Рішення № 6773684, 17.11.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

17.11.09 р. Справа № 37/249пн

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при секретарі судового засідання Кварцяній О.І., розглянувши матеріали справи

за позовною заявою Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради „Донелектроавтотранс”, м. Донецьк, ідентифікаційний код 03328250

до Відповідача: Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк, ідентифікаційний номер НОМЕР_1

про: звільнення та повернення орендованого приміщення,

за участю уповноважених представників:

від Позивача Паровченко М.А. (довіреність № 04/18 від 02.04.2009р.);

від Відповідача не зявився.

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколах судових засідань.

Згідно із ст.77 ГПК України судове засідання відкладалось з 07.10.2009р. на 22.10.2009р., з 22.10.2009р. на 05.11.2009р., з 05.11.2009р. на 17.11.2009р.

СУТЬ СПРАВИ:

Комунальне комерційне підприємство Донецької міської ради „Донелектроавтотранс”, м. Донецьк (далі Позивач) звернулося до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк (далі Відповідач) про виселення Відповідача з нежитлового приміщення.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем зобовязань за договором оренди нежитлового майна (будівель, споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади м. Донецька №42 від 25.01.2006р. та закінченням строку дії даного договору.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надає договір оренди нежитлового майна (будівель, споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади м. Донецька №42 від 25.01.2006р. з додатками, розпорядження Донецького міського голови, Рішення Господарського суду Донецької області №16/190пн від 26.06.2007р., Постанову ВДВС про закінчення виконавчого провадження, правоустановчі документи, листи Позивача про необхідність звільнити орендоване приміщення, з доказами надсилання/отримання Відповідачу.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 387, 391, 764, 785 Цивільного кодексу України, ст.ст. 136, 291 Господарського кодексу України, ст.ст. 17, 27 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”.

Позивачем були надані додаткові документи для залучення до матеріалів справи як на вимогу суд, так і для підтвердження своєї позиції (а.с.а.с. 50-65, 76-90, 105-112).

Крім того, Позивачем була надана заява № 04/3608 від 22.10.2009р. (а.с.а.с.68-70) про уточнення позовних вимог з доказами відправки Відповідачу, згідно якої Позивач вимагає звільнення та повернення орендованого приміщення, розташованого за адресою: м. Донецьк, вул. Університетська, 51а.

Також, через канцелярію суду від Позивача надійшла заява від 30.10.2009р. №04/3719 (а.с.ас.91-95) про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Позивача Донецького міського голову Лукьянченка Олександра Олексійовича, у задоволені якого ухвалою суду від 05.11.2009р. відмовлено.

Відповідач неодноразово звертався до суду з клопотаннями про перенесення розгляду справи (а.с.а.с. 41, 42, 47,48, 96, 100), але у судові засідання ні він особисто, ні його представник так не зявилися, відзиву не надали, хоча судом було надано достатньо часу для можливості сформулювати свою позицію по суті розглядуваної справи та довести її до відома суду.

Позивач у судовому засіданні 17.11.2009р. підтримав позицію, викладену у заяві № 04/3608 від 22.10.2009р. про уточнення позовних вимог.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а не надані Відповідачем документи, а також його неявка у судові засідання у світлі ст.ст. 4-3, 22, 28, 33 Господарського процесуального кодексу України істотним чином не вливають на таку кваліфікацію.

Вислухавши у судових засіданнях представника Позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

25.01.2006р. між Позивачем (Орендодавець) та Відповідачем (Орендар) на підставі розпорядження Донецького міського голови №58 від 25.01.2006р., укладено договір оренди № 42 (а.с.а.с. 5-9), згідно п.п.1.1, 1.2, 2.1, 2.6. якого Позивач надає, а Відповідач приймає в оренду частину нежитлового приміщення, будівлі, споруди, загальною площею 36,93 кв.м., у т.ч. на першому поверсі 36,93 кв.м. (згідно додатку №1 до договору), що знаходиться за адресою: вул. Університетська 51/а, для реалізації продуктів харчування, а також надає Орендарю право користування земельною ділянкою (її частиною) без виділення на місцевості (в натурі), на якому знаходиться обєкт оренди в розмірі 258 кв.м. що відноситься до комунальної власності територіальної громади м. Донецька та знаходиться на балансі Орендодавця.

Положеннями розділу 3 договору сторони врегулювали питання щодо орендних платежів, які включать в себе як плату за оренду майна, так і плату за земельну ділянку.

