Рішення № 6773718, 17.11.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

17.11.09 р. Справа № 37/211пн

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О.,

присекретарі Кварцяній О.І., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою Відкритого акціонерного товариства „ПІВДЕНЕЛЕКТРОМЕРЕЖБУД”, м. Донецьк, ідентифікаційний код 00122358

до Відповідача Виконавчого комітету Донецької міської ради, м. Донецьк, ідентифікаційний код 26502957

про: визнання недійсними рішення виконавчого комітету Донецької міської ради № 317/2 від 20.06.2001р. та пунктів 3, 4, 6, 7 рішення виконавчого комітету Донецької міської ради №755/4 від 20.12.2006р.

із залученням у якості Третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні Відповідача:

Третя особа 1: ОСОБА_3, м. Донецьк, ідентифікаційний номер НОМЕР_1;

Третя особа 2: ОСОБА_4, м. Донецьк, ідентифікаційний номер НОМЕР_2;

Третя особа 3: Мале спільне підприємство „Ритуал”, м. Донецьк, ідентифікаційний код 20326821;

Третя особа 4: Товариство з обмеженою відповідальністю „Донспецресурс”, м. Донецьк, ідентифікаційний код 13537747

за участю уповноважених представників:

від Позивача Карпенко А.А. (арбітражний керуючий ліквідатор);

від Відповідача Рубльова М.В. (за довіреністю №01/13-2906 від 19.05.2008р.);

від Третьої особи 1 ОСОБА_7 ( за довіреністю № 1489 від 18.08.2009 р.);

від Третьої особи 2 ОСОБА_7 (за довіреністю № 1467 від 14.08.2009 р.);

від Третьої особи 3 не зявився;

від Третьої особи 4 Ільїна В.В (за довіреністю № 330 від 25.09.2009 р.).

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколах судових засідань.

Згідно із ст.77 ГПК України судове засідання відкладалось з 25.08.2009р. на 10.09.2009р., з 10.09.2009р. на 21.09.2009р., з 21.09.2009р. на 06.10.2009р., з 06.10.2009р. на 20.10.2009р., з 20.10.2009р. на 03.11.2009р., з 03.11.2009р. на 17.11.2009р.

СУТЬ СПРАВИ:

Відкрите акціонерне товариство „ПІВДЕНЕЛЕКТРОМЕРЕЖБУД”, м. Донецьк (далі Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Виконавчого комітету Донецької міської ради, м. Донецьк (далі Відповідач) про визнання недійсними пунктів 3, 4, 6, 7 рішення виконавчого комітету Донецької міської ради №755/4 від 20.12.2006р.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на те що спірне рішення винесено із перевищенням наданих законом повноважень, без попередньої згоди Позивача як власника та порушує його законні права та інтереси.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав правоустановчі документи; інвентаризаційний опис основних засобів; перелік філій; перелік нерухомого майна, що передається у власність; інвентарну картку; рішення виконавчого комітету Донецької міської ради №755/4 від 30.12.2006р.; ухвалу у справі про банкрутство № 24/115Б від 16.06.2009р.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст.23, 25, 26 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, ст.ст. 26, 60 Закону України „Про місцеве самоврядування”, ст. 123 Земельного кодексу України, ст. 19 Конституції України, ст. 16 Цивільного кодексу України.

Позивач на підтвердження своєї позиції надав додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с. 3-6, 92-94 т.2, а.с.а.с.14-20, 101, 166-168 т.3).

Заявою про уточнення до позовної заяви від 18.09.2009р. Позивач доповнив позов вимогами про визнання недійсним рішення Виконавчого комітету Донецької міської ради №317/2 від 20.06.2001р. та остаточно просив визнати недійсними: рішення виконавчого комітету Донецької міської ради №317/2 від 20.06.2001р. та пункти 3, 4, 6, 7 рішення виконавчого комітету Донецької міської ради № 755/4. від 20.12.2006 р.

Відповідач проти позову заперечив (а.с.а.с.75-78 т.3), вказуючи на правомірність і законність прийняття спірного рішення № 755/4 від 20.12.2006р. та його подальше затвердження Донецькою міською радою, а також надав додаткові документи на обґрунтування своєї позиції (а.с.а.с. 8, 9, 95-98 т.2, а.с.а.с.66-74 т.3).

