судом з достатньою повнотою з'ясовано обставини справи, зібраним доказам дано належну оцінку, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене, а також матеріали справи, у їх сукупності, правових підстав до скасування постановленого по справі рішення, як про це ставиться в апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає.

Згідно частини 1 статті 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги та залишення рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313 - 315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 26 листопада 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає чинності негайно, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів з моменту проголошення шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді:

Справа № 752/8101/13-ц

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/7074/2017

Головуючий у суді першої інстанції: Колдіна О.О.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Слюсар Т.А.