Згідно із п. 7.5. договору оренди у разі закінчення строку його дії або при розірванні Орендар зобовязаний за актом приймання-передачі повернути обєкт оренди Орендодавцю у стані, в якому знаходився обєкт на момент його передання в оренду з урахуванням всіх виконаних Орендарем поліпшень, які неможливо відокремити від обєкту без завдання йому шкоди, з урахуванням зносу за період дії договору.

Розділом 9 зазначеного договору сторонами передбачено наступне, зокрема:

- договір діє з 01.10.2005р. до 01.10.2006р. (п.9.1);

- після закінчення строку дії договору його дія може бути подовжена на підставі розпорядження Донецького міського голови (п.9.3).

25.01.2006р. згідно із п. 4.1. договору приміщення було передане Відповідачу, про що сторонами складено відповідний акт прийому-передачі (а.с. 11).

Розпорядженнями Донецького міського голови від 25.01.2006р. №58 (а.с.14) та від 26.12.2006р. №1413 (а.с.15) передбачалося переукладання вказаного договору строком на 1 рік та 11 місяців відповідно.

Рішенням Господарського суду Донецької області №16/190пн від 26.06.2007р. (а.с.а.с.52-54) суд зобов`язав Комунальне комерційне підприємство Донецької міської ради “Донецькелектроавтотранс”, м. Донецьк переукласти договір оренди нежитлового приміщення, розташованого за адресою: м. Донецьк, вул. Університетська 51а, в установленому законом порядку, строком на 11 місяців з моменту винесення рішення суду, яке було залишено без змін Постановою Донецького апеляційного господарського суду №16/190пн від 22.08.2007р. (а.с.а.с.55-57) , про що було видано наказ, який, згідно Постанови ВДВС Ворошиловського РУЮ у м. Донецьку від 16.01.2008р. (а.с.19) було виконано в повному обсягу.

Позивач листами від 20.03.2008р. №04/978 (а.с.24), від 13.03.2009р. №04/778 та від 05.08.2009р. №04/2631 (а.с.28) звертався до Відповідача з вимогами про звільнення орендованого приміщення. Вказані листи отримувалися Відповідачем 25.03.2008р., 25.03.2009р. та 07.08.2009р. відповідно що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення (а.с.а.с.25, 27, 29).

У звязку із неповерненням обєкту оренди Позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом, вимоги якого остаточно заявою № 04/3608 від 22.10.2009р. (а.с.а.с.68-70) сформулював наступним чином: звільнити орендоване приміщення, розташоване за адресою: м. Донецьк, вул. Університетська, 51а від Відповідача та його майна та повернути вказане приміщення Комунальному комерційному підприємству Донецької міської ради „Донелектроавтотранс”.

Відповідач у судові засідання не зявлявся, відзиву по суті заявлених вимог, звертаючись до суду в перебігу розгляду справи із клопотаннями про відкладення розгляду справи у звязку із лікуванням. Суд через неявку Відповідач у судове засідання тричі відкладав розгляд справи, розясняючи при цьому останньому, що згідно ст. 28 Господарського процесуального кодексу України він може забезпечити представництво своїх інтересів у судових засіданнях за допомогою представника. Відтак, з огляду на обізнаність Відповідача про судовий розгляд та надання судом достатньо часу для реалізації процесуальних прав, суд не приймає до уваги пояснення відносно неможливості явки у судове засідання 17.11.2009р., викладене у листі від 16.11.2009р. (а.с.100), оскільки подальше зволікання із вирішенням цієї справи призвело б до порушення встановлених ст. 69 Господарського процесуального кодексу України строків її розгляду (з урахуванням часу поштового обігу, необхідного для надсилання ухвали про відкладення розгляду справи, та визначеної у листі орієнтовної тривалості лікування).

Суд розглядає справу в контексті позовних вимог, викладених у заяві № 04/3608 від 22.10.2009р. (а.с.а.с.68-70) з огляду на те, що згідно ст. 22 Господарського процесуального кодексу України Позивач вправі до прийняття рішення змінити предмет позову (повністю або частково).

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають задоволенню в повному обсягу, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного спору полягає у примусовому спонуканні Відповідача до повернення обєкту оренди у звязку із припинення орендних правовідносин.

Враховуючи статус сторін та обєкту оренди, характер правовідносин між учасниками договору, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України, Закону України „Про оренду державного та комунального майна” і умовами договору оренди №42 від 25.01.2006р. (з урахуванням продовження строку його дії).