Ухвалою суду від 22.07.2009р. до участі у справі залучені ОСОБА_3, м. Донецьк (Третя особа 1) та ОСОБА_4, м. Донецьк (Третя особа 2) у якості Третьої третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні Відповідача.

Третя особа 1 надала письмові пояснення до позовної заяви від 20.08.2009р. (а.с.а.с.51-55 т.2), якими проти позову заперечила, посилаючись на недоведеність права власності Позивача на асфальтоване покриття, невизначеність його місцезнаходження, недоведеність право користування земельною ділянкою, набуття права на земельну ділянку у звязку із переходом права власності на розташовані на ній споруди, а також надала додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с. 66-84 т.2, 9-1, 35-60 т.3).

Третя особа 2 проти позову заперечила з аналогічних підстав (а.с.а.с.13-17 т.2) та надала ті ж самі додаткові документи (а.с.а.с.27-47 т.2).

Вказаними Третіми особами надані ідентичні пояснення, викладені у клопотаннях від 16.09.2009р. (а.с.а.с. 5-8 т.3), відносно безпідставності віднесення асфальтобетонного покриття до нерухомого майна, та клопотання від 18.09.2009р. (а.с.а.с.9-12 т.3) про залучення їх у якості співвідповідачів до цієї справи, які в подальшому були відкликані (а.с.93 т.3), а також додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с. 36-60 т.3).

Ухвалою суду від 10.09.2009р. до участі у справу залучені Мале спільне підприємство „Ритуал”, м. Донецьк (Третя особа 3) та Товариство з обмеженою відповідальністю „Донспецресурс”, м. Донецьк (Третя особа 4) у якості Третьої третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні Відповідача.

Третя особа 3 своєї позиції по суті розглядуваного спору до відома суду не довела, хоча належним чином повідомлялась про судовий розгляд шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою місцезнаходження, встановленою за матеріалами справи. ЇЇ обізнаність про судові засідання підтверджується повідомленнями про вручення поштової кореспонденції (а.с.а.с.88, 137, 143 т.3).

Третя особа 4 звернулася до суду із клопотанням про припинення провадження у справі (а.с.а.с.79,80 т.3), мотивуючи її підвідомчість адміністративному суду, проти якого Відповідач заперечив (а.с.93 т.3), та надала пояснення (а.с.ас.81,82 т.3) з доводами відносно безпідставності та недоведеності позовних вимог, і додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с.83-87, 147-156 т.3)

Судом задля формування достатньої доказової бази відносно розглядуваних правовідносин і створення згідно ч. 3 ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України сторонам належних умов для правильного застосування законодавства і встановлення обставин справи як з власної ініціативи, так і за клопотаннями учасників справи в порядку ст. 38 Господарського процесуального кодексу України були витребувані документи у сторонніх осіб, які не мали процесуального статусу учасників цієї справи.

На виконання означених вимог суду Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області (а.с.а.с. 37-180 т.1), Управлінням Держкомзему у м. Донецьку Донецької області (а.с.а.с. 105-136 т.3) та Управлінням земельних ресурсів Донецької міської ради (а.с.145 т.3) були надані відповідні документи.

Представники учасників справи у судових засіданнях підтримали свою позицію, викладену письмово, за винятком відмови у судовому засіданні 06.10.2009р. (а.с.94 т.3) представником Третіх осіб 1, 2 від поданих раніше клопотань про їх залучення у якості співвідповідачів.

Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а неявка представника Третьої особи 3, повідомленої про судові засідання належним чином, та ненаданням нею певних документів у світлі приписів ст.ст. 4-3, 22, 27, 33 Господарського процесуального кодексу України істотним чином не впливає таку кваліфікацію.

Вислухавши у судовому засіданні представників учасників справи, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального України, суд

ВСТАНОВИВ:

Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області відповідно до наказу від 01.08.1994р. №3060 (а.с.87 т.1) було проведено приватизацію Відкритого акціонерного товариства „ПІВДЕНЕЛЕКТРОМЕРЕЖБУД”, м. Донецьк корпоратизованого правонаступника Тресту з проектування, будівництва, монтажу мереж електропередачі та підстанцій „ПІВДЕНЕЛЕКТРОМЕРЕЖБУД”.

Згідно переліку нерухомого майна (а.с.а.с. 23-25 т.1), що було передано у власність Позивача, серед іншого було передане асфальтобетонне покриття двору, що знаходиться за адресою: м. Донецьк, вул. Прокофєва, 9, відомості про яке відображені в інвентарній картці №48 обліку основних засобів (а.с.26 т.1).

Наявність означеного майна була виявлена за результатами інвентаризації основних засобів Позивача (а.с.а.с.20-22 т.1), здійсненої в межах процедури банкрутства останнього у справі №24/115Б, ліквідатором якого (Позивача) є Карпенко А.А. згідно ухвали Господарського суду Донецької області від 26.06.2009р. (а.с.а.с.35, 36 т.1). Існування означеного асфальтобетонного покриття підтверджується фототаблицями, складеними на вимогу суду Позивачем (а.с.а.с.14-19 т.3), Третіми особами 1, 2 (а.с. 60 т.3) та актом обстеження земельної ділянки від 07.10.2009р. Управління земельних ресурсів Донецької міської ради (а.с.145 т.3).

Відповідно до відомостей (а.с.а.с.62, 63 т.1) про межі, розмір і місце розташування земельних ділянок Позивача із матеріалів його приватизаційної справи, наданих на вимогу суду Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області, вбачається, що під розташовану виробничу базу по вул. Прокофєва у Будьонівському районі було відведено земельну ділянку площею 14,4га. Схема відповідної земельної ділянки представлена Позивачем на а.с.101 т.3, оглянута представниками Третіх осіб 1, 2, 4 у судовому засіданні 20.10.2009р. (а.с.102 т.3).

Рішенням виконавчого комітету Донецької міської ради № 317/2 від 20.06.2001р. (а.с.а.с.121,122 т.3): вилучено із землекористування Відкритого акціонерного товариства „ПІВДЕНЕЛЕКТРОМЕРЕЖБУД” земельну ділянку площею 1,0293 га по вулиці Прокофєва, 9 у звязку з продажем арештованого нерухомого майна згідно свідоцтва на право власності від 01.03.2001р. №631 та договору купівлі-продажі від 15.02.2000р. №1/2; надано ТОВ „Донспецресвурс” (Третя особа 4) земельну ділянку площею 1,0293 га в оренду строком на 15 років із земель Відкритого акціонерного товариства „ПІВДЕНЕЛЕКТРОМЕРЕЖБУД” під розміщення існуючого будинку складу та допоміжних споруд по вулиці Прокофєва, 9 в Будьоннівському районі, про що в подальшому між Відповідачем та Третьою особою 4 був укладений договір оренди №А/1-74 від 17.07.2001р. (а.с.а.с.115-120 т.3). Акт перенесення меж земельної ділянки (а.с.87 т.3) під розміщення існуючих будівель і споруд згідно вказаного рішення виконкому підписаний, у тому числі філією Відкритого акціонерного товариства „ПІВДЕНЕЛЕКТРОМЕРЕЖБУД” в особі ОСОБА_9, який згідно наказів Позивача (а.с.а.с.166-168) з 07.06.2000р. по 05.11.2001р. обіймав посаду керівника філії „Виробничо-ремонтна майстерня”. При цьому, із матеріалів попереднього погодження меж земельної ділянки Третьої особи 4 (а.с.151 т.3) безпосередньо вбачається наявність ще до моменту вилучення ділянки у Позивача твердого покриття на неї площею 0,5398га, що достатньою мірою у сукупності із іншими доказами підтверджує приналежність цього покриття ВАТ „ПІВДЕНЕЛЕКТРОМЕРЕЖБУД”.

Рішенням Виконавчого комітету Донецької міської ради №206 від 23.04.2003р. (а.с.126 т.3) припинено право користування часткою земельної ділянки ТОВ „Донспецресурс”, площею 0,7674 га по вул. Прокофєва, 9 у Будьоннівському районі м. Донецька та переведено означену ділянку до земель запасу у звязку із добровільною відмовою.