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобовязання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

В свою чергу, відповідно до ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму (оренди) наймач зобовязаний повернути наймодавцю річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Аналогічні положення містяться і в ч. 1 ст. 27 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між Позивачем та Відповідачем договір оренди є належною підставою для виникнення у останнього обовязку із повернення обєкту оренди у разі припинення орендних правовідносин.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобовязання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України відносно обовязковості договору для виконання сторонами.

За змістом ч. 7 ст. 180 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України закінчення строку дії договору, який визначається як проміжок часу, протягом якого сторони управнені здійснювати свої права та обовязки, зумовлює і припинення можливості здійснювати відповідні права учасником договору, в розглядуваному випадку користуватися Відповідачем приміщенням на правах оренди.

Враховуючи приписи ст.ст. 85, 105 Господарського процесуального кодексу України відносно дати набуття чинності рішення суду у разі його апеляційного перегляду, суд, з огляду на судові акти, винесені в межах справи № 16/190пн, ініційованої ОСОБА_1, дійшов висновку, що після продовження орендних правовідносин строк дії договору добіг кінця 26.07.2008р. Як встановлено п.9.4 договору оренди, закінчення строку дії договору є підставою для його припинення, що відповідає приписам ч. 2 ст. 26 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” і ч. 2 ст. 291 Господарського кодексу України. Виходячи із встановлених судом обставин, строк орендних правовідносин, відповідно до яких Відповідач міг правомірно займати та користуватися приміщенням, визначався періодом з моменту підписання договору і по 26.07.2008р.

За висновками суду, лист Позивача від 20.03.2008р. №04/978 про звільнення орендованого майна і відсутність можливості його здавати в оренду та його (листа) отримання Відповідачем 25.03.2008р. унеможливлюють автоматичне продовження орендних правовідносин після закінчення строку дії договору внаслідок продовження фактичного користування майном у розумінні положень ч.4 ст.284 Господарського кодексу України, ст. 764 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, оскільки Орендодавець не обмежений у можливості висувати свої заперечення проти продовження орендних правовідносин і до закінчення строку договору. Аналогічна позиції сформульована Верховним Судом України у постанові від 18.08.2009р. у справі №2/385. При цьому, виписки з банківського рахунку (а.с.а.с.76-88) про здійснення Орендарем певних платежів на користь Орендодавця жодною мірою не спростовують означеного висновку суду і кваліфікуються ним як безпідставно здійснені платежі, які не можуть легалізувати протиправно зайняте комунальне майно за межами строку орендних правовідносин, тим більше, що надані Позивачем документи (а.с.а.с.105-112) вказують на вжиття ним заходів з повернення Орендарю цих платежів.

Як зазначалося судом вище, відповідно до ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 27 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” наслідком припинення договору оренди є обовязок орендаря повернути обєкт оренди орендодавцю. Отже, оскільки подальше перебування Відповідача у орендованому приміщенні не має належних правових підстав (доказів їх наявності до матеріалів справи всупереч ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не надано) та зумовлює необхідність примусового звільнення зазначеного приміщення, остільки позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсягу.

За змістом ст. 84 Господарського процесуального кодексу України у рішенні за результатами розгляду позову про зобовязання виконати певну дію (в розглядуваному випадку повернути обєкт оренди) суд має вказати строк вчинення відповідної дії. Враховуючи, що такий строк умовами договору не визначений, суд, беручи до уваги тривіальність безпідставного використання обєкту оренди, з одного боку, та перебування Відповідача на лікарняному (а.с.101), з іншого боку, задля забезпечення належних умов для звільнення Орендарем обєкту від власних речей, дійшов висновку про необхідність встановлення строку вчинення відповідних дій тривіальністю 15 календарних днів з моменту набрання рішенням законної сили.

Відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, повязані із сплатою державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу стягуються з Відповідача на користь Позивача у повному обсягу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1,4, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради „Донелектроавтотранс”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 03328250) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) про звільнення та повернення орендованого приміщення задовольнити у повному обсягу.

2. Зобовязати Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) протягом 15 календарних днів з моменту набрання рішенням законної сили звільнити нежитлове приміщення, розташоване за адресою: м. Донецьк, вул. 51а та повернути вказане приміщення Комунальному комерційному підприємству Донецької міської ради „„Донелектроавтотранс”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 03328250)

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради „Донелектроавтотранс”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 03328250)) витрати по сплаті державного мита в сумі 85 грн. 00 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн. 00 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення 10-ти денного строку з дня його прийняття, а у разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання протягом зазначеного строку після розгляду справи апеляційною інстанцією, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 17.11.2009р. оголошено та підписано повний текст рішення.

5. Рішення може бути оскаржене через Господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його прийняття або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Суддя