Рішенням Виконавчого комітету Донецької міської ради №241/1 від 26.04.2006р. (а.с.а.с.124, 125 т.3) за клопотанням Третьої особи 4 розірвано договір оренди землі №А/1-74 від 17.07.2001р. та скасоване рішення № 317/2 від 20.06.2001р., а земельну ділянку, що раніше надавалася ТОВ „Донспецресурс”, площею 0,2619га переведено до земель запасу.

Рішенням Виконавчого комітету Донецької міської ради №755/4 від 20.12.2006р. (а.с.а.с.134 136 т.3) за клопотанням Третіх осіб 1, 2 для експлуатації існуючої частини складу: розірвано договір оренди земельної ділянки, укладений між Виконавчим комітетом Донецької міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю „Донспецресурс” від 31.07.2001р. №А/1-74; затверджено ОСОБА_3 та ОСОБА_4 проект землеустрою по відводу земельної ділянки в оренду для експлуатації наявної частини будівлі складу по вул. Прокофєва, 9 в Будьоннівському районі; надано ОСОБА_3 та ОСОБА_4 земельну ділянку (кадастровий номер 1410136200:00:021:0115), площею 0,8368 га в оренду, строком на 5 років з земель промисловості, транспорту, енергетики, звязку, оборони та іншого призначення, з них земельна ділянка площею 0,2619 га - з земель, раніше наданих в оренду ТОВ „Донспецресурс”, для експлуатації наявної частини будівлі складу по вул. Прокофєва, 9 в Будьоннівському районі.

Означене рішення Виконавчого комітету Донецької міської ради було прийнято в порядку реалізації повноважень, наданих п. 2 рішення Донецької міської ради від 24.06.2005р. №20/16 (а.с.67 т.3), яке в частині цього пункту Постановою Ворошиловського районного суду м. Донецька від 02.06.2006р. у справі № 2а-108 (а.с.а.с.68-74 т.3) за позовом Донецького міжрайонного природоохоронного прокурора визнано незаконним та скасовано. Як вбачається із змісту Ухвали Вищого адміністративного суду України від 26.06.2008р. (а.с.а.с.96-98 т.2) вказану постанову було скасовано в апеляційному порядку, проте за результатами касаційного перегляду справи цю постанову було залишено без змін та підтверджено правильність висновку суду першої інстанції про те, що земельні питання (у тому числі - надання ділянок в оренду) відносяться до компетенції міських рад і не можуть бути делеговані їх виконавчим органам. Між тим, 20.03.2008р. Рішенням Донецької міської ради №18/12 (а.с.64 т.3) були затверджені низка рішень виконавчого комітету, серед яких і рішення, прийняті на засіданні 20.12.2006р. (а отже і №755/4).

21.02.2007р. між Відповідачем (Орендодавець) та Третіми особами 1, 2 (Орендарі) на підставі вказаного рішення виконкому був укладений та нотаріально посвідчений договір оренди земельної ділянки (а.с.а.с.128-133 т.1) площею 0,8368га, з яких 0,0064га під капітальною одноповерховою спорудою, 0,0699га - під тимчасовою забудовою та 0,7605га під проїздами, проходами та площадками. Земельна ділянки за вказаними договором надається в оренду для експлуатації існуючої частини будівлі складу, придбаного Третіми особами 1, 2 у Третьої особи 3 за договором купівлі-продажу від 12.04.2005р. (а.с.а.с.35 38 т.3), яка (частина будівлі складу) згідно змісту договору оренди займає лише 0,762% площі виділеної земельної ділянки. Тимчасова споруда, розташована на виділеній земельній ділянці, являє собою навіс та підкранові колії, придбані Третіми особами 1, 2 у Третьої особи 3 за договором купівлі-продажу від 19.04.2005р. (а.с.39 т.3). Схема виділеної Третім особам 1, 2 земельної ділянки представлена на а.с.а.с.42, 43 т. 2, з якої вбачається, що в межах означеної земельної ділянки розташована споруда Позивача трансформаторна підстанція.

За таких обставин Позивач наполягає на задоволені позовних вимог про визнання недійсними рішення виконавчого комітету Донецької міської ради № 317/2 від 20.06.2001р. та п.п.3, 4, 6, 7 рішення виконавчого комітету Донецької міської ради № 755/4 від 20.12.2006р., як таких, що порушують його права на земельну ділянку та інтереси, повязані із перебуванням розташованого на ній асфальтобетонного покриття у складі ліквідаційної маси підприємства.

Відповідач проти позовних вимог заперечив з підстав, викладених у запереченнях (а.с.а.с. 75-78 т.3).

Треті особи 1 і 2 проти позову заперечили з підстав, викладених у поясненнях (а.с.а.с. 13-17, 51-55 т.2)

Третя особа 3 своєї позиції по суті розглядуваного спору до відома суду не довела.

Третя особа 4 свою позицію по суті спору виклала у клопотанні про припинення провадження у справі (а.с.а.с.79,80 т.3) та письмових поясненнях (а.с.ас.81,82 т.3)

Суд розглядає справу відносно вимог, визначених у заяві від № б/н 18.09.2009р. (а.с.а.с. 22, 23), оскільки згідно ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач управнений до прийняття рішення у справі змінювати предмет позову, у тому числі доповнювати його новими вимогами в порядку ст. 58 Господарського процесуального кодексу України. В свою чергу, обєднання цих вимог в межах однієї справи цілком відповідає означений процесуальній нормі, оскільки вимоги є однорідними (опосередковують єдиний спосіб судового захисту) та спрямовані на захист права Позивача на земельну ділянку, порушених внаслідок розпорядження нею Відповідачем на користь інших осіб.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають задоволенню у повному обсягу, враховуючи наступне:

Як вбачається із наявних матеріалів справи та позовних вимог, сутність розглядуваного спору полягає в оскаржені рішень Відповідача, повязаних із розпорядженням земельною ділянкою на користь інших осіб, виділеної у минулому Позивачу, без його погодження.

За своєю правовою природою спірні рішення Відповідача є індивідуально-правовими актами ненормативного характеру у розумінні відповідних визначень, наведених в абз. 1 п.4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009р. № 7-рп/2009 та абз. 3 п. 1 Розяснення ВАСУ „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів” від 26.01.2000р. N 02-5/35, які безпосередньо повязані із реалізацією прав субєктів господарювання на земельні ділянки.

Перебування Позивача у ліквідаційній процедурі в межах справи про банкрутство за змістом ст.ст.25, 26 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” зумовлює виникнення у ліквідатору обовязку щодо пошуку і виявлення майна для формування ліквідаційної маси, забезпечення його збереження для подальшої реалізації. При цьому, майно, у тому числі асфальтобетонне покриття, підлягає включенню до ліквідаційної маси незалежно від його поточної балансової вартості, що спростовує відповідні застереження Третіх осіб. Вказані приписи у сукупності із фактом розпорядження спірними рішеннями земельною ділянкою, яка раніше була виділена Позивача, за висновком суду достатньою мірою у розумінні ст. 1 Господарського процесуального кодексу України та ст.15 Цивільного кодексу України вказує на наявність у ліквідатора ВАТ „ПІВДЕНЕЛЕКТРОМЕРЕЖБУД” матеріального та процесуального права на позов стосовно спірних рішень, що є обовязковою умовою для їх скасування згідно абз. 1 п. 2 згадуваного Розяснення ВАСУ від 26.01.2000р. N 02-5/35.

Беручи до уваги правову позицію Вищого господарського суду України, сформульовану в п.п.5, 15 Рекомендації „Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам” від 27.06.2007 р. N 04-5/120, п. 1 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року” від 14.08.2007 р. N 01-8/675 та п. 5 Інформаційного листа „Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році” від 18.03.2008 р. N 01-8/164, розглядувана справа підвідомча господарському суду, оскільки стосується захисту права Позивача щодо наявної у нього раніше земельної ділянки у правовідносинах, в яких він не перебуває у підпорядкуванні Відповідача. Таким чином, суд, враховуючи позицію самого Відповідача, відмовляє у задоволенні клопотання Третьої особи 4 про припинення провадження у справі.

Враховуючи приписи ст. 58 Конституції України, що запроваджують загальне правило заборони ретроспективної дії у часі законів та інших нормативних актів, яке, враховуючи положення ч. 1 ст. 91 Цивільного кодексу України та абз. 4 п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України від 09.02.1999р. № 1- рп/99, розповсюджується (правило) і на юридичних осіб, оцінка правомірності спірних рішень здійснюється судом в контексті законодавства, яка діяло на момент їх прийняття.

З огляду на правову природу розглядуваних правовідносин та склад їх учасників, обґрунтованість заявлених позовних вимог досліджується судом насамперед у світлі положень Конституції України, Земельного кодексу України та Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні”.

Позиція суду відносно рішення виконавчого комітету Донецької міської ради № 317/2 від 20.06.2001р. полягає в наступному:

Означене рішення опосередковує вилучення земельної ділянки у Позивача і її одночасне виділення на умовах оренди Третій особі 4.

Як встановлено ч. 2 ст. 19 Конституції України органи місцевого самоврядування, яким є Відповідач за змістом ч. 1 ст. 5 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні”, зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. В своє чергу, процедура вилучення та надання земельних ділянок на момент прийняття такого рішення регламентувалася Земельним кодексом України, введеним в дію з 15.03.1991р. (у відповідній редакції).

Відповідно до ч. 6 ст. 19 вказаного Земельного кодексу України надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні, іншому громадянину, підприємству, установі, організації провадиться лише після вилучення (викупу) цієї ділянки в порядку, передбаченому статтями 31 і 32 цього Кодексу. Оскільки надання земельної ділянки і її вилучення згідно вказаних норм провадиться за відповідними самостійними процедурами, і опосередковується рішеннями, остільки суд вважає, що наведений законодавчий припис вказує про неможливість одночасного (одним рішенням) вилучення земельної ділянки, і її надання іншій особі. Дійсно, на момент виділення певній особі земельної ділянки у користування (оренду), вона (ділянка) має бути вільною від аналогічних прав на неї інших осіб, що у розглядуваному випадку Відповідачем не дотримано.

Поряд із цим, ч. 1 ст. 31 Земельного кодексу України встановлює, що вилучення земельних ділянок з метою передачі їх у власність або надання у користування іншим особам провадиться за згодою власників землі і землекористувачів. Відтак, така згода, у розглядуваному випадку з боку ВАТ „ПІВДЕНЕЛЕКТРОМЕРЕЖБУД” має передувати прийняттю спірного рішення. Між тим, в матеріалах справи відсутні, і Відповідачем всупереч ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України, так само як і Управлінням Держкомзему у м. Донецьку Донецької області та іншими учасникам справи на вимогу суду - не надано належних у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України доказів погодження Позивача на вилучення у нього земельної ділянки площею 1,0293га.

При цьому суд наголошує, що надані Третьої особою 4 акт узгодження меж земельної ділянки від 27.03.2001р. (а.с.150 т.3), акт перенесення меж земельної ділянки (а.с.87 т.3) та лист Третьої особи 4 №92 (а.с.152 т.3) із зверненням до міського голови з проханням оформити право користування земельною ділянкою, які містить підпис керівника Філії Позивача „Виробничо ремонтна майстерня” (одна з наведеного на а.с.18 т.1 переліку) та відбиток печатки цієї філії, не можуть вважатися згодою на вилучення, оскільки:

·по-перше, згідно ч. 1 ст. 1 та ч. 1 ст. 7 Закону України „Про підприємства в Україні” (діяв на момент складання означених документів) філія не є юридичною особою, а отже і землекористувачем, уповноваженим погоджувати вилучення земельної ділянки, наданій юридичній особі. В свою чергу, доказів наявності повноважень на вчинення таких дії філією від імені Позивача в матеріалах справи відсутні, а згідно ст. 29 Цивільного кодексу УРСР та статуту Позивача (а.с.а.с. 6-17 т.1) начальник філії хоча і входить до складу правління, але сам по собі не є органом управління Відкритого акціонерного товариства, управненим вчиняти дії від імені цієї юридичної особи;

·по-друге, погодження на акті узгодження меж земельної ділянки від 27.03.2001р. не звернуто поточним землекористувачем до органу, управленому здійснювати вилучення, та є дією з погодження не вилучення земельної ділянки, а місця розміщення обєкту на земельній ділянці, що вилучається, в порядку ст. 34 Земельного кодексу України;

·по-третє, акт перенесення меж земельної ділянки складений вже на виконання спірного рішення про вилучення земельної ділянки;

·по-четверте, погодження від 28.03.2001р. на листі Третьої особи 4 №92 (а.с.152 т.3) взагалі не дозволяє однозначно встановити волевиявлення відповідної особи, адже в листі взагалі не йдеться про вилучення земельної ділянки у ВАТ „ПІВДЕНЕЛЕКТРОМЕРЕЖБУД”, та не вказується площа вилучення.

Вказані вище обставини (у сукупності та кожна окрема) вказують на порушення Відповідачем процедури вилучення земельної ділянки у Позивача, що є безумовною підставою для визнання недійсним рішення виконавчого комітету Донецької міської ради № 317/2 від 20.06.2001р.

При цьому, оскільки строк позовної давності тривалістю три роки згідно ст. 71 Цивільного кодексу УРСР, що підлягає застосуванню до спірного рішення на загальних підставах за змістом п. 4 Розяснення ВАСУ „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів” від 26.01.2000р. N 02-5/35, сплив вже під час дії Цивільного кодексу України, відповідно до п. 6 Прикінцевих та перехідних положень останнього суд застосовує саме його норми відносно питань, повязаних із позовною давність.

В свою чергу, згідно ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України застосування судом позовної давності можливо лише за заявою сторони у спорі (Відповідачем), зробленої до прийняття рішення. Наразі, за відсутністю заяви про застосування строку позовної давності з боку Виконавчого комітету Донецької міської ради, м. Донецьк давність прийняття спірного рішення не перешкоджає можливості визнання його недійсним в межах розглядуваної справи.

Позиція суду відносно пунктів 3, 4, 6, 7 рішення виконавчого комітету Донецької міської ради № 755/4 від 20.12.2006 р. полягає в наступному:

Встановлена судом незаконність вилучення земельної ділянки у ВАТ „ПІВДЕНЕЛЕКТРОМЕРЕЖБУД” за рішенням виконавчого комітету Донецької міської ради № 317/2 від 20.06.2001р. у будь-якому разі зумовлює незаконність в подальшому виділення частини цієї земельної ділянки Третім особам 1, 2 згідно спірних пунктів рішення від 20.12.2006 р. № 755/4.

Водночас, задоволення позовних вимог в цій частині є можливим також і з огляду на вказані Позивачем підстави, а саме прийняття відповідного рішення із перевищенням повноважень, встановлених для виконавчого комітету діючим законодавством.

Так, відповідно до ст.ст. 26, 33 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” земельні питання віднесені до виключної компетенції місцевої ради і передача їх виконавчому комітету не передбачено. Правильність означеного висновку у повній мірі підтверджується Постановою Ворошиловського районного суду м. Донецька від 02.06.2006р. у справі № 2а-108 (а.с.а.с.68-74 т.3), залишеною в силі Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26.06.2008р. (а.с.а.с.96-98 т.2).

Чинність означених судових актів у світлі їх загальнообовязкового статусу, закріпленого ст.ст. 124, 129 Конституції України, унеможливлює піддання сумніву висновку суду про відсутність у Відповідача повноважень з прийняття рішення № 755/4 від 20.12.2006р. на підставі п. 2 рішення Донецької міської ради від 24.06.2005р. №20/16 в межах цієї справи, що у повній мірі узгоджується із усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка згідно ст. 17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” від 23.02.2006р. є джерелом права для національних судів. Так, в Рішенні Європейського суду з прав людини від 25.07.2002р. зі справи „Совтрансавто-Холдинг” проти України” визначено, що „одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів” (згадується в п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України „Про юрисдикцію Європейського суду з прав людини в Україні” від 18.11.2003р. № 01-8/1427).

Заперечення Відповідача з цього приводу про чинність Рішення Донецької міської ради №18/12 від 20.03.2008р. (а.с.64 т.3) про затвердження низка рішень виконавчого комітету, серед яких і рішення, прийняті на засіданні 20.12.2006р. (а отже і №755/4), судом до уваги не приймаються, оскільки:

- по-перше, вказане рішення Донецької міської ради №18/12 від 20.03.2008р. про затвердження рішень виконкому само по собі не є нормативним актом, що підлягає застосуванню судом при вирішення спорів в порядку ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, а виступає лише як доказ у справі, який підлягає оцінки на загальних підставах ст. 43 Господарського процесуального кодексу України та не має заздалегідь встановленої сили. Аналогічна позиція викладена у п. 13 Інформаційного листа Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року” від 20.10.2006 р. N 01-8/2351;

- по-друге, судом надається оцінка спірному рішенню Відповідача №755/4 з точки зору відповідності його закону станом на момент прийняття тобто 20.12.2006р., тоді як затвердження відбулося лише 20.03.2008р.;

- по-третє, діюче законодавство, лише в межах якого мають діяти органи місцевого самоврядування згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, не передбачають можливості набуття чинності рішенням, прийнятим за відсутністю відповідних повноважень, внаслідок подальшого погодження (затвердження) з боку уповноваженого органу відповідна процедура згідно ст. 241 Цивільного кодексу України можлива лише для правочинів, яким спірне рішення виконкому наразі не є;

- по-четверте, згідно ст.ст. 123, 124 Земельного кодексу України (в редакції, діючий на момент прийняття спірного рішення) підставою для укладання договору оренди земельної ділянки є саме рішення міської ради про надання земельної ділянки, а не рішення цієї ради про затвердження рішення виконавчого комітету з цього приводу.

Таким чином, означені істотні порушення діючого законодавства, допущені при прийнятті рішення виконавчого комітету Донецької міської ради № 755/4 від 20.12.2006р. зумовлюють висновок про можливість задоволення позовних вимог ВАТ „ПІВДЕНЕЛЕКТРОМЕРЕЖБУД” про недійсність пунктів 3, 4, 6 та 7 цього рішення.

Судом відхиляються доводи Третіх осіб 1, 2 про правомірність отримання ними земельної ділянки згідно вказаних пунктів рішення Відповідача у світлі ст. 120 Земельного кодексу України (внаслідок переходу права власності на розташований на ділянці обєкт нерухомості), оскільки:

- із змісту рішення не вбачається його прийняття в порядку реалізації приписів ст. 120 Земельного кодексу України;

- редакція означеної норми на момент прийняття спірного рішення не передбачала автоматичного переходу права на земельну ділянку під обєктом нерухомості у разі придбання останнього. Подальша редакція цієї статті встановлювала, що набувач обєкту нерухомості має відповідні права щодо земельної ділянки під цією нерухомістю та частиною, необхідною для її обслуговування. Між тим, як було встановлено судом, придбана Третіми особами 1, 2 у Третьої особи 3 капітальна споруда (обєкт нерухомості у розумінні ч .1 ст. 181 Цивільного кодексу України) займає лише 0,762% площі виділеної земельної ділянки.

Відмова у задоволені клопотань учасників справи (Третіх осіб 1, 2) відносно формування доказової бази у цій справі шляхом витребування додаткових документів, зазначених (клопотань) в ухвалах суду, зумовлена як достатністю наявних у справі документів для належної правової кваліфікації спірних правовідносин, так і не приведенням достатнього у розумінні ст. 38 Господарського процесуального кодексу України обґрунтування необхідності витребування певних документів.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Задовольнити позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства „ПІВДЕНЕЛЕКТРОМЕРЕЖБУД”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 00122358) до Виконавчого комітету Донецької міської ради, м. Донецьк (ідентифікаційний код 26502957) про визнання недійсними рішення виконавчого комітету Донецької міської ради №317/2 від 20.06.2001р. та пунктів 3, 4, 6, 7 рішення виконавчого комітету Донецької міської ради № 755/4 від 20.12.2006р. у повному обсягу.

2. Визнати недійсними рішення виконавчого комітету Донецької міської ради № 317/2 від 20.06.2001р. та пункти 3, 4, 6, 7 рішення виконавчого комітету Донецької міської ради № 755/4від 20.12.2006р.

3. Рішення набирає законної сили після закінчення 10-ти денного строку з дня його прийняття, а у разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання протягом зазначеного строку після розгляду справи апеляційною інстанцією, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 17.11.2009р. оголошено та підписано повний текст рішення.

4.Рішення може бути оскаржене через Господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його прийняття або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання ним законної сили.

Суддя